діти -- те саме суспільство, тільки з меншими гальмами.

Діти страху
Буткевич Богдан
Підліткова злочинність в Україні стає дедалі жорстокішою

цитата:
Психологія неповнолітніх зазнала за останні десять років незворотних змін. Наприклад, раніше проблема зґвалтувань серед неповнолітніх була великою рідкістю. Тепер це один із найпоширеніших злочинів. Вражає, що велику кількість зґвалтувань стали вчиняти дівчата. Навіть враховуючи, що йдеться про групові злочини, все одно моторошно».

Віктор Суранович нарікає, що останні роки державний підхід до виховання неповнолітніх зводився до гасла: «Дитину – в родину!». Часто не беручи до уваги, що проблема саме в батьках, дітей все одно повертали в так звані сім’ї. «Повірте, нерідко для дитини буде значно краще забрати її від таких батьків, – каже він. – І варто дуже суворо карати тих батьків, яким не потрібні власні діти. Бо вони вважають, що ось вони народили, а всі інші мають виховувати. Так створюється прошарок соціальних сиріт, які не потрібні своїм батькам, а держава не в змозі повністю взяти на себе їхнє виховання».
Проблема в тому, що офіційно поняття «неблагополучна сім’я» в Україні насправді немає, натомість оперують поняттями «повна» та «неповна» сім’я. Як розповідають на умовах анонімності працівники соціальних служб, для їхнього керівництва головне, щоб дитина за паперами мала батька й матір. Якщо має, отже, вона автоматично не може бути неблагополучною. Нікого не цікавить, що ці батько й мама, які формально є, б’ють дитину, знущаються з неї, не приділяють їй уваги.

там в статті ще згадується ціннісний вакуум -- і відсутність куди себе діти.