про прощення
Feb. 27th, 2017 10:36 amПочему я думаю, что комментарии из серии "вы обязаны простить!" – мудацкие и токсичные. Когда еще они в постах про родителей, я это списываю на стокгольмский синдром или на страх комментатора, что его дети тоже придут с вопросами об их детстве. И поэтому ему хочется заранее подстелить соломки. Но когда я сегодня прочла это под постом женщины, которую избивал муж на протяжении многих лет. И ее, и маленьких детей. И выгонял на улицу, и вообще творил то, что делают мужья-абьюзеры в фильмах ужасов. А ей немедленно: вы его простите и пожалейте!
Итак, почему так нельзя: во-первых, жалеть в такой ситуации нужно жертву, а не насильника. Требовать того, чтобы жертва жалела насильника – это какой-то адский перевернутый мир. Во-вторых, для прощения и жаления нужен огромный ресурс, который жертве бы тоже лучше потратить на себя или на родных, а не на – насильника. И в-главных, нельзя простить того, что не считает себя виноватым и не просит прощения. Можно пережить ситуацию, забыть, отпустить, но не простить. Иначе вполне легко оказаться в той самой созависимости и в ситуации серийного насилия. Тебя по морде, а ты простил. Тебя снова по морде, а ты так поработал над собой – и снова простил. Собственно, история с "будь выше и прости того, кто делает тебе больно" – очень выгодна для насильников. Она перекладывает ответственность за содеянное на жертву. Жертвы вообще обычно довольно противные – плачут, жалуются, вызывают неприятные чувства. Пусть они уже поскорее простят, забудут, станут веселые и довольные и прекратят нас мучить своими страданиями! К тому же это очень удобно – всегда иметь под рукой всепрощающего человека. Что бы ты ему не сделал, а он тебя взял – и простил! Он же не хочет быть обиженной злюкой-букой, ведь правда?
Для того, чтобы на самом деле простить человека, он должен (сам-первый!) совершить довольно много шагов.
1. Признать то, что случилось. Обычно насильники уже на этом этапе говорят, что ничего не помнят, ты что-то путаешь, ты выдумываешь, я не мог такого совершить, ты вообще какая-то сумасшедшая, тебе к врачу надо.
2. Взять на себя полную ответственность за совершенное. Не "вы меня довели". Не "у меня жизнь была тяжелая". Не "все так поступали". А – да, я это делал.
3. Извиниться и раскаяться. Искренне. Не: вы мне выкрутили руки, ну, извините. Часто извинений не получается, потому что насильник думает о том, как бы сохранить в процессе чувство собственного достоинства, а не о чувствах жертвы.
4. Наверное, самый сложный пункт. Надо очень четко осознавать, что одного раза с объяснениями и извинениями часто бывает мало. Что одно "извини" не перечеркивает годы травм. Что жертва будет раз за разом возвращаться к тем событиями и придется раз за разом повторять пункты 1-3 для того, чтобы она поверила – вы это искренне. Вы это на самом деле. Вам ее чувства важнее чувства собственной важности. Потому что обычно бывает так, что насильнику кажется, что после извинений история обнуляется, все все забыли и начали с чистого листа. И только эта противная жертва не хочет все вот так сразу взять – и забыть. А хочет обсуждать и раз за разом убеждаться в том, что извинившийся – действительно изменился. (Кстати, так часто случается и во время супружеских измен. Изменившая сторона бывает фрустрирована и обижена тем, что тот, кому изменили, не может забыть все сразу же после того, как перед ним извинились).
5. Постараться компенсировать чем-то важным для себя и нужным для жертвы. Ну, типа, как Германия выплачивала деньги пострадавшим странам и народам. Да, те деньги не вернут убитых, но они помогут выжившим сделать их жизнь лучше. Компенсация – это не всегда материальное или деньги. Это может быть физическая помощь. Это может быть какое-то эмоциональное соучастие. Важно, чтобы тот, кто просит прощения, был настроен каким-то образом компенсировать ущерб. Даже, если вы сломали вещь, которую одолжил вам друг, вы не говорите просто "прости, пожалуйста". Вы говорите: "Прости, пожалуйста, можно, я куплю тебе такую же?" А потерянные годы, психика, здоровье, вера в людей – это гораздо больше, чем сломанная вещь. Другое дело, что пострадавший может отказаться от компенсации. А может и согласиться. Но предложить, чтобы показать, что ваше раскаяние и извинения – это не просто слова, что вы готовы деятельно заслужить прощение, – это принципиально важно.
Вот после всего этого – человека вполне можно простить ) А до этого – только закрыть дверь за ним и забыть, как страшный сон. Чтобы строить другую, новую и счастливую жизнь, в котором не будет места насилию. Как-то так.
ПС. И нет, кухонные психологи не правы. Свойство здоровой психики – не прощать насилие. Свойство здоровой психики – ограждаться от него, уходить оттуда, где плохо. А лезть в самую гущу, чтобы разобраться в тонкой душевной организации насильника – это свойство глубоко травмированного, созависимого человека.
