![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
корисна ініціатива
May. 7th, 2016 11:00 amYuri Burger
Потрібна допомога. Зробив я ночима сайт https://www.bestofua.com - Ідея сайту збирати та оцінювати всілякі цікавинки що стосуються України та української культури (цікаві місця, музикальні гурти та таке інше). Користувачі сайту можуть додавати нові цікавинки та оцінювати вже існуючі - таким чином можна буде шукати та переглядати їх в порядку популярності.
Сайт тількі-но стартонув і мені дуже потрібна допомога з контентом. Якщо у вас є чим поділитись, будь ласка заходьте на сайт та публікуйте цікавинки! Єдина умова - контент повинен буди українською. (ну і перевіряйте чи ваша цікавинка не є дублем).
Буду також дуже вдячний за share & like.
ps:
фідбек, пруфрід та QA теж буде дуже корисним Смайлик «smile»
pps:
Ще комент - ціль сайта не в публікації нової інформації, а в її локалізації / концентрації та оцінюванні.
Потрібна допомога. Зробив я ночима сайт https://www.bestofua.com - Ідея сайту збирати та оцінювати всілякі цікавинки що стосуються України та української культури (цікаві місця, музикальні гурти та таке інше). Користувачі сайту можуть додавати нові цікавинки та оцінювати вже існуючі - таким чином можна буде шукати та переглядати їх в порядку популярності.
Сайт тількі-но стартонув і мені дуже потрібна допомога з контентом. Якщо у вас є чим поділитись, будь ласка заходьте на сайт та публікуйте цікавинки! Єдина умова - контент повинен буди українською. (ну і перевіряйте чи ваша цікавинка не є дублем).
Буду також дуже вдячний за share & like.
ps:
фідбек, пруфрід та QA теж буде дуже корисним Смайлик «smile»
pps:
Ще комент - ціль сайта не в публікації нової інформації, а в її локалізації / концентрації та оцінюванні.
про австрійський генштаб
Jan. 19th, 2016 12:58 pm![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}
the_mockturtle: З австрійського генштаба
Втекли два файних кнаба,
Развєдчікі особого полка;
Везли з собою штрудель,
Цукерки «Моцарт-кугель»
Та ще й підручник з грифом ДСК.
«Панове, панове,
Це українська мова,
Хахляцкій іскуствєнний язик!
Впорядник – оберст Прецель,
Редактор – оберст Гецель,
А рецензент - фельдмаршал фон дер Пшик.
Панове, панове,
Підступна зріє змова,
Як триєдиний знищити народ!
Учора у генштабі
На собствєнной канапі
Про це казав ерцгерцог Буттер-Брот!
Панове, панове,
Вже створено умови,
На двісті років вироблено план:
Пісні про темні ночі,
Вірші про карі очі,
А згодом вступ до НАТО і майдан!»
«Таваріщ, таваріщ,
Ти по-каковскі шпаріш?
Я шото ощущаю вглубокє,
Но мнє весьма трєвожно –
Ні слова нєвозможно
Понять на етом нєдоязикє!»
Отак роки минули,
усі про плян забули -
і пасматрітє, чо там у хахлов!
Зачєм же ми боролісь?
Зачєм же ми страждали?
Зачєм ми проливали нашу кров?
збірна соляночка з фейсбуку
Nov. 17th, 2015 08:37 amOriginally posted by pocketfull_of at збірна соляночка з фейсбуку
pocketfull_of at збірна соляночка з фейсбукуЯкщо ми френди на ФБ, то тут нічого нового - це я зберігаю собі анекдотки, які розказую на ФБ, бо хто зна, коли на ФБ нарешті зроблять функціональну систему пошуку.
Що роблять українці, зібравшися невеликою групою? Відповідь у 1908 році дає Володимир Винниченко, який намагається організувати українську громаду в Парижі: "Ми ніяк не наб'ємо грошей стільки, щоб знять квартиру. Але духом поки що не падаєм ... Лаштуємо українську виставу на користь пам'ятника Шевченку". Себто, розумієте, грошей у них немає навіть на приміщення, та й Винниченка ледве чи запідозриш у надмірній святобливій покорі літературній традиції, але все одно: нашкребти на пам'ятничок - справа першочергова.
Тут багато чого згадується, від відкриття пам'ятника Котляревському у Полтаві в 1903 році, на який скидалися, як ото нині на армію - то була одна з перших тогочасних великих українських демонстрацій - до найновішого ленінопаду.
Історію можна переписати, людей можна винищити, друк можна заборонити, кордони можна змінити - але як вкопав пам'ятничок (чи, скажімо, зніс), то вже напевно знаєш, що маєш вещ, помітив свою територію, забив діляночку під небом, є в цьому якась така простодушна сільська прагматика. Багато ніжності до цих людей (хоча, звісно, не до Винниченка, бо Винниченко мужик мудак, що вже тут й казати).
***
"Наше господарство таке, що нам вигідніше тримати дві, три кози, аніж одну корову, бо содержування кіз далеко дешевше содержування корови," - пояснює Чикаленко Винниченкові (який остаточно пустився берегів здорового глузду), чому для кількох другорядних письменників у редакції "Ради" гроші є, а от стільки, щоб задовольнити амбіції Винниченка - то й нема. Чикаленко був дуже хазяйновита людина і прекрасний, як світанок.
***
Революційного бдсм-ного флірту всім зранку:)
Христя Алчевська про комуністку Ганну Хоперську:
"Якби ж хто знав, як я любила її за сердечність...
- Може ви тепер, Ганно, повісите мене за буржуазність?
Вона серйозно глянула на мене, і ледве помітний усміх промайнув у неї на устах:
- Ні, - сказала вона чомусь. - З-за очей не повісю!"
Залучаю фото очей, з-за яких не повісили б :)
( Read more... )
Що роблять українці, зібравшися невеликою групою? Відповідь у 1908 році дає Володимир Винниченко, який намагається організувати українську громаду в Парижі: "Ми ніяк не наб'ємо грошей стільки, щоб знять квартиру. Але духом поки що не падаєм ... Лаштуємо українську виставу на користь пам'ятника Шевченку". Себто, розумієте, грошей у них немає навіть на приміщення, та й Винниченка ледве чи запідозриш у надмірній святобливій покорі літературній традиції, але все одно: нашкребти на пам'ятничок - справа першочергова.
Тут багато чого згадується, від відкриття пам'ятника Котляревському у Полтаві в 1903 році, на який скидалися, як ото нині на армію - то була одна з перших тогочасних великих українських демонстрацій - до найновішого ленінопаду.
Історію можна переписати, людей можна винищити, друк можна заборонити, кордони можна змінити - але як вкопав пам'ятничок (чи, скажімо, зніс), то вже напевно знаєш, що маєш вещ, помітив свою територію, забив діляночку під небом, є в цьому якась така простодушна сільська прагматика. Багато ніжності до цих людей (хоча, звісно, не до Винниченка, бо Винниченко мужик мудак, що вже тут й казати).
***
"Наше господарство таке, що нам вигідніше тримати дві, три кози, аніж одну корову, бо содержування кіз далеко дешевше содержування корови," - пояснює Чикаленко Винниченкові (який остаточно пустився берегів здорового глузду), чому для кількох другорядних письменників у редакції "Ради" гроші є, а от стільки, щоб задовольнити амбіції Винниченка - то й нема. Чикаленко був дуже хазяйновита людина і прекрасний, як світанок.
***
Революційного бдсм-ного флірту всім зранку:)
Христя Алчевська про комуністку Ганну Хоперську:
"Якби ж хто знав, як я любила її за сердечність...
- Може ви тепер, Ганно, повісите мене за буржуазність?
Вона серйозно глянула на мене, і ледве помітний усміх промайнув у неї на устах:
- Ні, - сказала вона чомусь. - З-за очей не повісю!"
Залучаю фото очей, з-за яких не повісили б :)
( Read more... )
не знайшла.
але знайшла отаке:
10 заповідей Української національної ідеї
( під катом, бо з матами )
взяла отут.
але знайшла отаке:
10 заповідей Української національної ідеї
( під катом, бо з матами )
взяла отут.
Originally posted by ho_visto at бггг... На машине с донецкими номерами таки страшно по центральной Украине ездить...
ho_visto at бггг... На машине с донецкими номерами таки страшно по центральной Украине ездить...Вот всякое у моих жильцов уже бывало - и на заправке к ним приставали с предложениями за бензин заплатить, и на перекрестке из соседней машины кричали "вы из Донецка? нужна помощь?", и коробки с едой на капоте обнаруживались после похода в магазин, с запиской "держитесь, бро". Но сегодня таки был апофеоз - возвращаются из магазина к машине - стоят мужчина и женщина средних лет, ждут. Кааак пристали - мол, мы тут в селе недалеко живем, давайте поедем к нам, мы вам картошки насыплем пару мешков, морковки-капусты, помидорчиков-перцев, меду и яиц дадим. Мои говорят - спасибо большое, люди добрые, мы у людей в пригороде живем, там и огород есть, и сад - все можно копать-рвать сколько нужно, всё есть, всего хватает. Да и работаем, копейку зарабатываем, все можем купить если чего нужно. Им не верят - мол, вы просто стесняетесь, врете, что у вас все есть, поехали с нами за картошкой. Мои благодарят и отказываются. В общем - почти до скандала дело дошло. Мои плюнули, говорят - так, поехали с нами, покажем.
Сижу я такая в беседке, никого не трогаю, работаю. И тут приезжает "инспекция" проверять, как живут люди из Донецка, не обижают ли их тут. Строгая блин, инспекция, бггг... Проверили огород, сад, погреб, убедились, что действительно все есть. Пожурили меня, лентяйку, что не держу курей-гусей-кроликов - мол, нет свежих яиц-мясца. Отбилась, объяснив, что соседи все это держат и я у них покупаю. Инспекция удовлетворенная уехала. Мы облегченно выдохнули и расслабились. Ага, щаз, дадут расслабиться. Часа через четыре инспекция вернулась, привезла свежего молока, сметаны, творога, меду, яиц, двух живых кроликов, мальчика и девочку, заднюю свинячью ногу - сосед у них кабанчика завалил, ведро груш, мешок детской одежды и игрушек. Деловито вот это все выгрузила и уехала, пообещав дня через три вернуться.
Сидим сейчас все хором и боимся - а ну как в следующий раз козу живую привезут - для молока деткам? Кроликов-то мы уже придумали где поселить. А козу куда девать?
Не, блин, надо моим прекращать поездки на "донецкой" машине - опасно сцуко
Сижу я такая в беседке, никого не трогаю, работаю. И тут приезжает "инспекция" проверять, как живут люди из Донецка, не обижают ли их тут. Строгая блин, инспекция, бггг... Проверили огород, сад, погреб, убедились, что действительно все есть. Пожурили меня, лентяйку, что не держу курей-гусей-кроликов - мол, нет свежих яиц-мясца. Отбилась, объяснив, что соседи все это держат и я у них покупаю. Инспекция удовлетворенная уехала. Мы облегченно выдохнули и расслабились. Ага, щаз, дадут расслабиться. Часа через четыре инспекция вернулась, привезла свежего молока, сметаны, творога, меду, яиц, двух живых кроликов, мальчика и девочку, заднюю свинячью ногу - сосед у них кабанчика завалил, ведро груш, мешок детской одежды и игрушек. Деловито вот это все выгрузила и уехала, пообещав дня через три вернуться.
Сидим сейчас все хором и боимся - а ну как в следующий раз козу живую привезут - для молока деткам? Кроликов-то мы уже придумали где поселить. А козу куда девать?
Не, блин, надо моим прекращать поездки на "донецкой" машине - опасно сцуко
Долгий путь на Евромайдан
чи оцей:
Удушение Украины как русская национальная идея
чи оцей:
Украинский невроз
він, правда, пише:
С тех самых пор все противоречия между донецкими бандитами и деревенскими нацистами можно считать диалогом в рамках одной нации.
в Україні нема дєрєвєнь. є або села, або хутори. і звідки в нас візьмуться нацисти, мені незрозуміло.
украинская нация существует. Она состоит из равных украиноязычного и русскоязычного сегментов.
хто йому про рівні набрехав, я не знаю, але в решті притомно.
чи оцей:
Удушение Украины как русская национальная идея
чи оцей:
Украинский невроз
він, правда, пише:
С тех самых пор все противоречия между донецкими бандитами и деревенскими нацистами можно считать диалогом в рамках одной нации.
