Entry tags:
ищем пропавшего без вести человека
Олег Ярославович Ковалишин, 1978 года рождения.
Добровольческий батальон "Донбасс", позывной "Рейдер". Пропал без вести в бою с подразделением "Восток" под Карловкой, что недалеко от Донецка.
Считается погибшим, но тело не было найдено. У нас есть основания полагать, что бой он пережил и был прооперирован в Красноармейске, после чего увезён в неизвестном направлении людьми в камуфляже
(предположительно был ранен: легко в голову, затем в нижнюю часть тела).
Сведения о самом бое имеются непосредственные, из первых рук, но затем след теряется. Просьба отозваться всем, кто видел или знает о его дальнейшей судьбе.
контактный телефон -- 098 799 54 51 / мейл lisak @ ukr.net.
Приметы: Рост 185, среднего телосложения, неровные зубы, плохое зрение без очков.
Добровольческий батальон "Донбасс", позывной "Рейдер". Пропал без вести в бою с подразделением "Восток" под Карловкой, что недалеко от Донецка.
Считается погибшим, но тело не было найдено. У нас есть основания полагать, что бой он пережил и был прооперирован в Красноармейске, после чего увезён в неизвестном направлении людьми в камуфляже
(предположительно был ранен: легко в голову, затем в нижнюю часть тела).
Сведения о самом бое имеются непосредственные, из первых рук, но затем след теряется. Просьба отозваться всем, кто видел или знает о его дальнейшей судьбе.
контактный телефон -- 098 799 54 51 / мейл lisak @ ukr.net.
Приметы: Рост 185, среднего телосложения, неровные зубы, плохое зрение без очков.
Entry tags:
мандрівна жаба -1
вчора я без пригод викликала таксі, доїхала до возкалу, пройшла все ще незвично порожнім переходом, влаштувалася в куточку вагона. поїзд був зайнятий весь. у 9 вагон людей чомусь пускали через двері восьмого.
багато дітей, тварин -- і частина з них всю ніч то ридала, то вила.
поруч зі мно. їхав молодий хлоп на навчання у Варшаву -- зі стосом паперів з перекладом нотаріально завіреним. наші прикордонниці двічі перетрушували той стос.
протягом всього рейсу на екранах крутили купу інформаційної соціальної реклами -- включно з протидією торгівлі людьми -- без жодного слова, як ця небезпека актуальна саме для жінок і для молодих дівчат, та ще й дрібним шрифтом. біля туалету висить пріплена наліпка зі схожими порадами, але там їх хоч прочитати можна.
їхали манівцями -- через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль. прибули в Перемишль о 5.15 за польським часом -- але на перон нас випускали повагонно, так що на вулицю я вийшла вже по шостій.
черга на паспортний контроль була довга, але рухалася швидко.
в ВОрлд кітчен заходити я не стала -- після 4 з переривами годин сну (бо дитина волала всю ніч) їсти не хотілося зовсім.
в Перемишлі з того боку, де вихід від прикордонників, ніякої інформації для біженок я не знайшла -- тільки вказівники і стрілки, де ця інформація має бути. довелося тягатися з валізою через весь вокзал підземними переходами -- і в касовому залі я побачила величезну чергу. там люб"язна волонтерка спитала мене, куди я хочу їхати, і сказала, що квиток можна не брати в касі, а взяти прямо в потязі.
на вокзалі в Перемишлі бачила купу написаних від руки оголошень -- Бережіться торговців людьми / Бережіться викрадачів! знову без пояснень чи специфіки щодо жінок.
поки я доїхала до Кракова -- я кілька разів вставала, щоб поступитися місцем людям, які сіли на той поїзд з квитками з місцем.
у вагоні було багато, якщо я правильно розумію, чи то ромок, чи то румунок з купами дітей.
доїхала до Кракова за три години. наступного разу купуватиму квиток з місцем.
у Кракові на вокзалі таке оголошення було одне і друковане.
у Кракові поснідала в БургерКінзі (так, я маю ностальгію за часом, коли я жила в СоКал).