корисна інформація
Feb. 12th, 2017 09:51 pmhttps://www.weforum.org/agenda/2017/02/7-myth-busting-reasons-we-should-be-investing-in-women
з історії жіночого руху в Україні
Feb. 7th, 2017 10:42 am
для прояснення контексту -- чому на заході боролися за право голосу, а у нас за освіту?
бо на заході в чоловіків право голосу було з початку 19 століття -- а в Російській імперії право голосу було лише в дворянства (і лише в чоловіків). а освіта давала жінкам з усіх верств населення можливість заробляти собі на життя не копійки -- як у промисловості чи в услужінні. і на які жертви ті жінки лише не йшли заради тієї освіти...
транзакційний секс
Feb. 6th, 2017 09:07 pmдуже поширена така ситуація на війні і навколо неї, коли в жінок нема інших шляхів знайти харчі для себе і своїх дітей.
ця війна не виключення.
про 8 Березня
Feb. 6th, 2017 09:03 pmотут слушні думки з питання скасувння / переформатування 8 Березня
отут В"ятрович пише про те, що вони збирають думки громади з питання свят.
сиджу закічую роботу
Jan. 30th, 2017 08:16 pmвона повитягала з шафи цілу полицю дитячих книжок -- гарних, великих, ясркавих. вони їх листали, роздивлялися -- і посеред всього цього розмаїття вона вцопила маленьку вбогу стару брошурку "Як захиститися від сексуального насильства на робочому місці", вчепилася в неї і сидить робить вигляд, що читає.
феміністка росте :)
упд.
тепер вона тримає її в руках і робить вигляд, що з кимось говорить по телефону :)
і знову про 8 Березня
Jan. 29th, 2017 04:54 pmфото звітам:




зі.
отут голосувалка на сайті УНІАН про 9 травня / 8 березня
за що не схопишся -- все зникає
Jan. 28th, 2017 12:16 pmпішла до них на сторінку і закликала 8 Березня не чіпати:

наслухалася там і від жінок, і від чоловіків.
сьогодні ввечері йду на Громадське радіо пояснювати, чому 8 Березня треба лишити державним святом -- але чому важливо повернути йому початковий сенс -- до того, як його перекрутила радянська влада
зі.
про історію свята
8 Березня на сайті ООН
про жіноче щастя
Dec. 15th, 2016 09:33 pmЕсли то, что в народе принято называть "женским счастьем" - это действительно счастье, то почему никто, кроме искалеченных патриархатом женщин, о нём не мечтает?
==============
Если для человека счастье — это когда исполняются его мечты и желания, то для женщины при патриархате принято называть "счастьем" положение, при котором ОНА исполняет ЧУЖИЕ пожелания, зачастую вопреки собственным чувствам или даже во вред своему здоровью.
Для человека иметь свой дом или квартиру — это счастье. Для женщины счастье — это жить в чужом доме под чужим командованием.
Для человека каждый день вкусно есть и не заморачиваться рутинной готовкой — это счастье. Для женщины счастье — готовить несколько раз на день еду для других, ограничивая себя в пище ради "сохранения фигуры".
Для человека жить в чистоте и уюте — это счастье. Для женщины счастье — убирать дом, выносить мусор, стирать и гладить вещи, мыть посуду.
Для человека носить понравившуюся одежду — это счастье. Для женщины счастье — носить неудобную одежду и тратить неимоверное количество психического здоровья, чтобы подобрать себе гардероб в соответствии с чужими ожиданиями или требованиями.
Для человека заниматься любимым делом — это счастье. Для женщины счастье — это отказ от всех увлечений и посвящение своей жизни мужу и детям.
Для человека любимая работа — это счастье. Для женщины счастье — не иметь профессии, работать по дому и быть полностью на обеспечении мужчины, который имеет право в любой момент прекратить спонсирование и выбросить на улицу.
Для человека быть сильным и уверенным в себе — это счастье. Для женщины счастье — это кротость, послушность и зависимость от чужой силы.
Для человека считаться умным и образованным — это счастье. Для женщины счастье — восхищаться чужим интеллектом, маскируя свой, когда к ней обращаются.
Для человека свобода воли и право выбора — это счастье. Для женщины счастье — необходимость соответствовать только нескольким моделям поведения, предопределенным местом и эпохой.
Для человека свобода — это высшая ступень счастья. Для женщины счастье — быть рабыней у мужчины.
Если женщина при патриархате — такой же человек, как и мужчина, то почему ей не дано право говорить о своем собственном счастье, не зависящем от благополучия других? И если "женское счастье" — это действительно счастье, то почему никто, кроме искалеченных патриархатом женщин, о нем не мечтает?
(с) Поисис Инторно
#подзвоніть_татові
Dec. 4th, 2016 02:54 pmПро 100 гривен (250 рублей, 3,5 доллара).
