maryxmas: (dwarfish)
побачила великого світлозеленого богомола.
привіт, глобальне потепління.

зі.
а ще вчора мала чи не вперше повністю прослухала книжечку про Груффала, що ми їй читали.
maryxmas: (manamana)
вперше за ті роки, що я звідти переїхала, я ходила центром і зі мною ніхто не вітався. донедавна я не могла прийти центром, щоб зі мною не привіталася хоча б одна людина -- а тепер все. або роз"їхалися, або заубли.

поїздка була ще та.
коли ми їхали туди, я поплутала дні на квитках -- і ми приїхали на вокзал із запізненням на добу. вперше в житті зі мною сталася така халепа.
варіантів було два -- повертатися додому -- або добиратися якось інакше, бо в Луцьку нас вже чекали.
і ми з малою в руках і всіма клунками понеслися шукати маршрутку. по дорозі ледве не загубила годинник. знайшли маршрутку -- і маршруткою доїхали. під проливним дощем і розповіді дядька в салоні, як він четверту добу їде в Ковель з Єкатєрінбурга.
маршрутка була на Ковель, і маршрутчик поїхав центром -- висадив нас в 20 метрах від будинку моїх батьків, так що ми приїхали на годину раніше за той поїзд, на який не потрапили.
в Луцьку ж тим часом пройшов буревій -- і у нас у дворі дерево впало на електродріт, зламавши два стовпи. в результаті весь перший тиждень наш в Луцьку світло то було, то не було. відповідно, світла не було і в медцентрі, в якому ми хотіли пройти обстеження малої для довідки в садочок -- бо вона об нас нудиться і хоче в колектив.
в результаті ми їздили робити термінову роботу в село до тітки -- в неї є інтернет і світло -- і котики, за якими бігала мала.

ми планували там пробути тиждень -- а просиділи три. останній тиждень -- через те, що не могли купити зворотні квитки на Київ на поїзд. (бо той, що йде з Києва на Луцьк вдень, на Київ повертається вночі. я не готова сидіти шість годин в електричці вночі -- у вагоні, в якому нема жодної розетки для компа)

зате малу нагуляли донесхочу -- і в зоопарк три рази, і на атракціони, і в кіно на Нікчемного мене-3, і на річку, і на дитячу залізницу, і в замок -- де тільки могли -- і в парк кожного дня -- качок годувати і по деревах лазити.

зі.
в мене після Луцька традиційно якийсь час душа не на місці. я орщгубила там друзів і компанію -- і так і не зібрала собі товариства тут. я не зробила кар"єри там -- і не роблю її тут.
і так мене перешибає ностальгією і жалем за тими роками в універі і одразу після них.
моє життя позбавлене сенсу -- і мені від того тоскно і сумно.
maryxmas: (be_mine)
що я читаю тепер тільки два типи текстів -- про порушення прав жінок (хоча це дуже розмаїта сфера) і про фантастичні фільми і серіали.
і навіть сваритися в цих ваших інтернетах я розівчлиася -- втратила хватку і жорсткість -- а все через те, що днями і ночами я намагаюся підтримувати порядок, мир, дружбу і тортік у фейсбучному Фемінізмі-уа.
там всі такі злобні, що я мушу бути лагідною і спокійною.
а хочеться не наводити мир і лад, а бити по головах канделябрами. а не можна.
бо якщо не я, то хто?

так що стала я геть беззуба і нецікава.

а ще я зрозуміла, що я більше не маю сил вмовляти когось покликати мене взяти участь в їхньому заході чи пропонувати мої послуги як тренерки чи лекторки.
не хочу.
якщо мої знання і навички нікому не треба -- це означає, що я вклала купу часу і ресурсів в щось, що не принесе мені нічого.

зі.
коли я була молода, я приманювала кавалерів на мою бібліотеку фантастики і фентезі -- одну з кращих у Луцьку на той час. я гадала, що вони прийдуть по книжки, а залишаться через те, що я їм сподобаюся.
відтоді я віддала більшу частину тих книжок у дитячу бібліотеку.
тепер, схоже, я намагаюся приманювати собі подруг бібліотекою феміністської літератури -- і зі значно меншою успішністю, ніж тоді я приманювала кавалерів.
і віддала б ті дві шафи книжк -- але кому вони треба, дійсно.
maryxmas: (dwarfish)
мили ноги після прогулянки, замочити труси -- і вона їх зняла і давай вручну прати під водою, і примовляє -- я сама.

а вчора після прогулянки біля річки, куди ми їхали машиною, повертаємось до дороги чекати на маршрутку -- і мала каже Дмитрові, мовляв, я сердита, сі нєту. таксі, мовляв, нема, і вона незадоволена.
я була приємно здивована тим, що ми з нею маємо спільну точку зору на це питання :)
maryxmas: (rabbit)
накупила насіння низькорослих і плітких однорічнних і багаторічних квітів -- і порозкидала їх вздовж будинків у нашому кварталі -- і в сусідніх дворах.
хай цвітуть.

будь моя воля, я б усі газони засіяла конюшиною і люцерною -- воно добре тримає грунт, дає поживу комахам і приємно для ока.