після того зустрілася з чудовою Olga Guivan , яка влаштувала мені швиденький огляд центру Кракова і частування всякого смачного.
на виставку Коти в східному та західному мистецтві в Центр японської культури, на жаль, не потрапили.
багато дітей, тварин -- і частина з них всю ніч то ридала, то вила.
поруч зі мно. їхав молодий хлоп на навчання у Варшаву -- зі стосом паперів з перекладом нотаріально завіреним. наші прикордонниці двічі перетрушували той стос.
протягом всього рейсу на екранах крутили купу інформаційної соціальної реклами -- включно з протидією торгівлі людьми -- без жодного слова, як ця небезпека актуальна саме для жінок і для молодих дівчат, та ще й дрібним шрифтом. біля туалету висить пріплена наліпка зі схожими порадами, але там їх хоч прочитати можна.
їхали манівцями -- через Вінницю, Хмельницький, Тернопіль. прибули в Перемишль о 5.15 за польським часом -- але на перон нас випускали повагонно, так що на вулицю я вийшла вже по шостій.
черга на паспортний контроль була довга, але рухалася швидко.
в ВОрлд кітчен заходити я не стала -- після 4 з переривами годин сну (бо дитина волала всю ніч) їсти не хотілося зовсім.
в Перемишлі з того боку, де вихід від прикордонників, ніякої інформації для біженок я не знайшла -- тільки вказівники і стрілки, де ця інформація має бути. довелося тягатися з валізою через весь вокзал підземними переходами -- і в касовому залі я побачила величезну чергу. там люб"язна волонтерка спитала мене, куди я хочу їхати, і сказала, що квиток можна не брати в касі, а взяти прямо в потязі.
на вокзалі в Перемишлі бачила купу написаних від руки оголошень -- Бережіться торговців людьми / Бережіться викрадачів! знову без пояснень чи специфіки щодо жінок.
поки я доїхала до Кракова -- я кілька разів вставала, щоб поступитися місцем людям, які сіли на той поїзд з квитками з місцем.
у вагоні було багато, якщо я правильно розумію, чи то ромок, чи то румунок з купами дітей.
доїхала до Кракова за три години. наступного разу купуватиму квиток з місцем.
у Кракові на вокзалі таке оголошення було одне і друковане.
у Кракові поснідала в БургерКінзі (так, я маю ностальгію за часом, коли я жила в СоКал).
після того зустрілася з чудовою Olga Guivan , яка влаштувала мені швиденький огляд центру Кракова і частування всякого смачного.
на виставку Коти в східному та західному мистецтві в Центр японської культури, на жаль, не потрапили.
Entry tags:
цікаві досліди 2.
пішла вигуляти дитину, та потягнула кішку в рюкзаку з ілюмінатором. люди посміхалися, показували одне одному наш рюкзак. вже майже біля дому нас зупинила старша жінка з молодою жінкою з дуже дивною поставою і почали розпитувати про рюкзак. але перше питання було, чи ми з України. друге -- чи дитина мені дочка чи онука.
(дитина рветься купатися в фонтані. завтра знову підем, але вже без кицьки.)
(дитина рветься купатися в фонтані. завтра знову підем, але вже без кицьки.)
цікаві досліди
вчора давала інтерв"ю французькій журналістці через перекладачку. була фрустрована жахливо -- я одне речення закінчу, збираюся до другого переходити, а вона чергове зустрічне питання.
дуже некомфортне відчуття.
а ще мені було дуже шкода панянку, яка мусила те все перекладати.
а щойно в тві випадково перетнулася з панянкою, яка впевнена, що левова частина населення України не користується в мовленні звуком "ґ". я його не можу знайти на своїй клаві на ноуті, але я його регулярно вживаю. крім слова гендер. бо там його нема і бути не може.
дуже некомфортне відчуття.
а ще мені було дуже шкода панянку, яка мусила те все перекладати.
а щойно в тві випадково перетнулася з панянкою, яка впевнена, що левова частина населення України не користується в мовленні звуком "ґ". я його не можу знайти на своїй клаві на ноуті, але я його регулярно вживаю. крім слова гендер. бо там його нема і бути не може.