Никак не могу донести свою мысль о равном участии родителей в воспитании детей. Никак не могу донести, что расходы на детей - это не только и не столько деньги. Это время, нервы, способности организовать, умение услышать потребности детей, постоянный фокус внимания.
И не важно родители вместе, в разводе, в разъезде, в раздрае, в обиде, в вендетте, в запое или где ещё. Время, деньги и внимание должны быть разделены и ответственность должна быть равная. Между прочим, это не мне так захотелось, это в законе так написано.
Ситуация.
Образование моих детей в этом учебном году стоит мне 35.000 грн. Это только официальные платежи. Без поездок на каникулах. Без оплаты кружков, секций. Это не про лекарства, врачей, зимние сапоги, красивую шапку и новую клавиатуру.
Это про не самые дорогие школу/колледж/проф.курсы. Скажем так, минимальный образовательный набор.
Это много или мало? Это большая сумма или нет? Это мои мажорские замашки или жизненная необходимость?
Тезис.
В нашем обществе существует полная и безоговорочна индульгенция тем, кто в воспитании детей не участвует. И в противовес - абсолютная непосильная ответственность возлагается на тех, кто с ребенком остался. ВСЯ ответственность - финансовая, ответственность за жизнь и здоровье, за образование, обеспечение всех потребностей.
Требуют от того родителя, который с детьми. Который в 24 часа должен втиснуть - заработать денег на себя и иждивенцев, лечить, кормить, одевать (время! время на выбор всего этого!!), уделять достаточно времени и внимания, любить, не кричать, не раздражаться, ходить на родительские собрания и т.д. (сами допишите или почитайте, что я на эту тему уже писала).
Второй родитель автоматически - "что с него взять? где его искать?" - исключается из поля видимости, фокуса внимания, а поэтому ему не достается ни осуждения, ни ответственности (любой ответственности - моральной, уголовной, административной).
В чём это выражается?
- если найдут выброшенного на мусорку младенца, будут искать и посадят мать. И никто даже не задумается, откуда у нее младенец появился и как насчет ответственности того, кто.
- если мать оставит одного младенца, чтобы выйти из дома и заработать денег, осудят кого? Кого посадят, если не_приведи_г-ди, что-то случится в её отсутствие? Мать. И никто даже не подумает спросить - а где же тот, второй родитель, который должен был разделить ответственность и принести денег/сходить в магазин/посидеть с ребенком?
- если у матери не хватает денег даже на полноценное питание ребенку, кто в этой ситуации будет "дура, неполноценная мать, которая даже заработать/попросить/выпросить/костьми_лечь/глотку_грызть" не может? А отец? А что отец. Он живет далеко, они давно расстались, ну он пять рублей в прошлом году переслал, у него новая семья - ясно_понятно кароч.
****
Да, я ж про 100 гривен обещала рассказать.
Вобщем, я про то, что не взирая на официальные платежи, в учебных заведениях появляются иногда потребности в дополнительных 30, 100, 150 гривнах.
Давайте поможем мне и угадаем, кому звонит/пишет в таком случае род.тройка, классный руководитель?
***ответ писать не буду, кто не догадается, пишите в личку)))***
И знаете, в прошлом году мне было этой тенденции не видно/не ясно/не понятно. А в этом году мои дети ушли в систему образования и вдруг меня торкнуло. С чего это вдруг я буду поддерживать эту фиговую систему третирования родителей, которые и так рядом с ребенком и за все в ответе?
Системе легко жевать того, кто слабее и уязвимее. Пусть пробует сжевать другого.
В мою задачу не входит менять систему поборов, ну его нафиг, это не мой баттл. Я от платежей, типа, в фонд, на моющие, на двери не отказываюсь. Я просто отвечаю: "Этим занимается папа. Звоните ему."
Чтобы так делать, надо четко осознавать, где твоя, а где не твоя ответственность.
Я не могу снять с себя ответственность за образование детей, за их здоровье, душевное состояние. Поэтому я с ними живу, общаюсь с их педагогами, слушаю их рассказы, помогаю, вдохновляю, ругаюсь или оставляю в покое. Поэтому я рассказываю им про ценность времени и учу тратить не только чужое, а и свое время на свои потребности.
Общество выдало моему бывшему мужу "разрешение" не участвовать ни душевно, ни собственным временем, ни финансово в жизни детей. При этом он считается отцом и будет им считаться до конца жизни. Я не могу ни законодательно, ни по совести заставить нести его часть ответственности, которую я выше описала.
А возложить на него ответственность за 100 гривен я могу.
100 гривен? да-да, позвоните папе.
Слона, чтобы съесть, надо расчленить на маленькие кусочки.
П.С. вы ж поняли, что текст не про деньги, да?
ходила в п"ятницю на захід
Nov. 29th, 2016 07:26 pmобіцяли вручення відзнак «Рівність та Взаємоповага» за сприяння участі жінок у політиці і цілу подіумну дискусію «Гендерні стратегії політичних партій: перспективи та виклики».
