я дитя города

мои корни под асфальтом. и тем не менее, я знаю совершенно точно, что самая вкусная клубника -- разогретая солнцем, душистая, немытая, сожранная прямо на грядке, пока бабушка не видит.
идеально, кончено, стащить её с соседской дачи, но, как показал эмпирический опыт, наша клубника была вкуснее.
впрочем, купленная на базаре тоже совсем ничего. особенно если к ней добавить мороженого и залить мускатом.
мы уже сто лет не выращивали на даче клубнику. там сейчас только будяки и растут. ну, и яблони. мой орех -- который дед посадил, когда я родилась, спилили этой зимой -- он вырос огромный, закрывал чуть не четверть участка (а у орехов очень густая тень. в ней могут расти разве что ландыши. что они и делали -- мама привезла их из лесу в начале 80-тых, но со временем их там почти не осталось -- участок рядом с дорогой, так что у нас и яблоки таскали, и черешни, чего уж ам про ландыши), а после того, как лет 10 назад в очень суровую зиму он сильно промёрз, практически перестал плодоносить. (орех малого всё ещё жив и плодоносит. правда, орехи у него куда твёрже, чем были у моего)

и бабушки с нами нет уже почти 10 лет.
а ровно через две недели будет 10 лет, как я закончила универ.

почему-то, когда я заканчивала универ, я совсем не думала, что я буду делать через 10 лет. почему-то была уверена, что буду замужем, с детьми, и с интересной работой.
пока что налицо только работа.
и то непонятно, что с ней будет дальше.
но первые тридцать лет моей жизни мне вполне нравятся :)

зы. позавчера у мамы был день рождения. через неделю будет др у Дмитрийсаныча.

подборка кратких рецензий на фильмы про лесбиянок и геев

тут
часть я видела. про часть не слышала вовсе. теперь хочу себе в коллекцию их все.

ненавиджу мізогінію у чоловічому виконанні

але від жіночої мізогінії мене нудить.
в буквальному сенсі слова.

і, власне, не йдеться про те, чи мала право дівчина сидіти на трибуні, на якій зазвичай тусуються футбольні фанати, схильні до протиправних дій.
справа зовсім в іншому.
і найбільше мене дратує, що пані адвокат не усвідомлює, що саме не так в її діатрібі. і це ж розумна жінка...

я думала не давати це посилання в себе -- там і так вже народ поцапався добряче. але приклад занадто хрестоматійний. дозволю собі пару цитат:

1. Мені дуже шкода це нещасне, безмозке створіння, яке не може знайти собі цікавішого зайняття, крім як вештатись на футбол в хулсівский сектор. А між тим, їй вже 17 років, і в її віці вже треба було б мати хоч якийсь мозок в голові. Бідолашну соску кинули напризволяще ті, з ким вона в той хулсівський сектор припхалася, в результаті чого вона отримала люлів, а потім на ній відпіарилася купа народу.
2. Я дуже добре знаю, що таке молодіжні неформальні агресивні угрупування, бо по малолєткє (13-15 років) була надзвичайно активним членом одного з них, носила різнокольоровий хаєр та билася банда на банду велосипедними ланцюгами. І не вбачаю в цьому нічого ані особливо хорошого, ані особливо поганого. Це - звичайне собі суспільне явище, про яке написані мегатонни спеціалізованої макулатури. І це суспільне явище віджирає купу суспільних ресурсів на його нейтралізацію та убезпечення.
...
Якщо б я тоді була на стадіоні, я б так само стала на шляху беркуту, аби витягти цю тупу сучку з-під ментівських кийків. БО БИТИ БЕЗЗАХИСНИХ НЕ МОЖНА. Навіть якщо вони - тупі хулсівські малолітні підстилки.
...
І ще - що трахати дєвачєк з фанатських угрупувань можна лише в двох презервативах. А ще краще - в трьох.

мені цікаво, скільки презерватиів натягає чоловік Тетяни Монтян, коли кохається із нею.
не те, що мене це дійсно цікавть. це риторичне питання.

зі.
при тому всьому, я її, тобто mentbuster, поважаю.
але я тупо не можу в"їхати, чого те нещасне дівча викликало в неї таке інтенсивне жовчовиділення.

звуки з-за вікна

квартира, в якій я зараз мешкаю, виходить вікнами на приватний сектор. цей приватний сектор розташований обабіч річки Сапалаївки. за вікнами в мене зелень і акуратні старі й нові дашки. і жодних автомобілів. тільки півні співають та гавкають собаки.
а ще вздовж цієї річки розташований парк Ворощилова. точніш, те, що від нього лишилося. певний час це був ботанічний сад Волинського держуніверу, але зараз, схоже, від нього відмовилися взагалі всі, через що рівень засміченості й бардаку суттєво виріс (я це бачу щодня, коли йду до батьків).
а ще там є дитяча залізниця. якраз вздовж річки. я вже про неї була писала
цілком видавалося, ніби їй вже прийшла хана. хоча малий мені казав, що на ній поміняли локомотив.
а от зараз чую рідне ту-тукання з-поза вінка -- і розумію, що дитячею залізницею мого дитинства знову бігає поїзд з двох вагончиків, повний малечі.

зі.
а в тих качок, що зимували на Сапалаївці, вже повно каченят :) вони такі прикільні, пухнасті-смугасті.
але щоь я недостатньо швидко витягаю фотокамеру і сфотографувати їх нормально мені досі не вдалося -- занадто швидко бігають/плавають.

деньрожденческое

до меня только что дошло -- а ведь я на свой день варенья (и ещё долго после того) буду не в Луцке, не в Киеве и даже не в Украине.
и останусь без подарков.
грустно.

про два мира -- два Шапиро

полезла смотреть предложения по комнатам/квартирам в Лос-Анжелесе.
должна заметить, что в Киеве квартиру снимать пока что дешевле.
но не намного.

я знаю, який націоналізм мені не подобається

той, який бореться за чистоту білої раси.
оце диво не просто собі парубійко, а на хвилинку депутат. Волинської обласної ради.
а ще він займається впровадженням у школах області уроку християнської етики.
ото на Волині інших проблем немає, чесне слово.

зі.
мене страшенно потішила його юзерпика. в буквальному сенсі слова. це ж треба так себе любити...
(в нього на всіх решті юзерпиках тех його власне табло)

ззі. якщо я правильно порахувала, він десь 1982 року народження. ото в нас тепер такі депутатікі.

искала какую-то очередную фигню

а нашла дивное. архивы эхи ру.мифология
десятилетней давности.
и сколько там знакомых лиц...

как же хорошо было в фидо....