Entry tags:
тато помер
від початку вторгнення він майже зовсім відмовився від їжі.
він припинив дивитись новини, читати, писати чергову книжку, майструвати якусь нову цікавинку, яку планував.
він не вставав з ліжка. він згас -- але, я так собі гадаю, якби не вторгнення, він би прожив ще кілька років спокійного життя -- з книжками та історіями.
Дмитрієв Микола Миколайович, 30.10.1937 - 01.04.2022.
він народився до другої світової війни -- в батька-професора і його студентки. коли вони евакуювалися, бабуся нашила йому на наплічник вирізаного з жовтої оксамитової штори зайчика -- щоб було легше шукати, якщо вони загубляться дорогою. він все життя потім згадував і того зайчика, і американську лендлізівську тушонку.
він хотів бути істориком -- та його батько, мій дід (білий офіцер, ветеран російсько-японської війни, який воював разом з Колчаком і люто ненавидів радянську владу і ніколи не жив довше пари років) сказав -- закон Ома однаковий за будь-якої влади, і відправив його на фізмат.
він прожив все життя у внутрішній еміграції в Російську імперію.
він міг зробити чудову військову кар"єру -- та не захотів. і навіть за ті кілька років в армії він тричі ледь не став одним з "ввічливих людей" (https://maryxmas.livejournal.com/4795222.html)
багато років викладав фізику та астрономію у ПТУ.
писав книжки. за радянських часів -- у стіл. після розвалу Союзу -- намагався знайти видавців в Україні, та, крім однієї книжки в Універсумі і двох в Зеленому псі -- і пізніше ще однієї в Луцьку своїм коштом, нічого видати не вдалося -- і тоді він погодився видаватися в Росії -- і написав під 20 книжок -- історично-пригодницьких.
(https://www.rulit.me/author/dmitriev-nikolaj-nikolaevich/all/2/date) (поки я не переїхала в Київ, моїм регулярним заняттям було вичитування текстів тих книжок)
останній рік він працював над мемуарами спільно з мамою -- вони паралельно описували свій досвід.
колись він був елегантним вишуканим паном, із машиною, заняттями боксом і тенісом. він знав багато ремесел і того, що в традиційній культурі вважалося чоловічою роботою -- каменярство, теслярство, дрібний і великий побутовий ремонт, швацтво, він вмів робити руками цілу купу всього -- включно із меблями та холодною зброєю.
за радянських часів він власноруч побудував будиночок на дачі -- і квитанції на пісок для цієї дачі ми викинули десь років 5 тому.
коли ми купували мені комп"ютер у 1995 році, він сів за нього одначасно зі мною.
серед моїх дитячих іграшок була і його друкарська машинка.
я проводила значну частину своїх літніх канікул із бабусею на дачі -- і з татом в його гаражі, де він порав свого довоєнного мерседеса (для мене відтоді один з найулюбленіших запахів -- це запах 76 бензину).
загалом як для радянської дитини мені з ним пощастило -- він не розлучився з нашою мамою. він не пив -- крім як трішки на свята. він не палив. він не пропадав на річці з вудкою чи в гаражі з приятелями. він нас не бив. він з нас не знущався.
він прожив з нашо мамою 50 років.
він з нами спілкувався -- він розповідав мені про історію Луцька -- якою він її застав. він розповідав мені про сузір"я.
відколи я переїхала в Київ, практично кожного разу, як я їхала додому, я везла йому книжки з воєнної історії.
він ходив на зустрічі до своїх читачів у Луцький музей воєнної історії.
можливо, він не досяг в житті того, про що мріяв -- але він прожив життя порядної людини.
мені буде його не витачати.
прощавай, тату.
зі.
це ми з татом у 2014 р.
він припинив дивитись новини, читати, писати чергову книжку, майструвати якусь нову цікавинку, яку планував.
він не вставав з ліжка. він згас -- але, я так собі гадаю, якби не вторгнення, він би прожив ще кілька років спокійного життя -- з книжками та історіями.