в Україні нема дєрєвєнь. є або села, або хутори. і звідки в нас візьмуться нацисти, мені незрозуміло.
украинская нация существует. Она состоит из равных украиноязычного и русскоязычного сегментов.
хто йому про рівні набрехав, я не знаю, але в решті притомно.
під моєю статтею про фемінізми на всі смаки-2 хороша людина maiorova задала мені цілком слушне питання:
Мы с мамой никак не можем прийти к единому мнению. Феминизм в странах бывшего Варшавского договора считается постколониальным или же не считается?
на що я відповіла:
это на самом деле сложный вопрос.
с одной стороны, у нас есть долгая и славная традиция женского движения -- которое в видоизменённой форме существовало все годы советской власти и продолжается и до сих пор. которое занимается проблемами женщин (и теми, которое общество назначило женскими и от них отмахивается), но при этом открещивается от феминизма.
с другой стороны, у нас есть группы интеллектуалок, имевших / имеющих доступ к западной интеллектуальной мысли, для которых феминизм и гендерная теория предложили инструменты для анализа собственной жизни. они себя называют феминистками, часть вовлечена в низовую работу, часть только занимается наукой.
плюс молодые девушки и женщины, которые открыли для себя феминизм недавно, не боятся этого ярлыка и пытаются что-то делать.
кто из них позиционирует себя как постколониальная феминистка, я не знаю.
теоретически, в Украине феминизм вынужден решать вопросы именно постколониального характера, и я как феминистка и националистка в Украине, не могу быть никакой другой феминисткой, кроме как постколониальной, но вот пока вы этот вопрос не задали, я в таком плане об этом даже и не думала.
і тепер я про це думаю. треба буде подумати, почитати і щось написати з того приводу.
а от ви як вважаєте, шановні, фемінізм в Україні постколоніальний чи який?
maiorova задала мені цілком слушне питання: Мы с мамой никак не можем прийти к единому мнению. Феминизм в странах бывшего Варшавского договора считается постколониальным или же не считается?
на що я відповіла:
это на самом деле сложный вопрос.
с одной стороны, у нас есть долгая и славная традиция женского движения -- которое в видоизменённой форме существовало все годы советской власти и продолжается и до сих пор. которое занимается проблемами женщин (и теми, которое общество назначило женскими и от них отмахивается), но при этом открещивается от феминизма.
с другой стороны, у нас есть группы интеллектуалок, имевших / имеющих доступ к западной интеллектуальной мысли, для которых феминизм и гендерная теория предложили инструменты для анализа собственной жизни. они себя называют феминистками, часть вовлечена в низовую работу, часть только занимается наукой.
плюс молодые девушки и женщины, которые открыли для себя феминизм недавно, не боятся этого ярлыка и пытаются что-то делать.
кто из них позиционирует себя как постколониальная феминистка, я не знаю.
теоретически, в Украине феминизм вынужден решать вопросы именно постколониального характера, и я как феминистка и националистка в Украине, не могу быть никакой другой феминисткой, кроме как постколониальной, но вот пока вы этот вопрос не задали, я в таком плане об этом даже и не думала.
і тепер я про це думаю. треба буде подумати, почитати і щось написати з того приводу.
а от ви як вважаєте, шановні, фемінізм в Україні постколоніальний чи який?
в її текстах.
знайшла шикарне:
Флэш-моб
morreth
http://www.livejournal.com/users/maryxmas/909608.html?page=6#comments
зайти к этой заднице и написат большими буквами: ИХ К НАМ НИКТО НЕ ЗВАЛ.
це була одна з перших масових травль, що їх я пережила в жж -- ця була через те, що я в себе виклала посилання на статтю Бівора про те, що радянські солдати на звільнених від німців територіях ґвалтували жінок.
а я і не знала, що Морет тоді до цього теж доклала руку.
а ось ситуація трирічної давнини, в якій замішані я, Морет і Лев Вершинін (це такий письменник-фантаст, який колись писав хороші книжки, а потім зійшов на пси)
чи ось вона на мій пост посилається і задає всілякі цілком слушні риторичні питання.
а от свіжа розмова про спільноту![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-community.gif)
feministki чи про мій націоналізмю
але посилання на нашу першу розмову я так і не знайшла. а там цікавий був діалог -- про українізми в її романі "По той бік світання", криві і недоречні.
а почалося все з того, що я відмітилася в коментах під постом Такі-Нета про Ореста Лютого:
maryxmas
у меня этот кадр вызывает крайне неоднозначные чувства. мало того, что у него первый язык русский и фонетика украинская гуляет (меньше, чем у многих телеведущих, но тем не менее) -- в их текстах куча мизогинии. постоянно.
они, конечно, отмазываются, что это юмор такой, но мы знаем, что это за юмор такой.
morreth
мало того, что у него первый язык русский и фонетика украинская гуляет
Ужас-то какой. Посмел выучить украинский язык и говорить на нем, гад.
Мария, почему вам не приходит в голову, что человек, для которого первый язык русский и который перешел на украинский добровольно, достон похвалы и поощрения? Я еще помню, как вы вперлисьв мой журнал высмеивать меня за ошибки в украинской статье. Я после этого месяц все украинское ненавидела. Моар националистов вашего толка - и ареал использования украинского языка сузится до Галичины и Тернопольщины.
maryxmas
проблема не в том, что у него русский первый. проблема в том, что он, перейдя на украинский, педалирует ненависть к москалям. меня раздражает это противоречие. довести украинскую фонетику до ума -- не такая большая проблема, вон, даже Януковича натаскали. это, скажем так, демонстрация привережнности идее украинскости. а так получается, для него украинский -- не более чем отмазка, чтобы иметь право кацапьё курощать.
меня за мой переход на украинский никто не хвалил и не поощрял, от меня отписалась куча моих русскоязычных френдов/френдинь, а ещё куча перестала читать и комментировать.
я вас не высмеивала. я вас спрашивала, зачем вы используете некорректное слово. это у вас моё замечание вызвало странную реакцию -- и вижу, вызывает её до сих пор. и если одно моё замечание вызвало у вас ненависть ко всему украинскому -- значит, не так уж велика ваша к украинскому любовь. и это, согласитесь, никак не моя вина.
morreth
меня за мой переход на украинский никто не хвалил и не поощрял, от меня отписалась куча моих русскоязычных френдов/френдинь, а ещё куча перестала читать и комментировать.
И вы решили подражать тем, кто с вами так поступил. Нормальный ход, чотам.
я вас не высмеивала. я вас спрашивала, зачем вы используете некорректное слово.
Вы могли спросить это приватом и указать на все ошибки в личном сообщении.
значит, не так уж велика ваша к украинскому любовь.
Не так уж. И вы приложили усилия не к тому, чтобы ее увеличить, а наоборот.
maryxmas
нет, не решила. он не был моим френдом, и я не являюсь его поклонницей. хотя диск их купила, да -- собиралась статью писать про мизогинию в современной украинской поп-музыке. так что ваша ирония по поводу "нормальных ходов" тут несколько странна.
и если бы я написала вам приватом, это бы как-то поменяло вашу реакцию? сильно сомневаюсь. вы ж писательница, а я так, побелить-покрасить.
чего вы мелочитесь. давайте уж сразу как антифеминисты -- те говорят, из-за толщины моей жопы люди феминизм ненавидят, так вы тоже можете сказать -- из-за моего комментария по поводу ваших неуместных и кривых украинизмов в "По ту сторону рассвета" вы ненавидите всё украинское и я вам поэтому по гроб жизни должна.
и самое интересное, вы на это имеете полное право -- и слова против вам никто не скажет.
особенно я.
знайшла шикарне:
Флэш-моб
morreth
http://www.livejournal.com/users/maryxmas/909608.html?page=6#comments
зайти к этой заднице и написат большими буквами: ИХ К НАМ НИКТО НЕ ЗВАЛ.
це була одна з перших масових травль, що їх я пережила в жж -- ця була через те, що я в себе виклала посилання на статтю Бівора про те, що радянські солдати на звільнених від німців територіях ґвалтували жінок.
а я і не знала, що Морет тоді до цього теж доклала руку.
а ось ситуація трирічної давнини, в якій замішані я, Морет і Лев Вершинін (це такий письменник-фантаст, який колись писав хороші книжки, а потім зійшов на пси)
чи ось вона на мій пост посилається і задає всілякі цілком слушні риторичні питання.
а от свіжа розмова про спільноту
feministki чи про мій націоналізмюале посилання на нашу першу розмову я так і не знайшла. а там цікавий був діалог -- про українізми в її романі "По той бік світання", криві і недоречні.
а почалося все з того, що я відмітилася в коментах під постом Такі-Нета про Ореста Лютого:
maryxmas у меня этот кадр вызывает крайне неоднозначные чувства. мало того, что у него первый язык русский и фонетика украинская гуляет (меньше, чем у многих телеведущих, но тем не менее) -- в их текстах куча мизогинии. постоянно.
они, конечно, отмазываются, что это юмор такой, но мы знаем, что это за юмор такой.
morreth мало того, что у него первый язык русский и фонетика украинская гуляет
Ужас-то какой. Посмел выучить украинский язык и говорить на нем, гад.
Мария, почему вам не приходит в голову, что человек, для которого первый язык русский и который перешел на украинский добровольно, достон похвалы и поощрения? Я еще помню, как вы вперлисьв мой журнал высмеивать меня за ошибки в украинской статье. Я после этого месяц все украинское ненавидела. Моар националистов вашего толка - и ареал использования украинского языка сузится до Галичины и Тернопольщины.
maryxmasпроблема не в том, что у него русский первый. проблема в том, что он, перейдя на украинский, педалирует ненависть к москалям. меня раздражает это противоречие. довести украинскую фонетику до ума -- не такая большая проблема, вон, даже Януковича натаскали. это, скажем так, демонстрация привережнности идее украинскости. а так получается, для него украинский -- не более чем отмазка, чтобы иметь право кацапьё курощать.
меня за мой переход на украинский никто не хвалил и не поощрял, от меня отписалась куча моих русскоязычных френдов/френдинь, а ещё куча перестала читать и комментировать.
я вас не высмеивала. я вас спрашивала, зачем вы используете некорректное слово. это у вас моё замечание вызвало странную реакцию -- и вижу, вызывает её до сих пор. и если одно моё замечание вызвало у вас ненависть ко всему украинскому -- значит, не так уж велика ваша к украинскому любовь. и это, согласитесь, никак не моя вина.
morrethменя за мой переход на украинский никто не хвалил и не поощрял, от меня отписалась куча моих русскоязычных френдов/френдинь, а ещё куча перестала читать и комментировать.
И вы решили подражать тем, кто с вами так поступил. Нормальный ход, чотам.
я вас не высмеивала. я вас спрашивала, зачем вы используете некорректное слово.
Вы могли спросить это приватом и указать на все ошибки в личном сообщении.
значит, не так уж велика ваша к украинскому любовь.
Не так уж. И вы приложили усилия не к тому, чтобы ее увеличить, а наоборот.
maryxmasнет, не решила. он не был моим френдом, и я не являюсь его поклонницей. хотя диск их купила, да -- собиралась статью писать про мизогинию в современной украинской поп-музыке. так что ваша ирония по поводу "нормальных ходов" тут несколько странна.
и если бы я написала вам приватом, это бы как-то поменяло вашу реакцию? сильно сомневаюсь. вы ж писательница, а я так, побелить-покрасить.
чего вы мелочитесь. давайте уж сразу как антифеминисты -- те говорят, из-за толщины моей жопы люди феминизм ненавидят, так вы тоже можете сказать -- из-за моего комментария по поводу ваших неуместных и кривых украинизмов в "По ту сторону рассвета" вы ненавидите всё украинское и я вам поэтому по гроб жизни должна.
и самое интересное, вы на это имеете полное право -- и слова против вам никто не скажет.
особенно я.
купила її з цікавості -- подивитися, як у нас еротика в авторській поезії представлена (трішки матеріалу з неї можна подивитись тут). бо книжки про народну творчість з цієї теми я читаю із задоволенням -- там все весело, життєрадісно і незаморочено.
