Mary Xmas: Бо я давно не вірю в силу слова

ми тут неохоче і трішки з жахом готуємося до першого вересня.
форму не треба -- але треба світлий верх, темний низ. а в дитини такого одягу і нема. в неї сукні, туніки, футболки і лосіни.
ламаю тепер голову, в що її вдягнути.
парадного взуття в неї нема.
єдине, що вона має до школи -- це власний письмовий стіл із кріслом і рюкзак з картинкою Гапчинської.

зі.
на сайті школи написано, що в перший клас записано 253 дитини. дітей в класах, певно, буде по 40.

позавчора обговорювали з малою, над чим можна сміятися, над чим ні. вони на майданчику бігали шарою, хтось упісялася. і мала каже -- я з неї не сміялася, бо вона моя падружка.
я їй, та навіть якби не була подружка -- коли людині ніяково, з неї не варто сміятися. ми в нашій родині з такого не сміємося.
а мала мені -- а з чого ви смієтесь?
довго на пару з Дмитром розповідали, з чого сміємося ми. і що коли людині боляче, це не смішно.

мала, щойно:
я королева цицьок і кольорів!

підхожу до малої і питаю -- ну як я вигладяю?
мала мені:
красиво, але тобі не вистачає троянд. додаси троянд і ти готова.

і дійсно -- мені не вистачає троянд.

то вона півроку розповідала, що вона киця. потім пару тижнів вона була песик.
останній місяць в неї є уявні котик і песик, а останній тиждень до них прєдналися ще уявний папужка і уявний кінь. ми їх всюди беремо з собою.
(кілька тижнів тому з"ясувалося, що вона своєму уявному котику вирвала колючі нігті, тобто кігті -- і зуби. щоб не дряпався і не кусався. добра душа, чо.)

нам вона теж вигадала по собаці і по котові. я наполягала, що в мене ще є дракон, але вона категорично відмовилася -- мовляв, він великий і злий. але позавчора сказала, що він маленький і добрий і мені можна його тримати :)

сьогодні зранку сказала, що їй наснився страшний монстр, який хотів її з"їсти і відірвав собі голову.

мала зігнала тата з його компа, де він грався в лінійку (вона ж Lineagne ][) і тепер сама ганяє його персонажем!
вау!

лося, в сенсі.

зі.
мала відмовилася йти в садочок. по дорозі туди в знак протесту надіндюрила в штанці. тато приніс її додому, я її помила, сидить дивиться мультікі.

сказала мені -- чому в мене нема крил? мені треба купити крила.

вчора лізла під свій стіл шукати ручку, яка з нього впала. втулилася лобом в столешницю. кажу,ой. мала питає, що сталося. я кажу, лоба забила.
мала тікає в кімнату до Дмитра, бере в нього мазь, якою ми мастимо забої і синці, приносить, відкриває, мастить мені лоба, закручує і біжить заносити мазь назад татові. кричу їй в спину, "дякую!" вона мені, через плече -- "прошу,мамо".

тобто в Українському домі на @КомікКон
(оцьому)

вгадайте, що вона має на увазі, коли каже:
ішак - ?
шалава - ?
кош - ?

а ми сьогодні теж хотіли взяти участь в Марші в підтримку науки. але мала розвередувалася, не хотіла йти -- в результаті ми спізнилися на півгодини і нікого вже не знайшли.
чоловік потягнув нас в музей натуральної історії -- дуже пізнавально, але страшенно шкода тих всіх живих істот, з яких зробили опудала.
квитки по 60 гривень з дорослого.
пілся того я була така голодна, що ми пішли обідати в Олів"є. лишилися rather underwheled.
я виронила сумку з рук і побила фотоапарат. ми боялися його давати малій, щоб не побила -- а побила-таки я.

після того я навіщось потягла сімейство в Український дім на виставку котів (бо в нас мала обожнює котиків і сама вважає, що вона котик. коли прив"язаний хвіст відпадає, вона ридає)
там квитки теж по 60 гривень. коли малій не дали погладити виставкового котика, вона на знак протесту кинула на підлогу свій свіжокуплений яскравий льодяник. і відмовилася звітам йти. я її витягла -- і потім ми ще десь півгоидини каталися з нею на ескалаторі.
тепер думаю, а чи хочу я йти туди з нею на КомікКон.

