maryxmas: (flower)
Юридична сотня

Кількість жінок в армії зростає, але їхні права ще досі залишаються обмеженими.
?? Підтримайте законопроект 6109, який усуне дискримінаційні норми.
В українській армії 17 тис. жінок (8,5% від загальної кількості військових). Ця цифра близька до показників країн-членів НАТО. Втім, українське законодавство у сфері безпеки та оборони відноситься до представників різних статей зовсім неоднаково.
??для жінок існують численні обмеження при призначенні у добовий наряд, відправлення у відрядження і проходження військових зборів;
?? жінки можуть укладати контракт на проходження військової служби, якщо вони не досягли 40 років, чоловіки – у 45-60 років (залежно від військового звання);
?? граничний вік перебування у запасі для жінок становить 50 років, для чоловіків – 60-65 років (залежно від звання);
Юридична Сотня є співавтором законопроекту 6109, який:
- зрівнює чоловіків і жінок у можливості укладати контракт;
- закріплює принцип, за яким жінки проходять військову службу на рівних засадах із чоловіками;
- скасовує необґрунтовані обмеження щодо служби жінок у військовому запасі;
- встановлює однакові засади визначання у наряд і проходження військових зборів чоловіками і жінками.
Просимо винести цей законопроект на засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони 21 червня.








maryxmas: (be_mine)
МФО "Рівні можливості"/Equal Opportunities Caucus

У середу, 24 травня, о 15:00 відбудеться засідання Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, на якому планується розгляд Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень по проведенню операцій штучного переривання вагітності (абортів) №6239 від 27.03.2017 р.

МФО "Рівні можливості"/Equal Opportunities Caucus закликає народних депутатів України, громадськість та ЗМІ виступити проти цієї законодавчої ініціативи!

Адже в черговий раз українське суспільство навмисно провокують ідеями, які порушують базові міжнародні стандарти захисту прав і свобод людини.
Законопроект порушує норми Конституції України та інші законодавчі акти і, фактично, втручається в особисте та сімейне життя жінок.
maryxmas: (Default)
подивіться це відео.



дядько з легкістю визнає, що він продав у сексуальне рабство десь до п"яти тисяч неповнолітніх дівчат -- яких він і його поплічники крадуть в родин -- і тих, кого не вдалося продати, або вони намагали втекти -- вбивають і хоронять.
він навіть не пам"ятає, чи він їх вбив чотири сотні -- або вже ближче до п"яти сотень.

маленьких дівчат.

я звертаюся безпосередньо до чоловіків -- якщо ви ходите (чи ходили) до жінок в проституції -- пам"ятайте: ваші гроші йдуть і на це теж.
ви гвалтуєте живих людей за гроші -- і спонсоруєте масових вбивць дітей.

якщо ваші друзі-чоловіки ходять до жінок в проституції -- вони гвалтують живих людей за гроші.
і своїими грішми підтримують гвалтівників і вбивць дітей.

якщо ви підтримуєте легалізацію проституції -- ви підтримуєте тих, хто продає дітей в сексуальне рабство.

і в мене нема юзерпикчи, яка б передавала мою лють і ненависть.
maryxmas: (be_mine)
11-та стаття Конституції Української Народної Республіки визначала: "Ніякої ріжниці в правах і обов'язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає".

звідси
maryxmas: (librarin)
під статтею про секс-працівниць (де, зокрема, згадується, що їх треба називати саме так -- хоча є купа жінок, які вийшли з проституції і виступають проти цієї назви) чудовий коментар:
apache

зі.
я там накидала коментів із описом реалій легалізованої проституції. якщо маєте час і натнхення -- полайкайте їх, щоб вони лишалися згори. заздалегідь дякую.
maryxmas: (halloween)


зі.
стільки всього відбувається, я не встигаю навіть прочитати все. відчуття, що мене заливає новинами, і ще трішки, і я ними захлинуся.
maryxmas: (babka)
якщо ви не в курсі -- я не просто собі феміністка с раёна. я сертифікована тренерка з гендерної освіти і гендерна експертка і (більш-менш) велике цабе (ну добре. невеличке цабе) в українському жіночому русі. і в якості гендерної екпсертки працювала з представництвом ООН Жінки в Україні та ЮСЕЙД.
(бо сама себе не похвалиш, ніхто не похвалить)

після зустрічі з Радою церков я лишилася ще на запрошення на зустріч Громадської Ради при Міжфракційному об'єднанні "Рівні можливості", яка була присвячена обговоренню результатів представлення громадськими організаціями звітів та тіньових повідомлень за виконання Україною Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок на 66 Сесії Комітету 13-14 лютого 2017 року, та рекомендацій Комітету.

аельтернативних візітв подали, між іншим, аж цілих 18 штук.

оце я поряд із Катериною Левченко


оце моя модна потилиця


а це мене колега сфотографувала з новою гарною футболочкою, яку я замовила разом з купою інших учасниць Фемінізм-уа завдяки зусиллям Олени Зайцевої.