якщо вам раптом спаде на думку зробити так само -- отут от дуже приємна україномовна жінка продає насіння. працює дуже оперативно, в кожну посилку кладе різні насіння в подарунок і взагалі, схоже, хороша людина (я їй за минуле замовлення протупила вчасно заплатити, то вона мені ввічливо передзвонила і нагадала. то я тепер на знак вдячності за розуміння вирішла зробити їй трошки реклами).
maryxmas: (needs a hug)
зараз триває Книжковий Арсенал. на ньому купа феміністичних подій.
на жодну з них мене не запросили.
тобто те, що я можу сказати як феміністка -- нікого не цікавить.

і я вкорте усвідомлюю, що моє уявлення про те, із ким у мене дружні стосунки, вкотре не відповідає дійсності.
maryxmas: (dulia)
посіяла в балконні вазони квіти на сезон.
навела красу і ікебану :)

а потім пішла і посіяла навколо хати троха конюшини. бо мене ця вбога стрижена трава дратує. я хочу, щоб було багато квітів і дерев -- а мені не дозволяють їх саджати :(
то я тихою сапою напхала по-під паркан насіння наструцій -- там їх стригальською машиною не скосять.
maryxmas: (needs a hug)
не побачила жодного знайомого обличчя, крім Дениса Короля. у вигляді Джека Горобця.
ой, перепрошую, у вигляді Капітана! Джека Горобця.
дорогою додому загубили малої улюблену рожеву кепку.
погуляли, чо.
maryxmas: (needs a hug)
коли вони повернулися, я її уважно оглянула з усіх сторін щодо кліщів, нічого не знайшла.
сьогодні зранку чесала їй волосся -- і побачила на потилиці за правим вухом величезного жирного кліща, який ще совав лапками, але, певно, не встиг насмоктатися.
Дмитро скаженим кабаном понісся з малою до найближчого медичного закладу -- станції швидкої допомоги, куди ми її тягали позатого року теж з кліщем.
(як вона ридала і кричала, коли він вибігав з нею з квартири!)
на станції був фельдшер, який сказав, що якщо кліщу відірвати тулуб, то він назад відросте. від голови.
нитки, щоб витягнути кліща, в них не знайшлося.
він далі побіг з малою в дитячу поліклініку. там з"ясувалося, що кліщів має витягати або хірург, або травматолог. ні того, ні того не було. кліща акуратно і майстерно витягнула пінцетом педіатриня, яка постійно це робить -- бо більше ніхто не погоджується.
сказала, що ми, звичайно, можемо завезти кліща в лабораторію -- але на той час, як там щось з"ясують, на дитині це вже або проявиться, або не проявиться,
і прописала препарат від алергій.
(який, по факту, збиває імунну відповідь і змазує сипмтоми, якщо такі будуть)

після повернення додому мала з мене не злазила практично весь день. от лише 20 хвилин як переклали з мене в ліжко.

я так дивлюся, треба йти на курси до виживальців і вчитися самим надавати медичну допомогу.
maryxmas: (grammar nazi)
я там типу читала типу лекцію про фемінізм:
(фотографії -- Ольга Твердохліб)




maryxmas: (halloween)


а ми сьогодні теж хотіли взяти участь в Марші в підтримку науки. але мала розвередувалася, не хотіла йти -- в результаті ми спізнилися на півгодини і нікого вже не знайшли.
чоловік потягнув нас в музей натуральної історії -- дуже пізнавально, але страшенно шкода тих всіх живих істот, з яких зробили опудала.
квитки по 60 гривень з дорослого.
пілся того я була така голодна, що ми пішли обідати в Олів"є. лишилися rather underwheled.
я виронила сумку з рук і побила фотоапарат. ми боялися його давати малій, щоб не побила -- а побила-таки я.

після того я навіщось потягла сімейство в Український дім на виставку котів (бо в нас мала обожнює котиків і сама вважає, що вона котик. коли прив"язаний хвіст відпадає, вона ридає)
там квитки теж по 60 гривень. коли малій не дали погладити виставкового котика, вона на знак протесту кинула на підлогу свій свіжокуплений яскравий льодяник. і відмовилася звітам йти. я її витягла -- і потім ми ще десь півгоидини каталися з нею на ескалаторі.
тепер думаю, а чи хочу я йти туди з нею на КомікКон.

на зворотньому шляху до метра потрапили під дощ і град.
в маршрутці на Вишневе мала захотіла цицьку, приклалася -- і заснула.

ото досі спить. а я сюди пишу :)
maryxmas: (halloween)
-- і вона вже сидить на татовим компом і грається в ргп :)

почуваюся гордою мамою :)
і байдуже, що сьогодні вона в знак протесту напісяла мені під крісло :)
maryxmas: (librarin)
як пур"ядна і свідома громадянка, я передплатила на цей рік Критику.
минулого тижня прийшло перше число за цей рік. я його полистала -- і зрозуміла, що мені в ньому нецікаво геть все.
я не знайшла жодного матеріалу, який мені хотілося б прочитати.
підклала, щоб віддати в бібліотеку.
краще б одразу на бібліотеку передплатила.

зі.
нє, звичайно, я можу себе змусити його прочитати -- як колись, коли я вирішила, що як російська інтелігенція (так, в мене був такий період десь класі у десятому. не питайте) я маю читати російську класику, зокрема, Достоєвського (насправді, моя найкраща подруга збиралася поступати на російську філологію, читала російську класику і виносила мозок мені) -- і я взялася читати "Ідіота". це було дуже травматичне читання. я його домучила, але сама ледь не звар"ювала.
але кому від цього буде добре? точно не мені.
maryxmas: (needs a hug)
витягла в неділю на балкон всі свої квіти. за ніч суданська троянда спала з обличчя і виглядала дохлою. забрала її додому, полила. за день все листя повипрямлялося назад -- і я навіть чула, як окремі листи розправлялися.
а от павучок (не знаю, як правильно ця рослина) після ночі на балконі, схоже, геть помер. отже, з усіх рослин, які ми купили минулого літа, я примудрилася не вбити лише звичайну троянду -- і та виглядає не дуже здоровою.