на зворотньому шляху до метра потрапили під дощ і град.
в маршрутці на Вишневе мала захотіла цицьку, приклалася -- і заснула.

ото досі спить. а я сюди пишу :)

сьогодні вперше водила малу до дантиста. дивилися дірку в зубі, сказали робити ремінералізацію.

а ще ми їй третій тиждень не можемо вивести воші. на мені нема, на Дмитрові нема, а на ній з"являються -- по одній-дві -- після вже двох обробок препаратом від них.
Дмитро весь цей час наполягав, що її треба підстригти -- бо в неї волосся густе і гарне, як у нього, і довге -- ми її з народження жодного разу не стригли. і ото сьогодні ми всю цю красу до середини спини обстригли.
я в журбі.

в Києві на вокзалі зі своєю валізою і своїм рюкзаком

( Read more... )
папараці росте :)

як виявилося, в мене в телефоні є можливість постити фотки у фейсбучик напряму з фотокамери :)
ото спробувала:


оригінал тут

судячи з того, в що вона тикає пальцем, це черепаха.

фотографувала книжки для колонки про літературу про домашнє насильство, мала в мене побачила фотоапарат і попросила покрутити. ось результат :)

в нас з малою частіше ходить гуляти Дмитро -- бо коли вона вдома, вона здебільшого сидить на мені чи поблизу, і я не можу працювати. тому він її забирає, щоб я могла хоча б почати роботу.
і от вчора він мені розповідав свої спостереження про поведінку хлочпиків на дитячих майданчиках -- вже змалечку вони намагаються встановлювати ієрархії на підставі понтів, не слухають один одного та інших і взагалі не дуже приємні.

вчора ввечері я повела малу гуляти -- бо вдень він їздив з нею на Виставковий, і ввечері вона попросилася гуляти знову.
і от поки ми дійшли від хати до супермаркета (ми там зазвичай купуємо для неї сік в коробочці) -- два різних хлопчики років трьох-чотирьох влізли в її особистий простір. на вулиці. де було повно місця.
один махав пластиковим мечем прямо в неї перед обличчям -- я на нього зашипіла, і мама його відтягла, але рохмахувати мечем він не припинив.
ще один відпихнув її від пандуса, бо хотів на нього забігти сам. я на ього теж зашипіла, і його мама йому сказала, що дівчаток пхати не можна, але йому то було як з гуся вода.

а ще по дорозі я бачила, як тато -- в 30 метрах від туалету -- допомагав хлочпику років шести пісяти на стіну житлового будинку.

і от що робити?

мала залізла в ліжечко і накривалася там свом коциком і визираза з-під нього.
ми гралися в "куди заховалася малєнька жабка".

сьогодні на свій подив з"ясувала, що в малої не вісім зубчиків, а щонайменше 10. якщо в неї чергова порція зубів лізе, стає зрозумілим, чому вона останній тиждень з мене не злізає.
вона вже доволі вправно їздить на біговелі. і лазить всюди, куди може залізти сама -- наприклад, її годувальне кріселко вона використовує як спортивний снаряд :)
їсть сама і ложкою, і виделкоюю, дуже любить спагетті і виноград.
зазирає у візочки і каже "ляля!".
витягає з полиці свої гарні книжечки з картинками і гортає їх. але не любить, коли ми намагаємось їй з них читати.
вдома ходить босоніж і не хоче вдягати шкарпетки чи капці. відповідно, не любить колготки і людинки із закритими ногима. розкривається і дуже свариться, коли я намагаюся її вкрити. тому зараз вона спить у теплому комбінезончику з відкритими ніжками.
сама залізає на табуретку біля стола на кухні і вибирає собі звітам що поїсти -- якщо там, звичайно, є що їсти.
коли їй треба, вона безапеляційно бере мене за руку чи Дмитра і веде туди, де знаходиться те, що їй треба.
панянка в нас росте дуже самостійна.
фоточкє завтра :)

наша дитина вперше танцювала під пісню Харе Крішна.
сьогодні вона вперше в житті ковбасилася під вуличний рок-концерт. ледве від сцени її відтягли -- і це ще хлопи були пацаваті і не патлаті геть!

були півтора тижні на Пісочному в санаторії Лісова пісня.



