![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
кого дискримінувати не можна
Заява щодо дискримінативної риторики на Євромайдані
начебто хороший, корисний документ.
Ми, громадські та правозахисні організації, журналісти, активісти, студенти, наукові співробітники, дослідники - занепокоєні наявністю на Євромайдані дискримінаційної риторики, яка лунає в промовах спікерів, під час звернень зі сцени. Прикро констатувати той факт, що ресурс “вільного мікрофону”, який дає змогу висловлюватись усім, хто має що сказати - подекуди перетворюється на ефективний інструмент поширення “мови ворожнечі” (“hate speech”) до мирних протестувальників.
Наведемо лише декілька прикладів: в перші дні Євромайдану, українська блогерка та активістка – Олена Білозерська говорила про “вибіркову толерантність”; 23 листопада “вільний мікрофон” був наданий виступаючій Діані Камлюк, котра зверталась до громадян на площі з антисемітськими та расистськими гаслами.
і так далі, і тому подібне.
вони згадують, що на Майдані є люди не лише різної сексуальної орієнтації чи різної етнічної приналежності, але й (ОЙЛИШЕНЬКО) різної статі.
але жодним словом не згадують ані сексизм переважної більшості виступаючих, ані мізогінію.
і дійсно, деякі тварини рівніші, ніж інші.
про жінок можна забувати, їхні зусилля можна ігнорувати, а їхніми прагненнями нехтувати -- і найстрашніше, що це саме роблять самі жінки.
жінки з гарних громадських організацій - правозахисних, просунутих, протидискримінаційних. а те, що вони самі при цьому дискримінують половину населення країни -- їх не обходить.
і тому я кажу -- я не підписуватиму цієї заяви. я проти ксенофобії. але якщо боротьба із ксенобофією не включає боротьбу з мізогінією -- в дупі я мала таку боротьбу.
начебто хороший, корисний документ.
Ми, громадські та правозахисні організації, журналісти, активісти, студенти, наукові співробітники, дослідники - занепокоєні наявністю на Євромайдані дискримінаційної риторики, яка лунає в промовах спікерів, під час звернень зі сцени. Прикро констатувати той факт, що ресурс “вільного мікрофону”, який дає змогу висловлюватись усім, хто має що сказати - подекуди перетворюється на ефективний інструмент поширення “мови ворожнечі” (“hate speech”) до мирних протестувальників.
Наведемо лише декілька прикладів: в перші дні Євромайдану, українська блогерка та активістка – Олена Білозерська говорила про “вибіркову толерантність”; 23 листопада “вільний мікрофон” був наданий виступаючій Діані Камлюк, котра зверталась до громадян на площі з антисемітськими та расистськими гаслами.
і так далі, і тому подібне.
вони згадують, що на Майдані є люди не лише різної сексуальної орієнтації чи різної етнічної приналежності, але й (ОЙЛИШЕНЬКО) різної статі.
але жодним словом не згадують ані сексизм переважної більшості виступаючих, ані мізогінію.
і дійсно, деякі тварини рівніші, ніж інші.
про жінок можна забувати, їхні зусилля можна ігнорувати, а їхніми прагненнями нехтувати -- і найстрашніше, що це саме роблять самі жінки.
жінки з гарних громадських організацій - правозахисних, просунутих, протидискримінаційних. а те, що вони самі при цьому дискримінують половину населення країни -- їх не обходить.
і тому я кажу -- я не підписуватиму цієї заяви. я проти ксенофобії. але якщо боротьба із ксенобофією не включає боротьбу з мізогінією -- в дупі я мала таку боротьбу.
no subject
Нахрен нужна такая свобода.
Как эти люди понять не могут, что пока они поддерживают угнетение, их тоже будут угнетать.
no subject
опять мужчины узурпируют право на борьбу и на гражданство.
no subject
no subject
no subject
no subject