Дмитрієв Микола Миколайович, 30.10.1937 - 01.04.2022.
він народився до другої світової війни -- в батька-професора і його студентки. коли вони евакуювалися, бабуся нашила йому на наплічник вирізаного з жовтої оксамитової штори зайчика -- щоб було легше шукати, якщо вони загубляться дорогою. він все життя потім згадував і того зайчика, і американську лендлізівську тушонку.
він хотів бути істориком -- та його батько, мій дід (білий офіцер, ветеран російсько-японської війни, який воював разом з Колчаком і люто ненавидів радянську владу і ніколи не жив довше пари років) сказав -- закон Ома однаковий за будь-якої влади, і відправив його на фізмат.
він прожив все життя у внутрішній еміграції в Російську імперію.
він міг зробити чудову військову кар"єру -- та не захотів. і навіть за ті кілька років в армії він тричі ледь не став одним з "ввічливих людей" (https://maryxmas.livejournal.com/4795222.html)
багато років викладав фізику та астрономію у ПТУ.
писав книжки. за радянських часів -- у стіл. після розвалу Союзу -- намагався знайти видавців в Україні, та, крім однієї книжки в Універсумі і двох в Зеленому псі -- і пізніше ще однієї в Луцьку своїм коштом, нічого видати не вдалося -- і тоді він погодився видаватися в Росії -- і написав під 20 книжок -- історично-пригодницьких.
(https://www.rulit.me/author/dmitriev-nikolaj-nikolaevich/all/2/date) (поки я не переїхала в Київ, моїм регулярним заняттям було вичитування текстів тих книжок)
останній рік він працював над мемуарами спільно з мамою -- вони паралельно описували свій досвід.
колись він був елегантним вишуканим паном, із машиною, заняттями боксом і тенісом. він знав багато ремесел і того, що в традиційній культурі вважалося чоловічою роботою -- каменярство, теслярство, дрібний і великий побутовий ремонт, швацтво, він вмів робити руками цілу купу всього -- включно із меблями та холодною зброєю.
за радянських часів він власноруч побудував будиночок на дачі -- і квитанції на пісок для цієї дачі ми викинули десь років 5 тому.
коли ми купували мені комп"ютер у 1995 році, він сів за нього одначасно зі мною.
серед моїх дитячих іграшок була і його друкарська машинка.
я проводила значну частину своїх літніх канікул із бабусею на дачі -- і з татом в його гаражі, де він порав свого довоєнного мерседеса (для мене відтоді один з найулюбленіших запахів -- це запах 76 бензину).
загалом як для радянської дитини мені з ним пощастило -- він не розлучився з нашою мамою. він не пив -- крім як трішки на свята. він не палив. він не пропадав на річці з вудкою чи в гаражі з приятелями. він нас не бив. він з нас не знущався.
він прожив з нашо мамою 50 років.
він з нами спілкувався -- він розповідав мені про історію Луцька -- якою він її застав. він розповідав мені про сузір"я.
відколи я переїхала в Київ, практично кожного разу, як я їхала додому, я везла йому книжки з воєнної історії.
він ходив на зустрічі до своїх читачів у Луцький музей воєнної історії.
можливо, він не досяг в житті того, про що мріяв -- але він прожив життя порядної людини.
мені буде його не витачати.
прощавай, тату.
зі.
це ми з татом у 2014 р.
Entry tags:
Entry tags:
Дорогие зарубежные друзья и партнеры(тм)
Александра Смилянская
6 березня о 07:38 ·
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5084466228286046
Расплющенная граница
в последнем для многих марте.
А в чате мигают лица -
друзья. Города на карте.
Мой друг шевелит бровями,
отводит глаза неловко:
поверьте, мы сердцем с вами,
но вдруг он нажмет на кнопку?
Мой друг говорит: зачем вам
тот купол? Вы ж сами боги.
А я – человек никчемный.
Я просто плачу налоги.
Мой друг говорит: периметр
закрыт для кровавой жатвы.
Но вас мы, конечно, примем
на год или даже на два.