але я все одно хочу саджати квіти і дерева.

зі.
якщо ви не знали, в землі живуть бактерії, які при контакті зі шкірою викликають в людей почуття спокою і легкої ейфорії.
maryxmas: (needs a hug)
сьогодні вперше водила малу до дантиста. дивилися дірку в зубі, сказали робити ремінералізацію.

а ще ми їй третій тиждень не можемо вивести воші. на мені нема, на Дмитрові нема, а на ній з"являються -- по одній-дві -- після вже двох обробок препаратом від них.
Дмитро весь цей час наполягав, що її треба підстригти -- бо в неї волосся густе і гарне, як у нього, і довге -- ми її з народження жодного разу не стригли. і ото сьогодні ми всю цю красу до середини спини обстригли.
я в журбі.
maryxmas: (librarin)
яку організовують у поліції.

і навіть трішки виступила:


говорила про важливість даних про кількість злочинів проти жінок і про їх вартість для суспільства і для бюджету, щоб було легше переконувати владу всіх рівнів вкладатися в попередження гендерного насильства.
а також про те, що крім поліції, потрібні ще соціальні служби для роботи із жертвами і кривдниками, і про те, що треба, аби Мінохорони здоров"я включив тему гендерного насильства в навчальні плани для медиків всіх рівнів.
maryxmas: (grammar nazi)
в Міністерстві освіти і науки натоплено так, що дихати нема чим -- а в туалетах нема туалетного паперу.
maryxmas: (be_mine)
оцей. побачила кількох знайомиць, роздала з десяток візиток, порозповідала, скільки я всього вмію і можу і якою корисною я можу бути -- і послухала, як радо зі мною співпрацюватимуть.
якби те саме не відбувалося на таких заходах останні 17 років -- можливо, я б навіть зраділа. а так подивимось.

сьогодні ходила на круглий стіл у Міносвіти.
мав бути про гендерну рівність в освіті. виявилося, це МАШАВ (який я люблю і поважаю -- я до них в 2010 році їздила вчитися про домашнє насильство) розповідає про те, які у них програми.
ну тобто до формальної освіти і науки це має доволі дотичний стосунок -- і гендерна рівність там в тому, що в своїх курсах вони приділяють окрему увагу жінкам.
принаймні, так я зрозуміла з розповіді панянки, яка нас мала знайомиити з тими навчальними програмами з гендерної рівності.

і в програмі круглого столу жодного фемінітива. говорили-балакали.

почуваюся виснаженою.
maryxmas: (needs a hug)
Дмитро Лисак

Тиждень починається весело. Ще не відійшли від бронхіту чи шо воно там, а вже в дитиняки тре було виводити воші, і терміново робити генеральне прибирання, ну, паралельно з роботою. Не був на зв"язку з мамою 20 годин (сів телефон), так вона подзвонила дружині з купою претензій чогось до неї.
Клієнтка, росіянка, яка працює в Брюселі, відмовилася платити за роботу через претензії до стилю цілком адекватного перекладу (про це напишу докладніше пізніше). При цьому замість того щоб прямо про це написати, взяла і заблокувала мене на гмилі, нічого не повідомивши (я навіть не знав що так можна технічно). Мотивація - "чтобы не обидеть". Мусив витратити ще дві години свого часу щоб знайти її і особисто і вислухати, що російською "добро пожаловать на борт" не говорять, якщо немає власне борту. Ага, а я цього не знаю, бо не носій мови, блін. В Брюселі, як відомо, і російська чистіша.
Дорогою до центру побачив наступне - по-перше, ту рекламу тестів на ВІЛ переробили, тепер там не два чуваки, а чувак і дєвачка. Бо скрєпи. Поряд реклама "науки" "Діанетіки" від Рон Хаббарда, це сайєнтологи - хто не знає, це досить агресивний культ, який кидає адептів на бабло.
Традиційні культи теж порадували - біль Львівської площі якісь попи захопили клумбу (я не жартую) і тулять там церкву прямо впритул до експоцентру, де також знаходиться третійський суд. Поки що замість церкви там стоїть маф типу "ларьок для пива" з церковними куполами. Я повторюю, це лядство відбувається в центрі Києва просто під вікнами суду. Велика Житомирська, 33. Борці з мафами цього не бачать, ну або вони дуже духовні, ага.
Ну і на завершення, банк "Аваль" зажав у Марії гроші на гривневому рахунку через якісь там внутрішні неузгодження. Треба писати заяву і приходити щоб це владнати. Після написання заяви і підрулювання до банку з сплячою дитиною в усьому кварталі гавкнулася електромережа.
Як там писали у шкільних творах, в минулому у нас імперський терор, в майбутньому - варварство та темні віки, а між ніг - страшне сьогодення, ага. За всіма ознаками, ріки бабла мілішають і людці починають пхатися ліктями. Настрій бадьорий.
ЗІ Поки писав, дитина обіссяла свіжісіньку постіль.
maryxmas: (be_mine)
що одна з ООНівських структур шукає гендерну експертку для роботи із одним з українських міністерств.
я така радісна сіла заповнювати документи -- аж дізналася, що туди хочуть взяти одну дуже відому в гендерних колах експертку, і вже раз цей конкурс оголошували, але ніхто не подався, і тепер його переоголосили, щоб люди ще подавалися, і була хоча б видимість конкурсу.