але цю книжку для мене читати виявилося здебільшого неприємно. то один поет повертає колишній коханій вкрадені в неї колись труси із наїздом, що тепер в неї для тих трусів завелика дупа. то поетка зізнається в коханні в щирих і чистих словах і каже, що коханий її називає "дурна баба" (я знаю -- якщо той, кого ти кохаєш, так тебе називає -- його треба гнати в три шиї. мені важко дався цей урок -- але вже це я запам"ятала добре)
але останньою краплею став добрий віршик якогось Юрія Гаврилюка:
Римське право заперечувало
Тортурування дівиць
Отде кат
Мав подвійну працю
як на мене, книжка, яка претендує на представлення еротичної поезії, втрачає право на таку назву, вмішуючи твір про зґвалтування.
відповідно, книжка відправляється зі стопки на читання до стопки до бібліотеки. я в себе в хаті таке тримати не наймалася.
зі.
ще звітам (і знову я порушую російське законодавство):
Яніра МЕВА
(З циклу «Лесбіотики»)
Маємо дві пари рук і ніг
два теплих лона
грайливі вії
і жодної плотської осі
навколо якої
мов білки в колесі
крутяться безліч
сплюндрованих жінок
єдиною віссю є наше кохання
І коли почуття
перехлюпнеться через край
любонько
ми звабимо удвох
якогось незайманця
і народимо по донечці
чарівній
як ми з тобою
трішки історії Києва
Jul. 2nd, 2013 12:12 pmвзяла тут у
visualhistory.це відео він супроводив буквально таким текстом:
Сама историческая концепция вполне предсказуемая, чередование светлых и черных полос. Моменты самых страшных бедствий символизирует появление черного ворона: нападение половцев, Батыево нашествие, приход Богдана Хмельницкого...
Средневековый польский Киев представлен в виде симпатичного городка, застроенного каменными домами с высокими ганзейскими фронтонами вперемежку с храмами в византийском стиле.
так українські тіпа інтелектуали ламаються на жіночому.
то Жадан розповідає, як класно, коли жінки жертвують власною творчістю заради родини.
а Санченко дивується, що жінки незадоволені спробами нардепів заборонити аборти:
і далі пише дослівно таке:
Ну яке ж фанні, Машо? Просто нагадую, що свободу інших треба відстоювати, навіть якщо ти сам особисто нею не користуєшся, а не єхидно підмахувати владі, як те було з курцями, пивними алкоголіками в парках і так далі. Боюся помилитися, але саме ви антинікотинову кампанію, здається, схвалювали
пам"ятаєте розмову про "давати", да? тут те саме. жіноча позиція в сексі визначається як принизлива, як демонстрація покори і підлабузництва. і на неї чоловік посилається як на пояснення, що от їм, людям, влада заборонила палити -- то ви,недолюди баби, тепер не смійте ображатися, як вам аборти заборонять.
процитую себе розумницю:
в наш час демонструвати сексизм -- те саме, що сякатися в пальці. багато хто це робить, але потискати їм після цього руку якось гидливо.
то Жадан розповідає, як класно, коли жінки жертвують власною творчістю заради родини.
а Санченко дивується, що жінки незадоволені спробами нардепів заборонити аборти:
і далі пише дослівно таке:
Ну яке ж фанні, Машо? Просто нагадую, що свободу інших треба відстоювати, навіть якщо ти сам особисто нею не користуєшся, а не єхидно підмахувати владі, як те було з курцями, пивними алкоголіками в парках і так далі. Боюся помилитися, але саме ви антинікотинову кампанію, здається, схвалювали
пам"ятаєте розмову про "давати", да? тут те саме. жіноча позиція в сексі визначається як принизлива, як демонстрація покори і підлабузництва. і на неї чоловік посилається як на пояснення, що от їм, людям, влада заборонила палити -- то ви,
процитую себе розумницю:
в наш час демонструвати сексизм -- те саме, що сякатися в пальці. багато хто це робить, але потискати їм після цього руку якось гидливо.
наприклад, Пікардійська терція:
( Read more... )
потягла з фейсбука в Юрія Журавля (це фронтмен ОтВінта)
до речі, Пікардійську терцію я полюбила з першої касети, почутої у 1993 році.
і люблю понині, і любитиму довіку, бо такий талант, такі голоси!
( Read more... )
потягла з фейсбука в Юрія Журавля (це фронтмен ОтВінта)
до речі, Пікардійську терцію я полюбила з першої касети, почутої у 1993 році.
і люблю понині, і любитиму довіку, бо такий талант, такі голоси!
про сына Франка
Jul. 8th, 2011 01:09 amЯ был очень хорошо знаком - это просто ради забавы или какой-то информации - с Тарасом Ивановичем Франко, сыном Ивана Франко. Это был забавный человек, необычайно эрудированный, особенно в европейской культуре, латинист, который в работал Институре литературы, где было вообще невозможно работать. Там надо было сдавать работы и как-то отчитываться, за что же ты получаешь зарплату, он из года в год писал в отчете, что он переводит краткий курс истории ВКП(б) на латинский язык, и никто не мог ему запретить этого.
А, сами понимаете, какая там публика, вот он приходит и говорит: " Я був сьогодні у відділі свого батька, відділі Франкознавства". Я кажу: "І що там було?" "А, - каже, - мене жінки питають, Тарас Іванович, і що таке Пегас? Я кажу: "Це велика коняка". Смеется, то есть, он не хочет с ними разговаривать. У него было три фразы, с которыми он приходил на работу, произносил одну из этих трех фраз и уходил. Первая фраза: "Я пішов урядово". То есть, пошел в ЦК требовать выселения всех русских с Украины". Я говорю: "Так я же тоже русский". "Ні, ми вас залишимо". Вторая фраза у него была: "Я пішов науково". Значит, он пошел получать гонорары за научные статьи. И третья фраза была: "Я пішов приватно". Значит, он пошел спать. Он любил очень спать. Вот такой человек. Или он произносил фразы, а они не понимали. Приходил и говорил: "Я вчора із своєю донькою робив ітенерарий". Ну, гулял, но они не знали элементарных латинских фраз.
отсюда:
Сергей Крымский: "Все провинциалы кинулись в постмодернизм, но не поняли, что это такое".
очень много занятного и достойного интереса.
но меня реально цепанул его сексизм, которого он не стесняется. и то, что ему было неизвестно о феминистской философии -- вот той самой новой школы философии, которая как раз и появилась в 20 веке.
ну энивей.
потянула отсюда уgloria_ma
А, сами понимаете, какая там публика, вот он приходит и говорит: " Я був сьогодні у відділі свого батька, відділі Франкознавства". Я кажу: "І що там було?" "А, - каже, - мене жінки питають, Тарас Іванович, і що таке Пегас? Я кажу: "Це велика коняка". Смеется, то есть, он не хочет с ними разговаривать. У него было три фразы, с которыми он приходил на работу, произносил одну из этих трех фраз и уходил. Первая фраза: "Я пішов урядово". То есть, пошел в ЦК требовать выселения всех русских с Украины". Я говорю: "Так я же тоже русский". "Ні, ми вас залишимо". Вторая фраза у него была: "Я пішов науково". Значит, он пошел получать гонорары за научные статьи. И третья фраза была: "Я пішов приватно". Значит, он пошел спать. Он любил очень спать. Вот такой человек. Или он произносил фразы, а они не понимали. Приходил и говорил: "Я вчора із своєю донькою робив ітенерарий". Ну, гулял, но они не знали элементарных латинских фраз.
отсюда:
Сергей Крымский: "Все провинциалы кинулись в постмодернизм, но не поняли, что это такое".
очень много занятного и достойного интереса.
но меня реально цепанул его сексизм, которого он не стесняется. и то, что ему было неизвестно о феминистской философии -- вот той самой новой школы философии, которая как раз и появилась в 20 веке.
ну энивей.
потянула отсюда у
gloria_maдва цікавих тексти до дня української мови
Nov. 9th, 2010 10:16 pmkerbasi:Неорганізовані тези до Дня української мови
цитата:
Треба усвідомити, що українофобська політика влади уможливлюється байдужістю до мови населення, і перед усім, населення освіченого. Вам потрібні гроші на мовознавчі дослідження? На новий правопис? Скасувати ПДВ з українських книжок? Найкращим аргументом, цих грошей не давати, і, взагалі, закрити всі мовні інститути, є блог освіченої людини, патріота, де він/вона пише «я щітаю». Дивиться, щоб не простібати мову та країну назавжди.
(мушу зауважити, що якраз "ящітаю" не є загрозою для української мови. так само, як нею не є суржик)
maksymus:Про прикметники та прикмети
цитата:
Треба відзначити особливо принциповий момент в обґрунтуванні проекту постанови реґіонала. Це щире переконання автора в неусталеності української мови і в тому, що в ній будь-що можна легко змінити. Прикро, що це хибне й небезпечне переконання поділяє не тільки він.
Можливо, цей приклад владного втручання на основі неусталеності української мови варто б узяти до відома реформаторам, які носяться з проектами очищення української мови від російського впливу. Пригадується весна 2005-го року, коли підбурені прихильниками негайних правописних змін представники української інтеліґенції підписали досить сумнівний лист до віце-прем’єра Томенка, в якому переконували «свою» владу в неусталеності українського правопису і необхідності розв’язати суперечливі питання та правописний хаос на офіційному рівні. Тоді крапку про владне втручання поставила іронічна відповідь секретаря правописної комісії Л. Шевченко: «Нам імпонує ваша глибока зацікавленість проблемами української мови, у зв’язку з чим зичимо вам подальших творчих успіхів».
Хотілося б, щоб цими самими словами була сформульована відповідь і Колесніченкові.
мушу зауважити, що уявлення про неусталеність мови -- це нісенітниця.
що ми маємо, так це розхитаність норми. а це зовсім інша справа.
зі.
перекладаю зараз на тренінгу з управління проектами для певної громадської організації. тренінг відбувається у Мінську. один з тренерів у побуті білоруськомовний. під кінець другого дня з нього білоруські слова почали лізти :)
про вину еврейства
Sep. 17th, 2010 09:51 amscholar_vit запостил фельетон Жаботинского от 1911 года:Вместо апологии
стоит, конечно, почитать весь, но я процитирую один фрагмент:
Нам не в чем извиняться. Мы народ, как все народы; не имеем никакого притязания быть лучше. В качестве одного из первых условий равноправия, требуем признать за нами право иметь своих мерзавцев, точно так же, как имеют их и другие народы. Да, есть у нас и провокаторы, и торговцы живым товаром, и уклоняющиеся от воинской повинности, есть, и даже странно, что их так мало при нынешних условиях. У других народов тоже много этого добра, а зато еще есть и казнокрады, и погромщики, и истязатели, - и, однако ничего, соседи живут и не стесняются. Нравимся мы или не нравимся, это нам, в конце концов, совершенно безразлично. Ритуального убийства у нас нет и никогда не было; но если они хотят непременно верить, что "есть такая секта" - пожалуйста, пусть верят, сколько влезет. Какое нам дело, с какой стати нам стесняться? Краснеют разве наши соседи за то, что христиане в Кишиневе вбивали гвозди в глаза еврейским младенцам? Нисколько: ходят, подняв голову, смотрят всем прямо в лицо, и совершенно правы, ибо так и надо, ибо особа народа царственна, не подлежит ответственности и не обязана оправдываться. Даже тогда, когда есть в чем оправдываться. С какой же радости лезть на скамью подсудимых нам, которые давным-давно слышали всю эту клевету, когда нынешних культурных народов еще не было на свете, и знаем цену ей, себе, им? Никому мы не обязаны отчетом, ни перед кем не держим экзамена, и никто не дорос звать нас к ответу. Раньше их мы пришли и позже уйдем. Мы такие, как есть, для себя хороши, иными не будем и быть не хотим.
оставим в стороне евреев, искренне считаюших себя лучше других только из-за принадлежности к еврейскому народу. это пусть будет на их совести, и пусть с ними разбираются другие евреи (им бы ещё не мешало Ханну Арендт почитать, но это нужно мозги включать, а когда у тебя мысли о собственном превохсодстве, то мозги -- они спят)
мне кажется, украинцам бы этот текст почитать тоже не лишне.
чтобы перестать оправдываться -- за свой язык. за своих героев. за свою историю. за своё существование.