Мой друг говорит: пусть приступ
случится у той паскуды.
Но дело в том, что туристы
у нас, в основном, оттуда.
Мой друг говорит: все люди
боятся такой заразы.
Но что, если вдруг не будет
у нас дешевого газа?
Мой друг говорит: писали,
что нету у них солярки.
А я, вот смотри, поставил
флажок ваш на аватарку.
Мой друг в трубку жарко дышит
про НАТО и про Гаагу.
Я б даже на митинг вышел!
Но очень боюсь Гулага.
Нам следует стать добрее,
чтоб их не расчеловечить -
они не сжигали евреев,
а просто строили печи.
6 березня о 07:38 ·
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5084466228286046
Расплющенная граница
в последнем для многих марте.
А в чате мигают лица -
друзья. Города на карте.
Мой друг шевелит бровями,
отводит глаза неловко:
поверьте, мы сердцем с вами,
но вдруг он нажмет на кнопку?
Мой друг говорит: зачем вам
тот купол? Вы ж сами боги.
А я – человек никчемный.
Я просто плачу налоги.
Мой друг говорит: периметр
закрыт для кровавой жатвы.
Но вас мы, конечно, примем
на год или даже на два.
Мой друг говорит: пусть приступ
случится у той паскуды.
Но дело в том, что туристы
у нас, в основном, оттуда.
Мой друг говорит: все люди
боятся такой заразы.
Но что, если вдруг не будет
у нас дешевого газа?
Мой друг говорит: писали,
что нету у них солярки.
А я, вот смотри, поставил
флажок ваш на аватарку.
Мой друг в трубку жарко дышит
про НАТО и про Гаагу.
Я б даже на митинг вышел!
Но очень боюсь Гулага.
Нам следует стать добрее,
чтоб их не расчеловечить -
они не сжигали евреев,
а просто строили печи.
Entry tags:
красива пісня
Александра Смилянская
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5091588280907174
Сіла птаха білокрила на тополю.
Сіло сонце понад вечір за поля.
Назбирала, назбирала я поволі
молодого, молодого москаля.
Майже цілий, хоч не вистачає ока
та не можу знайти правую ногу.
Залишилась з хлопця із Владивостока
ця червона вишиванка на снігу.
Викидала його древні драні берці.
Позбивала його сльози наче скло.
Все зібрала. Не знайшла я тільки серце,
бо його там, вочевидь, і не було.
Така ніжна, наче місячна царівна,
але зараз, вже не стримуючи гнів,
«Миколаїв», «Волноваха», «Харків», «Рівне»
викладаю я очима москалів.
Може б було в тебе ще сімейне щастя.
Може була б не остання ця весна.
Ми ж казали тобі прямо: нехуй шастать
там, де наша артилерія луна.
Сіла птаха білокрила на тополю,
засинає закривавлена земля.
Вже немає місця в моїм житнім полі,
щоб ховати чергового москаля.
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5091588280907174
Сіла птаха білокрила на тополю.
Сіло сонце понад вечір за поля.
Назбирала, назбирала я поволі
молодого, молодого москаля.
Майже цілий, хоч не вистачає ока
та не можу знайти правую ногу.
Залишилась з хлопця із Владивостока
ця червона вишиванка на снігу.
Викидала його древні драні берці.
Позбивала його сльози наче скло.
Все зібрала. Не знайшла я тільки серце,
бо його там, вочевидь, і не було.
Така ніжна, наче місячна царівна,
але зараз, вже не стримуючи гнів,
«Миколаїв», «Волноваха», «Харків», «Рівне»
викладаю я очима москалів.
Може б було в тебе ще сімейне щастя.
Може була б не остання ця весна.
Ми ж казали тобі прямо: нехуй шастать
там, де наша артилерія луна.
Сіла птаха білокрила на тополю,
засинає закривавлена земля.
Вже немає місця в моїм житнім полі,
щоб ховати чергового москаля.
Entry tags:
Матери русского солдата
Если вдруг совсем не мучит
«Ничего, еще рожу».