хлопчик від цієї організації розповідав про типу дослідження, яке ця організація провела -- і дві третини того, про що він розповідав, було діяльністю жіночих організацій. жодну з яких він не назвав.
ніякох подіумної дискусії не було, було тільки нагородження -- під час якого підстаркуватий дідок намагався цілувати нагороджуваних ним жінок.
була дуже здивована, побачивши в переліку нагороджуваних сестру Надії Савченко, Віру, підписану як громадський діяч.
а коли нагородили Ірину Луценко, депутатку, яка (як кажуть обізнані люди) поклала чимало зусиль на підготовку ратифікації Стабмульської конвенції, вона почала розводитись -- на заході про участь жінок у політиці на початку акції "16 днів проти гендерного насильства" -- як у нас мало чоловіків, всього 30% населення (що не відповідає дійсності), і про те, як ми маємо їх захищати і рятувати. я собі ледве не відбила обличчя фейспалмами. ну тобто до того все було дуже сумно -- але це мене просто вбило.
зі.
чи не єдина промова, яка була влучною і доречною, була від Лариси Кобелянської -- але від неї годі чекати іншого.
про акушерське насильство
Nov. 29th, 2016 07:07 pmНасилля над жінками: акушерський вимір
треба все ж взяти себе в руки і таки написати про свій досвід.
#склянастеля
Nov. 29th, 2016 03:59 pmНагадайка
У вівторок, 29 листопада, починаємо ділитися історіями зі свого професійного життя під тегом #склянастеля.
Тобі платили менше, ніж колезі-чоловікові? Тобі відмовили на співбесіді через те, що в тебе є діти/нема дітей? Ти не можеш отримати підвищення, бо підвищують чоловіків? Тобі заважали отримати освіту у "чоловічій" сфері? Тобі є, що сказати.
Колежанки, ситуація дуже серйозна. Ось зараз декілька чоловіків (не з найтупіших, повірте) на блакитному оці розповідають мені, що гендерної дискримінації в Україні не існує, а що жінки обирають низькооплачувану некваліфіковану роботу - то вони самідурепивинні.
Згадаємо, як було з #я_не_боюся_сказати. Змусимо їх продерти очі.
(Переклад картинки
напис на табличці: "Гендерний розрив у зарплатні".
- Я нічого не бачу.)

про домашнє насильство проти чоловіків
Nov. 29th, 2016 03:57 pmПодумалось тут на досуге.
Вот все страшно против того, чтобы принимался какой-нибудь закон о профилактике домашнего насилия, о противодействии домашнему насилию. Говорят - тогда бабы все сплошь начнут мужиков курощать и садить в тюрьму. Как в америках и европах. Там в америках и европах все мужики сидят, ну вы знаете.
При этом, я очень много слышу от мужчин насчет женского домашнего насилия. Особенно психологического, конечно, но утверждают, что и физическое присутствует. И мужики страшно от этого страдают, страшно. Алкоголизм, депрессии, инфаркты, вот это вот все.
И почему тогда все эти несчастные против? Наоборот, обеими руками должны поддерживать, участвовать в дискуссиях, продвигать, требовать и настаивать на таком законе.
Представляете, мужики, какая красота. Пилит вас ваша благоверная за что-нибудь, мусор не вынес, там, полочку не прибил, аванс пропил - а вы такой хопа - и в шелтер, например. и там с психологом бесплатным общаетесь, душу изливаете. А уж за скалкой по башке там и вообще полиция сразу приедет и вашу благоверную от вас изолирует. И сразу вам дают развод, и помогают примириться с разрывом отношений и одиночеством.
Смешно, правда?
И смешно не потому, что "ну мужики же сильные и гордые, они не будут этим пользоваться", а потому что понятно, что все разговоры про "ужасное психологическое насилие от баб" - фикция на самом деле. Ну то есть как, фикция - понятно, что "вынеси мусор, прибей полку, ребенку надо зимнюю куртку купить, что ты опять в танки свои уперся" напрягает, особенно, если мусор выносить не хочется, а в танки упираться - строго наоборот. Просто все это не стоит того, чтобы делать какие-то там активные телодвижения, и уж тем более - бежать из дому и срочно разводиться. Зачем, если можно просто наорать на жену, например, лечь на диване в трагической позе, взывая к небу "почему у всех бабы все сами успевают, а ты все время устаешь и тебе надо помогать?!", а то и дать в глаз? И потом еще и её во всем этом обвинить, заявив, что она довела и спровоцировала, и вообще - пусть подумает, кому она будет нужна после 30, разведеночка с прицепом? И нет, что вы, это не насилие ни в коем разе, а самооборона и восстановление нормальной семейной иерархии. Скрепы, можно сказать.