загалом зустріч була інформативна, але для мене було важливіщим, що я зустріла купу знайомих давніх і не дуже і трішки з ними поспілкувалася.
maryxmas: (librarin)

я на цій фоточці остання ща першим столом -- з рукою під підборіддям.

(мене загубили у списку запрошених, і поки це питання з"ясовували, зустріч почалася і я спізнилася)

мене попросили прийти на зустріч МФО Рівні можливості і Всеукраїнської ради церков для обговорення перспектив підписання Стамбульської конвенції.
їхній пост у фб під катом: )

якщо їх читати, там все тіпа мір, дружба, тортік.

по факту ж, представники цієї ради кажуть, що вони хочуть, аби Рада проголосувала за закони з протидії домашньому насильству, а Конвенцію б не ратифікувала (хоча люди з МФО і Мінсоцполітики пояснювали, що вона дозволяє, серед інших речей, захищати права українських громадянок за кордоном, а не лише в Україні) -- незважаючи на те, що в законі про ратифікацію навіть дописали, що Україна виконуватиме цю конвенцію лише в рамках Конституції.

священиків непокоїть, що в Конвенції йдеться про гендер і гендерну ідентичність -- а ще вони бояться, що ця Конвенція відкриє дорогу до чогось (і далі я цитую), що порушить статтю 51 Конституції України про шлюб як союз жінки і чоловіка.

серед речей, які мене вразили:
1. різні священики кілька разів казали, скільки багато вони роблять для жінок, які потерпають від насильства -- більше, ніж держава чи громадські організації! мене все підмивало запитати, а що ж саме вони так активно роблять. але не стала.

2. священики повторювали разів, певно, з десять, що вони відчувають тиск і недружню атмосферу -- і тому так реагують на Конвенцію. тиск, щоб ви не сумнівалися, виражався в тому, що Мінохоронздоров"я готує наказ, яким переглядається перелік хвороб, які роблять людину непридатною для усиновлення (удочірення) -- типу транссексуальності. оце вони повторювали і наголошували, що їхня паства їх питає -- як же ж так, що ж це коїться?
(що я можу сказати, в них дуже просунута паства, що їх це так зачіпає за живе). і представниці МФО теж сказали -- якщо якісь ідіоти в МОЗі таке приймають, це ж не показник, що всі такі!

3. в продовження цієї розмови одна з депутаток (я не бачила, котра, але вже інша, ніж та, яка назвала чиновників МОЗу ідіотами) зауважила, що ми всі в курсі, наскільки поширеним є сексуальне насильство, котре чинять священики, зокрема, католицькі, стосовно дітей. на це їй якийсь священик, який до того казав, що в нього магістерський ступінь із соціальної роботи з Могилянки, зауважив, що то вони, так би мовити, роблять у приватному житті. а МОЗівський чиновник -- в офіційному. на роботі.

4. і що мені винесло мозок найбільше, так це нардеп Мірошниченко, який, як мені сказали, був серед найактивніших противників ратифікації Конвенції, сказав прямим текстом -- у присутності очільників Ради церков, і вони його не зупинили і не виправили -- що Рада церков -- якщо її не зрозуміють і не підуть їй назустріч -- може повністю блокувати ратифікацію Конвенції.
якщо це не шантаж -- я прямо і не знаю, що таке шантаж.

я не знаю, хто саме там кого використовує -- церкви нардепів чи навпаки -- чи з якою метою.
але виглядає це все дуже і дуже неприглядно.

я там теж висловилася. я сказала прямим текстом -- що нам потрібна підтримка заходу -- і Європи, в якій гендерна рівність прописана серед основних цілей. бо з іншого боку у нас Росія з її скрєпами і декриміналізованим побиттям жінок. і що раді церков треба визначитись -- що їм дорожче і важливіше: реальна незалежність і саме існування України -- чи потенційна небезпека для їхньої пастви того, що десь троє чи четверо траснгендерів офіційно оформлять опікунство над власними дітьми.
мені відповіли, що вони не дурні і вони це розуміють. після цього знову пішла знайома пісенька про маленького українця, який не розуміє -- і який спитає з батюшок, куди батюшки дивилися.

це був дуже своєрідний експіріенс.

зі.
з того, що я можу бачити, у нас риторику "гендер-гей диктатури" просувають останні років 10, якщо не більше, саме з російського голосу -- як по методичці.
з відповідними наслідками -- у нас познімали чи не всіх гендерних радниць на рівні областей і міст.

ззі.
і досі лишається відкритим питання -- чому церка втручається в законодавчий процес, якщо ми живемо у світській країні?
maryxmas: (flower)
як я вже писала, певно, не раз і не два, я не ходжу на заходи, куди мене не кликали виступати. але цієї п"ятниці я виступала аж в трьох місцях. точніше, на трьох заходах в двох місцях.
зранку я вирушила на зустріч із кількома жінками зі спільноти Фемінізм-уа, які хотіли виступити на Марші секс-працівників на підтримку жінок в проституції і проти легалізації проституції. (в нас тепер є навіть окрема спільнота).
ми зустрілися біля Арсенальної, колеги люб"язно надали мені аркуш картону і маркери, на якому я швиденько намалювала свій плакат, і ми рушили до Верховної Ради. коли ми туди прийшли, там були переважно молоді дівчата і хлопці з плакатами в підтримку сім"ї.
на на накинувся натовп фотографів. зрештою, ми стали у стороні від запланованого місця початку маршу і взялися відповідати на питання від журналістів (і одного ідіота із селфі-палкою). оскільки 20 років срачів про права жінок в мережі даються взнаки, вони отримали імпровізовану лекцію про положення жінок в Україні і зв"язок між домашнім насильством і проституцією, а також про шведську модель.