Я тебя, на всякий случай,
все равно предупрежу:
Это место не подходит
унимать имперский зуд -
здесь в лесах Бандера бродит,
у него вампирский зуб.
По извилистым тропинкам
над кровавою росой
ходит Леся Украинка
в белом саване с косой.
Поджигает море Ненька
под российским кораблём.
Здесь вчера поэт Шевченко
сбил СУ-30 «Кобзарём».
Рота сгинула нелепо,
будто не было её.
Это из кустов Мазепа
с разворота предаёт.
Как известно, пуля-дура.
Стингер – тот совсем дурак.
Справа – батько наш, Петлюра.
Слева – Рюрик наш, варяг.
Захлебнулась контратака
жертв останкинской иглы -
это злые гайдамаки
подготовили котлы.
Здесь в дыму, крови и смоге
русский сын и русский муж.
Насчитал по кочкам Гоголь
восемь тысяч мертвых душ.
Жрут десант в Одессе рыбки
Над Карпатами мольфар
с доброй старческой улыбкой
заряжает Байрактар.
«Нет потерь», в эфире немо,
дрогнул голос и рука.
Это Мавки еще не мо-
билизованы пока.
Снова кровь фонтаном брызжет.
Снова выстрел, снова ПТУР.
Здесь живут потомки выше-
упомянутых фигур
Здесь захватчикам трясиной
родниковая вода.
Мама, если любишь сына,
не пускай его сюда.
взяла тут
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5072715142794488
«Ничего, еще рожу».
Я тебя, на всякий случай,
все равно предупрежу:
Это место не подходит
унимать имперский зуд -
здесь в лесах Бандера бродит,
у него вампирский зуб.
По извилистым тропинкам
над кровавою росой
ходит Леся Украинка
в белом саване с косой.
Поджигает море Ненька
под российским кораблём.
Здесь вчера поэт Шевченко
сбил СУ-30 «Кобзарём».
Рота сгинула нелепо,
будто не было её.
Это из кустов Мазепа
с разворота предаёт.
Как известно, пуля-дура.
Стингер – тот совсем дурак.
Справа – батько наш, Петлюра.
Слева – Рюрик наш, варяг.
Захлебнулась контратака
жертв останкинской иглы -
это злые гайдамаки
подготовили котлы.
Здесь в дыму, крови и смоге
русский сын и русский муж.
Насчитал по кочкам Гоголь
восемь тысяч мертвых душ.
Жрут десант в Одессе рыбки
Над Карпатами мольфар
с доброй старческой улыбкой
заряжает Байрактар.
«Нет потерь», в эфире немо,
дрогнул голос и рука.
Это Мавки еще не мо-
билизованы пока.
Снова кровь фонтаном брызжет.
Снова выстрел, снова ПТУР.
Здесь живут потомки выше-
упомянутых фигур
Здесь захватчикам трясиной
родниковая вода.
Мама, если любишь сына,
не пускай его сюда.
взяла тут
https://www.facebook.com/alexandra.smilansky/posts/5072715142794488
Entry tags:
русский военньій корабль
звідси
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3090668804478434&id=100006060338633
Юля Фридман
25 лютого о 06:10 ·
Февраль, но зима, бля,
Обещает быть длинной.
Я русский корабль, а
Ты Остров Змеиный.
Я мощью пьяный,
Я в эйфории,
Топот тимпанов,
Лепет валькирий.
Сила на моей стороне, бля,
Твоим женам плакать,
Почему же ты идешь в небо,
А я иду на хуй?
Мы победили,
Он уничтожен.
Где справедливость,
Господи Боже?
И позывные
Этой обиды
Стонут, больные,
Горькие видом:
Мы вам не фраера,
С нами шутить не нужно,
У нашего фюрера
Есть супероружие,
Ангельскую братву
Может свести на нет
Яростный гиперзвук
Его крылатых ракет!
Надобно нам гарантий
На бесконечный срок,
Дай же твой знак нам!
-- Русский корабль? --
Говорит Бог. --
Иди на хуй.
