![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
до деяких поступово доходить
Olga Dukhnich
Самое тяжелое - это внутренняя holly war. Будучи украинкой, я всегда понимала и осознавала свою русскокультурность. Я выросла скорее в русской интеллектуальной традиции, по русски я красивее и полнее могу себя выражать, думать. И это не было проблемой до сегодня. Когда в поляризациях конфликта превращается русское в политическое и отвергаемое. Но если бы только это. Ведь не испытываю иллюзий о русском политическом, которое постепенно, но уверенно превращается в советское, подтягивая за собой и любимое русское гуманитарное. И это тоже колея. И меня искренне пугает качество русской среды здесь в Крыму - мальчики - полевые командиры с внутренним миром Швондера, девочки с внутренним миром зав. склада центрального универмага и с амбициями равными этого универмага площади. И это уже Крым и его колея. Вот это меня на самом деле страшит - вдруг начать ненавидеть русское как такое. Потому русское для меня начинает менять континент - Набоков, Генис, Бродский, Кожев, Лукша, уходить в книги и красивые интеллектуальные проекты русских маргиналов. И теперь у меня две России, и я не знаю, возможна ли моя здесь. Туда ли плывет пароход.
я для себе це питання вирішила давно -- я відмовилася визнавати російську культуру частиною моєї культурної спадщини. я себе з нею в жоден спосіб не асоціюю і не пов"язую.
я не можу і не хочу мати щось спільне з культурою імперії, яка нищила і спотворювала культури і мови стількох народів (включно із власним).
це було болісно -- але це було необхідно.
зі.
а взагалі цікаво -- мене стільки років обзивали русофобкою, але виходить, що права була я. всю дорогу.
але я б дорого дала, аби моя правота ніколи не була доведена, та ще й настільки наочно.
упд.
народ почав переживати, що з такої позиції закономірно слідує відмова від читання російської літератури.
поясню.
ні. мені радше йшлося про те, аби вважати себе частиною російського культурного простору -- і приймати на себе, відповідно, всю вагу пов"язаного із такою належністю культуртрегерства та відповідальність за скоєне під прикриттям цієї культури.
я свого часу страшенно посварилася із Володарським ( деталі можна побачити отут) якраз про роль російської літератури в Україні.
Самое тяжелое - это внутренняя holly war. Будучи украинкой, я всегда понимала и осознавала свою русскокультурность. Я выросла скорее в русской интеллектуальной традиции, по русски я красивее и полнее могу себя выражать, думать. И это не было проблемой до сегодня. Когда в поляризациях конфликта превращается русское в политическое и отвергаемое. Но если бы только это. Ведь не испытываю иллюзий о русском политическом, которое постепенно, но уверенно превращается в советское, подтягивая за собой и любимое русское гуманитарное. И это тоже колея. И меня искренне пугает качество русской среды здесь в Крыму - мальчики - полевые командиры с внутренним миром Швондера, девочки с внутренним миром зав. склада центрального универмага и с амбициями равными этого универмага площади. И это уже Крым и его колея. Вот это меня на самом деле страшит - вдруг начать ненавидеть русское как такое. Потому русское для меня начинает менять континент - Набоков, Генис, Бродский, Кожев, Лукша, уходить в книги и красивые интеллектуальные проекты русских маргиналов. И теперь у меня две России, и я не знаю, возможна ли моя здесь. Туда ли плывет пароход.
я для себе це питання вирішила давно -- я відмовилася визнавати російську культуру частиною моєї культурної спадщини. я себе з нею в жоден спосіб не асоціюю і не пов"язую.
я не можу і не хочу мати щось спільне з культурою імперії, яка нищила і спотворювала культури і мови стількох народів (включно із власним).
це було болісно -- але це було необхідно.
зі.
а взагалі цікаво -- мене стільки років обзивали русофобкою, але виходить, що права була я. всю дорогу.
але я б дорого дала, аби моя правота ніколи не була доведена, та ще й настільки наочно.
упд.
народ почав переживати, що з такої позиції закономірно слідує відмова від читання російської літератури.
поясню.
ні. мені радше йшлося про те, аби вважати себе частиною російського культурного простору -- і приймати на себе, відповідно, всю вагу пов"язаного із такою належністю культуртрегерства та відповідальність за скоєне під прикриттям цієї культури.
я свого часу страшенно посварилася із Володарським ( деталі можна побачити отут) якраз про роль російської літератури в Україні.
no subject
no subject
Почему это должно нас интересовать?
Затрудняюсь объяснить: очевидное всегда непросто объяснять.
no subject
б. ви не входите до моєї референтної групи.
я повторюю питання -- чому мене має обходити ваша думка?
"чому мене має обходити ваша думка?"
В наших общих интересах выйти из этого неприятного "состояния".
Для этого желательно поинтересоваться думками друг друга.
Re: "чому мене має обходити ваша думка?"
і я так бачу, ви натяків не розумієте.
то я скажу прямим текстом.
ані за обставин війни, ані за жодних інших обставин ваша думка для мене інтересу не представляє.
я буду вам вдячна, якщо ви не будете коментувати в моєму жж і нав"язуватися у співбесідники.
Re: "чому мене має обходити ваша думка?"
Всего доброго.
Re: "чому мене має обходити ваша думка?"