то в мене тепер ще є інстаграмчік.
там наш побут і багато малої.

і якраз коли сюди почали потроху повертатися люди, яких я любила читати, треба було так підісрати.
на дрімі в мене стрічка геть не така цікава і насичена.
я в журбі.

а натрапила на обговорення моєї скромної персони і мого розкішного тіла на форумі якихось насікомих.
вони обсмоктували мій пост у феміністках з фотками, де я годую малу.
відповідно, жодного доброго слова вони для мене не знайшли. яка я страшна, жирна, стара, неадекватна.
віслосіся було, певно, найдобріше з усього на мою адресу.
поливати мене гівном їм видалося мало -- і вони почали обговорювати мого чоловіка, яикй для них теж страшний і жирний.
подумати лише -- на що люди витрачають дорогоцінний час свого життя.

отут можна мені сказати, чим вам корисний мій жж і за що ви мене любите

а отут -- чи ви будете дивитися відеоп"ятихвилинки про фемінізм у моєму виконанні.
я якраз маю закінчити розкладати лахи в шафу -- то буде в чому писати ті відео.

зі.
паскудний жж загубив всі фотки моєї дитини! доведеться знову заливати.
рррррр!

ззі.

я цей жж веду вже більше 10 років --
і мені страшенно цікаво почути від вас, коли і за яких обставин ви мене зауважили / почали читати і яке враження я на вас тоді справила, що вас зачіпає / цікавить найбільше з того, що я пишу / пощу, і чи я справила на вас якийсь вплив за цей період.

якщо ви мені заразом напишете, за що ви мене любите -- я вам теж буду дуже вдячна :)

я тут на свій подив з"ясувала, що в мене є акаунт на дрімі. навіть два.
один -- maryxmas, другий -- mary_xmas.
то пішла першим троха народу нафрендила. то ви мене теж френдьте, щоб не погубитися. переберуся я туди тоді, коли наведу лад з тегами в цьому жж, щоб два рази їх не чистити.

я створила спільноту feminism_ua на самому початку 2004 року. цій спільноті вже 10 років. (а до того існувала фідошна ехоконференція su.feminism, ага. я давно бахнута на голову, якщо вам цікаво)
її читають 625 осіб.
але якщо подивитися, хто туди постить -- то здебільшого це я. і ще буквально троє-четверо людей. і ще сила-силенна тих, за ким я роками бігала і вмовляла -- продублювати свій пост до спільноти.

практично те саме відбувається у фейсбучній спільноті фемінізм_уа -- там, правда, людей вже 842, і постить десь з десяток -- але найбільше мене вбиває, що мої давні знайомі і колеги, феміністки зі стажем, з якими -- як я ввжала -- в мене цілком дружні і гарні стосунки -- постять в себе чи в інші феміністські спільноти. а сюди не постять. новини. анонси. фотозвіти.
і так само я за ними бігаю і вмовляю -- постіть у фемінізм_уа. будь ласочка.
кожного разу, коли я це бачу, я відчуваю гіркоту і суму. і гнів.

в тих спільнотах по 50-60 людей. в цій 800.
чи вони чекатимуть, що я робитиму все це сама?

чесно скажу -- в мене опускаються руки. я відчуваю, що все, що я роблю, не потрібно. що я дарма б"юся, як риба об лід, вмовляючи і запрошуючи людей. що, бігаючи по жжах і фейсбучику і сварячись з людьми направо і наліво за жінок з їхніми правами, лише дурно витрачаю свій час.

чоловік каже, що мені давно час забити на інтернет-сварки сідати і писати книжки про фемніізм -- але в мене відчуття, що навіть якщо я їх напишу, їх ніхто не читатиме.

не знаю, чи взяти тайм-аут, чи тупо забити на все.

це давно треба було написати, але я все зволікала.
отже.

1. в цьому жж я пишу про те, що мені цікаво, і вивішую картинки /відео, які мені подобаються. наприклад, песиків, оголених чи вдягнених гарних чоловіків, стімпанкові костюми, кавери на відомі пісні, посилання на науково-популярні статті.

2. також я в цьому жж пишу про те, що мені болить. наприклад, права жінок. наприклад, положення української мови. наприклад, погано написані / перекладені тексти -- бо вони спричиняють мені біль на межі фізичного.
крім того, з тих речей, що мені болять, я моу рандомно починати сваритися в різних місцях жж, фейсбуку і секціях коментів під публікаціями на інших ресурсах.

наприклад, я можу просити, щоб українських політиків не порівнювали із повіями, бо це порівняння є принизливим для повій. бо повії -- це економічно уражена категоря жінок, яких купа факторів патріархатного суспільства примушує обслуговувати потреби чоловіків принижувати і ґвалтувати. а політики -- вони з власних шкурних інтересів здають інтереси тих, кого повинні захищати.

чи не принижувати жінок, кажучи, що вони такі круті / розумі / рішучі, як чоловіки. бо чоловік не є мірилом/еталоном крутості чи розуму.