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3090668804478434&id=100006060338633
Юля Фридман
25 лютого о 06:10 ·
Февраль, но зима, бля,
Обещает быть длинной.
Я русский корабль, а
Ты Остров Змеиный.
Я мощью пьяный,
Я в эйфории,
Топот тимпанов,
Лепет валькирий.
Сила на моей стороне, бля,
Твоим женам плакать,
Почему же ты идешь в небо,
А я иду на хуй?
Мы победили,
Он уничтожен.
Где справедливость,
Господи Боже?
И позывные
Этой обиды
Стонут, больные,
Горькие видом:
Мы вам не фраера,
С нами шутить не нужно,
У нашего фюрера
Есть супероружие,
Ангельскую братву
Может свести на нет
Яростный гиперзвук
Его крылатых ракет!
Надобно нам гарантий
На бесконечный срок,
Дай же твой знак нам!
-- Русский корабль? --
Говорит Бог. --
Иди на хуй.
Entry tags:
Деньги на медицинскую помощь украинской армии.
(вкрала, пощу як є)
Схема, если кто не понимает, работает так. Начмеды бригад присылают Анна Домбровская заявку: нам нужно то-то и то-то - конкретный список, по пунктам, по позициям.
Анна закупает. Отвозит. Никакой самодеятельности - закупается только то, что просят. Или ремонтируется.
Потом приходят новые заявки...
В последнее время логистика накрылась, посылки не приходят, так что схема несколько изменилась - бригады сами закупают в аптеках то, что могут найти и что есть, а деньги отправляются им на счет напрямую. Но в апетках есть не все, и эта схема временная, как логистика снова заработает, вернемся к старой.
Переводы из России окончательно запрещены.
Так что, кто может, изучайте криптовалюту. И переводите в ней. Это реально зачтется.
Итак, девять десятых необходимого мы собрали-закупили.
Но медицина на войне - это всегда бездонная бочка.
Так что продолжаем.
В этот раз Анна Домбровская везет медицину под Волноваху, которая несколько раз переходила из рук в руки, но теперь снова под контролем Украины.
Поддержите медиков на передовой, сделайте перевод с пометкой МЕДИКАМ 🇺🇦
гривны:
Приват 5168 7520 0025 4782 Казаков В.
Mono 4441 1144 5186 9737 Олександр Н.
Пумб 5355 2802 0295 0158
BTC:
1C62eBK4jjmUKHE9jrw8xHzYXLyovrjWSA
ETH:
0x34bc542700eED41A32a3cfABEBf0DbD33843Ca88
Перевод MoneyGram, Western Union (все страны кроме РФ):
Viacheslav Kazakov, Ukraine (пометку: МЕДИКАМ, делать не нужно)
TransferGo, Wise, Paysend:
5168 7520 1225 2717 , +380676972593
Vyacheslav Kazakov (пометку: МЕДИКАМ, делать не нужно)
Схема, если кто не понимает, работает так. Начмеды бригад присылают Анна Домбровская заявку: нам нужно то-то и то-то - конкретный список, по пунктам, по позициям.
Анна закупает. Отвозит. Никакой самодеятельности - закупается только то, что просят. Или ремонтируется.
Потом приходят новые заявки...
В последнее время логистика накрылась, посылки не приходят, так что схема несколько изменилась - бригады сами закупают в аптеках то, что могут найти и что есть, а деньги отправляются им на счет напрямую. Но в апетках есть не все, и эта схема временная, как логистика снова заработает, вернемся к старой.
Переводы из России окончательно запрещены.
Так что, кто может, изучайте криптовалюту. И переводите в ней. Это реально зачтется.
Итак, девять десятых необходимого мы собрали-закупили.
Но медицина на войне - это всегда бездонная бочка.
Так что продолжаем.
В этот раз Анна Домбровская везет медицину под Волноваху, которая несколько раз переходила из рук в руки, но теперь снова под контролем Украины.
Поддержите медиков на передовой, сделайте перевод с пометкой МЕДИКАМ 🇺🇦
гривны:
Приват 5168 7520 0025 4782 Казаков В.
