![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
життя пропонує лимони.
жабеня досі нікуди не рушило.
сьогодні була в жіночій консультації -- де я спочатку просиділа півтори години в черзі, потім на мене насварилися, що я не прийшла на минулому тижні, коли в мене була очікувана дата пологів -- хоча я була хвора і чхала далі, ніж бачила. потім мене із посиланням на протоколи, з питанням, чи ж мені не 15 років, незрозумілою згадкою про якісь кісточки, із реплікою, що ото вони мене послухали і прийняли (в підтексті -- зайду без місцевої прописки), а також посиланнями на те, що чекати до після Паски не можна (я так і не зрозуміла, до чого тут була паска), але все одно без пояснень поставили перед фактом, що мене відправляють у стаціонар пологового, і відправили робити допплерографію і КТГ. знову.
сходила. посиділа ще там в черзі. зробила. принесла результати.
мені їх вписали в картку і видали підписати, що я інформовано погоджуюся на госпіталізацію. сказала, что яка ж я поінформана, як я не поінформована. лікарка мені сказала шикарну фразу -- але ж хтось обіцяв бути слухняним!
і почала питати в мене, як я готую борщ. я кажу, я не готую. в нас чоловік готує. тут підключається медсестра і каже -- а як же ж ви тісто ставите? кажу, я не ставлю. в нас чоловік готує. вони такі -- а ви що робите? кажу, я гроші заробляю. вони такі -- ну от вам начальник каже -- я кажу, я 10 років працюю сама на себе,в мене нема начальника. вони такі -- а якби був -- і сказав щось робити, то що б ви робили?
я така -- якщо мені дають інформацію, на основі якої я можу приймати рішення -- то я приймаю рішення. а як мені інформації не дають?
лікарка така -- то чого ж ви не питаєте?
тут я геть прифігіла. щоб питати, треба знати, що питати.
але мені таки пояснили, що згідно з вітчизняними протоколами у випадку переношеної вагітності (а це -- за цими протоколами -- з 41 тижня) вагітну кладуть у лікарню, щоб стежити за її станом і вчасно вдатися до заходів, які мають зберегти життя і здоров"я дитини, щоб пологи починалися вже в пологовому. що мене будуть щодня обстежувати на предмет стану мене і дитини -- тобто в дитини слухати серце на КТГ, а мене дивитися на вєртольоті (а я якраз вчора раділа, що за всю вагітність довелося на нього лазити лише раз -- коли я ставала на облік в жіночій консультації), але мене не будуть нічим колоти чи стимулювати.
я сказала, що саме це мені і потрібно було почути, поставила підпис, забрала направлення в стаціонар (в якому в мене два діагнози -- вагітність і аліментарна тучність) і пішла додому.
я була така зла і сердита і нещасна, що півдороги в мене текли сльози, а решту півдороги я дивилася навколо, кому б перевалити парасолькою межі очі. але я стрималася і нікого не побила.
це був перший раз за весь час вагітності, що у зв"язку із нею я почувалася настільки безпорадною і нещасною. навіть епопея із десятком зданих на сифіліс аналізів мене так не засмутила.
в мене не було і нема жодних проблем із здоров"ям. в мене нема симптомів, що щось не так -- якби були, я б перша побігла в лікарню. в дитини все гаразд. навіщо мене в лікарню? і чому не можна було все по-людськи пояснити одразу?
прийшла додому, поридала в обіймах чоловіка і полізла читати, що там в інтернетах пишуть про переношені вагітності.
почитала. кажуть, до кінця 42 тижня можна взагалі не перейматися -- але кого це цікавить...
полізла шукати їхні протоколи -- знайшла. і нарешті зрозуміла, про які кісточки йшлося -- про кісточки голови дитини, які стають більші і жорсткіші, що підвищує шанси пологової травми.
і щось мене цей протокол геть не потішив.
на початку в ньому сказано:
Вагітність, що переношується, супроводжується високим рівнем перинатальної захворюваності і смертності, великою кількістю ускладнень в пологах і післяпологовому періоді у матері і новонародженого.
корисний факт:
The precise origins of the 42-week definition of postterm pregnancy are somewhat more obscure but appear to be related to a report from Sweden in 1956 of a dramatic increase in perinatal mortality seen beyond this time during the years 1943–1952.
чи треба казати, що в ті роки смертність немовлят загалом була значно вища, ніж зараз?
а ще там сказано:
Для попередження переношування вагітності доцільна госпіталізація в терміні 41 тиждень, що надає можливість своєчасно визначити об'єм необхідних заходів щодо підготовки родових шляхів до пологів.
доцільна. а не обов"язкова.
а оце
за наявності перших ознак вагітності, що переношується, показана підготовка родових шляхів з подальшою індукцією пологової діяльності.
мене взагалі дуже занепокоїло.
взагалі вся ця ситуація викликає в мене сильний дискоморфт і дратує. піду попрацюю. може, заспокоюся.