(якщо хто не в курсі, оця епічна дама в рудій шапці -- це я)

за якихось 20 хвилин почали з"являтися перші секс-працівники -- і на фото видно, що там значно більше чоловіків, ніж жінок, і журналісти лишили нас в спокої. ввічливий хлопчик з ВВС взяв у мене і у Людмили Богдан інтерв"ю -- яке, на мій подив, не перекроїв, а коректно використав у сюжеті.
(я на позначці 1:30)
(зверніть увагу --
Зорян Кісь каже, що боротися з проституцією -- все одно що боротися з поганою погодою. продовжуючи цю логіку -- який сенс боротися із гомофобією? чи з корупцією? чи з крадіжками та вбивстами?
чисто для довідки: після того, як більшовики, використавши напрацювання феміністок, законодавчо закріпили за жінками право голосу, право на освіту та право на працю, кількість жінок в проституції в Росії зменшилася від третини дорослого жіночого населення до менше ніж піввідсотка. правозахисник, який бореться за права геїв, але кидає жінок на поталу гвалтівникам -- гівно, а не правозахисник.

і ще. наприкінці ролика Дмитро Шерембей каже, що проти легалізації виступають ті, хто контролюють проституцію. насправді ж міліцейське начальство за останні років десять регулярно виступало за легалізацію проституції.
і ні, легалізація проституції ніде не поліпшила положення жінок чи безпеку. навпаки, вона їх значно погіргшує. але щоб це знати, треба читати щось інше, ніж легалізаторські агітки)


а ось пост пані, яка створила подію

і я з моїм плакатіком:


і ще один пост -- вже іншої учасниці пікету
і мої фотачки :)





(це хлопчик з ВВС)



більша частина матеріалів про цей марш нас взагалі або не згадала, або перекрутила нашу позицію, або приписала нашу позицію якраз тим, хто виступає за легалізацію (за посиланням цитата курсивом -- цитата з мене. дослівна. але чомусь у перекладі російською). росіяни так взагалі все перебрехали.

(ось, наприклад, моє інтерв"ю Громадському з цього питання)

ось ще одне відео:


зі.
феміністки 200 років борються за те, аби в жінок не було потреби у виборі йти у проституцію.
maryxmas: (vinochok)
початок, або чоловік здорової людини
tuzov

чоловік курця
tuzov2

[в проміжку між цими двома коментарями розлогий срач]