Mono 4441 1144 5186 9737 Олександр Н.
Пумб 5355 2802 0295 0158
BTC:
1C62eBK4jjmUKHE9jrw8xHzYXLyovrjWSA
ETH:
0x34bc542700eED41A32a3cfABEBf0DbD33843Ca88
Перевод MoneyGram, Western Union (все страны кроме РФ):
Viacheslav Kazakov, Ukraine (пометку: МЕДИКАМ, делать не нужно)
TransferGo, Wise, Paysend:
5168 7520 1225 2717 , +380676972593
Vyacheslav Kazakov (пометку: МЕДИКАМ, делать не нужно)
Entry tags:
українська національна ідея
сформульована геніально Миколою Вереснем.
– С национальной идеей. Он "газда", — Вересень говорит серьезно, а слово "газда" означает крепкого, себе на уме хозяина. — Национальная идея на Украине заключается в том, чтобы все от нас отѕлись.
https://www.pravda.com.ua/news/2004/10/12/3003141/
– С национальной идеей. Он "газда", — Вересень говорит серьезно, а слово "газда" означает крепкого, себе на уме хозяина. — Национальная идея на Украине заключается в том, чтобы все от нас отѕлись.
https://www.pravda.com.ua/news/2004/10/12/3003141/
щойно фб видалив мій коментар -- каже, що порушує стандарти спільноти.
дякую за корисну і цікаву статтю.
маю кілька зауважень.
а. коли ми говоримо про патріархат в рамках фемтеорії, то вживаємо прикметник _патріарха_т_ний_, а не патріархальний. в українській це різні слова з різним значенням.
б. не пригнічення. а пригноблення.
в. ви пишете:
Матеріалістичний він тому, що його точка відправлення — марксистський аналіз, згідно з яким соціальні відносини визначаються _матеріальними_ _умовами_ _існування_. До останніх належать і так звані «природні ресурси».
Завдяки матеріалістичному екофемінізму можна переосмислити, що не обов’язково апелювати до біологічної схожості, щоб говорити з жіночої точки зору. Натомість треба зосередитися на спільному досвіді соціальних реалій тих, хто _ідентифікують_ _себе_ як _жінки_.
ці твердження є взаємовиключними. бо матеріальний аналіз -- він _про_ матеріальні_ _умови_. які визначаються нашою _біологічною_ _статевою_ _приналежлністю_. а не тим, як ми ідентифікуємо себе. бо нас пригноблюють ЗА СТАТТЮ.
г. по джерелах українською я б ще запропонувала згадати простий і невеличкий текст Він культура, вона натура?
http://www.ji.lviv.ua/n17texts/mathieu-kis.htm
(ну і певно, в Антології феміністських текстів щось було на цю тему, треба глянути)
маю кілька зауважень.
а. коли ми говоримо про патріархат в рамках фемтеорії, то вживаємо прикметник _патріарха_т_ний_, а не патріархальний. в українській це різні слова з різним значенням.
б. не пригнічення. а пригноблення.
в. ви пишете:
Матеріалістичний він тому, що його точка відправлення — марксистський аналіз, згідно з яким соціальні відносини визначаються _матеріальними_ _умовами_ _існування_. До останніх належать і так звані «природні ресурси».
Завдяки матеріалістичному екофемінізму можна переосмислити, що не обов’язково апелювати до біологічної схожості, щоб говорити з жіночої точки зору. Натомість треба зосередитися на спільному досвіді соціальних реалій тих, хто _ідентифікують_ _себе_ як _жінки_.
ці твердження є взаємовиключними. бо матеріальний аналіз -- він _про_ матеріальні_ _умови_. які визначаються нашою _біологічною_ _статевою_ _приналежлністю_. а не тим, як ми ідентифікуємо себе. бо нас пригноблюють ЗА СТАТТЮ.
г. по джерелах українською я б ще запропонувала згадати простий і невеличкий текст Він культура, вона натура?
http://www.ji.lviv.ua/n17texts/mathieu-kis.htm
(ну і певно, в Антології феміністських текстів щось було на цю тему, треба глянути)