і ні, я не витрачатиму свій час на те, аби створювати для неї фон.
maryxmas: (grammar nazi)
помили малій голову -- і вона навіть не плакала! вперше!

а сьогодні мене вчили правильних проізношеній :)
гуляли з малою, вона на майданчику залізла на корабель і крутила штурвал, приговорюючи "рррр" -- надивилася в мультиках. я її питаю, зайчику, то ти пірат?
дівчинка, десь на рочок старшна за нашу малу, повчально мені каже:
-- взагалі-то, піратка.

і вона була права.
maryxmas: (babka)
якщо ви не в курсі -- я не просто собі феміністка с раёна. я сертифікована тренерка з гендерної освіти і гендерна експертка і (більш-менш) велике цабе (ну добре. невеличке цабе) в українському жіночому русі. і в якості гендерної екпсертки працювала з представництвом ООН Жінки в Україні та ЮСЕЙД.
(бо сама себе не похвалиш, ніхто не похвалить)

після зустрічі з Радою церков я лишилася ще на запрошення на зустріч Громадської Ради при Міжфракційному об'єднанні "Рівні можливості", яка була присвячена обговоренню результатів представлення громадськими організаціями звітів та тіньових повідомлень за виконання Україною Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок на 66 Сесії Комітету 13-14 лютого 2017 року, та рекомендацій Комітету.

аельтернативних візітв подали, між іншим, аж цілих 18 штук.

оце я поряд із Катериною Левченко


оце моя модна потилиця


а це мене колега сфотографувала з новою гарною футболочкою, яку я замовила разом з купою інших учасниць Фемінізм-уа завдяки зусиллям Олени Зайцевої.


загалом зустріч була інформативна, але для мене було важливіщим, що я зустріла купу знайомих давніх і не дуже і трішки з ними поспілкувалася.
maryxmas: (librarin)

я на цій фоточці остання ща першим столом -- з рукою під підборіддям.

(мене загубили у списку запрошених, і поки це питання з"ясовували, зустріч почалася і я спізнилася)

мене попросили прийти на зустріч МФО Рівні можливості і Всеукраїнської ради церков для обговорення перспектив підписання Стамбульської конвенції.
їхній пост у фб під катом: )

якщо їх читати, там все тіпа мір, дружба, тортік.

по факту ж, представники цієї ради кажуть, що вони хочуть, аби Рада проголосувала за закони з протидії домашньому насильству, а Конвенцію б не ратифікувала (хоча люди з МФО і Мінсоцполітики пояснювали, що вона дозволяє, серед інших речей, захищати права українських громадянок за кордоном, а не лише в Україні) -- незважаючи на те, що в законі про ратифікацію навіть дописали, що Україна виконуватиме цю конвенцію лише в рамках Конституції.

священиків непокоїть, що в Конвенції йдеться про гендер і гендерну ідентичність -- а ще вони бояться, що ця Конвенція відкриє дорогу до чогось (і далі я цитую), що порушить статтю 51 Конституції України про шлюб як союз жінки і чоловіка.

серед речей, які мене вразили:
1. різні священики кілька разів казали, скільки багато вони роблять для жінок, які потерпають від насильства -- більше, ніж держава чи громадські організації! мене все підмивало запитати, а що ж саме вони так активно роблять. але не стала.

2. священики повторювали разів, певно, з десять, що вони відчувають тиск і недружню атмосферу -- і тому так реагують на Конвенцію. тиск, щоб ви не сумнівалися, виражався в тому, що Мінохоронздоров"я готує наказ, яким переглядається перелік хвороб, які роблять людину непридатною для усиновлення (удочірення) -- типу транссексуальності. оце вони повторювали і наголошували, що їхня паства їх питає -- як же ж так, що ж це коїться?
(що я можу сказати, в них дуже просунута паства, що їх це так зачіпає за живе). і представниці МФО теж сказали -- якщо якісь ідіоти в МОЗі таке приймають, це ж не показник, що всі такі!

3. в продовження цієї розмови одна з депутаток (я не бачила, котра, але вже інша, ніж та, яка назвала чиновників МОЗу ідіотами) зауважила, що ми всі в курсі, наскільки поширеним є сексуальне насильство, котре чинять священики, зокрема, католицькі, стосовно дітей. на це їй якийсь священик, який до того казав, що в нього магістерський ступінь із соціальної роботи з Могилянки, зауважив, що то вони, так би мовити, роблять у приватному житті. а МОЗівський чиновник -- в офіційному. на роботі.

4. і що мені винесло мозок найбільше, так це нардеп Мірошниченко, який, як мені сказали, був серед найактивніших противників ратифікації Конвенції, сказав прямим текстом -- у присутності очільників Ради церков, і вони його не зупинили і не виправили -- що Рада церков -- якщо її не зрозуміють і не підуть їй назустріч -- може повністю блокувати ратифікацію Конвенції.
якщо це не шантаж -- я прямо і не знаю, що таке шантаж.

я не знаю, хто саме там кого використовує -- церкви нардепів чи навпаки -- чи з якою метою.
але виглядає це все дуже і дуже неприглядно.