(у нас, правда, хватает и казнокрадов, и истязателей, и погромщиков)
всілякі цікаві речі
Mar. 2nd, 2010 12:09 pmвилкадає в себе volontariste:
ось, наприклад, про масові страйки студентів і викладачів у Каліфорнії та по всьому світові в знак протесту проти скорочення фінансування навчальних закладів і проти купи інших поганих речей
до речі, Шварцнегер довів Каліфорнію до жахливого стану. в них тепер борг штату в 15 разів більший, ніж до обранная Шварнегера їхнім говернатором (тм)
він же анонсує матеріали конференції Друга світова війна та історична пам’ять
а чудеснаtin_tina пише про те, Якої математики нам треба?
солнце жproidysvit сьогодні виклав старі фото Луцька. тепер я хочу додому. пораджу заразом його улюблену спільноту -- ukr_vintage
volontariste:ось, наприклад, про масові страйки студентів і викладачів у Каліфорнії та по всьому світові в знак протесту проти скорочення фінансування навчальних закладів і проти купи інших поганих речей
до речі, Шварцнегер довів Каліфорнію до жахливого стану. в них тепер борг штату в 15 разів більший, ніж до обранная Шварнегера їхнім говернатором (тм)
він же анонсує матеріали конференції Друга світова війна та історична пам’ять
а чудесна
tin_tina пише про те, Якої математики нам треба? солнце ж
proidysvit сьогодні виклав старі фото Луцька. тепер я хочу додому. пораджу заразом його улюблену спільноту -- ukr_vintageнаціонально-мовне
Feb. 22nd, 2010 03:06 pmвсі, мабуть, вже бачили цирк із конями, котрий влаштувала у дитсадку Фаріон.
читати дискусії, де обговорюється її клімактеричність, мені сумно. не тому, що я не погоджуюся з дописувачами -- те, що вона вшкварила, це дійсно жах.
однак хіба не можна сказати про неї свою думку, не посилаючись на фізіологічні вікові особливості жіночого організму?
енівей, кілька посилань:
nehrebeckyj:
КОТОВІ ПІД ХВІСТ
kerbasi:
Знов про націонал-бовдурів
seems_to_be:
курси навчання української для тих, хто її не розуміє
blacklack:
Фарион
volontariste:
Нещадна антропонімія
читати дискусії, де обговорюється її клімактеричність, мені сумно. не тому, що я не погоджуюся з дописувачами -- те, що вона вшкварила, це дійсно жах.
однак хіба не можна сказати про неї свою думку, не посилаючись на фізіологічні вікові особливості жіночого організму?
енівей, кілька посилань:
nehrebeckyj:КОТОВІ ПІД ХВІСТ
kerbasi:Знов про націонал-бовдурів
seems_to_be:курси навчання української для тих, хто її не розуміє
blacklack:Фарион
volontariste:Нещадна антропонімія
Мина Мазайло
Jan. 21st, 2010 02:31 pm24 січня Культурно- мистецький центр Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Микола Куліш
Мина Мазайло
комедія на 4 дії з одним антрактом
у версії театру «МЕТА» (Львів), режисер-постановник – Зоряна Грегорійчук
Адреса: вул. Іллінська, 9
поч. о 19.00 Вхід вільний
взяла тут, вbndr_ndrj
я б пішла, але Дмитро не захоче, а самій впадлу.
нікому не треба моя компанія подивитися гарну пієсу?
Микола Куліш
Мина Мазайло
комедія на 4 дії з одним антрактом
у версії театру «МЕТА» (Львів), режисер-постановник – Зоряна Грегорійчук
Адреса: вул. Іллінська, 9
поч. о 19.00 Вхід вільний
взяла тут, в
bndr_ndrjя б пішла, але Дмитро не захоче, а самій впадлу.
нікому не треба моя компанія подивитися гарну пієсу?
про україномовність
Jan. 2nd, 2010 01:16 pmburkun_levenia:Стійкість і непохитність – дві основні якості, якими повинна бути наділена людина, що твердо вирішили розмовляти своєю рідною мовою в рідній країні.
за наводкою
expialidociouzзі.
hweska:Ми живемо в очікуванні нового великого письменника. Він прийде, зростом як ми, з пропорціями немовляти, веселий, як Будда, і коли він з'явиться, ми переймемо його мову.
про Голодомор
Dec. 11th, 2009 05:54 pmМоя історія про всіх
Ольга Герасим'юк, для УП _ Середа, 29 листопада 2006, 13:45
потягла в когось, не пам"ятаю, в кого.
я, до речі, теж ненавиджу викидати їдло. люто ненавиджу. особливо хліб. білий то можна качкам в озері покидати, а чорний не можна :((((
joanerges наводить конспект
Портнов А. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»: Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій. – К. : НІСД, 2009. – 160 с.
«Геноцид»: історія терміна та дослідницької царини
Ольга Герасим'юк, для УП _ Середа, 29 листопада 2006, 13:45
потягла в когось, не пам"ятаю, в кого.
я, до речі, теж ненавиджу викидати їдло. люто ненавиджу. особливо хліб. білий то можна качкам в озері покидати, а чорний не можна :((((
joanerges наводить конспектПортнов А. Між «Центральною Європою» та «Русским миром»: Сучасна Україна у просторі міжнародних інтелектуальних дискусій. – К. : НІСД, 2009. – 160 с.
«Геноцид»: історія терміна та дослідницької царини
...в Коломиї відбулися арештовання й вивоження на Сибір. На залізничній станції три дні стояли товарні потяги і їх заповнювали призначеними на вивіз людьми. У місті панував страх та нервове напруження. В один із таких днів до лікарської кімнати, де була я і Фріш, зайшов Геллер [обидва лікарі-євреї], якийсь винятково веселий і вдоволений, ще й почав оповідати найновіші жарти, що кружляли між поляками. Фріш висловив здивування, що в такий час комусь хочеться жартувати. На це Геллер сказав:
– Будьмо щирі. Знаємо, що вивозять українців, не жидів. Чого ж я мав би сумувати?
Коли він відійшов, Фріш сказав, що не дивується антисемітам. Поки між жидами є такі, як Геллер, мусять бути й антисеміти.
Кейван М. П’ять років у шпиталі в Коломиї // Коломия й Коломийщина : збірник споминів і статей про недавнє минуле. – Філадельфія: Комітет коломиян, 1988. – С. 477–498.
взяла вjoanerges
– Будьмо щирі. Знаємо, що вивозять українців, не жидів. Чого ж я мав би сумувати?
Коли він відійшов, Фріш сказав, що не дивується антисемітам. Поки між жидами є такі, як Геллер, мусять бути й антисеміти.
Кейван М. П’ять років у шпиталі в Коломиї // Коломия й Коломийщина : збірник споминів і статей про недавнє минуле. – Філадельфія: Комітет коломиян, 1988. – С. 477–498.
взяла в
joanergesкак у нас уже боролись с порнографией
Jul. 10th, 2009 12:18 pmна стыке веков -- можно почитать тут. с картинками.
тягнибоківці знову відзначились.
May. 19th, 2009 02:20 amУ Львові євреям заборонили розповідати у школах про Голокост
18.05.2009 10:15 // Статті
Львівському обласному єврейському благодійному фонду «Хесед Арьє» (Милосердя) офіційно заборонили розповідати у місцевих школах про Голокост у Львові. Про це повідомила директор львівського Фонду Ада Діанова. Водночас чиновники стверджують, що у фільм «Два танго», який демонстрували під час таких зустрічей, містить «сцени насильства» і не сприяє «порозумінню.
18.05.2009 10:15 // Статті
Львівському обласному єврейському благодійному фонду «Хесед Арьє» (Милосердя) офіційно заборонили розповідати у місцевих школах про Голокост у Львові. Про це повідомила директор львівського Фонду Ада Діанова. Водночас чиновники стверджують, що у фільм «Два танго», який демонстрували під час таких зустрічей, містить «сцени насильства» і не сприяє «порозумінню.
про убийство пацанчика в Одессе
May. 10th, 2009 12:06 amкоторый типа нацик, и его типа антифа в порядке самозащиты убили. случайно. типа.
после прочтения материалов в сети у меня осталось много вопросов. на эту же тему в своём жж высказался хороший человекvent_de_la_mer:
Питання до тих, хто ще в Одесi чи поруч
Що там всеж-таки сталося? Мається на увазi загибель М.Чайки.
По iнету гуляє кiлька паралельних версiй.
Перша: хороший хлопець, патрiот (у доброму сенсi слова) йшов вулицею, говорив українською. Прибiгла банда проросiйських головорiзiв i вбила його за любов до Батькiвщини.
Друга: юний нацист, любитель зiк-хайлiв, со товарiщi напав на групу "лiвих". Тi чинили опiр i нападник напоровся на нiж.
Третя: двi групи молодих дуралеїв влаштували бiйку, одного вбили, а журналiсти роздувають скандал на користь певним полiтикам.
Люди, яких я дотепер сприймав, як надiйнi джерела iнформацiї, похопалися хто за першу, хто за другу версiї i обзивають однi одних "брехунами" та iншими рiзними словами. (поставив би смайлик, але це не смiшно)
Питання до тих, хто у курсi: що ж там таки сталося?
в ответах -- интересный комментарий отalek_ya:
Молодежь имеет привычку довольно быстро втягиваться в крайности. Впрочем, так и же быстро менять свои интересы.
Посему, меня в этой ситуации интересует —
Первое.
1. Отработка правоохранительными органами всех версий случившегося, нахождение единственно верной.
2. Нахождение убийцы.
3. Доказательство в суде факта убийства, цели убийства и обвинений относительно конкретного человека.
Второе.
4. Со стороны СБУ - отработка вопросов связанных с популяризацией в Одессе экстремистских организаций, их финансирования и контактов.
Есть совершенно определенные нехорошие тенденции.
Причем, как вы говорите, "скины" здесь совершенно не при чем.
5. Скины. Тема скинов в Одессе существует довольно давно. Как минимум лет десять. Однако, я не помню, чтоб в Одессе люди с черной кожей или азиаты боялись ходить по улицам. Из чего я лично могу сделать вывод, что в Одессе продолжает работать старинное одесское правило: "здоровый понт дороже денег".
Третье.
Если же говорить конкретно о Максиме, возникает вполне резонный вопрос: окуда в сети одновременно взялись кучи фотографий, отражающие лишь одну единственную сторону недолгой жизни Макса. Где фотки с его любимой? Где его домашние фотографии, фотографии с универа? Почему практически на всех фотках он или тянет руку в хайле, или стоит как захватчик, или в бесится группе "единомышленников", кривляясь в фотокамеру? Вопрос сформулирован.
И еще вопрос. Я ощутил на себе шквал активности неких анонимов, забросавших меня, Дерибасовскую и прочие мои комьюнити длинными текстами "как это было". Лично у меня тогда появилась вполне определенная реакция: если ты что-то знаешь - иди в милицию, пиши заявление, рассказывай, уточняй, помогай следствию. А не разбрасывай свои сочинения по форумам. Моя просьба оставить контактные данные для связи со следователем осталась тоже безответной. Естественно, ни один из этих текстов я не выпустил. Однако, кое-что потом появилось на сайтах.
Собственно, я предполагаю, что эта акция, как и практически одновременное вливание массы провокативных фотографий, была направлена исключительно на популиризацию темы "скины-vs-антифа" (с совершенно определенным акцентом), в продолжение которой автор этого топика хочет получить какие-то ответы.
Видите, как много предположений? Однако, они построены на здравом рассуждении и странностях, которые так или иначе, бросаются в глаза.
Никто не выбеляет Максима. Националистические крайне правые идеи действительно, не самая добрая штука. Однако, появление в Одессе крайне правых партий вполне понятно, при наличии и буйстве крайне левых.
С другой стороны, если вы видите в действиях Максима состав преступления - что мешает вам, как добропорядочному гражданину обратиться к милиции для выяснения ситуации?
Посему, глядя на этот слоеный пирог, я не спешу с выводами. Есть убийство мальчишки и есть убийца, который до сих пор гуляет где-то на свободе.
И последнее. Те люди, кто знало Макса лично, говорят о нем, как о хорошем человеке. У пана Чумакова после нескольких встреч с ним сложилось такое же мнение. Лично видел его на Митинге памяти жертв Голодомора. С фотоаппаратом. И, признаюсь, он тоже не вызывал у меня отрицательнях эмоций.
Кому верить? Да, конечно же, тем анонимусам, что "знают как все было". И не иначе.
тот жеvent_de_la_mer продолжил тему в другом посте:
Здалеку менi важко судити, але враження, що в Українi розигрують дуже простий сценарiй.
Трохи нагадує ляльковий театр: персонажiв багато, режисер один.