( Read more... )

годую малу рисовими чіпсами


( Read more... )
це в такому вигляді я ходила в перший день Коміккону:


rockin' that mombod

Дмитро Лисак

Прєлєсті платної медицини.
Кілька днів тому пішли з малою до платної клініки - в неї якесь неясне висипання на ніжках, нібито її не непокоїть, але занадто довго не проходить. Наша дільнича дитяча поліклініка переповнена, бо під наш новозбудований квартал, я так розумію, нових лікарів немає. Ну, біс з ним, думаємо, підемо проконсультуємося в дерматолога в платну. Записуємося. Лікар - Лобанов Генадій Феодосійович. Велике цабе - голова київського шкірвендиспансера. 300 гривень консультація. Ну, добре. Приходимо на призначений час. Півгодини, якщо не більше, чекаємо своєї черги в добре відремонтованому, але без людської вентиляції, задушливому приміщенні. Заходимо. Лікар не вітається, не говорить свого імені (потім в реєстратурі дізналися). Оглядає. Питає що ми робили з проблемою. Кажемо - пробували мазати дьогтярною маззю. Він каже - хто вам таке порадив, чи самі додумалися.

- Самі додумалися - кажу.
- А хто ви за фахом
- Перекладачі
- От краще б ви займалися перекладами, а лікувати не намагалися.

Ми мовчимо, бо на таке хамство єдина нормальна відповідь - встати й піти, а ми кілька днів цього прийому чекали. А пан Лобанов нам втирає, що в дитини дисбактеріоз, який викликав таку реакцію. А до того дисбактеріоза довів вірус, який кілька тижнів тому викликав простуду. "А ніякої простуди не було". "Ну, ви не помітили". Розводиться хвилин на 5 про те, що таке нормальна мікрофлора і нафіг вона потрібна, неначе перед студентами. "Зараз ми зробимо аналіз того-сього, мазок з ротової порожнини, підтвердимо блаблабла". Негайно нас ведуть в сусідню кімнату, де той мазок беруть, аналіз за пару хвилин готовий. "Ось бачите, лактобактерій нема, біфідобактерій теж мало". Беремо папірець, почерк там звичайно лікарський, але про лактобактерії точно ні півслова. Але впевненими ж бути не можна, бо ми не лікарі. "Зараз підемо зробимо УЗД підшлункової, потім як підтвердимо поп"єте біодобавки пару тижнів". Ми трохи офігєваємо, але типу лікар говорить, ну УЗД так УЗД. Навіть не питаємо скільки це коштує. Роблять швидко УЗД. "Ну от, я так і знав, підшлункова перевантажена". ??? "Зараз зробимо укольчик, щоб зняти симптоми". "Що за укольчик?" "Та, укольчик маленьким шприцем інсуліновим, навіть боляче не буде". "Як препарат називається" "Декса" "???". Не даючи оговтатись, ведуть в сусідню кімнату. Погуглити назву препарату не встигаю, та "декса" - назва неповна, випитуємо в медсестри повну назву. "Дексаметазон". "Добре, назавтра треба зробити калограмму, подивимося що в неї не перетравлюється, а потім призначимо біодобавки".

Ми в шоці, мала ридає від всіх цих процедур і очікування. Я повертаюсь до реєстратури, беру рахунок і акт виконаних робіт. 550 гривень за все про все. Вдома гуглимо. Дексаметазон - потужний системний кортикостероїд, який приписують при важких алергіях. Звичайно, він знімає легке почервоніння, але заодно глушить імунну систему, про що нас ніхто не попередив, про протипоказання ніхто не питав, у картку ніхто не дивився. Далі, "дисбактеріоз" ("dysbiosis"), виявляється, взагалі викликає великі сумніви з точки зору доказової медицини, а до того ж завжди асоціюється з якимось отітом, коліками чи розладом травлення (чого в дитини не було). ЛІкується грудним виголовуванням (а дитина на грудному, про що лікар навіть не спитав! Як в неї взагалі могло бути таке захворювання?!).

Коротше кажучи, вся ця діагностика якась дуже підозріла з точки зору медицини. Але зате з точки зору бізнесу все ніштяк - діагноз - не прикопаєшся - навіть якщо там ті лактобактерії потім знайдуть, завжди можна сказати, що раніше їх не було. УЗД - 140 гривень, якась ще двадцятка-сороковка за "укольчик" (який міг нашкодити і в якому не було ніякої необхідності), все разом - 550 гривень за 15 хвилин роботи. А потім - ще аналізи, а вже скільки за біодобавки взяли б, я боюся і уявляти. І цей чувак у цьому ТОВ "МДА" ("медичний центр діагностики та лікування" у Вишневому) - між іншим, директор. Тобто скаржитись в цій установі немає кому. Навіть на елементарне хамство, не те що на сумнівні діагнози чи порушення клятви Гіпократа.