я там теж висловилася. я сказала прямим текстом -- що нам потрібна підтримка заходу -- і Європи, в якій гендерна рівність прописана серед основних цілей. бо з іншого боку у нас Росія з її скрєпами і декриміналізованим побиттям жінок. і що раді церков треба визначитись -- що їм дорожче і важливіше: реальна незалежність і саме існування України -- чи потенційна небезпека для їхньої пастви того, що десь троє чи четверо траснгендерів офіційно оформлять опікунство над власними дітьми.
мені відповіли, що вони не дурні і вони це розуміють. після цього знову пішла знайома пісенька про маленького українця, який не розуміє -- і який спитає з батюшок, куди батюшки дивилися.

це був дуже своєрідний експіріенс.

зі.
з того, що я можу бачити, у нас риторику "гендер-гей диктатури" просувають останні років 10, якщо не більше, саме з російського голосу -- як по методичці.
з відповідними наслідками -- у нас познімали чи не всіх гендерних радниць на рівні областей і міст.

ззі.
і досі лишається відкритим питання -- чому церка втручається в законодавчий процес, якщо ми живемо у світській країні?
maryxmas: (flower)
як я вже писала, певно, не раз і не два, я не ходжу на заходи, куди мене не кликали виступати. але цієї п"ятниці я виступала аж в трьох місцях. точніше, на трьох заходах в двох місцях.
зранку я вирушила на зустріч із кількома жінками зі спільноти Фемінізм-уа, які хотіли виступити на Марші секс-працівників на підтримку жінок в проституції і проти легалізації проституції. (в нас тепер є навіть окрема спільнота).
ми зустрілися біля Арсенальної, колеги люб"язно надали мені аркуш картону і маркери, на якому я швиденько намалювала свій плакат, і ми рушили до Верховної Ради. коли ми туди прийшли, там були переважно молоді дівчата і хлопці з плакатами в підтримку сім"ї.
на на накинувся натовп фотографів. зрештою, ми стали у стороні від запланованого місця початку маршу і взялися відповідати на питання від журналістів (і одного ідіота із селфі-палкою). оскільки 20 років срачів про права жінок в мережі даються взнаки, вони отримали імпровізовану лекцію про положення жінок в Україні і зв"язок між домашнім насильством і проституцією, а також про шведську модель.

(якщо хто не в курсі, оця епічна дама в рудій шапці -- це я)

за якихось 20 хвилин почали з"являтися перші секс-працівники -- і на фото видно, що там значно більше чоловіків, ніж жінок, і журналісти лишили нас в спокої. ввічливий хлопчик з ВВС взяв у мене і у Людмили Богдан інтерв"ю -- яке, на мій подив, не перекроїв, а коректно використав у сюжеті.
(я на позначці 1:30)
(зверніть увагу --
Зорян Кісь каже, що боротися з проституцією -- все одно що боротися з поганою погодою. продовжуючи цю логіку -- який сенс боротися із гомофобією? чи з корупцією? чи з крадіжками та вбивстами?
чисто для довідки: після того, як більшовики, використавши напрацювання феміністок, законодавчо закріпили за жінками право голосу, право на освіту та право на працю, кількість жінок в проституції в Росії зменшилася від третини дорослого жіночого населення до менше ніж піввідсотка. правозахисник, який бореться за права геїв, але кидає жінок на поталу гвалтівникам -- гівно, а не правозахисник.

і ще. наприкінці ролика Дмитро Шерембей каже, що проти легалізації виступають ті, хто контролюють проституцію. насправді ж міліцейське начальство за останні років десять регулярно виступало за легалізацію проституції.
і ні, легалізація проституції ніде не поліпшила положення жінок чи безпеку. навпаки, вона їх значно погіргшує. але щоб це знати, треба читати щось інше, ніж легалізаторські агітки)


а ось пост пані, яка створила подію

і я з моїм плакатіком:


і ще один пост -- вже іншої учасниці пікету
і мої фотачки :)





(це хлопчик з ВВС)



більша частина матеріалів про цей марш нас взагалі або не згадала, або перекрутила нашу позицію, або приписала нашу позицію якраз тим, хто виступає за легалізацію (за посиланням цитата курсивом -- цитата з мене. дослівна. але чомусь у перекладі російською). росіяни так взагалі все перебрехали.

(ось, наприклад, моє інтерв"ю Громадському з цього питання)

ось ще одне відео:


зі.
феміністки 200 років борються за те, аби в жінок не було потреби у виборі йти у проституцію.
maryxmas: (librarin)
в спільноті, де я найлагідніша і найтурботливіща модераторка -- мене звинувачують в авторитаризмі.
про всяк випадок зафіксую розмову у скрінах.
Read more... )
maryxmas: (be_mine)
щось їм наговорила, але якось не впевнена, що сказала все, що мала сказати.
maryxmas: (grammar nazi)
розповідала, чому треба лишити 8 Березня як є.
поки дійшла від метро до приміщення радіо -- а йшла, відповідно, Хрещатиком -- пару разів чула українську. зраділа.
порахувала вивіски на закладах громадського харчування -- половина російською, третина англійською, решта українською. і дійсно, навіщо нам новий мовний закон.
у переході під Майданом молоденька дівчинка продавала прегарні пончики. я була голодна і придивлялася собі щось з"їсти -- але вона так і не перейшла зі мною на українську, і бажання купувати пончик за 30 гривень в мене пропало.
купила в ларьку пиріжок за 14 гривень. але там продавчиня на українську теж так і не перейшла.
розумію Ніцой, але кидатися дріб"язком в живих жінок в мене рука не підніметься.