З одного боку, пропихають уперед крайнiх нацiоналiстiв (ну, _тiпа_ нацiоналiстiв). Це не важко, бо "центристськi" партiї скурвилися, а "лiвi" - або проросiйськi, або маргiнальнi, або й те i друге.
До "нацiоналiстiв" примикає куча молодi, якiй нема що робити, але яка хоче боротися за свiтлi iдеї.
З iншого боку активiзують рiзнi проросiйськi рухи.
Все дуже просто: населення лякають або нациками, або руспатами (хто вже чого бiльше лякається).
І "нацiоналiсти" i їхнi "опоненти" наперебiй влаштовують провокацiї. Будь-яку "нацiоналiстичну" провокацiю роздувають росiйськi ЗМІ. Таке враження, що вони у командi працюють. Як годинник. Однi порозвiшували плакати про дивiзiю "Галичина", а iншi - тут как тут. Кращої спiвпрацi я ще не бачив.
Ну й мета зрозумiла. Асоцiювати у пiдсвiдомостi слова "українцi" i "українське" з нацизмом, расизмом, смолоскиповими ходами та iн. Особливо на Сходi/Пiвднi, де основна маса тiлькино почала звикати, що живе "в Украине", а не в "СНГовии".
Щодо слова "УПА", воно має асоцiюватися виключно з Тягнибоком. Ця робота йде, щонайменше, з 2004.
Паралельно вбити у голову мiському населенню Сходу, що та легенька "українiзацiя", що там вiдбувається - це Страшна Катастрофа i "замах на їхнi права". Це теж не дуже важко.
От i вся гра.
У цьому контекстi вбивство Максима Чайки - мана небесна для провокаторiв з двох бокiв.
и поделился тем, что рассказали ему его родители, живущие в Одессе:
Запитав про ситуацiю у мiстi.
Враження тяжке.
Резюме:
1) По телебаченню йде вiдверта антиукраїнська пропаганда. Не "протинацiоналiстична", а саме антиукраїнська
2) У мiстi дiють агресивнi проросiйськi органiзацiї, фактично - банди. Зi зброєю.
3) вся ця дiяльнiсть пiдтримується (органiзовується?) консульством РФ
4) влада, СБУ i прокуротура практично нiчого не роблять, щоб це зупинити. Можливо взагалi все це кришують
5) Про вбивство М. Чайки: всiх подробиць ми не знаємо. Але точно вiдомо, що: а) напали на нього, а не вiн б) напали зненацька в) вбили його "професiйним" бандитським ножем, а не "пєрочiнним ножiком" г) iм'я вбивцi знають, але вiн "десь зник" i прокуратура "не знає, де вiн"
Для довiдки: мої батьки нiколи не були нацiоналiстами, говорять росiйською, читають Пушкiна, нiколи не були у "Просвiтi", КУНi, РУНi. Тому, якщо вони описують ситуацiю саме так, то це не можна списати на "нацiоналiстичну передвзятiсть".
после прочтения материалов в сети у меня осталось много вопросов. на эту же тему в своём жж высказался хороший человек
vent_de_la_mer:Питання до тих, хто ще в Одесi чи поруч
Що там всеж-таки сталося? Мається на увазi загибель М.Чайки.
По iнету гуляє кiлька паралельних версiй.
Перша: хороший хлопець, патрiот (у доброму сенсi слова) йшов вулицею, говорив українською. Прибiгла банда проросiйських головорiзiв i вбила його за любов до Батькiвщини.
Друга: юний нацист, любитель зiк-хайлiв, со товарiщi напав на групу "лiвих". Тi чинили опiр i нападник напоровся на нiж.
Третя: двi групи молодих дуралеїв влаштували бiйку, одного вбили, а журналiсти роздувають скандал на користь певним полiтикам.
Люди, яких я дотепер сприймав, як надiйнi джерела iнформацiї, похопалися хто за першу, хто за другу версiї i обзивають однi одних "брехунами" та iншими рiзними словами. (поставив би смайлик, але це не смiшно)
Питання до тих, хто у курсi: що ж там таки сталося?
в ответах -- интересный комментарий от
alek_ya:Молодежь имеет привычку довольно быстро втягиваться в крайности. Впрочем, так и же быстро менять свои интересы.
Посему, меня в этой ситуации интересует —
Первое.
1. Отработка правоохранительными органами всех версий случившегося, нахождение единственно верной.
2. Нахождение убийцы.
3. Доказательство в суде факта убийства, цели убийства и обвинений относительно конкретного человека.
Второе.
4. Со стороны СБУ - отработка вопросов связанных с популяризацией в Одессе экстремистских организаций, их финансирования и контактов.
Есть совершенно определенные нехорошие тенденции.
Причем, как вы говорите, "скины" здесь совершенно не при чем.
5. Скины. Тема скинов в Одессе существует довольно давно. Как минимум лет десять. Однако, я не помню, чтоб в Одессе люди с черной кожей или азиаты боялись ходить по улицам. Из чего я лично могу сделать вывод, что в Одессе продолжает работать старинное одесское правило: "здоровый понт дороже денег".
Третье.
Если же говорить конкретно о Максиме, возникает вполне резонный вопрос: окуда в сети одновременно взялись кучи фотографий, отражающие лишь одну единственную сторону недолгой жизни Макса. Где фотки с его любимой? Где его домашние фотографии, фотографии с универа? Почему практически на всех фотках он или тянет руку в хайле, или стоит как захватчик, или в бесится группе "единомышленников", кривляясь в фотокамеру? Вопрос сформулирован.
И еще вопрос. Я ощутил на себе шквал активности неких анонимов, забросавших меня, Дерибасовскую и прочие мои комьюнити длинными текстами "как это было". Лично у меня тогда появилась вполне определенная реакция: если ты что-то знаешь - иди в милицию, пиши заявление, рассказывай, уточняй, помогай следствию. А не разбрасывай свои сочинения по форумам. Моя просьба оставить контактные данные для связи со следователем осталась тоже безответной. Естественно, ни один из этих текстов я не выпустил. Однако, кое-что потом появилось на сайтах.
Собственно, я предполагаю, что эта акция, как и практически одновременное вливание массы провокативных фотографий, была направлена исключительно на популиризацию темы "скины-vs-антифа" (с совершенно определенным акцентом), в продолжение которой автор этого топика хочет получить какие-то ответы.
Видите, как много предположений? Однако, они построены на здравом рассуждении и странностях, которые так или иначе, бросаются в глаза.
Никто не выбеляет Максима. Националистические крайне правые идеи действительно, не самая добрая штука. Однако, появление в Одессе крайне правых партий вполне понятно, при наличии и буйстве крайне левых.
С другой стороны, если вы видите в действиях Максима состав преступления - что мешает вам, как добропорядочному гражданину обратиться к милиции для выяснения ситуации?
Посему, глядя на этот слоеный пирог, я не спешу с выводами. Есть убийство мальчишки и есть убийца, который до сих пор гуляет где-то на свободе.
И последнее. Те люди, кто знало Макса лично, говорят о нем, как о хорошем человеке. У пана Чумакова после нескольких встреч с ним сложилось такое же мнение. Лично видел его на Митинге памяти жертв Голодомора. С фотоаппаратом. И, признаюсь, он тоже не вызывал у меня отрицательнях эмоций.
Кому верить? Да, конечно же, тем анонимусам, что "знают как все было". И не иначе.
тот же
vent_de_la_mer продолжил тему в другом посте:Здалеку менi важко судити, але враження, що в Українi розигрують дуже простий сценарiй.
Трохи нагадує ляльковий театр: персонажiв багато, режисер один.
З одного боку, пропихають уперед крайнiх нацiоналiстiв (ну, _тiпа_ нацiоналiстiв). Це не важко, бо "центристськi" партiї скурвилися, а "лiвi" - або проросiйськi, або маргiнальнi, або й те i друге.
До "нацiоналiстiв" примикає куча молодi, якiй нема що робити, але яка хоче боротися за свiтлi iдеї.
З iншого боку активiзують рiзнi проросiйськi рухи.
Все дуже просто: населення лякають або нациками, або руспатами (хто вже чого бiльше лякається).
І "нацiоналiсти" i їхнi "опоненти" наперебiй влаштовують провокацiї. Будь-яку "нацiоналiстичну" провокацiю роздувають росiйськi ЗМІ. Таке враження, що вони у командi працюють. Як годинник. Однi порозвiшували плакати про дивiзiю "Галичина", а iншi - тут как тут. Кращої спiвпрацi я ще не бачив.
Ну й мета зрозумiла. Асоцiювати у пiдсвiдомостi слова "українцi" i "українське" з нацизмом, расизмом, смолоскиповими ходами та iн. Особливо на Сходi/Пiвднi, де основна маса тiлькино почала звикати, що живе "в Украине", а не в "СНГовии".
Щодо слова "УПА", воно має асоцiюватися виключно з Тягнибоком. Ця робота йде, щонайменше, з 2004.
Паралельно вбити у голову мiському населенню Сходу, що та легенька "українiзацiя", що там вiдбувається - це Страшна Катастрофа i "замах на їхнi права". Це теж не дуже важко.
От i вся гра.
У цьому контекстi вбивство Максима Чайки - мана небесна для провокаторiв з двох бокiв.
и поделился тем, что рассказали ему его родители, живущие в Одессе:
Запитав про ситуацiю у мiстi.
Враження тяжке.
Резюме:
1) По телебаченню йде вiдверта антиукраїнська пропаганда. Не "протинацiоналiстична", а саме антиукраїнська
2) У мiстi дiють агресивнi проросiйськi органiзацiї, фактично - банди. Зi зброєю.
3) вся ця дiяльнiсть пiдтримується (органiзовується?) консульством РФ
4) влада, СБУ i прокуротура практично нiчого не роблять, щоб це зупинити. Можливо взагалi все це кришують
5) Про вбивство М. Чайки: всiх подробиць ми не знаємо. Але точно вiдомо, що: а) напали на нього, а не вiн б) напали зненацька в) вбили його "професiйним" бандитським ножем, а не "пєрочiнним ножiком" г) iм'я вбивцi знають, але вiн "десь зник" i прокуратура "не знає, де вiн"
Для довiдки: мої батьки нiколи не були нацiоналiстами, говорять росiйською, читають Пушкiна, нiколи не були у "Просвiтi", КУНi, РУНi. Тому, якщо вони описують ситуацiю саме так, то це не можна списати на "нацiоналiстичну передвзятiсть".
Демьянюк -- ссылки и перевод статьи
May. 4th, 2009 02:23 amя раньше за этой историей не следила, а тут что-то зацепило, полезла рыться. кое-то из найденного я выложу ниже:
Hypocrisy reigns in war crime fight
Posted By Peter Worthington
эта же статья на украинском:
Лицемірство панує в боротьбі з військовою злочинністю
Вони знову переслідують Івана Дем`янюка.
( Read more... )
Марта ОНУФРІВ
Іван Дем’янюк — злочинець чи жертва міжнародної змови?
её же:
Неупереджений погляд на справу Дем`янюка
Anshel Pfeffer
Anshel Pfeffer / What Demjanjuk, Durban II sagas say about Israel
(интересная статья, где автор говорит, что не исключено, что опять взялись за Демьянюка, чтобы отвлечь внимание от того, что -- а точней, как -- Израиль делает в Газе)
вот интервью с неким фантастом Робертом Сойером, который написал фантастический роман о нацистских преступниках, и одним из героев сделал Демьянюка.
JOHN DEMJANJUK AND THE AMAZING HYPOCRISY OF GERMAN JUSTICE
John Rosenthal
оттуда:
в 1968 году в ФРГ был принят закон об амнистии для работников концлагерей. до того в отношении этих самых работников немецкие суды проявляли странную снисходительность:
(перевод мой) в 1965 в Мюнхенском окруждном суде рассматривалось дело девяти членов подраздленеия SS в концлагере Бельзец по обвинению в соучастии в унитожении шестисот тысяч евреев. Только один из них, Йозеф Оберхаузер, был осуждён. За его соучастие в убийстве трёхсот тысяч человек он был приговорён к тюремному заключению сроком на 4 с половиной года.
это, кстати, тот самый суд, который требует выдачи Демьянюка.
