Біла книга кохання. Антологія української еротичної поезії

[maryxmas]

купила її з цікавості -- подивитися, як у нас еротика в авторській поезії представлена (трішки матеріалу з неї можна подивитись тут). бо книжки про народну творчість з цієї теми я читаю із задоволенням -- там все весело, життєрадісно і незаморочено.
але цю книжку для мене читати виявилося здебільшого неприємно. то один поет повертає колишній коханій вкрадені в неї колись труси із наїздом, що тепер в неї для тих трусів завелика дупа. то поетка зізнається в коханні в щирих і чистих словах і каже, що коханий її називає "дурна баба" (я знаю -- якщо той, кого ти кохаєш, так тебе називає -- його треба гнати в три шиї. мені важко дався цей урок -- але вже це я запам"ятала добре)

але останньою краплею став добрий віршик якогось Юрія Гаврилюка:

Римське право заперечувало
Тортурування дівиць
Отде кат
Мав подвійну працю

як на мене, книжка, яка претендує на представлення еротичної поезії, втрачає право на таку назву, вмішуючи твір про зґвалтування.
відповідно, книжка відправляється зі стопки на читання до стопки до бібліотеки. я в себе в хаті таке тримати не наймалася.

зі.
ще звітам (і знову я порушую російське законодавство):

Яніра МЕВА
(З циклу «Лесбіотики»)

Маємо дві пари рук і ніг
два теплих лона
грайливі вії
і жодної плотської осі
навколо якої
мов білки в колесі
крутяться безліч
сплюндрованих жінок
єдиною віссю є наше кохання
І коли почуття
перехлюпнеться через край
любонько
ми звабимо удвох
якогось незайманця
і народимо по донечці
чарівній
як ми з тобою