мій чоловік
tuzov3
maryxmas: (flower)
звідси

Почему я думаю, что комментарии из серии "вы обязаны простить!" – мудацкие и токсичные. Когда еще они в постах про родителей, я это списываю на стокгольмский синдром или на страх комментатора, что его дети тоже придут с вопросами об их детстве. И поэтому ему хочется заранее подстелить соломки. Но когда я сегодня прочла это под постом женщины, которую избивал муж на протяжении многих лет. И ее, и маленьких детей. И выгонял на улицу, и вообще творил то, что делают мужья-абьюзеры в фильмах ужасов. А ей немедленно: вы его простите и пожалейте!
Итак, почему так нельзя: во-первых, жалеть в такой ситуации нужно жертву, а не насильника. Требовать того, чтобы жертва жалела насильника – это какой-то адский перевернутый мир. Во-вторых, для прощения и жаления нужен огромный ресурс, который жертве бы тоже лучше потратить на себя или на родных, а не на – насильника. И в-главных, нельзя простить того, что не считает себя виноватым и не просит прощения. Можно пережить ситуацию, забыть, отпустить, но не простить. Иначе вполне легко оказаться в той самой созависимости и в ситуации серийного насилия. Тебя по морде, а ты простил. Тебя снова по морде, а ты так поработал над собой – и снова простил. Собственно, история с "будь выше и прости того, кто делает тебе больно" – очень выгодна для насильников. Она перекладывает ответственность за содеянное на жертву. Жертвы вообще обычно довольно противные – плачут, жалуются, вызывают неприятные чувства. Пусть они уже поскорее простят, забудут, станут веселые и довольные и прекратят нас мучить своими страданиями! К тому же это очень удобно – всегда иметь под рукой всепрощающего человека. Что бы ты ему не сделал, а он тебя взял – и простил! Он же не хочет быть обиженной злюкой-букой, ведь правда?
Для того, чтобы на самом деле простить человека, он должен (сам-первый!) совершить довольно много шагов.
1. Признать то, что случилось. Обычно насильники уже на этом этапе говорят, что ничего не помнят, ты что-то путаешь, ты выдумываешь, я не мог такого совершить, ты вообще какая-то сумасшедшая, тебе к врачу надо. 
2. Взять на себя полную ответственность за совершенное. Не "вы меня довели". Не "у меня жизнь была тяжелая". Не "все так поступали". А – да, я это делал.
3. Извиниться и раскаяться. Искренне. Не: вы мне выкрутили руки, ну, извините. Часто извинений не получается, потому что насильник думает о том, как бы сохранить в процессе чувство собственного достоинства, а не о чувствах жертвы.
4. Наверное, самый сложный пункт. Надо очень четко осознавать, что одного раза с объяснениями и извинениями часто бывает мало. Что одно "извини" не перечеркивает годы травм. Что жертва будет раз за разом возвращаться к тем событиями и придется раз за разом повторять пункты 1-3 для того, чтобы она поверила – вы это искренне. Вы это на самом деле. Вам ее чувства важнее чувства собственной важности. Потому что обычно бывает так, что насильнику кажется, что после извинений история обнуляется, все все забыли и начали с чистого листа. И только эта противная жертва не хочет все вот так сразу взять – и забыть. А хочет обсуждать и раз за разом убеждаться в том, что извинившийся – действительно изменился. (Кстати, так часто случается и во время супружеских измен. Изменившая сторона бывает фрустрирована и обижена тем, что тот, кому изменили, не может забыть все сразу же после того, как перед ним извинились).
5. Постараться компенсировать чем-то важным для себя и нужным для жертвы. Ну, типа, как Германия выплачивала деньги пострадавшим странам и народам. Да, те деньги не вернут убитых, но они помогут выжившим сделать их жизнь лучше. Компенсация – это не всегда материальное или деньги. Это может быть физическая помощь. Это может быть какое-то эмоциональное соучастие. Важно, чтобы тот, кто просит прощения, был настроен каким-то образом компенсировать ущерб. Даже, если вы сломали вещь, которую одолжил вам друг, вы не говорите просто "прости, пожалуйста". Вы говорите: "Прости, пожалуйста, можно, я куплю тебе такую же?" А потерянные годы, психика, здоровье, вера в людей – это гораздо больше, чем сломанная вещь. Другое дело, что пострадавший может отказаться от компенсации. А может и согласиться. Но предложить, чтобы показать, что ваше раскаяние и извинения – это не просто слова, что вы готовы деятельно заслужить прощение, – это принципиально важно.






Вот после всего этого – человека вполне можно простить ) А до этого – только закрыть дверь за ним и забыть, как страшный сон. Чтобы строить другую, новую и счастливую жизнь, в котором не будет места насилию. Как-то так.

ПС. И нет, кухонные психологи не правы. Свойство здоровой психики – не прощать насилие. Свойство здоровой психики – ограждаться от него, уходить оттуда, где плохо. А лезть в самую гущу, чтобы разобраться в тонкой душевной организации насильника – это свойство глубоко травмированного, созависимого человека.

maryxmas: (librarin)


для прояснення контексту -- чому на заході боролися за право голосу, а у нас за освіту?
бо на заході в чоловіків право голосу було з початку 19 століття -- а в Російській імперії право голосу було лише в дворянства (і лише в чоловіків). а освіта давала жінкам з усіх верств населення можливість заробляти собі на життя не копійки -- як у промисловості чи в услужінні. і на які жертви ті жінки лише не йшли заради тієї освіти...
maryxmas: (be_mine)
це коли жінка йде на секс із чоловіком за їжу. чи щоб не вбив.
дуже поширена така ситуація на війні і навколо неї, коли в жінок нема інших шляхів знайти харчі для себе і своїх дітей.
ця війна не виключення.
maryxmas: (flower)
отут подія з планування заходів на 8 Березня.

отут слушні думки з питання скасувння / переформатування 8 Березня

отут В"ятрович пише про те, що вони збирають думки громади з питання свят.
maryxmas: (flower)
відповідно, малу розважає Дмитро.
вона повитягала з шафи цілу полицю дитячих книжок -- гарних, великих, ясркавих. вони їх листали, роздивлялися -- і посеред всього цього розмаїття вона вцопила маленьку вбогу стару брошурку "Як захиститися від сексуального насильства на робочому місці", вчепилася в неї і сидить робить вигляд, що читає.
феміністка росте :)

упд.
тепер вона тримає її в руках і робить вигляд, що з кимось говорить по телефону :)
maryxmas: (dwarfish)
ще й їхм розповіла про 8 Березня як феміністське свято :)
maryxmas: (halloween)
оце сходила на Громадське радіо, розповіла, чому вважаю необхідним лишити цей день національним святом і вихідним днем.
фото звітам:
hromadske_xmas01

hromadske_xmas02

hromadske_xmas03

hromadske_xmas04

зі.
отут голосувалка на сайті УНІАН про 9 травня / 8 березня
maryxmas: (be_mine)
ось і Український інститут національної пам"яті вирішив запропонувати Верховній Раді закон з перегляду державних свят, в рамках якого скасувати 8 Березня і 1 Травня.