зі.
нам конче потрібний мовний патруль.
maryxmas: (spleen)
поки чоловік пішов забирати малу з садочка, вирішила нарешті записати відео для феміністського відеоблогу.
і на свій жах зрозуміла, що я собі на відео не подобаюся.
звичайно, можна звинуватити фотоапарат, але, гадаю, проблема все ж не в ньому.
історія мого життя -- десять років збиратися, а зібравшись не сподобатись сама собі.
maryxmas: (needs a hug)
вчора ввечері -- після восьмої -- вишибло пробки так, що тільки сьогодні знайшли майстра з ключами від щитка, який прийшов і нас врятував.
але весь вечір без світла і компа -- це тяжко.
мене добряче вишибло з настрою, і я досі як пришиблена, нічого не хочу, ні на що не маю сил.

ми ж практично з останнього тижня листопада через весь грудень і до початку січня хворіли родиною по колу -- типу ГРВІ -- то нежить, то кашель, то горло болить, то все одразу -- і ще кістки ломить. то мала практично місяць в садочок і не ходила. від вчора пішла знову.

потягла з холодильнки магніт з Брієнною, тикає в її меч пальцем і намагається сказати -- мешшш, мешшш :)
і мишу теж намагається вимовити, але виходить не дуже -- мишшш, мишшш :)
maryxmas: (halloween)
дивилися "Співай". нам дуже сподобалося.
правда, перекладена лише одна пісня і озвучка в чоловічих персонажів така гугнява, що я третину сказаного розуміла погано -- але якби я не дивилася трейлери і промоматеріали англійською, то не розуміла б більше.
деякі сленгові слова були недоречними, але загалом переклад нівроку. особливо сподобався баранчик :)

малій сподобалося, вона весь фільм дивилася уважно і підтанцьовувала під пісні.
а я сиділа і рахувала пісні співаків, які вже померли.

зі.
ходили в Оушен-плазу. у тамтешньому фуд-корті нарешті більше половини меню українською, але персонал досі переважно російськомовний і дуже недружній. не те що геть неввічливий -- але дивляться на тебе так, ніби ти їм особисто в душу наплювала.
похід загалом нас дуже втомив.
вирішили, що надалі дивитимемось кіно вдома.
maryxmas: (manamana)
і щойно в процесі обговорення того, як вона його любить і як біжить до тата по какао, вигадали назву
Дао Какао :)
а класна була б кав"ярня :)
maryxmas: (needs a hug)
В день треба випивати не менш ніж 2 літри води, щоб було чим ридати.
maryxmas: (halloween)
брати в мене коментар з приводу абортів. то ми з ранку прибиралися.
і коли вони вже мали приїхати, я більше переживала, що ми недостатньо добре прибралися, ніж за те, що я розповідатиму журналістці.
сказали, на ICTV в суботу в Надзвичайних новинах. правда, скільки там з мене наріжуть цього разу, я прогнозувати не беруся.

з іншого боку, я вже стільки років сварюся за ті аборти, що в мене вся аргументація від зубів відскакує.

зі
забрала нарешті в дім з балкона свої квіти -- ті, що пережили нашу відпустку. бо половина посохла :( хоч я їм в горщики і ставила пляшки з водою.
тепер в мене в кабінеті зелено і ще затишніше.
maryxmas: (needs a hug)
аукро закрився.
замість нього себе пропонує ціла купа різних ресурсів -- але жоден мене не вразив.
де я тепер купуватиму всяку симпатичну фігню за смішні гроші?
:(
maryxmas: (babka)
у Вишневому землетрус.

упд.
тепер лишилися лісові пожежі і зсуви грунту -- і буде геть як в Каліфорнії.
maryxmas: (librarin)
хайно ми купимо хату -- в селі чи у Вишневому -- я вже знаю, що куплю -- набір для вирощування шампіньонів і базовий набір для пасіки.
насіння квітів і пряних трав я вже купила :)

зі.
взагалі, аукро таке цікаве місце -- там в розділі колекціонування неміряно артефактів радянських часів -- від сірникових етикеток до меблів, з вигляду ще трофейних (радянські меблі чомусь рідко пропонують).
я там так облизувалася на альбоми з марками (я в дитинстві збирала марки з флорою і фауною), але потім вирішила, що нє. не треба. вистачить з мене того, що я збираю сучасні українські марки.

ззі.
а ще там в людей дуже цікаві уявлення про орфографію.
наприклад, вперто на солонки кажуть солянка. чи набір перечниця/солонка називають спєцовніца. ну і багато іншого веселого. але я дивлюся на них і виховую в собі співчуття. виходить погано (бо я ненавиджу неграмотні тексти -- і тих, хто їх пише), але я продовжую цю вправу. бо Будда страждав і нам заповідав.

зззі.
але які там цікаві радянських часів фарфорові статуетки! шкода, що в мене мало місця в хаті. і мало грошей на таку фігню. і нашо вони взагалі треба. але гарні!
maryxmas: (needs a hug)
я мрію про власний садочок, з фруктовими деревами, ягідними кущами -- і купами різних квітів.
я б їх тут навколо нашого будинку саджала -- але в нас жек все засіяв дурнуватою травою, яку двірники скошують ледь не під нуль кожного тижня (я, правда, пару років тому провела акцію-провокацію -- насипала на їхні газони насннія конюшини і люцерни. конюшина вижила. люцерну досі не бачили).
перспектива піти поговорити з керівництвом жеку жахає мене до відмови ніг.
але я все одно сиджу на пром.уа і розглядаю насіння квітів.
ооо, скільки тут квітів! і яких! ото дивлюся на них і мрію.