(снова перевод мой) следует отметить, что Йозеф Оберхаузер, как и остальные восемь подсудимых, были офицерами SS. Это означает, что у них была власть отдавать приказания, которой не было у обычного иностранного “добровольца” Ивана Демьянюка. Если Демьянюк, как утверждается, действительно служил в Собиборе, его начальником был бы никто иной, как Оберхаузер. Согласно данным этого дела, он как раз отвечал за всех украинских “добровольцев” в концлагерях в Треблинке, Собиборе и Бельзеце.
в этой же статье упоминается, что Германия никого из своих граждан по требованиям иностранных судов не выдаёт.
(вообще, по хорошему, эту статью стоило бы всю перевести. ресурс какой-то консервативный, но статья нормальная)
Former Nazi guard John Demjanjuk is a frail 89-year-old, but can we really let a man who took part in 29,000 murders cheat justice?
Guy Walters
много фактажа, однако шота мне этот фактаж кажется подозрительным.
то есть тупо непонятно, в каком лагере он был охранником -- согласно тех данных, которые есть. если они есть.
однако самый интересный материал, который мне удалось нарыть -- это отзыв на книгу адвоката Демьянюка во время суда в Израиле в конце восьмидесятых.
An Evil Campaign to Frame an Innocent Man
The Demjanjuk Affair: The Rise and Fall of a Show-Trial, by Yoram Sheftel. London: Victor Gollancz, 1994. 379 pages.
Reviewed by Lesya Jones
в числе прочего там упоминаются документы, сфабрикованные в СССР и переданные в США, на основании которых Демьянюка передали в Израиль.
о том, что это подделка, Отделу спецрасследований было известно ещё в 1978 году.
если бы не адвокат Демьянюка, кадр отчаянный, повесили б его ещё тогда. отмазать его удалось свидетельствами других охранников из Треблинки, которые сказали, что фамилия того самого жуткого охранника, Ивана Грозного, была Марченко.
тогда же наконец суд принял к сведению показания экспертов по подделываню документов, что все представленные в суде улики фальсифицированы.
в этой же статье интересная цитата:
The reader will be revolted, along with Lord Denning, revisiting the reading of the sentence after which a jubilant mob danced and shouted: "Death, death," "Death to Ivan," "Death to the defense attorney," "Death to all Ukrainians ..." It may be recalled that Lord Denning condemned the grotesque spectacle in Jerusalem as "contrary to international law" and showing "signs of racial and political vengeance." (The Daily Telegraph [London], April 28, 1988).
в какой-то из статьей (не могу найти ссылку сейчас) упоминалось, что в Польше не нашли никаких подтверждений того, что Демьянюк вообще служил охранником -- ни в одном из существовавших там концлагерей.
по результатам чтения всех этих материалов у меня есть несколько вопросов:
1. спрашивается, почему наш МИД до сих пор не занялся этим делом? не направил запрос в Польшу о подтверждении или опровержении утверждений о том, что Демьянюк работал охранником в концлагере?
2. почему -- опять же -- наш МИД не направил ноту протеста Германии в связи с требованием экстрадиции украинца за преступление (которое ещё надо доказать, что он совершал), за которое немцев даже к суду не привлекали?
3. кто-то умный недавно писал о том, что вину за Холокост тихой сапой пытаются перевалить на украинцев. не пора ли что-то делать в связи с этим?
4. почему никто из общественных организаций до сих пор не пикетирует посольство Германии с требованием отменить запрос об экстрадиции Демьянюка и посольство США с требованием отменить эту самую экстрадицию?
Hypocrisy reigns in war crime fight
Posted By Peter Worthington
эта же статья на украинском:
Лицемірство панує в боротьбі з військовою злочинністю
Вони знову переслідують Івана Дем`янюка.
( Read more... )
Марта ОНУФРІВ
Іван Дем’янюк — злочинець чи жертва міжнародної змови?
её же:
Неупереджений погляд на справу Дем`янюка
Anshel Pfeffer
Anshel Pfeffer / What Demjanjuk, Durban II sagas say about Israel
(интересная статья, где автор говорит, что не исключено, что опять взялись за Демьянюка, чтобы отвлечь внимание от того, что -- а точней, как -- Израиль делает в Газе)
вот интервью с неким фантастом Робертом Сойером, который написал фантастический роман о нацистских преступниках, и одним из героев сделал Демьянюка.
JOHN DEMJANJUK AND THE AMAZING HYPOCRISY OF GERMAN JUSTICE
John Rosenthal
оттуда:
в 1968 году в ФРГ был принят закон об амнистии для работников концлагерей. до того в отношении этих самых работников немецкие суды проявляли странную снисходительность:
(перевод мой) в 1965 в Мюнхенском окруждном суде рассматривалось дело девяти членов подраздленеия SS в концлагере Бельзец по обвинению в соучастии в унитожении шестисот тысяч евреев. Только один из них, Йозеф Оберхаузер, был осуждён. За его соучастие в убийстве трёхсот тысяч человек он был приговорён к тюремному заключению сроком на 4 с половиной года.
это, кстати, тот самый суд, который требует выдачи Демьянюка.
(снова перевод мой) следует отметить, что Йозеф Оберхаузер, как и остальные восемь подсудимых, были офицерами SS. Это означает, что у них была власть отдавать приказания, которой не было у обычного иностранного “добровольца” Ивана Демьянюка. Если Демьянюк, как утверждается, действительно служил в Собиборе, его начальником был бы никто иной, как Оберхаузер. Согласно данным этого дела, он как раз отвечал за всех украинских “добровольцев” в концлагерях в Треблинке, Собиборе и Бельзеце.
в этой же статье упоминается, что Германия никого из своих граждан по требованиям иностранных судов не выдаёт.
(вообще, по хорошему, эту статью стоило бы всю перевести. ресурс какой-то консервативный, но статья нормальная)
Former Nazi guard John Demjanjuk is a frail 89-year-old, but can we really let a man who took part in 29,000 murders cheat justice?
Guy Walters
много фактажа, однако шота мне этот фактаж кажется подозрительным.
то есть тупо непонятно, в каком лагере он был охранником -- согласно тех данных, которые есть. если они есть.
однако самый интересный материал, который мне удалось нарыть -- это отзыв на книгу адвоката Демьянюка во время суда в Израиле в конце восьмидесятых.
An Evil Campaign to Frame an Innocent Man
The Demjanjuk Affair: The Rise and Fall of a Show-Trial, by Yoram Sheftel. London: Victor Gollancz, 1994. 379 pages.
Reviewed by Lesya Jones
в числе прочего там упоминаются документы, сфабрикованные в СССР и переданные в США, на основании которых Демьянюка передали в Израиль.
о том, что это подделка, Отделу спецрасследований было известно ещё в 1978 году.
если бы не адвокат Демьянюка, кадр отчаянный, повесили б его ещё тогда. отмазать его удалось свидетельствами других охранников из Треблинки, которые сказали, что фамилия того самого жуткого охранника, Ивана Грозного, была Марченко.
тогда же наконец суд принял к сведению показания экспертов по подделываню документов, что все представленные в суде улики фальсифицированы.
в этой же статье интересная цитата:
The reader will be revolted, along with Lord Denning, revisiting the reading of the sentence after which a jubilant mob danced and shouted: "Death, death," "Death to Ivan," "Death to the defense attorney," "Death to all Ukrainians ..." It may be recalled that Lord Denning condemned the grotesque spectacle in Jerusalem as "contrary to international law" and showing "signs of racial and political vengeance." (The Daily Telegraph [London], April 28, 1988).
в какой-то из статьей (не могу найти ссылку сейчас) упоминалось, что в Польше не нашли никаких подтверждений того, что Демьянюк вообще служил охранником -- ни в одном из существовавших там концлагерей.
по результатам чтения всех этих материалов у меня есть несколько вопросов:
1. спрашивается, почему наш МИД до сих пор не занялся этим делом? не направил запрос в Польшу о подтверждении или опровержении утверждений о том, что Демьянюк работал охранником в концлагере?
2. почему -- опять же -- наш МИД не направил ноту протеста Германии в связи с требованием экстрадиции украинца за преступление (которое ещё надо доказать, что он совершал), за которое немцев даже к суду не привлекали?
3. кто-то умный недавно писал о том, что вину за Холокост тихой сапой пытаются перевалить на украинцев. не пора ли что-то делать в связи с этим?
4. почему никто из общественных организаций до сих пор не пикетирует посольство Германии с требованием отменить запрос об экстрадиции Демьянюка и посольство США с требованием отменить эту самую экстрадицию?
если вам хочется искусства
May. 4th, 2009 12:24 amто его можно себе прикупить.
какого угодно.
вот тут. (по ссылке -- список музеев, копии картин из которых можно себе заказать. украинских тоже с десяток есть)
вот только это американское отделение конторы, и потому доставка в Украину получается дорогая.
сама контора немецкая. наверно, у них, если что, заказывать дешевле.
ну и не обойтись без немножко русофобии.
есть там раздел -- называется "Русская школа", в которой, среди прочего, значится и вот такая вот картина:
в этом же разделе находятся и остальные 8 картин, которые находятся по поиску "Ukrainian".
пребываю в тягостном недоумении.
какого угодно.
вот тут. (по ссылке -- список музеев, копии картин из которых можно себе заказать. украинских тоже с десяток есть)
вот только это американское отделение конторы, и потому доставка в Украину получается дорогая.
сама контора немецкая. наверно, у них, если что, заказывать дешевле.
ну и не обойтись без немножко русофобии.
есть там раздел -- называется "Русская школа", в которой, среди прочего, значится и вот такая вот картина:
в этом же разделе находятся и остальные 8 картин, которые находятся по поиску "Ukrainian".
пребываю в тягостном недоумении.
Негребецький трішки нєлицепріятно покопав
May. 1st, 2009 01:31 amАндруховича, Рябчука і Пиркало.
маю зауважити, цілком справедливо покопав.
при всій моїй ніжній любові до Рябчука і Пиркало.
маю зауважити, цілком справедливо покопав.
при всій моїй ніжній любові до Рябчука і Пиркало.
маю питання
Apr. 15th, 2009 03:51 amднями з’ясувала -- на мій величезний подив -- що коханий чоловік не знає, хто такі гіцелі.
(це він щось дивився, і там були дуже неприємні персонажі. яких я обізвала клятими гіцелями. він не зрозумів)
чи знаєте ви, хто такі гіцелі?
і за що їх не люблять?
якщо ви з вами особисто не знайомі, кажіть заразом, звідки ви родом, добре?
(це він щось дивився, і там були дуже неприємні персонажі. яких я обізвала клятими гіцелями. він не зрозумів)
чи знаєте ви, хто такі гіцелі?
і за що їх не люблять?
якщо ви з вами особисто не знайомі, кажіть заразом, звідки ви родом, добре?
Червона Рута-89
Apr. 5th, 2009 12:42 amчогось вирішила поділитися -- Червона Рута - 1989 (там у статті згадують документальний фільм про цей фестиваль. де б то його знайти... )
32 метри (а тут трішки відео )
там за нумерацією видно, що не всі пісні. де я її взяла, не маю жодного уявлення. тому не знаю, де взяти решту.
якраз слухаю -- і диву даюся. пройшло, далебі, 20 років. навіть пісні, котрі вочевидь писалися на злобу дня, не застаріли.
а пісні там шикарні:
02. Протеліло літо - Сестри Тельнюк
03. Бандуристе орле сизий - Олександр Тищенко
06. Генеральний секретар - Андрій Панчишин
08. Районо - Едуард Драч
09. Місто плямкало - Стефко Оробець
10. Підпільний Кіндрат - Андрій Миколайчук
11. Без кучерів - Віктор Морозов
12. Ганьба - Віка
13. Мій народ - Марійка Бурмака
14. Суботів - Кому Вниз
15. Він був закоханий у мистецтво - Василь Жданкін
16. Чорна рілля - Василь Жданкін
це ж класика з класики.
підпільний Кіндрат викликає нестримне бажання підспівувати.
Місто плямкало -- історія про секс. гарна історія. Дмитро цю пісню не любить, бо вважає її за порнографію. ну, є трошки. але що поробиш. зрештою, якщо це і порнографія, то дуже романтична.
а от текст пісні Районо:
Новітній яничарський марш
Слова: Едуард Драч
Музика: Едуард Драч
Політична заява в рaйвно Грицька Івановича Придурчeнка, хoхла за національністю
Здравствуй, дорогоє наше районо!
Я пишу заяву і смотрю в окно:
Це ж моєй дитинє скоро сьомий год,
Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот.