пішла до них на сторінку і закликала 8 Березня не чіпати:
8march

наслухалася там і від жінок, і від чоловіків.

сьогодні ввечері йду на Громадське радіо пояснювати, чому 8 Березня треба лишити державним святом -- але чому важливо повернути йому початковий сенс -- до того, як його перекрутила радянська влада

зі.
про історію свята
8 Березня на сайті ООН
maryxmas: (ass)
Nina Katz
Если то, что в народе принято называть "женским счастьем" - это действительно счастье, то почему никто, кроме искалеченных патриархатом женщин, о нём не мечтает?
==============
Если для человека счастье — это когда исполняются его мечты и желания, то для женщины при патриархате принято называть "счастьем" положение, при котором ОНА исполняет ЧУЖИЕ пожелания, зачастую вопреки собственным чувствам или даже во вред своему здоровью.
Для человека иметь свой дом или квартиру — это счастье. Для женщины счастье — это жить в чужом доме под чужим командованием.
Для человека каждый день вкусно есть и не заморачиваться рутинной готовкой — это счастье. Для женщины счастье — готовить несколько раз на день еду для других, ограничивая себя в пище ради "сохранения фигуры".
Для человека жить в чистоте и уюте — это счастье. Для женщины счастье — убирать дом, выносить мусор, стирать и гладить вещи, мыть посуду.
Для человека носить понравившуюся одежду — это счастье. Для женщины счастье — носить неудобную одежду и тратить неимоверное количество психического здоровья, чтобы подобрать себе гардероб в соответствии с чужими ожиданиями или требованиями.
Для человека заниматься любимым делом — это счастье. Для женщины счастье — это отказ от всех увлечений и посвящение своей жизни мужу и детям.
Для человека любимая работа — это счастье. Для женщины счастье — не иметь профессии, работать по дому и быть полностью на обеспечении мужчины, который имеет право в любой момент прекратить спонсирование и выбросить на улицу.
Для человека быть сильным и уверенным в себе — это счастье. Для женщины счастье — это кротость, послушность и зависимость от чужой силы.
Для человека считаться умным и образованным — это счастье. Для женщины счастье — восхищаться чужим интеллектом, маскируя свой, когда к ней обращаются.
Для человека свобода воли и право выбора — это счастье. Для женщины счастье — необходимость соответствовать только нескольким моделям поведения, предопределенным местом и эпохой.
Для человека свобода — это высшая ступень счастья. Для женщины счастье — быть рабыней у мужчины.
Если женщина при патриархате — такой же человек, как и мужчина, то почему ей не дано право говорить о своем собственном счастье, не зависящем от благополучия других? И если "женское счастье" — это действительно счастье, то почему никто, кроме искалеченных патриархатом женщин, о нем не мечтает?
(с) Поисис Инторно
maryxmas: (dwarfish)
Оксана Трушик