(я намагалася розвести квіти на балконі. і купила кілька вазонів. але за час нашої відпустки вони всі поздихали :( і мені через це боляче і соромно)

до речі, в юності я обожнювала кактуси -- і в мене їх було десь ледь не півсотні різних. але я подивилася, як вони ростуть у дикій природі Каліфорнійщими -- розміром з автомобілі, заввишки в триповерхові будинки -- і тепер в мене рука не піднімаєтья їх тут тримати в горщику на підвіконні, а на вулиці їх не посадиш -- як не розчавлять, так морози вб"ють.
maryxmas: (needs a hug)
шукала я перший том Українок в історії -- оцей:

і Кейт Міллет "Сексуальну політику" (бо мою хтось потягнув. хай би йому / їй пір"ям в роті поросло)

і порадили мені оцей ресурс -- і це тепер в мене таке guilty pleasure: ходити туди і шукати книжки, які я в дитинстві або брала в бібліотеці, або лише мріяла колись прочитати.
і там того добра стільки, що очі розбігаються.
і я розумію, що я їх куплю, поставлю на полицю -- і все. читати їх вже нема сенсу (і боязко -- я пам"ятаю їх класними, а раптом вони виявляться зовсім не такими класними? як отой Крапівін)
не кажучи вже про те, що часу на них в мене не буде -- я он свій фемінізм ніяк прочитати не можу, так і стоять шафи з книжками, я їх лише тягаю за собою з хати на хату.
так що це таке собі задоволення. гірке.
maryxmas: (needs a hug)
які були на пікасі, а тепер в гугль-фото.
стільки облич тих, кого я когось вважала друзями.
сумно.

і Олег.
в мене стоїть його фото на столі -- але на тих фотках він такий усміхнений.
maryxmas: (firemen)
а дим мені у вікно.
журба-журба.

упд.
тепер ще гірше -- з вікна тягне запахом свіжих пампухів.
maryxmas: (needs a hug)
нас з малою покликали в гості хороші люди.
сто років не була ні в кого в гостях.
maryxmas: (spleen)
треба мені взяти трішки відпустку і від того фемінізму-уа, в якому дві третини моїх постів лишаються непоміченими.
і той фемактивізм-уа.
і цей жж, в якому мене майже не коментять.
і цю активістську діяльність.

я не отримую фідбеку. я не отримую позитивного підкріплення.
тягнути все це на чистому почутті обов"язку роками можна, звичайно -- але сил більше нема.
maryxmas: (girl)
і бажано із доповіддю чи презентацією.
і тепер сиджу і дивлюся на особисте запрошення на захід, який мені загалом цікавий -- але не стільки інтелектуально, скільки поторгувати таблом.

бо в задачі питається -- навіщо рік у рік вкладатися у свій розвиток як експертки, щоб максимум, що мені знову пропонують -- бути масовокю для інших.
maryxmas: (needs a hug)
в мене всю ніч боліли верхні кінцівки -- від зап"ястків до плечей. кістки, суглоби, м"язи. я півночі не могла ніяк влаштуватися заснути.
а зранку відкручую кришку з ополіскувача -- і зловила біль у правій руці.
піду назад в ліжко.
maryxmas: (needs a hug)
якась препаскунда зараза заважає мені жити -- нежить, бронхітний кашель, суглоби ломить, вуха позакладало -- і тиск навіть нижче за мій звичайний.
і де примудрилася підхопити -- Будда його зна.

при чому мала покашляла -- і все.
maryxmas: (spleen)
в мене була така класна, така зручна бездротова клавіатура -- але мала залила її чаєм назовсім. купили другу. вона виявилася незручна і постійно гальмувала. її мала теж залила чаєм.
тепер в мене нова гарненька клава -- але додаткові мультимедійні кнопки по боках незручні. ненавиджу переїжджати на незвичну техніку.
капець, короче.
maryxmas: (needs a hug)
десь геть близенько.
і все випране барахло, яке було вже майже сухе, знову мокре.
і хочеться спати, але мала спить, то маю сідати до роботи.

зі.
maryxmas: (be_mine)
звідси

Дмитро Лисак

Повернувся оце з Маршу рівності. Довелося вставати о 8-й. Вдягнув трохи замалу яскраво-рожеву футболку з написом англійською "Так виглядає фемініст".

День був чудовий, але місто ще не прокинулося - неділя. Кілька кварталів навколо центру були огороджені кордонами з парканами і такою кількістю всяких міліціонерів, ніби зібралися щонайменше розганяти Майдан. На вході стояла рамка металодетектора і толковий підполковник, а також загін кількадесят бійців в камуфляжі з щитами та дубцями, ну і за парканом якась сотня-друга поліції, причому ті, що в уніформі "нової поліції" стояли позаду, а спілкувалися з народом міліційонери старої закалки. Поряд стояли двоє в яскравих жилетках з написами "громадські спостерігачі".