Поэтому, когда спокойно говоришь очередному страдальцу от выноса мозга, что можно все это просто не терпеть, а разойтись с ужасной женщиной и жить спокойно - он сначала чаще всего ошеломлен, что ему такое предлагают, а потом возмущен. "А чё она?!" - спрашивает он. "Нет, вот пусть она молчит и улыбается, и не забывает пироги свежие на стол метать, чё это я уходить должен? А! Точно! Еще дети же! Как дети-то без отца?". Нет, мужчина никуда не хочет уходить от пирогов, свежих футболок, чистого дивана и детей, он просто хочет, чтобы ему позволили орать, угрожать, манипулировать и иногда, может, давать под глаз. Он вполне удовлетворен наличием насилия, и совершенно спокойно его оправдывает, и не надо его от него защищать, упаси боже. Уберите вообще руки от семьи, а то еще найдете мужское психологическое насилие, мужское сексуальное насилие, мужское экономическое насилие, да еще найдете насилие не только над женой - и вообще пойдут институт семьи, нравственность и скрепы к такой-то матери.
Как-то вот так, господа и дамы, как-то вот так.
1 грудня 2016 р на сесії Львівської міської ради буде виноситись на голосування рішення “Про надання благодійній організації “Фонд Горіховий дім“ в оренду нежитлових приміщень на вул. Личаківській, 90”.
На минулій сесії (10 листопада 2016 р) депутат(к)и не підтримали це рішення.
до вчорашнього фіаско
Nov. 18th, 2016 02:09 pmГендеру боятись - в Європу не ходити
б.
Larysa Kobelyanska
ТРИКУТНИК РІВНОСТІ
Це тільки у Біблії Світ творився кілька днів, а у реальному житті на творення навіть невеликої позитивної зміни часом потрібні довгі роки…А на руйнування? …
Однієї години 17 хвилин вистачило сьогодні Верховній Раді на руйнування напрацювань десятків експертів і спеціалістів. Та головне – очікувань десятків, сотень тисяч і, навіть, мільйонів людей. Бо нератифікація Стамбульської конвенції – це незахищені жінки, діти і.. чоловіки…Так, так.. Хоча і говорили переважно про дітей і жінок, та прямо, чи опосередковано її положення і ті зміни, які мали відбутись у законодавстві, дотичні до всіх. Та натомість у Верховній Раді сталось… примірювання таких собі українського штибу «скрєп»…
День склався так, що ні почути, ні побачити «наживо» засідання мені не вдалося. Та може це і добре, бо читання стенограми не відволікало на спостереження, а свідомість блокувала емоційність… Шкода лише, що вже всі красномовні висловлювання розібрані на цитати, розставлені крапки у потрібних «і»...
Але це той випадок, коли повторитися – не гріх, гріх – промовчати…
То ж ближче до «першоджерел»:
Щоразу призиваючи ім‘я Бога до зали, депутати лякали український люд вбивством Української церкви, української духовності, української ідентичності, українських традицій, нав'язуванням чужинські цінності (аж ніби не вони цілком реальними неукраїнського походження грішми, авто та годинниками понабивали свої далеко не аскетичних розмірів «келії»).
Дискусія з питання «питання ґендеру» по рівню обізнаності, загальної освіченості і ерудованості явно не витягувала вище, ніж на початковий клас ЦПШ (враховуючи можливу необізнаність, розшифрую: церковно-приходська школа). Найпобожніші найрадикальніші члени (так, ніби ніколи не торгували собою як ті повії) тільки за участі духовенства готові говорити про етичні норми (ото ж бо цікаво, у чому такому «етичному» вони тому духовенству сповідуються по неділях, як то належить істинним?…) І чи посмієте тепер глузувати над чиїмось «скрєпами»? Чим ви кращі? Чи інші?
А хто ще почав рахуватись з «позицією церков»? – Правильно: професійні комсомольці! То не біда, що запізно народились і не встигли зайняти гідні комсомольські пости,- та це не завадило їм очолювати такі собі Нацради молодіжних організацій, аби згодом евакуюватися з «Нових генерацій» до регіонів.
До честі наших депутаток – вони, дійсно, намагалися вирвати у цих «захисників моралі» право людини на захист від насильства. Та їх було замало (тепер зрозуміліше стає, навіщо потрібне паритетне представництво?)
Пошуки компромісу у цьому публічному розп‘ятті «ґендеру» було дійсно «відхрещуванням». І болісно нагадувало пошук компромісу майже 12 років тому у тій же залі… Тоді здали квоти… Але поняття «ґендер» внесли у Закон і вперше – у законодавство. І серед ночі пані Віра Агєєва доводила комусь з приймальної «самого» Голови, що писати це слово потрібно саме через «ґ», а вони потерпали і від самого «ґендеру», і від його «ґ»….
Хто думав тоді, що за 12 років з тієї ж трибуни будуть божитись, що «вороже слово» вилучать вже з наступного закону ….
Враження від виступів декотрих з депутатів таке, що вони були ну не менше , ніж під «навіюванням»… Бо як ще пояснити, що парламент країни, яка кров‘ю виборює своє право бути європейською країною, готовий сьогодні знову загнати своїх жінок у славнозвісний трикутник: дім – діти – церква? Та й апеляція до української духовної «обраності» на такій тонкій межі…Ой, панове, побійтесь Бога: на подібних ідеях і не такі обломилися….
Так кажете, що будете «пильно стежити», аби там всякий «ґендер» не був представлений у Парламенті??…
Так от, любі наші, знайте: це ми тепер стежитимемо, аби ви не були представлені ні у якому наступному Парламенті…
Елла Ламах
Я не знаю як передати словами події у ВР, сьогоднішнє невіглавство, темність та дикість, шарканьє перед патріархальним темним та самозахист чоловіків, які самі не здатні на щось вартісне. Як можна пояснити публічну дискримінацію, насильство у ЗМІ, у публічному житті та в родині ? А депутати пояснили - виявляється, що насильство це частина православних цінностей. Мені соромно, мені соромно за наші громадські організації, мені соромно за нашу Верховну Раду. Мені соромно за Міжфракційне об"єднання депутаток, які вирішили піти на поступки і приберуть гендер та інші принципові речі. Але більше всього соромно за депутатів, які такі набожні, що аж страшно. Мені соромно за донорів, які отримують кошти на роботу з парламентом і заявляють, що саме завдяки їхній роботі все робиться.
Ось вам результат. Завалили ратифікацію Стамбульської конвенції. Завалили у першому читанні законопроект з протидії насильству (правильну назву можна взяти на сайті ВР) . Чому я пишу завалили: бо послухавши виступи депутатів, думаєш "а де я живу ?". Законопроект вирішили доопрацювати і повикидають всі потрібні речі. Виходить, що знову буде порожній закон, як закон "З протидії насильству в сім"ї".
Треба терміново об"єднуватися в одну команду і починати знову довбати цих недодовбаних депутатів. Не всіх зрозуміло.
Центр інформації про права людини збирає підписи. текст звернення під катом
підпишіться тут


зі.
до історії питання.
Русланка в коментах -- то вона. потім вона мала до мене претензії стосовно фемінітивів -- за які сама буквально тиждень тому топила. взагалі цікаво, як людина спочатку несе пургу, звинувачуючи тебе у всіх гріхах, потім пристає на твою (багаторічну) позицію -- але продовжує тебе звинувачувати. звичайно, це дратує.
дуже зручні християнські цінності
Nov. 17th, 2016 11:42 am
зі.

упд.
Нардеп Ірина Луценко наголосила, що "З цього законопроекту буде вилучене поняття ґендеру як таке. Буде відрегульовано поняття сексуальної орієнтації виходячи з християнських цінностей цього залу".
ззі.
от їх навіть за язика тягнути не треба, вони самі все скажуть:

зззі.

до відома Лілія Гриневич Olena Malakhova Світлана Войцеховська МФО "Рівні можливості"/Equal Opportunities Caucus Львівська міська рада
10 листопада 2016 Управління освіти Львівської міської ради на скерувало лист до начальників районних відділів освіти, а також керівників усіх навчальних закладів Львова про проведення у великій сесійній залі Львівської міської ради (!!!!) у відповідності до листа Комісії української греко-католицької церкви у справах освіти та виховання заходу "Гендер: перспективи та виклики". Під час цього заходу анонсується зустріч "з соціологом, пролайферкою, просімейним активістом, захисницею традиційної сім"ї" (!!!).
Така діяльність порушує та суперечить нормам чинного законодавства, зокрема:
1. статті 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок", згідно якої держава має зобов’язання «змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок Габріелою Кубі»
Такими стереотипними моделями є, зокрема, пропагування моделі «традиційної сім»ї, яка передбачає підпорядковане становище жінки у сім»ї, толерування та терпіння у результаті насильства щодо жінки та дітей з боку чоловіка/батька, ігнорування та порушення репродуктивних прав жінок.
2. статтю 35 Конституції України, згідно якої "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви..."
та інших норм, які гарантують жінкам та дітям захист від насильства та дискримінації, повагу до особистого життя.
Символічно, що саме на 17 листопада 2016 року (день проведення заходу) у Верховній Раді заплановано голосування за ратифікацію Стамбульської конвенції, стаття 14 котрої, зокрема передбачає:
Держави здійснюють "...необхідні кроки для включення адаптованого до рівня розвитку учнів навчального матеріалу з таких питань, як рівність між жінками та чоловіками, не стереотипні гендерні ролі, взаємна повага..., право на особисту цілісність, у формальні навчальні плани на всіх рівнях навчання".
упд.
а 21.11.16 в 11.30 – 13.00: ця пані дає прес-конференцію в УНІАН (Київ, вул. Хрещатик, 4) на тему «Небезпека ґендерної ідеології в Україні».
паскудна ситуація
Nov. 14th, 2016 12:18 pmну ок, кажу, давайте перекладу і поширю. і читаю те, що мені надіслали.
а там -- перелік країн-учасниць. і серед Швеції і Ірландії -- Росія.
і я зрозуміла, що ні, я це не поширюватиму і не перекладатиму. бо я не братиму участі в жодній спільній акції з Росією.
як у нас борються із сексизмом
Oct. 29th, 2016 01:06 pmпочитала вебсайт того заходу -- вони, звичайно, борються з одними стереотипами, але на всю топлять за інші.
саме скорочення -- smart, happy, elegant -- капіталістичні вимоги до жінок: вести бізнес і не ЗАБУВАТИ СЛІДКУВАТИ ЗА СОБОЮ. лишатися дівчинкою. тобто і далі бути не просто зручною у користуванні, а бути фінансово самостійною. щоб чоловікові не треба було в неї вкладатися.
це крім того, що в програмі практично не вживаються фемінітиви -- сплошні авторИ, засновникИ, кулементикИ.
і мене навіть лекція про сексизм для жінок у виконанні гея (про чоловічий погляд на сексизм) не так вибісила, як те, що все це зроблено демонстративно російською мовою.
а. забула сказати -- квиток на цей одноденний захід коштує, на хвилинку, 2400 гривень. майже сто доларів.
це така низка плювків в обличчя, що я не знаю, яка українка, котра себе поважає, піде на той захід.
хоч би які чудові там не були спікерки.
мене дивує, чому він не вважає за потрібне займатися своєю роботою, а лізе у сферу, в якій не петрає ні вуха, ні рила.
була приємно здивована кількістю притомних коментарів під його постом.
приєдналася до них:

до завтрашнього свята
Oct. 13th, 2016 12:34 pm
Nastya Melnychenko
Завтра - 14 жовтня, День захисника Вітчизни.
Хто у нас захищає Вітчизну? Захищають мужні чоловіки на кордонах країни. Захищають відважні жінки на кордонах країни.
Ще раз:
Захищають відважні жінки.
Ще раз:
відважні жінки.
Ще раз:
ЖІНКИ
Жінки, разом із чоловіками, захищають нашу країну від ворога. Чи чоловіки разом з жінками, якщо статистично. Але у будь-якому разі, жінки там є. І жінок там достатньо.
Тож коли у вашому робочому колективі хочуть робити привітання чоловікам, як на 23 лютого, то пам'ятайте про всіх тих відважних жінок, які воюють на кордонах країни з ворогом. Які гинуть і втрачають рідних людей.
Чоловік, який повертається з війни, дуже гарно вписується в гендерні стереотипи захисників. Це підкріплює поняття мужності, вкорінене в суспільстві. Жінка, яка повертається з війни... чує звинувачення, що "кинула дітей", чує про свою роль "берегині" і повне нерозуміння. У ситуаціях, коли жінка служила, а її партнер - ні, дуже часто чоловік переживає сильну ломку і насмішки оточення, і йому легше піти від жінки, ніж лишатися поруч. Тут шкода обох, але як воно, жінці, що вернулася з АТО, лишитися без партнера? Жінки-військовослужбовці - дуже специфічна категорія, яку ще й дуже рідко коли помічають на 14 жовтня.
Тому я закликаю вас завтра, вітаючи наших захисників, написати "і захисниць" або використати фото з жінкою-військовослужбовицею. Закликаю у привітаннях не обмежуватися лиш чоловіками. Бо жінок у лавах армії багато. І було б ще більше, аби були всі можливості для вступу туди.
релігія здорової людини
Sep. 18th, 2016 09:42 pmHundreds of nuns trained in Kung Fu are biking the Himalayas to oppose human trafficking

щоб не загубити
Sep. 5th, 2016 01:52 pmСредняя зарплата у мужчин была на треть выше, чем у женщин, по итогам первых 6 месяцев 2016 года
Средняя зарплата у мужчин была на треть выше, чем у женщин, по итогам первых 6 месяцев 2016 года, сообщает "ДС" со ссылкой на данные Госстата по средней зарплате женщин и мужчин в Украине.
В целом по стране среднемесячная зарплата у мужчин за 6 месяцев 2016-го составила 5597 грн., в то время как женщинам насчитали 4187 грн.
Наиболее сильно гендерное неравенство в доходах наблюдалось в сфере искусства, спорта, развлечений и отдыха, где разница между доходами полов составляет более чем 2,2 раза. Среднемесячная зарплата у мужчин - 7783 грн, а у женщин - 3435 грн.
В почтовой сфере женщины зарабатывали на 38,85% меньше мужчин. Среднемесячные зарплаты здесь зафиксированы на уровне 2387 грн. и 3904 грн. соответственно.
Аналогичная ситуация наблюдалась в сфере финансов и страховой деятельности. Разница доходов тут составляла 36,54% в пользу мужчин, или 13 075 и 8297 грн. соответственно.
В промышленности зарплаты мужчин были на треть выше женских, и составляли 6085 и 4546 грн. соответственно.
Незначительное превышение доходов у женщин наблюдалось в транспортной отрасли, где среднемесячная заплата женщин составляла 5265 против 5254 грн. у мужчин, а также в сфере работы архивов, библиотек, музеев и других учреждений культуры. Тут средний доход у женщин был 3475 грн., а у мужчин 3297 грн.