Тепер я добре розумію, навіщо медицина страхова. Тому що страхова компанія вийняла б душу за кожну копійку - а дійсно потрібно було УЗД? - а дійсно потрібен був "укольчик"? - а де інформована згода?
Отже, безкоштовна медицина в нас того, тоне. А платна, виходить, перетворюється на шарлатанство, навіть якщо лікар кваліфікований.

називається ця вся контора Клініка інтегрального відновлення здоров'я. в інтернетіку про неї нічого нема.
я туди була ходила на друге УЗД під час вагінтності -- (перше я пропустила) і була дуже здивована, що при вочевидь новому обладнанні (і заклад загалом доволі пафосниий) лікарка пише виписку від руки, а не заносить одразу в комп.

зі.
нам ще тепер від них треба отримати виписку з діагнозом. бо картку малої він не дивився і записувати в неї нічого не став.

ми ж таки в суботу пішли всі встрьох -- Дмитро, Тетяна і я. на оцей от -- Демонстрація проти заборони абортів
плакат я так і не зробила -- Дмитро пару аркушів паперу А3 приніс, але весь цей тиждень в мене випав з життя, бо я лікую зуб і після лікування мені рознесло обличчя і боліли обидві щелепи.

приїхади хвилин за 15 до початку, зустріли кількох знайомих, яких були раді бачити і які були раді бачити нас (ви знаєте, хто ви, і я вас люблю :) -- а ще кілька знайомих пройшли повз мене не вітаючись. ну й біс із ними.
якась панянка підійшла до мене перепитати, чи нема в мене блога -- і сказала, що упізнала мене по чоловікові. вперше в житті мене впізнали по ньому -- а не по мені особисто.
хлопи, які російською зазивають людей на прогулянки Дніпром, дивилися на наше збіговисько дуже косо.
люедй було небагато, насправді -- кілька десятків від сили, з них половина молоді хлопці. в них були анархістські прапори на ручках від лопат. завбачливо, зважаючи на обставини останнього маршу ЛГБТ.

міліціонерів було десь з десяток.
вони йшли перед колонною, обабіч від неї і позаду.
від Поштової ми під барабани піднялися на Боричів Тік -- і отак пустою перекопаною вулицею промарширували до Андріівського,
чи не єдина людина, яку ми побачили дорогою, був дядько, який палив на балконі -- і почав кричати нам "Слава Україні" - на що хлопи з колонни почали кричати "Слава ЛГБТ!" де логіка і в нього, і в них -- не питайте в мене, я не знаю.

звітам через Контрактову ми рушили на Вали і до Жовтня. перед Жовтнем у нас був мітинг. хвилин на 10. я навіть взяла мегафон і щось в нього сказала про попів, які намагаються внести зміни в Конституцію -- щоб тіпа охороняти життя людини від зачаття, а не від народження -- як це було зроблено в Польщі. ну і поволала трішки "Свобода, рівність, сестринство!"
зрозуміла, що тренінги я провожу добре -- а от з мітингами треба ще вправлятися і вправлятися.
після цього організаторки попросили розходитись в різні сторони великими групами. ну то от як йшли до Жовтня колонною, так від нього і пішли далі.

була дуже здивована тим, що не було преси. ані тв, ані радіо, нікого. а картинка була колоритна, між іншим.

я вчора уважно шукала в постах про цю подію наші фотки -- але на тих, де ми були, нас видно краєчками -- то шматок мого капелюха, то Дмитрова бейсблока з-поза голів.
а ввечері нарешті знайшла кілька фоточок -- ось вони:
У Києві провели ходу проти заборони абортів





Демонстрація проти заборони абортів




оце Дмитро з Тетяною біля Жовтня -- вона десь на Боричевому Тоці заснула і спала ще після маршу десь півгодини.


а чого, дійсно, їй і не спати?
а тато бдить -- і не дай боже кому образити його маленьку доцю -- він на Беркут з голими руками ходив, що йому той Правий сектор?

зі.
хочу собі тепер феміністську хоругву. чи розтяжку. треба в цей бік подумати.