Про 100 гривен (250 рублей, 3,5 доллара).
Никак не могу донести свою мысль о равном участии родителей в воспитании детей. Никак не могу донести, что расходы на детей - это не только и не столько деньги. Это время, нервы, способности организовать, умение услышать потребности детей, постоянный фокус внимания.
И не важно родители вместе, в разводе, в разъезде, в раздрае, в обиде, в вендетте, в запое или где ещё. Время, деньги и внимание должны быть разделены и ответственность должна быть равная. Между прочим, это не мне так захотелось, это в законе так написано.
Ситуация.
Образование моих детей в этом учебном году стоит мне 35.000 грн. Это только официальные платежи. Без поездок на каникулах. Без оплаты кружков, секций. Это не про лекарства, врачей, зимние сапоги, красивую шапку и новую клавиатуру.
Это про не самые дорогие школу/колледж/проф.курсы. Скажем так, минимальный образовательный набор.
Это много или мало? Это большая сумма или нет? Это мои мажорские замашки или жизненная необходимость?
Тезис.
В нашем обществе существует полная и безоговорочна индульгенция тем, кто в воспитании детей не участвует. И в противовес - абсолютная непосильная ответственность возлагается на тех, кто с ребенком остался. ВСЯ ответственность - финансовая, ответственность за жизнь и здоровье, за образование, обеспечение всех потребностей.
Требуют от того родителя, который с детьми. Который в 24 часа должен втиснуть - заработать денег на себя и иждивенцев, лечить, кормить, одевать (время! время на выбор всего этого!!), уделять достаточно времени и внимания, любить, не кричать, не раздражаться, ходить на родительские собрания и т.д. (сами допишите или почитайте, что я на эту тему уже писала).
Второй родитель автоматически - "что с него взять? где его искать?" - исключается из поля видимости, фокуса внимания, а поэтому ему не достается ни осуждения, ни ответственности (любой ответственности - моральной, уголовной, административной).
В чём это выражается?
- если найдут выброшенного на мусорку младенца, будут искать и посадят мать. И никто даже не задумается, откуда у нее младенец появился и как насчет ответственности того, кто.
- если мать оставит одного младенца, чтобы выйти из дома и заработать денег, осудят кого? Кого посадят, если не_приведи_г-ди, что-то случится в её отсутствие? Мать. И никто даже не подумает спросить - а где же тот, второй родитель, который должен был разделить ответственность и принести денег/сходить в магазин/посидеть с ребенком?
- если у матери не хватает денег даже на полноценное питание ребенку, кто в этой ситуации будет "дура, неполноценная мать, которая даже заработать/попросить/выпросить/костьми_лечь/глотку_грызть" не может? А отец? А что отец. Он живет далеко, они давно расстались, ну он пять рублей в прошлом году переслал, у него новая семья - ясно_понятно кароч.
****
Да, я ж про 100 гривен обещала рассказать.
Вобщем, я про то, что не взирая на официальные платежи, в учебных заведениях появляются иногда потребности в дополнительных 30, 100, 150 гривнах.
Давайте поможем мне и угадаем, кому звонит/пишет в таком случае род.тройка, классный руководитель?
***ответ писать не буду, кто не догадается, пишите в личку)))***
И знаете, в прошлом году мне было этой тенденции не видно/не ясно/не понятно. А в этом году мои дети ушли в систему образования и вдруг меня торкнуло. С чего это вдруг я буду поддерживать эту фиговую систему третирования родителей, которые и так рядом с ребенком и за все в ответе?
Системе легко жевать того, кто слабее и уязвимее. Пусть пробует сжевать другого.
В мою задачу не входит менять систему поборов, ну его нафиг, это не мой баттл. Я от платежей, типа, в фонд, на моющие, на двери не отказываюсь. Я просто отвечаю: "Этим занимается папа. Звоните ему."
Чтобы так делать, надо четко осознавать, где твоя, а где не твоя ответственность.
Я не могу снять с себя ответственность за образование детей, за их здоровье, душевное состояние. Поэтому я с ними живу, общаюсь с их педагогами, слушаю их рассказы, помогаю, вдохновляю, ругаюсь или оставляю в покое. Поэтому я рассказываю им про ценность времени и учу тратить не только чужое, а и свое время на свои потребности.
Общество выдало моему бывшему мужу "разрешение" не участвовать ни душевно, ни собственным временем, ни финансово в жизни детей. При этом он считается отцом и будет им считаться до конца жизни. Я не могу ни законодательно, ни по совести заставить нести его часть ответственности, которую я выше описала.
А возложить на него ответственность за 100 гривен я могу.
100 гривен? да-да, позвоните папе.
Слона, чтобы съесть, надо расчленить на маленькие кусочки.

П.С. вы ж поняли, что текст не про деньги, да?
maryxmas: (babka)
«CherchezlaFemme», від організації «Рівність та Взаємоповага», про яку я до того жодного разу не чула.

обіцяли вручення відзнак «Рівність та Взаємоповага» за сприяння участі жінок у політиці і цілу подіумну дискусію «Гендерні стратегії політичних партій: перспективи та виклики».

хлопчик від цієї організації розповідав про типу дослідження, яке ця організація провела -- і дві третини того, про що він розповідав, було діяльністю жіночих організацій. жодну з яких він не назвав.
ніякох подіумної дискусії не було, було тільки нагородження -- під час якого підстаркуватий дідок намагався цілувати нагороджуваних ним жінок.
була дуже здивована, побачивши в переліку нагороджуваних сестру Надії Савченко, Віру, підписану як громадський діяч.

а коли нагородили Ірину Луценко, депутатку, яка (як кажуть обізнані люди) поклала чимало зусиль на підготовку ратифікації Стабмульської конвенції, вона почала розводитись -- на заході про участь жінок у політиці на початку акції "16 днів проти гендерного насильства" -- як у нас мало чоловіків, всього 30% населення (що не відповідає дійсності), і про те, як ми маємо їх захищати і рятувати. я собі ледве не відбила обличчя фейспалмами. ну тобто до того все було дуже сумно -- але це мене просто вбило.

зі.
чи не єдина промова, яка була влучною і доречною, була від Лариси Кобелянської -- але від неї годі чекати іншого.
maryxmas: (be_mine)
Ольга Брильова

Нагадайка
У вівторок, 29 листопада, починаємо ділитися історіями зі свого професійного життя під тегом #склянастеля.
Тобі платили менше, ніж колезі-чоловікові? Тобі відмовили на співбесіді через те, що в тебе є діти/нема дітей? Ти не можеш отримати підвищення, бо підвищують чоловіків? Тобі заважали отримати освіту у "чоловічій" сфері? Тобі є, що сказати.
Колежанки, ситуація дуже серйозна. Ось зараз декілька чоловіків (не з найтупіших, повірте) на блакитному оці розповідають мені, що гендерної дискримінації в Україні не існує, а що жінки обирають низькооплачувану некваліфіковану роботу - то вони самідурепивинні.
Згадаємо, як було з #я_не_боюся_сказати. Змусимо їх продерти очі.
(Переклад картинки
напис на табличці: "Гендерний розрив у зарплатні".
- Я нічого не бачу.)