чи не називати неадекватну поведінку чоловіка бабською істерикою. тому що бути жінкою не є приниженням.

чи коли я бачу, як хтось каже, що української мови не існує, чи що між сходом і заходом України існує неподоланна прірва.
ну і багато подібних речей.
тобто.
в коло тих, кого я захищаю, входять жінки як група. і українська мова. знаєте, як ведмедиця і ведмежата, да? оце я. не тому, що жінки неспроможні самі захистити себе -- а тому що їх так багато, так послідовно, так системно ображають, принижують, знелюднюють -- і часто вони це роблять самі -- і до інших жінок, і до себе. і мені це болить. і я хочу їх підтримувати, і захищати їх -- в міру моїх сил. бо якщо не я -- то хто?
і я це роблю навіть не для того, щоб переконати тих, хто це говорить, в тому, що так не можна і не треба. бо переконати дорослу людину, якщо вона не хоче це чути, неможливо. а для тих, хто їх читає.

3. я вже багато років старанно контролюю, щоб в суперечках говорити лише те, що я знаю напевно. тобто якщо я вже кудись вліізла і щось кажу -- то це тому, що в мене є інформація / знання з питання. вони можуть бути невірні. вони можуть бути застарілі. щойно я отримую свіжішу інформацію -- я відповідним чином коригую те, шо я кажу.

4. наслідок з пункту 3. я не брешу. не тому, що я така правдолюбка. а тому що я лінива.

5. коли людина починає спілкування зі мною з наїзду (чи робить це на будь-якому іншому етапі спілкування), я за настроєм можу зробити у відповідь те саме, а можу викреслити цю людину з кола тих, на кого я готова витрачати час. головне, про це не забути. бо моя злопам"ятність поєднуєтсья із дірявою і перевантаженою пам"яттю.

6. наслідки з пунктів 3 і 5. я не схильна до немотивованої агресії. якщо я на когось стартую -- це завжди і виключно тому, що людина сказала щось, що є хамством на мою адресу (ось приклад) чи посяганням на щось, що я сприймаю як загрожене і що я маю захистити.

7. людям, яких я вважаю друзями, я лояльна на 150 відсотків. я можу з ними не погоджуватися чи сперечатися. але якщо людина довго і послідовно говорить речі, які суперечать моїхм переконанням -- наприклад, що жінки люди чи що вони зазнають гноблення в умовах патріархату. що українська мова а. існує і б. потребує підтримки -- я спочатку сумую, а потім відсторонююсь. бо -- як я вже написала вище -- переконувати дорослих людей нема сенсу.
але за тих, кого я вважаю друзями, я стою горою -- і підтирмую їх настільки, наскільки в мене вистачає сил.

ну і 8. щоб було гарне кругле буддистське число.
мої погляди сформувалися в умовах постійного зовнішнього тиску, агресії і нав"язування --
я зрозуміла, що я феміністка, коли усвідомила, де і як мене та інших жінок дискримінують.
я зрозуміла, що я українська націоналістка, коли усвідомила масштаби і тривалість гноблення проти українського народу та україснької мови.
я зрозуміла, що я атеїстка, коли мене почали активно навертати в християнство.
для чималої кількості людей сам факт існування в мене таких поглядів і того, що я їх озвучую -- причина мене ненавидіти. про що мене регуляоно інформують.
мені приємно знати, що є люди, які дотримуються таких самих поглядів, що й я -- але я б їх дотримувалася і обстоювала навіть тоді, якби ніхто, крім мене, так не вважав.

я це до чого. якщо вас напружує мій фемінізм. чи мій український націоналізм (лівий, до речі. правий я не приймаю). чи мій атеїзм. чи моя вузькоскерована агресивність, сформована багатьма роками суперечок (та де суперечок --- справжніх інтернет-війн) -- я тут нікого силоміць не тримаю.
і претензій до моїх поглядів я не терпітиму.

я, здається, вже питала, але не можу знайти, коли.

а чи існує якийсь спосіб робити форвард моїх постів у жж не лише у вкантактік і фейсбучик, а в одноглазікі (тобто однокласники)?
руцями постійно постити набридає.
а хочеться, щоб там було більше фемінізму і лівого націоналізму у моєму виконанні :)

Цьому ЖЖ – 7 років

а моєму жж -- 10 років і два місяці. (бо я забуваю про дати і не слідкую за часом)
ось вже десять років я розвожуся тут про фемінізм, націоналізм, мовознавство -- значно рідше, ніж мені хотілося б, гарних чоловіків, секс та інші цікаві чи нецікаві теми, тягну сюди свої сварки в інших місцях, знаходжу нових друзів і знайомих (останне значно менш ефективно, ніж мені хотілося б, але є деякі речі поза межами нашого контролю)
мене читає тисяча триста осіб -- порівняно із Другим мало. і шо? :)

якщо за той час, що ви читаєте цей жж, ви знайшли тут для себе щось цікаве і корисне -- чи когось цікавих чи корисних -- і ви мені про це напишете, я вам буду дуже вдячна :)