Но вмешалась сила сатанінськая,
Бо ближайша школа — українськая!
Що ето такоє? — спрашиваю вас,
Нєкуди дитину вести в первий клас.
В українську школу я б дітей не вів,
Їх учебнік школьний весь би посадив.
Там хотя б Шевченка прочитайте зміст —
Ето же отпєтий націоналіст.
Як сприймьот дитина все натурою —
Піде неодмінно за Петлюрою!
Сам я українську окончал давно,
Всі казали: "Грицько — будущий Махно!"
Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь!
І заклеймим позором націоналізм.
І спайом, как Сталін научил нас петь:
Гаркнем — "Україну з України геть!"
Геть! Геть! Геть! Гав!..
взяла тут (а тут більше його пісень. цікаво, чи десь його пісні є, щоб скачати. бо я щось не знайшла. як і Тризубого Стаса)
зі.
я поки жила у Луцьку, була ходила на всі рок-концерти, котрі в нас проводили. в тому числі і на відбіркові конкурси до Червоної Рути.
саме там я вперше почула Плач Єремії. і Сашка Положинського. він тоді був фронтменом групи Мухи в чаї. їхній гітарист зараз в Бумбоксі.
(боже-боже, мені всього 33, а вже прожито стільки історії, що на кілька біографій вистачить. час писати мемуари)
32 метри (а тут трішки відео )
там за нумерацією видно, що не всі пісні. де я її взяла, не маю жодного уявлення. тому не знаю, де взяти решту.
якраз слухаю -- і диву даюся. пройшло, далебі, 20 років. навіть пісні, котрі вочевидь писалися на злобу дня, не застаріли.
а пісні там шикарні:
02. Протеліло літо - Сестри Тельнюк
03. Бандуристе орле сизий - Олександр Тищенко
06. Генеральний секретар - Андрій Панчишин
08. Районо - Едуард Драч
09. Місто плямкало - Стефко Оробець
10. Підпільний Кіндрат - Андрій Миколайчук
11. Без кучерів - Віктор Морозов
12. Ганьба - Віка
13. Мій народ - Марійка Бурмака
14. Суботів - Кому Вниз
15. Він був закоханий у мистецтво - Василь Жданкін
16. Чорна рілля - Василь Жданкін
це ж класика з класики.
підпільний Кіндрат викликає нестримне бажання підспівувати.
Місто плямкало -- історія про секс. гарна історія. Дмитро цю пісню не любить, бо вважає її за порнографію. ну, є трошки. але що поробиш. зрештою, якщо це і порнографія, то дуже романтична.
а от текст пісні Районо:
Новітній яничарський марш
Слова: Едуард Драч
Музика: Едуард Драч
Політична заява в рaйвно Грицька Івановича Придурчeнка, хoхла за національністю
Здравствуй, дорогоє наше районо!
Я пишу заяву і смотрю в окно:
Це ж моєй дитинє скоро сьомий год,
Ето ж в школу нинє вже оно пайдьот.
Но вмешалась сила сатанінськая,
Бо ближайша школа — українськая!
Що ето такоє? — спрашиваю вас,
Нєкуди дитину вести в первий клас.
В українську школу я б дітей не вів,
Їх учебнік школьний весь би посадив.
Там хотя б Шевченка прочитайте зміст —
Ето же отпєтий націоналіст.
Як сприймьот дитина все натурою —
Піде неодмінно за Петлюрою!
Сам я українську окончал давно,
Всі казали: "Грицько — будущий Махно!"
Ми пойдем всє хором в саму свєтлу жизнь!
І заклеймим позором націоналізм.
І спайом, как Сталін научил нас петь:
Гаркнем — "Україну з України геть!"
Геть! Геть! Геть! Гав!..
взяла тут (а тут більше його пісень. цікаво, чи десь його пісні є, щоб скачати. бо я щось не знайшла. як і Тризубого Стаса)
зі.
я поки жила у Луцьку, була ходила на всі рок-концерти, котрі в нас проводили. в тому числі і на відбіркові конкурси до Червоної Рути.
саме там я вперше почула Плач Єремії. і Сашка Положинського. він тоді був фронтменом групи Мухи в чаї. їхній гітарист зараз в Бумбоксі.
(боже-боже, мені всього 33, а вже прожито стільки історії, що на кілька біографій вистачить. час писати мемуари)
українофобське
Apr. 5th, 2009 12:34 amу фіді Українського тижня стаття Макарова про Тянгибока. як завжди, дуже зважено і по суті.
він, власне, висловив мої думки.
особливо ось ця частина:
Бодай з одним у висловлюваннях Тягнибока та його адептів можна погодитися беззастережно: в Україні досі повсюдно процвітає українофобія – байдужість, зверхність, копійчаний снобізм, класичне «панське» хамство («панське» в лапках, бо варто подивитися на тих «панів») стосовно всього, що озвучене українською, сформульоване в українській системі координат. Українізація освіти, преси, телебачення, книговидавництва залишається здебільшого імітацією бурхливої діяльності. Можна сперечатися, наскільки мова й культура титульної нації вийшла з гетто (хтось каже, що ні, хтось стверджує, що вже так), але територія, де вона почувається комфортно, незіставна навіть із арифметичною часткою в складі населення українців за кров’ю та ідентифікацією, не кажучи вже про їхню роль у державі.
І годі маніпулювати причинами та наслідками. Не тому в Луганську готуються збудувати пам’ятник Катерині ІІ та «жертвам ОУН–УПА», що в Тернополі перемогла «Свобода». Все навпаки і за хронологією, і за суттю: націоналісти продемонстрували силу, тому що українська держава виявила неспро-можність (відверто кажучи, й не надто велике бажання) по-справжньому забезпечити права більшості своїх громадян, захистити їх від реальної дискримінації, інформаційного тиску з-за кордону та помиїв люмпенізованої квазіросійської квазікультури.
Тому чинним політикам «вищої ліги» (за висловом самого Тягнибока) не варто питати, по кому подзвін.
він, власне, висловив мої думки.
особливо ось ця частина:
Бодай з одним у висловлюваннях Тягнибока та його адептів можна погодитися беззастережно: в Україні досі повсюдно процвітає українофобія – байдужість, зверхність, копійчаний снобізм, класичне «панське» хамство («панське» в лапках, бо варто подивитися на тих «панів») стосовно всього, що озвучене українською, сформульоване в українській системі координат. Українізація освіти, преси, телебачення, книговидавництва залишається здебільшого імітацією бурхливої діяльності. Можна сперечатися, наскільки мова й культура титульної нації вийшла з гетто (хтось каже, що ні, хтось стверджує, що вже так), але територія, де вона почувається комфортно, незіставна навіть із арифметичною часткою в складі населення українців за кров’ю та ідентифікацією, не кажучи вже про їхню роль у державі.
І годі маніпулювати причинами та наслідками. Не тому в Луганську готуються збудувати пам’ятник Катерині ІІ та «жертвам ОУН–УПА», що в Тернополі перемогла «Свобода». Все навпаки і за хронологією, і за суттю: націоналісти продемонстрували силу, тому що українська держава виявила неспро-можність (відверто кажучи, й не надто велике бажання) по-справжньому забезпечити права більшості своїх громадян, захистити їх від реальної дискримінації, інформаційного тиску з-за кордону та помиїв люмпенізованої квазіросійської квазікультури.
Тому чинним політикам «вищої ліги» (за висловом самого Тягнибока) не варто питати, по кому подзвін.
про Тараса Бульбу
Apr. 5th, 2009 12:12 amраз:
maksymus пишет::
Відповідаючи на запрос про діяльність українофілів, начальник Волинського губернського жандармського управління Бєльський 3 квітня 1876 року повідомив начальника Третього відділу про те, що писар Лободовський, син священника, безкоштовно роздавав селянам українські книжки, які й були благополучно у нього відібрані.
У списку відібраних книжок особливу увагу жандармів не випадково привернув український переклад гоголівського «Тараса Бульби». Він спричинив гучний скандал за рік до того, через відомий донос Юзефовича про заміну в тексті повісті «русский» на «український» (а особливо серйозно звучало обвинувачення про нібито очікування «українського царя»). Це був переклад самого Михайла Лободовського, як схарактеризує потім Чикаленко, на «дуже круту українську мову».
Волосним писарем на Волині наш Лобода опинився по звільненню з посади народного вчителя на Катеринославщині. Його, незважаючи на встановлений нагляд та політичну неблагонадійність після київського скандалу 1875-го року, влаштував був на роботу свояк Драгоманова Петро Косач, батько Лесі Українки, якого за поширення книжок разом з родиною і притягнуть до відповідальності за «розведення на кожному кроці хлопоманії».
Зрештою, і цей епізод, посилений увагою до Драгоманова, докладеться до загальної небезпечної картини зростання українофільської активності в Південно-Західному краю, що призведе у травні до сумнозвісних висновків Комісії з українофільської пропаґанди («Емський указ»).
* * *
Здавалося б, що минулося, то забулося, чи не так? Тоді допоможіть мені знайти в київських кінотеартах сеанс, на якому сьогоднішню прем’єру російської картини «Тарас Бульба» можна переглянути з українським дубляжем.
два:
Роман Волобуев
Эксцентрическая комедия со вспарыванием животов. По Гоголю
Массовка топчется и тычет воздух бутафорскими саблями; планы куда-то абстрактно несущейся конницы не вмонтированы разве что в постельную сцену (впрочем, вру, пару раз и туда тоже), в какой-то момент возникает иллюзия, будто казаки зачем-то мчатся навстречу крепостной стене, лишь в последний момент предательская склейка не дает увидеть, как они дружно в нее впечатаются. И если сам фильм все-таки замирает в шаге от окончательного превращения в «Монти Пайтон», то Богдан Ступка [...] изначально работает по ту сторону заветной черты. Сказать, чтоб он кривлялся или переигрывал, — не сказать ничего. Одного его надсадного «товарищи» (имевшегося, справедливости ради, и у Гоголя, но тут напоенного сладчайшими советскими обертонами) достаточно, чтобы любую трагедию превратить в «Цирк» Александрова, а любой политический подтекст — в свою полную противоположность. Никогда еще сцена сожжения пожилого человека на костре не провоцировала такого неудержимого идиотского веселья. Никогда прежде попытка запустить в соседа по коммуналке томиком классика не давала столь эффектного и комически неожиданного результата. От всей души, из глубин сердца — спасибо, товарищи.
три:
Письмо Всеяредакции "Тарасу Бульбе"
Ты — фильм дурацкий, проклятого "Бладрейна" брат и товарищ, и самого "Во имя короля" секретарь! Какой ты к чёрту исторический епик, коли размахом да драмой и ребёнка малого не увлечёшь? Голливуд высирает, а ты пожираешь. [...]
А особенно страшен гнев будет от того, что посмел ты над гордостью за землю русскую издеваться и веру нашу на смех подымать! Где же это видано, в наши-то деньки, чтобы герои, лютую смерть от руки недруга принимая, перед кончиной славною успевали речь про Россию и православие размером ажно с "Отче наш" произнести? Неужто не доходит до пустой твоей башки, всего света и под-света придурок, что ежели какие слова на письме выглядят разумно, ладно да величаво, то в жизни они иной раз токмо смех вызывают? [...]
Вот так тебе Всяередакция отвечает, никчёмный! Не годен ты кинокартиною зваться – не картина ты, а мазня кривожопая! Число знаем, но тебе не скажем, месяц в небе, год в книге, а день такой у нас, какой и у вас, и за это целуй в жопу нас!
по наводке отсюда .
maksymus пишет::Відповідаючи на запрос про діяльність українофілів, начальник Волинського губернського жандармського управління Бєльський 3 квітня 1876 року повідомив начальника Третього відділу про те, що писар Лободовський, син священника, безкоштовно роздавав селянам українські книжки, які й були благополучно у нього відібрані.
У списку відібраних книжок особливу увагу жандармів не випадково привернув український переклад гоголівського «Тараса Бульби». Він спричинив гучний скандал за рік до того, через відомий донос Юзефовича про заміну в тексті повісті «русский» на «український» (а особливо серйозно звучало обвинувачення про нібито очікування «українського царя»). Це був переклад самого Михайла Лободовського, як схарактеризує потім Чикаленко, на «дуже круту українську мову».
