Entry tags:
ідилія
щойно повернулася до хати з балкону.
вирішила насолодитись погодою (поки в нас ще не дуже гаряче -- бо до пустелі тут геть недалеко. недарма Каліфорнія в перекладі з іспанської -- це розпечена пічка) і витягла свою коробку з-під принтера, шо слугує мені за письмовий столічок, і своє кріселко на балкон, щоб почитати про когнітивну лінгвістику.
і вдягнена, як пур"ядна кобіта, лише у бікіні. бо шкіра в мене біла, як сметана, і щоб на ній з"явилася хоча б сирітська засмага, треба добряче посидіти на сонці. а на місцевому сонці довго не всидиш...
але ж, холєра, як на дворі добре! тепленько, сонечко пригріва, небо прозоре і блакитне, білі хмаринки висять нерухомо, як намальовані на китайській акварелі, вітерець ледь помітно гойдає віття й голки -- а на соснах тут голки довжелезні і м"які, такі гарні, пташки цвірінькають, в трьох (ну, брешу, в чотирьох) метрах від мене на гілці білка наполегливо гризе шишку, в метрі в інший бік колібрі задоволено смокче свіжий цукровий сиропчик з годувалки. сусіди розводять барбекю і гидко смердять отою рідиною, що нею поливають вугілля, щоб краще горіло, -- я їх не бачу, але сморід відчуваю добре, але навіть він не здатен зіпсувати мені насолоду, ніхто не волає, бо, схоже, родини із дітьми роз"їхалися на весняні канікули...
ну як тут можна вчитись?
тож я просто сиділа на сонечку і насолоджувалась.
зі.
але я зламала дірокол, який ми привезли з дому.
а ще загубила нові сонцезахисні окуляри. які купила буквально тиждень тому із криком "бляха муха". такі шикарні окулярики були... так шкода.
а ще в мене порвався біло-червоно-білий браслетик "За свабоду"
ззі.
а ще мені подарували два квитки у Діснейленд. і мені треба знайти спосіб туди потрапити до того, як їхній строк дії спливе.
зззі.
але ж, холєра, як на дворі добре!
вирішила насолодитись погодою (поки в нас ще не дуже гаряче -- бо до пустелі тут геть недалеко. недарма Каліфорнія в перекладі з іспанської -- це розпечена пічка) і витягла свою коробку з-під принтера, шо слугує мені за письмовий столічок, і своє кріселко на балкон, щоб почитати про когнітивну лінгвістику.
і вдягнена, як пур"ядна кобіта, лише у бікіні. бо шкіра в мене біла, як сметана, і щоб на ній з"явилася хоча б сирітська засмага, треба добряче посидіти на сонці. а на місцевому сонці довго не всидиш...
але ж, холєра, як на дворі добре! тепленько, сонечко пригріва, небо прозоре і блакитне, білі хмаринки висять нерухомо, як намальовані на китайській акварелі, вітерець ледь помітно гойдає віття й голки -- а на соснах тут голки довжелезні і м"які, такі гарні, пташки цвірінькають, в трьох (ну, брешу, в чотирьох) метрах від мене на гілці білка наполегливо гризе шишку, в метрі в інший бік колібрі задоволено смокче свіжий цукровий сиропчик з годувалки. сусіди розводять барбекю і гидко смердять отою рідиною, що нею поливають вугілля, щоб краще горіло, -- я їх не бачу, але сморід відчуваю добре, але навіть він не здатен зіпсувати мені насолоду, ніхто не волає, бо, схоже, родини із дітьми роз"їхалися на весняні канікули...
ну як тут можна вчитись?
тож я просто сиділа на сонечку і насолоджувалась.
зі.
але я зламала дірокол, який ми привезли з дому.
а ще загубила нові сонцезахисні окуляри. які купила буквально тиждень тому із криком "бляха муха". такі шикарні окулярики були... так шкода.
а ще в мене порвався біло-червоно-білий браслетик "За свабоду"
ззі.
а ще мені подарували два квитки у Діснейленд. і мені треба знайти спосіб туди потрапити до того, як їхній строк дії спливе.
зззі.
але ж, холєра, як на дворі добре!
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
тады ой
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
А через Ваші окуляри чомусь згадалась одна історійка. Була в мене знайома, родом з Лагденпохья (вона зазвичай перекручувала цю назву на не дуже пристойну: лаптем по ...) - це в Карелії. А Карелія, як відомо, Країна озер. Біля одного з озер вони й жили. Батько в неї був затятий рибалка. Єдина проблема - підсліпуватий, тож мусив вдягати окуляри коли виходів на човні. Але батько в неї був не лише підсліпувата а досить неуважна людина. Отже щоразу губив ті окуляри, впускаючи їх у воду. І як казала мені та знайома:"Там, мабуть, ціле дно того озера всіяне татовими окулярами". Ось така історійка...
no subject
в мене в хаті всі носили окуляри для читання -- і тато, і мама, і бабуся. то в них в кожного був свій моднявий мотузок :)
no subject
no subject
зі.
я практик до мозку кісток.
no subject
no subject