сьогодні була в жіночій консультації -- де я спочатку просиділа півтори години в черзі, потім на мене насварилися, що я не прийшла на минулому тижні, коли в мене була очікувана дата пологів -- хоча я була хвора і чхала далі, ніж бачила. потім мене із посиланням на протоколи, з питанням, чи ж мені не 15 років, незрозумілою згадкою про якісь кісточки, із реплікою, що ото вони мене послухали і прийняли (в підтексті -- зайду без місцевої прописки), а також посиланнями на те, що чекати до після Паски не можна (я так і не зрозуміла, до чого тут була паска), але все одно без пояснень поставили перед фактом, що мене відправляють у стаціонар пологового, і відправили робити допплерографію і КТГ. знову.
сходила. посиділа ще там в черзі. зробила. принесла результати.
мені їх вписали в картку і видали підписати, що я інформовано погоджуюся на госпіталізацію. сказала, что яка ж я поінформана, як я не поінформована. лікарка мені сказала шикарну фразу -- але ж хтось обіцяв бути слухняним!
і почала питати в мене, як я готую борщ. я кажу, я не готую. в нас чоловік готує. тут підключається медсестра і каже -- а як же ж ви тісто ставите? кажу, я не ставлю. в нас чоловік готує. вони такі -- а ви що робите? кажу, я гроші заробляю. вони такі -- ну от вам начальник каже -- я кажу, я 10 років працюю сама на себе,в мене нема начальника. вони такі -- а якби був -- і сказав щось робити, то що б ви робили?
я така -- якщо мені дають інформацію, на основі якої я можу приймати рішення -- то я приймаю рішення. а як мені інформації не дають?
лікарка така -- то чого ж ви не питаєте?
тут я геть прифігіла. щоб питати, треба знати, що питати.
але мені таки пояснили, що згідно з вітчизняними протоколами у випадку переношеної вагітності (а це -- за цими протоколами -- з 41 тижня) вагітну кладуть у лікарню, щоб стежити за її станом і вчасно вдатися до заходів, які мають зберегти життя і здоров"я дитини, щоб пологи починалися вже в пологовому. що мене будуть щодня обстежувати на предмет стану мене і дитини -- тобто в дитини слухати серце на КТГ, а мене дивитися на вєртольоті (а я якраз вчора раділа, що за всю вагітність довелося на нього лазити лише раз -- коли я ставала на облік в жіночій консультації), але мене не будуть нічим колоти чи стимулювати.
я сказала, що саме це мені і потрібно було почути, поставила підпис, забрала направлення в стаціонар (в якому в мене два діагнози -- вагітність і аліментарна тучність) і пішла додому.
я була така зла і сердита і нещасна, що півдороги в мене текли сльози, а решту півдороги я дивилася навколо, кому б перевалити парасолькою межі очі. але я стрималася і нікого не побила.
це був перший раз за весь час вагітності, що у зв"язку із нею я почувалася настільки безпорадною і нещасною. навіть епопея із десятком зданих на сифіліс аналізів мене так не засмутила.
в мене не було і нема жодних проблем із здоров"ям. в мене нема симптомів, що щось не так -- якби були, я б перша побігла в лікарню. в дитини все гаразд. навіщо мене в лікарню? і чому не можна було все по-людськи пояснити одразу?
прийшла додому, поридала в обіймах чоловіка і полізла читати, що там в інтернетах пишуть про переношені вагітності.
почитала. кажуть, до кінця 42 тижня можна взагалі не перейматися -- але кого це цікавить...
полізла шукати їхні протоколи -- знайшла. і нарешті зрозуміла, про які кісточки йшлося -- про кісточки голови дитини, які стають більші і жорсткіші, що підвищує шанси пологової травми.
і щось мене цей протокол геть не потішив.
на початку в ньому сказано:
Вагітність, що переношується, супроводжується високим рівнем перинатальної захворюваності і смертності, великою кількістю ускладнень в пологах і післяпологовому періоді у матері і новонародженого.
корисний факт:
The precise origins of the 42-week definition of postterm pregnancy are somewhat more obscure but appear to be related to a report from Sweden in 1956 of a dramatic increase in perinatal mortality seen beyond this time during the years 1943–1952.
чи треба казати, що в ті роки смертність немовлят загалом була значно вища, ніж зараз?
а ще там сказано:
Для попередження переношування вагітності доцільна госпіталізація в терміні 41 тиждень, що надає можливість своєчасно визначити об'єм необхідних заходів щодо підготовки родових шляхів до пологів.
доцільна. а не обов"язкова.
а оце
за наявності перших ознак вагітності, що переношується, показана підготовка родових шляхів з подальшою індукцією пологової діяльності.
мене взагалі дуже занепокоїло.
взагалі вся ця ситуація викликає в мене сильний дискоморфт і дратує. піду попрацюю. може, заспокоюся.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Page 1 of 2