Волосним писарем на Волині наш Лобода опинився по звільненню з посади народного вчителя на Катеринославщині. Його, незважаючи на встановлений нагляд та політичну неблагонадійність після київського скандалу 1875-го року, влаштував був на роботу свояк Драгоманова Петро Косач, батько Лесі Українки, якого за поширення книжок разом з родиною і притягнуть до відповідальності за «розведення на кожному кроці хлопоманії».
Зрештою, і цей епізод, посилений увагою до Драгоманова, докладеться до загальної небезпечної картини зростання українофільської активності в Південно-Західному краю, що призведе у травні до сумнозвісних висновків Комісії з українофільської пропаґанди («Емський указ»).
* * *
Здавалося б, що минулося, то забулося, чи не так? Тоді допоможіть мені знайти в київських кінотеартах сеанс, на якому сьогоднішню прем’єру російської картини «Тарас Бульба» можна переглянути з українським дубляжем.
два:
Роман Волобуев
Эксцентрическая комедия со вспарыванием животов. По Гоголю
Массовка топчется и тычет воздух бутафорскими саблями; планы куда-то абстрактно несущейся конницы не вмонтированы разве что в постельную сцену (впрочем, вру, пару раз и туда тоже), в какой-то момент возникает иллюзия, будто казаки зачем-то мчатся навстречу крепостной стене, лишь в последний момент предательская склейка не дает увидеть, как они дружно в нее впечатаются. И если сам фильм все-таки замирает в шаге от окончательного превращения в «Монти Пайтон», то Богдан Ступка [...] изначально работает по ту сторону заветной черты. Сказать, чтоб он кривлялся или переигрывал, — не сказать ничего. Одного его надсадного «товарищи» (имевшегося, справедливости ради, и у Гоголя, но тут напоенного сладчайшими советскими обертонами) достаточно, чтобы любую трагедию превратить в «Цирк» Александрова, а любой политический подтекст — в свою полную противоположность. Никогда еще сцена сожжения пожилого человека на костре не провоцировала такого неудержимого идиотского веселья. Никогда прежде попытка запустить в соседа по коммуналке томиком классика не давала столь эффектного и комически неожиданного результата. От всей души, из глубин сердца — спасибо, товарищи.
три:
Письмо Всеяредакции "Тарасу Бульбе"
Ты — фильм дурацкий, проклятого "Бладрейна" брат и товарищ, и самого "Во имя короля" секретарь! Какой ты к чёрту исторический епик, коли размахом да драмой и ребёнка малого не увлечёшь? Голливуд высирает, а ты пожираешь. [...]
А особенно страшен гнев будет от того, что посмел ты над гордостью за землю русскую издеваться и веру нашу на смех подымать! Где же это видано, в наши-то деньки, чтобы герои, лютую смерть от руки недруга принимая, перед кончиной славною успевали речь про Россию и православие размером ажно с "Отче наш" произнести? Неужто не доходит до пустой твоей башки, всего света и под-света придурок, что ежели какие слова на письме выглядят разумно, ладно да величаво, то в жизни они иной раз токмо смех вызывают? [...]
Вот так тебе Всяередакция отвечает, никчёмный! Не годен ты кинокартиною зваться – не картина ты, а мазня кривожопая! Число знаем, но тебе не скажем, месяц в небе, год в книге, а день такой у нас, какой и у вас, и за это целуй в жопу нас!
по наводке отсюда .
про українську історію
Mar. 25th, 2009 01:55 amшукала сьогодні одну статтю шановної тезки, abyss111, для колеги в далекій Канадійщині. знайшла оце:
Лікнеп для професора
Автор: Наталя ЯКОВЕНКО (професор, завідувач кафедри історії НУ «Києво-Могилянська академія»)
дуже, дуже раджу. пані Яковенко каже надзвичайно розумні речі.
в статті йдеться про те, на яких засадах будувати викладання шкільної історії.
по-перше, не описувати історію як низку поразок.
по-друге, не фіксуватися на державності як самоцілі.
по-третє, не ділити людей на "наших" і "ненаших", а пояснювати, чому люди можуть дотримуватись різних поглядів і боротися за них.
по-четверте, не зводити історію України до історії українців.
я б ще додала -- не обмежуватись звичайним набором того, чого нас вчили в школі -- хто з ким воював, хто кого зрадив, скільки де людей повбивали.
щоб в історії хоч якось згадували про жінок і про те, що вони робили.
окрім княгинь і цариць.
abyss111, для колеги в далекій Канадійщині. знайшла оце:Лікнеп для професора
Автор: Наталя ЯКОВЕНКО (професор, завідувач кафедри історії НУ «Києво-Могилянська академія»)
дуже, дуже раджу. пані Яковенко каже надзвичайно розумні речі.
в статті йдеться про те, на яких засадах будувати викладання шкільної історії.
по-перше, не описувати історію як низку поразок.
по-друге, не фіксуватися на державності як самоцілі.
по-третє, не ділити людей на "наших" і "ненаших", а пояснювати, чому люди можуть дотримуватись різних поглядів і боротися за них.
по-четверте, не зводити історію України до історії українців.
я б ще додала -- не обмежуватись звичайним набором того, чого нас вчили в школі -- хто з ким воював, хто кого зрадив, скільки де людей повбивали.
щоб в історії хоч якось згадували про жінок і про те, що вони робили.
окрім княгинь і цариць.
и их отношению к девочкам.
От повседневной жизни к демографии: дочери
спасибо говоритьelpervushina.
вкратце -- девочек выдавали замуж в 12-13 лет. за мужиков 30-35 лет. от лишних дочерей избавлялись. в том числе и убивали.
весёлая жизнь, блин, была у женщин в Древней Греции....
и про ритуальное обрезание у украинцев.
хороший человекd_avis поделилась дивным:
Обряд святкування сорокаріччя (етнографічне)
прочитала с большим интересом. особенно понравилось про отрезанную и разделенную на всех присутствующих женщин колбасу, которая должна, надо полагать, символизировать плодородие, и про уздечку.
в смысле -- натурально уздечку. и праздничные панталоны.
От повседневной жизни к демографии: дочери
спасибо говорить
elpervushina.вкратце -- девочек выдавали замуж в 12-13 лет. за мужиков 30-35 лет. от лишних дочерей избавлялись. в том числе и убивали.
весёлая жизнь, блин, была у женщин в Древней Греции....
и про ритуальное обрезание у украинцев.
хороший человек
d_avis поделилась дивным: Обряд святкування сорокаріччя (етнографічне)
прочитала с большим интересом. особенно понравилось про отрезанную и разделенную на всех присутствующих женщин колбасу, которая должна, надо полагать, символизировать плодородие, и про уздечку.
в смысле -- натурально уздечку. и праздничные панталоны.
да, музыкой навеяло
Jan. 23rd, 2009 02:57 amс этой рассылкой чего-то вспомнила про Омера Бартова. на лекцию которого я ходила осенью. (раз , два)
это тот, который (напомню) написал книжку о том, что Украина уничтожает память о своём когдатошнем ервейском населении. ну и много чего ещё хорошего.
а теперь ездит по Штатам и рассказывает о том же всем готовым его слушать. а желающих находится изрядно.
почему, собственно, вспомнила. он же ни в книге, ни в презентации ни слова не говорит о нынешней еврейской жизни Украины. я оставила ему свои координаты. сказала, что буду рада предоставить ему координаты, как миниму, десятка общин в Западной Украине.
и шо вы думаете, он написал?
хер там.
потому что это в его концепцию не укладывается.
или просто книга и так хорошо продаётся.
это тот, который (напомню) написал книжку о том, что Украина уничтожает память о своём когдатошнем ервейском населении. ну и много чего ещё хорошего.
а теперь ездит по Штатам и рассказывает о том же всем готовым его слушать. а желающих находится изрядно.
почему, собственно, вспомнила. он же ни в книге, ни в презентации ни слова не говорит о нынешней еврейской жизни Украины. я оставила ему свои координаты. сказала, что буду рада предоставить ему координаты, как миниму, десятка общин в Западной Украине.
и шо вы думаете, он написал?
хер там.
потому что это в его концепцию не укладывается.
или просто книга и так хорошо продаётся.
Рябчук про мовну політику
Jan. 20th, 2009 01:06 amраз:
Яка двомовність нам потрібна?
два:
Західний досвід і українська специфіка
дуже сдушні речі каже.
як і завжди, власне.
загальна ідея проста:
якщо хочете двомовності як в Європі, будьте готові виконувати такі ж вимоги -- тобто кожний держслужбовець має вільно володіти обома мовами. і відповідати громадянинові тією мовою, котрою громадянинові зручніше.
от тільки треба спочатку подолати масове небажання, якщо не страх, переходити на українську поза стінами рідної домівки.
(до речі, зауважу, що, як і багато інших російськомовних із Західної України, я розмовляю вдома російською. але переходжу на українську, варто мені вийти з хати. я навіть тут, коли з кампуса дзвоню Дмитрові, розмовляю українською)
Яка двомовність нам потрібна?
два:
Західний досвід і українська специфіка
дуже сдушні речі каже.
як і завжди, власне.
загальна ідея проста:
якщо хочете двомовності як в Європі, будьте готові виконувати такі ж вимоги -- тобто кожний держслужбовець має вільно володіти обома мовами. і відповідати громадянинові тією мовою, котрою громадянинові зручніше.
от тільки треба спочатку подолати масове небажання, якщо не страх, переходити на українську поза стінами рідної домівки.
(до речі, зауважу, що, як і багато інших російськомовних із Західної України, я розмовляю вдома російською. але переходжу на українську, варто мені вийти з хати. я навіть тут, коли з кампуса дзвоню Дмитрові, розмовляю українською)
историко-революционное
Dec. 22nd, 2008 02:05 amВасилий ВЕЧЕРСКИЙ.
Роль УПА в победе вьетнамского народа
хороший человекderatisator, рекомендую. он постоянно выкладывает инфу про борьбу бойцов УПА с Советами и немцами из советских архивов.
из той же области, но в совершенно другом аспекте:
в Луцке собираются ставить памятник Бандере (они этот памятник с 1991 года ставить собираются, насколько я помню). вот тут эскизы памятников.
у меня от просмотра этих эскизов осталось жёсткое ощущение дежа-вю. последний так вообще один в один слизан с памятника Паше Савельевой, который у нас возле замка стоит, у здания старой тюрьмы в сквере (в этой тюрьме НКВД перед приходом немцев расстреляли две с половиной тысячи политических заключённых).
как по мне, чем такие варианты, лучше вообще никаких.
Роль УПА в победе вьетнамского народа
хороший человек
deratisator, рекомендую. он постоянно выкладывает инфу про борьбу бойцов УПА с Советами и немцами из советских архивов.из той же области, но в совершенно другом аспекте:
в Луцке собираются ставить памятник Бандере (они этот памятник с 1991 года ставить собираются, насколько я помню). вот тут эскизы памятников.
у меня от просмотра этих эскизов осталось жёсткое ощущение дежа-вю. последний так вообще один в один слизан с памятника Паше Савельевой, который у нас возле замка стоит, у здания старой тюрьмы в сквере (в этой тюрьме НКВД перед приходом немцев расстреляли две с половиной тысячи политических заключённых).
как по мне, чем такие варианты, лучше вообще никаких.
интересный текст
Dec. 17th, 2008 03:20 amМанифест среднего класса Украины
16.12.2008 17:35 Юрій Романенко, для УП
зы.
меня вообще удивляет поведение наших властей. и политиков.
такое ощущение, будто им остатки здравого смысла начисто отшибло.
ну Будда с ней с совестью. этого я от них не жду. но немножечко мозгов помимо жадности им бы совсем не помешали.
я понимаю, что одному в этой системе поменять что-то нереально.
и любой из нас, пишущих в уютную жежешечку, окажись мы на их месте, во многом будем обречены поступать так же. но не настолько же тотально бездарно!
ну они же неглупые люди!
или мне просто так хочется надеяться...
16.12.2008 17:35 Юрій Романенко, для УП
зы.
меня вообще удивляет поведение наших властей. и политиков.
такое ощущение, будто им остатки здравого смысла начисто отшибло.
ну Будда с ней с совестью. этого я от них не жду. но немножечко мозгов помимо жадности им бы совсем не помешали.
я понимаю, что одному в этой системе поменять что-то нереально.
и любой из нас, пишущих в уютную жежешечку, окажись мы на их месте, во многом будем обречены поступать так же. но не настолько же тотально бездарно!
ну они же неглупые люди!
или мне просто так хочется надеяться...