maryxmas: (warrior)
Анна Иванова

Подумалось тут на досуге.
Вот все страшно против того, чтобы принимался какой-нибудь закон о профилактике домашнего насилия, о противодействии домашнему насилию. Говорят - тогда бабы все сплошь начнут мужиков курощать и садить в тюрьму. Как в америках и европах. Там в америках и европах все мужики сидят, ну вы знаете.
При этом, я очень много слышу от мужчин насчет женского домашнего насилия. Особенно психологического, конечно, но утверждают, что и физическое присутствует. И мужики страшно от этого страдают, страшно. Алкоголизм, депрессии, инфаркты, вот это вот все.
И почему тогда все эти несчастные против? Наоборот, обеими руками должны поддерживать, участвовать в дискуссиях, продвигать, требовать и настаивать на таком законе.
Представляете, мужики, какая красота. Пилит вас ваша благоверная за что-нибудь, мусор не вынес, там, полочку не прибил, аванс пропил - а вы такой хопа - и в шелтер, например. и там с психологом бесплатным общаетесь, душу изливаете. А уж за скалкой по башке там и вообще полиция сразу приедет и вашу благоверную от вас изолирует. И сразу вам дают развод, и помогают примириться с разрывом отношений и одиночеством.
Смешно, правда?
И смешно не потому, что "ну мужики же сильные и гордые, они не будут этим пользоваться", а потому что понятно, что все разговоры про "ужасное психологическое насилие от баб" - фикция на самом деле. Ну то есть как, фикция - понятно, что "вынеси мусор, прибей полку, ребенку надо зимнюю куртку купить, что ты опять в танки свои уперся" напрягает, особенно, если мусор выносить не хочется, а в танки упираться - строго наоборот. Просто все это не стоит того, чтобы делать какие-то там активные телодвижения, и уж тем более - бежать из дому и срочно разводиться. Зачем, если можно просто наорать на жену, например, лечь на диване в трагической позе, взывая к небу "почему у всех бабы все сами успевают, а ты все время устаешь и тебе надо помогать?!", а то и дать в глаз? И потом еще и её во всем этом обвинить, заявив, что она довела и спровоцировала, и вообще - пусть подумает, кому она будет нужна после 30, разведеночка с прицепом? И нет, что вы, это не насилие ни в коем разе, а самооборона и восстановление нормальной семейной иерархии. Скрепы, можно сказать.
Поэтому, когда спокойно говоришь очередному страдальцу от выноса мозга, что можно все это просто не терпеть, а разойтись с ужасной женщиной и жить спокойно - он сначала чаще всего ошеломлен, что ему такое предлагают, а потом возмущен. "А чё она?!" - спрашивает он. "Нет, вот пусть она молчит и улыбается, и не забывает пироги свежие на стол метать, чё это я уходить должен? А! Точно! Еще дети же! Как дети-то без отца?". Нет, мужчина никуда не хочет уходить от пирогов, свежих футболок, чистого дивана и детей, он просто хочет, чтобы ему позволили орать, угрожать, манипулировать и иногда, может, давать под глаз. Он вполне удовлетворен наличием насилия, и совершенно спокойно его оправдывает, и не надо его от него защищать, упаси боже. Уберите вообще руки от семьи, а то еще найдете мужское психологическое насилие, мужское сексуальное насилие, мужское экономическое насилие, да еще найдете насилие не только над женой - и вообще пойдут институт семьи, нравственность и скрепы к такой-то матери.
Как-то вот так, господа и дамы, как-то вот так.
maryxmas: (warrior)
отут

1 грудня 2016 р на сесії Львівської міської ради буде виноситись на голосування рішення “Про надання благодійній організації “Фонд Горіховий дім“ в оренду нежитлових приміщень на вул. Личаківській, 90”.
На минулій сесії (10 листопада 2016 р) депутат(к)и не підтримали це рішення.
maryxmas: (be_mine)
а.
Гендеру боятись - в Європу не ходити