Основні показники соціально-економічного розвитку України
“I let my daughter stay up late…”
Jul. 30th, 2016 03:14 pm![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)

Megan Fishmann's Twitter
Also posted to
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-community.gif)
трішки посилань
Jul. 21st, 2016 12:51 amSex Positive Feminism Can BITE ME!
Is the femme-light variety of feminism aware that a huge number of women in porn are slaves? If not, why not? Porn is not as simple as many would have you believe
A lone raised hand: who will become the next UN Secretary-General ?
Bartenders in D.C. are learning how to stop sexual assault, and so far, it's working.
This new bartender program is showing sexual assault the door.
Open letter to Justin Trudeau & Jody Wilson-Raybould: Help us end prostitution in Canada
в Британії намагаються прийняти шведську модель -- тобто повна декриміналізація для жінок у проституції, покарання для клієнтів і сутенерів. але не все так гладко -- чоловіків все влаштовує.
Response to the Home Affairs Select Committee’s Interim Report on Prostitution
Отвергнутые тела: как медиа заставляют нас ненавидеть себя
О том, как продвижение товаров и услуг в сфере «красоты» навязывает нереалистичные стандарты внешности и отрицает биологический аспект человеческого существования, как если бы мы уже стали роботами и научились размножаться в виртуальном пространстве.
What it means to be ‘woman-identified’ or ‘male-identified’
Про феномен самоприниження жінок в українській політиці
Мистецтво не боятися
Досі в Німеччині визнавали статевий акт зґвалтуванням лише за умови, що жертва чинила фізичний опір нападнику. Тепер жінці достатньо сказати "ні". Правозахисники заявляють, що такі зміни назріли вже давно.
Мексика ответила на #яНеБоюсьСказать акцией по поиску тысяч пропавших женщин
зрозуміло, що вона не відповідала на нашу акцію -- взагалі в Латинській Америці насильство проти жінок давно є епідемічним і практично не зутрічає спротиву з боку держави.
В Британии ввели понятие «преступление на почве мизогинии»
Непристойные предложения и оклики на улице теперь являются поводом для обращения в полицию
приємно знати, що мої погляди поділяє і британська поліція.
зі.
хто б сумнівався. держава починає боротися проти насильства щодо жінок, коли її починають бити ногима феміністки.
Largest global study on violence against women finds feminist movements hold the key to change
A new study on violence against women conducted over four decades and in 70 countries reveals the mobilization of feminist movements is more important for change than the wealth of nations, left-wing political parties, or the number of women politicians.
день капітана очевидність
Jul. 13th, 2016 04:29 pmЯ хочу розповісти вам одну річ. Відкрити секрет мірозданія, так би мовити. Так от...
...
ПРАВА НЕ ВІДМІНУСОВУЮТЬСЯ!!!
ПРАВА ДОДАЮТЬСЯ!!!
...
Зрівняння жінок і чоловіків у правах не позбавить чоловіків прав. Це так просто зрозуміти, здавалося б, але ні. Будь який рух з боку жінок оцінюється вкрай агресивно і як _посягання на чоловічі права_. Фемінізм розцінюється як намагання жінок вивищитися за рахунок чоловіків.
Вибачте, але це лайно. У чоловіків ніхто не забирає прав. Ми говоримо про рівні права, про ставлення до нас як до людей, а не як про "друзів людини".
Приклад.
Дуже страшним гріхом вважається мужененависництво з боку жінки. Упустимо подробиці, правда це чи ні, і чи має жінка причини ненавидіти чоловіків чи ні. Просто беремо якусь жінку, допустимо, активістку, якій інкримінується чоловіконенависництво. Це ввважається "дуже погано", і всіляко засуджується. В той же час мізогінія (жононенависництво) сприймається як частина норми. Тобто людині, яка, наприклад, агресивно проштовхує ідею того, що та чи інакша активістка ненавидить чоловіків, не пред'являють того, що людина ненавидить жінок. Навіть якщо людина це давно і явно демонструє.
Це такі деталі, у яких ховається диявол. І таких деталей настільки багато, що ми уже сприймаємо це як частину норми.
Але я ще раз підкреслюю. Те, що до жінки будуть ставитися з повагою, ні в якому разі не означає, що чоловіка не поважатимуть. Те, що жінок вбережуть від домашнього насильства, ні в якому разі не означає, що насилувати будуть чоловіків.
Ці страхи є дуже давніми, їм уже понад 100 років. 100 років тому захід страшенно боявся жіночих рухів. Подивіться на листівки, як їх ковбасило. Ще більше, ніж ковбасить нас зараз. І що ж тепер? Де вони, а де ми? Живуть там у злагоді і жінки, і чоловіки і йдуть шляхом абсолютної рівності у правах і можливостях. І ми щось хочемо саме туди виїхати, а не в країни 3 світу, де жінки сприймаються як скотина. То чия модель успішніша?
Жінки - 50% успіху країни.
Пам'ятаймо про це.