гендер і революція, частина три

[maryxmas]

Dina Artemenko
Щойно йшла я собі тихо-мирно від бесарабки до метро Хрещатик. Підходить до мене компанія з 4-х пацанов, з-за спини підходить. Непрімічатєльні такі мальчики, які стоять не за гроші. Самий борзий пацан в сірих трикотажних штанях каже "слава украіні!", я собі йду не звертаю уваги. він знов повторює "слава украіні!", я повертаю голову в його сторону і розумю, шо то він до мене. Ну шо, каже, здороваться будем? Я впадаю в ступор, афігіваю і кажу, мол чуваки, я вас не знаю і здороваться не буду і вобщє, шо вам нада?
"Шо шавка?"- це борзий по ходу сказав до свого товариша, а не до мене.
Потом мене похлопали по плечу, повторили "слава украіні!" і з гадіньким сміхом удалились.
Гарна така краіна, украіна, ге?