б.
Larysa Kobelyanska

ТРИКУТНИК РІВНОСТІ
Це тільки у Біблії Світ творився кілька днів, а у реальному житті на творення навіть невеликої позитивної зміни часом потрібні довгі роки…А на руйнування? …
Однієї години 17 хвилин вистачило сьогодні Верховній Раді на руйнування напрацювань десятків експертів і спеціалістів. Та головне – очікувань десятків, сотень тисяч і, навіть, мільйонів людей. Бо нератифікація Стамбульської конвенції – це незахищені жінки, діти і.. чоловіки…Так, так.. Хоча і говорили переважно про дітей і жінок, та прямо, чи опосередковано її положення і ті зміни, які мали відбутись у законодавстві, дотичні до всіх. Та натомість у Верховній Раді сталось… примірювання таких собі українського штибу «скрєп»…
День склався так, що ні почути, ні побачити «наживо» засідання мені не вдалося. Та може це і добре, бо читання стенограми не відволікало на спостереження, а свідомість блокувала емоційність… Шкода лише, що вже всі красномовні висловлювання розібрані на цитати, розставлені крапки у потрібних «і»...
Але це той випадок, коли повторитися – не гріх, гріх – промовчати…
То ж ближче до «першоджерел»:
Щоразу призиваючи ім‘я Бога до зали, депутати лякали український люд вбивством Української церкви, української духовності, української ідентичності, українських традицій, нав'язуванням чужинські цінності (аж ніби не вони цілком реальними неукраїнського походження грішми, авто та годинниками понабивали свої далеко не аскетичних розмірів «келії»).
Дискусія з питання «питання ґендеру» по рівню обізнаності, загальної освіченості і ерудованості явно не витягувала вище, ніж на початковий клас ЦПШ (враховуючи можливу необізнаність, розшифрую: церковно-приходська школа). Найпобожніші найрадикальніші члени (так, ніби ніколи не торгували собою як ті повії) тільки за участі духовенства готові говорити про етичні норми (ото ж бо цікаво, у чому такому «етичному» вони тому духовенству сповідуються по неділях, як то належить істинним?…) І чи посмієте тепер глузувати над чиїмось «скрєпами»? Чим ви кращі? Чи інші?
А хто ще почав рахуватись з «позицією церков»? – Правильно: професійні комсомольці! То не біда, що запізно народились і не встигли зайняти гідні комсомольські пости,- та це не завадило їм очолювати такі собі Нацради молодіжних організацій, аби згодом евакуюватися з «Нових генерацій» до регіонів.
До честі наших депутаток – вони, дійсно, намагалися вирвати у цих «захисників моралі» право людини на захист від насильства. Та їх було замало (тепер зрозуміліше стає, навіщо потрібне паритетне представництво?)
Пошуки компромісу у цьому публічному розп‘ятті «ґендеру» було дійсно «відхрещуванням». І болісно нагадувало пошук компромісу майже 12 років тому у тій же залі… Тоді здали квоти… Але поняття «ґендер» внесли у Закон і вперше – у законодавство. І серед ночі пані Віра Агєєва доводила комусь з приймальної «самого» Голови, що писати це слово потрібно саме через «ґ», а вони потерпали і від самого «ґендеру», і від його «ґ»….
Хто думав тоді, що за 12 років з тієї ж трибуни будуть божитись, що «вороже слово» вилучать вже з наступного закону ….
Враження від виступів декотрих з депутатів таке, що вони були ну не менше , ніж під «навіюванням»… Бо як ще пояснити, що парламент країни, яка кров‘ю виборює своє право бути європейською країною, готовий сьогодні знову загнати своїх жінок у славнозвісний трикутник: дім – діти – церква? Та й апеляція до української духовної «обраності» на такій тонкій межі…Ой, панове, побійтесь Бога: на подібних ідеях і не такі обломилися….
Так кажете, що будете «пильно стежити», аби там всякий «ґендер» не був представлений у Парламенті??…
Так от, любі наші, знайте: це ми тепер стежитимемо, аби ви не були представлені ні у якому наступному Парламенті…


Елла Ламах

Я не знаю як передати словами події у ВР, сьогоднішнє невіглавство, темність та дикість, шарканьє перед патріархальним темним та самозахист чоловіків, які самі не здатні на щось вартісне. Як можна пояснити публічну дискримінацію, насильство у ЗМІ, у публічному житті та в родині ? А депутати пояснили - виявляється, що насильство це частина православних цінностей. Мені соромно, мені соромно за наші громадські організації, мені соромно за нашу Верховну Раду. Мені соромно за Міжфракційне об"єднання депутаток, які вирішили піти на поступки і приберуть гендер та інші принципові речі. Але більше всього соромно за депутатів, які такі набожні, що аж страшно. Мені соромно за донорів, які отримують кошти на роботу з парламентом і заявляють, що саме завдяки їхній роботі все робиться.
Ось вам результат. Завалили ратифікацію Стамбульської конвенції. Завалили у першому читанні законопроект з протидії насильству (правильну назву можна взяти на сайті ВР) . Чому я пишу завалили: бо послухавши виступи депутатів, думаєш "а де я живу ?". Законопроект вирішили доопрацювати і повикидають всі потрібні речі. Виходить, що знову буде порожній закон, як закон "З протидії насильству в сім"ї".
Треба терміново об"єднуватися в одну команду і починати знову довбати цих недодовбаних депутатів. Не всіх зрозуміло.
maryxmas: (warrior)
ця конвенція розписує обов"язки держави із боротьби проти насильства щодо жінок, із надання допомоги жертвам насильства, із покарання (перевиховання) гвалтівників.

Центр інформації про права людини збирає підписи. текст звернення під катом
Read more... )
підпишіться тут
maryxmas: (be_mine)
ну тобто я мізогінка, яких мало. хто б сумнівався.

ruslanka1

ruslanka2

зі.
до історії питання.
Русланка в коментах -- то вона. потім вона мала до мене претензії стосовно фемінітивів -- за які сама буквально тиждень тому топила. взагалі цікаво, як людина спочатку несе пургу, звинувачуючи тебе у всіх гріхах, потім пристає на твою (багаторічну) позицію -- але продовжує тебе звинувачувати. звичайно, це дратує.

October 2017

M T W T F S S
       1
2345678
9 10 1112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 08:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios