чего только не найдёшь на просторах сети
Aug. 6th, 2008 01:02 amпространная цитата отсюда. (там же несколько ссылок на книги по истории ОУН-УПА в эл. виде, и небольшой экскурс в историю Виктора Полищука, автора книги «Гірка правда: злочини ОУН-УПА (сповідь українця)» -- это вообще песня).
но вернёмся к цитате:
Є у Києві газета "Киевский вестник", всеукраїнська ранкова газета. Всеукраїнською і ранковою вона стала після незалежності України, а до того її назва була "Прапор комунiзму", орган Київського міськкому Компартії України (заснована 1 січня 1978 року). Редагують "Киевский вестник" ті самі, що редагували "Прапор комунiзму".
Так от, 26 лютого 1993 року у цій газеті з'явився лист "Лидии Свадеба - доцента кафедры физики Института инженеров водного хозяйства, члена Большой Рады Народного руха Украины".
Цитата:
О вольностях и безнаказанности антисемитских высказываний свидетельствует «Письмо из Ровно» Лидии Свадеба - доцента кафедры физики Института инженеров водного хозяйства, члена Большой Рады Народного руха Украины. В нем есть такие строки: «А на последней сессии Ровненского горсовета тот же В. Шкуратюк, член УРП (Украинская республиканская партия, он же руководитель референтуры пропаганды Ровненского УНА—УНСО) с поразительной откровенностью и цинизмом заявил: «Я горжусь тем фактом, что среди 1500 карателей в Бабьем Яру было 1200 полицаев и членов ОУН и только триста немцев». И ему аплодировали...» («Киевский вестник», 26.02.1993).
В мережі Інтернету ця фальшивка розповсюджується з наполегливістю і відчутною організованістю. Якщо зробити пошук в Гуглі із ключовим словом "Шкуратюк", то можна знайти 552 результати. Абсолютна більшість з них цитує витяг із статті Поліщука: Цитата:
Разве, зная назначение такой полиции – помогать гитлеровцам выполнять их задачи – можно допустить бездеятельность бывшего «Буковинского куреня», в то время, когда гитлеровцы расстреливали в Бабьем Яру около 200.000 киевлян, в подавляющем большинстве евреев?
На последний вопрос находим убедительный ответ, его дал не кто-нибудь, а депутат Ровенского городского совета М. Шкурятюк: на страницах газеты «Киевский вестник» от 26 марта 1993 года он заявил по делу, которое здесь обсуждается: «Я горжусь тем фактом, что среди 1.500 карателей в Бабьем Яру было 1.200 полицаев из ОУН, и только 300 немцев».
Проблема полягає в тому, що Лідія Свадєба - продукт уяви, такої людини ніколи ні в Інституті інженерів водного господарства, ні в усьому Рівному не існувало. Проте в цьому інституті (який сьогодні називається Національним університетом водного господарства та природокористування) працює професором на кафедрі філософії саме той Петро Русин, який звертався до Рівненського обкому КПУ (див. кінець першого повідомлення у цій гілці) з пропозицією розмножити брошуру Поліщука. Там же живе і інший поліщуків "подєльщик" Леонід Садовський.
Чи важко догадатись, хто склепав листа, який служить сьогодні для взаємного нацьковування гебреїв і українців? Будучи на місці компетентних українських органів я все-таки би зацікавився особами філософа Петра Русина, а заодно і Садовського.
но вернёмся к цитате:
Є у Києві газета "Киевский вестник", всеукраїнська ранкова газета. Всеукраїнською і ранковою вона стала після незалежності України, а до того її назва була "Прапор комунiзму", орган Київського міськкому Компартії України (заснована 1 січня 1978 року). Редагують "Киевский вестник" ті самі, що редагували "Прапор комунiзму".
Так от, 26 лютого 1993 року у цій газеті з'явився лист "Лидии Свадеба - доцента кафедры физики Института инженеров водного хозяйства, члена Большой Рады Народного руха Украины".
Цитата:
О вольностях и безнаказанности антисемитских высказываний свидетельствует «Письмо из Ровно» Лидии Свадеба - доцента кафедры физики Института инженеров водного хозяйства, члена Большой Рады Народного руха Украины. В нем есть такие строки: «А на последней сессии Ровненского горсовета тот же В. Шкуратюк, член УРП (Украинская республиканская партия, он же руководитель референтуры пропаганды Ровненского УНА—УНСО) с поразительной откровенностью и цинизмом заявил: «Я горжусь тем фактом, что среди 1500 карателей в Бабьем Яру было 1200 полицаев и членов ОУН и только триста немцев». И ему аплодировали...» («Киевский вестник», 26.02.1993).
В мережі Інтернету ця фальшивка розповсюджується з наполегливістю і відчутною організованістю. Якщо зробити пошук в Гуглі із ключовим словом "Шкуратюк", то можна знайти 552 результати. Абсолютна більшість з них цитує витяг із статті Поліщука: Цитата:
Разве, зная назначение такой полиции – помогать гитлеровцам выполнять их задачи – можно допустить бездеятельность бывшего «Буковинского куреня», в то время, когда гитлеровцы расстреливали в Бабьем Яру около 200.000 киевлян, в подавляющем большинстве евреев?
На последний вопрос находим убедительный ответ, его дал не кто-нибудь, а депутат Ровенского городского совета М. Шкурятюк: на страницах газеты «Киевский вестник» от 26 марта 1993 года он заявил по делу, которое здесь обсуждается: «Я горжусь тем фактом, что среди 1.500 карателей в Бабьем Яру было 1.200 полицаев из ОУН, и только 300 немцев».
Проблема полягає в тому, що Лідія Свадєба - продукт уяви, такої людини ніколи ні в Інституті інженерів водного господарства, ні в усьому Рівному не існувало. Проте в цьому інституті (який сьогодні називається Національним університетом водного господарства та природокористування) працює професором на кафедрі філософії саме той Петро Русин, який звертався до Рівненського обкому КПУ (див. кінець першого повідомлення у цій гілці) з пропозицією розмножити брошуру Поліщука. Там же живе і інший поліщуків "подєльщик" Леонід Садовський.
Чи важко догадатись, хто склепав листа, який служить сьогодні для взаємного нацьковування гебреїв і українців? Будучи на місці компетентних українських органів я все-таки би зацікавився особами філософа Петра Русина, а заодно і Садовського.