Толковий підполковник повідомив всім, що туди можна тільки учасникам і пресі. А оскільки учасника від неучасника рідна міліція не розрізняла, то учасником вважався кожен, кого попросять пропустити "організатори", тобто волонтери, яки в милі бігали туди-сюди в оціпленому кварталі. Через такий цікавий підхід я думав, що я не пройду, незважаючи на неортодоксального кольору футболку, яку поборник сімейних цінностей скоріше з"їсть, нід вдягне. Паспорта я з собою теж не брав, тому що, вибачте, на Марш рівності тільки за паспортами - це вже якийсь цирк московський. Вся міліція, до речі - і стара, і нова - розмовляла з народом переважно російською, крім випадків, коли вони цитували свої накази.

Перед рамкою накопичилося до десятка невдоволених - люди, які хотіли пройти "туди", але не були учасниками. Серед них був чолов"яга у темному, який знімав на великий телефон розмову з "толковим підполковником", твердячи, що він єпископ якоїсь там церкви і має там бути, і це його священне право на свободу віросповідання, а накази його не пускати незаконні. Підполковник сказав щось в тому сенсі, що всі неучасники не пропускаються, і для єпископів виключень нема. Тим часом підтяглися, начебто, "правосєки" - пару десятків чоловіків у камуфляжі, але без балаклав. Міліціонери пожвавилися, поправили щити і перевірили дубці. Один з чуваків, хлоп років 20-ти, підійшов з телефоном і став знімати діалог єпископа з підполковником. Тим часом у мене зав"язалася богословська розмова з якимось чоловіком в цивільному з приводу неприпустимості їбстися в сраку (він про це казав евфемізмом "врубати задню") та збиратися геям на марші. Я намагався ввічливо опонувати, але все було цілком в рамках пристойного. Поговоривши хвилин п"ять, він побажав мені "переключатися з задньої на першу або на другу" і пішов у справах. Народного невдоволення в свій бік я не помітив, хоча простояв під тими воротами хвилин десять-п"ятнадцять. Люди в камуфляжах, здається, докумекали, що наявними силами міліції можна півдня легко стримати навіть облогу військами Батия і чухали ріпи.

Тут підійшла одна волонтерка і вказала підполковнику на групу з десяти учасників. Я підняв руку і сказав, що я одинадцятий маленький. Впустили без проблем, обхлопавши по боках.

Всередині всякої поліції, пожежників, швидких на одиницю площі було як після стихійного лиха, а може, й більше. В парку Шеченка п"ять нацгвардійців стояли купками в алеях через кожні п"ятнадцять метрів в кожен бік.

Нарешті я дійшов до колони. Людей реально було багато - їх вишикували по десять у ряд, і судячи з кількості рядів, було ніяк не менше двох тисяч. Більше, ніж я чекав. Навколо колони теж було очеплення поліції (кожні метра три периметром, плюс позаду та попереду загони приблизно по півсотні). Я чекав, що поліції буде більше за учасників, але помилився - принаймні на місці це так не виглядало.

Скоро рушили, вигукуючи всяке там "права людини понад усе", "гідність та рівність - кожному" і т.д. Спочатку йшло досить мляво, але під кінець ходи (пройшли може метрів п"ятсот) трохи живіше. Було декілька плакатів та веселкових прапорів. Загалом учасники нічим не вирізнялися від людей у місті - дуже мало було екстравагантного одягу чи фарбованого в неформальні кольори волосся. Спостерігав декілька пар хлопець-дівчина, які трималися за руки і навіть цілувалися, але жодної пари дівчина-дівчина чи хлопець-хлопець, які дозволяли б собі щось більше, ніж просто йти поруч - не помітив. З вікон спостерігало кілька глядачів, навіть з дітьми, але звичайних перехожих, ясна справа, не було. Хода йшла не більше ніж півгодини.

На метро Льва Толстого учасників спрямували вниз, а там спецпоїзди з двома міліціонерами в кожному вагоні розвезли їх без зупинок аж майже до кінцевих станцій. В метро з міліцією був навіть службовий собака. Мені якраз і треба було на вднг.

Загалом вийшло трохи схоже на "марш волі" в огорожі та під конвоєм (кричалка з маршу про якесь там "бунтуй" через це насмішила), але краще, звісно, так, ніж як минулого року.
maryxmas: (dulia)
повернувся з Маршу рівності.
сподіваюся, його в шикарній рожевій футболці This is What a Feminist Looks Like хтось таки сфотографував.
maryxmas: (spleen)
обговорювали покупку дитячого планшета для малої. серед міркувань -- наскільки ймовірний в найближчому майбутньому атомний удар по території України. бо, як ви знаєте, електромагнітний імпульс від вибуху атомної бомби руйнує електроніку.
вирішили все ж купити.
я хотіла взяти ImPAD for Kids -- а вітчизняний виробник, який його, власне, розробив, зняв його з виробництва.

зі.
мені так тоскно і паскудно і сумно, що хочеться дивитися корейські серіали. там купа гарних людей, шикарних костюмів і чудової природи.

ззі.
вкотре усвідомила, що практично все, що я роблю -- всі ці спільноти, всі ці заходи, весь цей час, всі ці нерви -- все дарма.
що робила, що радіо слухала. як була ніхто, так ніхто і лишилася. (незважаючи на мою експертну роботу)
особливо гостро це стає зрозуміло, коли я бачу, кого кличуть читати лекції / проводити заходи.

August 2017

M T W T F S S
 1 2 3456
7 89 10 11 1213
14 15 1617181920
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Aug. 19th, 2017 03:42 am
Powered by Dreamwidth Studios