![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
кого дискримінувати не можна
Заява щодо дискримінативної риторики на Євромайдані
начебто хороший, корисний документ.
Ми, громадські та правозахисні організації, журналісти, активісти, студенти, наукові співробітники, дослідники - занепокоєні наявністю на Євромайдані дискримінаційної риторики, яка лунає в промовах спікерів, під час звернень зі сцени. Прикро констатувати той факт, що ресурс “вільного мікрофону”, який дає змогу висловлюватись усім, хто має що сказати - подекуди перетворюється на ефективний інструмент поширення “мови ворожнечі” (“hate speech”) до мирних протестувальників.
Наведемо лише декілька прикладів: в перші дні Євромайдану, українська блогерка та активістка – Олена Білозерська говорила про “вибіркову толерантність”; 23 листопада “вільний мікрофон” був наданий виступаючій Діані Камлюк, котра зверталась до громадян на площі з антисемітськими та расистськими гаслами.
і так далі, і тому подібне.
вони згадують, що на Майдані є люди не лише різної сексуальної орієнтації чи різної етнічної приналежності, але й (ОЙЛИШЕНЬКО) різної статі.
але жодним словом не згадують ані сексизм переважної більшості виступаючих, ані мізогінію.
і дійсно, деякі тварини рівніші, ніж інші.
про жінок можна забувати, їхні зусилля можна ігнорувати, а їхніми прагненнями нехтувати -- і найстрашніше, що це саме роблять самі жінки.
жінки з гарних громадських організацій - правозахисних, просунутих, протидискримінаційних. а те, що вони самі при цьому дискримінують половину населення країни -- їх не обходить.
і тому я кажу -- я не підписуватиму цієї заяви. я проти ксенофобії. але якщо боротьба із ксенобофією не включає боротьбу з мізогінією -- в дупі я мала таку боротьбу.
начебто хороший, корисний документ.
Ми, громадські та правозахисні організації, журналісти, активісти, студенти, наукові співробітники, дослідники - занепокоєні наявністю на Євромайдані дискримінаційної риторики, яка лунає в промовах спікерів, під час звернень зі сцени. Прикро констатувати той факт, що ресурс “вільного мікрофону”, який дає змогу висловлюватись усім, хто має що сказати - подекуди перетворюється на ефективний інструмент поширення “мови ворожнечі” (“hate speech”) до мирних протестувальників.
Наведемо лише декілька прикладів: в перші дні Євромайдану, українська блогерка та активістка – Олена Білозерська говорила про “вибіркову толерантність”; 23 листопада “вільний мікрофон” був наданий виступаючій Діані Камлюк, котра зверталась до громадян на площі з антисемітськими та расистськими гаслами.
і так далі, і тому подібне.
вони згадують, що на Майдані є люди не лише різної сексуальної орієнтації чи різної етнічної приналежності, але й (ОЙЛИШЕНЬКО) різної статі.
але жодним словом не згадують ані сексизм переважної більшості виступаючих, ані мізогінію.
і дійсно, деякі тварини рівніші, ніж інші.
про жінок можна забувати, їхні зусилля можна ігнорувати, а їхніми прагненнями нехтувати -- і найстрашніше, що це саме роблять самі жінки.
жінки з гарних громадських організацій - правозахисних, просунутих, протидискримінаційних. а те, що вони самі при цьому дискримінують половину населення країни -- їх не обходить.
і тому я кажу -- я не підписуватиму цієї заяви. я проти ксенофобії. але якщо боротьба із ксенобофією не включає боротьбу з мізогінією -- в дупі я мала таку боротьбу.