націоналізм і фемінізм

днями на запрошення Тамари Марценюк (хай вона нам сто років буде здорова) ходила на зустріч із слухачками (і слухачами) відкритого курсу про фемінізм розповісти про те, як я поєдную націоналізм і фемінізм.
ну як-як. граційно :)
я там трішки порозповідала про свої погляди і їх формування, а потім мені задали кілька питань -- і майже всі хлопці. дівчата мовчали. крім однієї. яка задала сакраментальне питання -- а що ж робити?
в мене на таке питання відповідь одна -- плекати свій сад. феміністський націоналістичний атеїстичний сад, де раді всім -- крім жінконенависників і ксенофобів. хай вони сидять під парканом і заздрять.

але я не про те. буквально наступного дня після цієї зустрічі у фейсбуці я отримала повідомлення від хлопа, з яким ані вживу, ані в будь-який інший спосіб не перетиналася, певно, вже років 15. він запитав мене про мій націоналізм. в якості ілюстрації свого питання він запитав мене дослівно таке:

вот Эльфы например
Эльфы яркий пример национализма
при угрозе монокультурализма
нет ?

НМД, це схоже на дзен-буддистський коан.
я досі не знаю, що йому відповісти.

я вже була казала -- в нас гендерних експертів розвелося неміряно

тому я скромно намагаюся називати себе спеціалісткою.

ось вам приклад чергової експертки:
Лилия Ахремчик, психолог, эксперт по гендерным вопросам
стаття:
«Спасибо феминисткам»
цитати:

Как-то уж повелось в обществе сравнивать феминизм с борьбой женщин, причем не за равенство гражданских прав, а за первенство над мужчинами. Вплоть до их полного уничтожения.
Возможно, первая волна феминизма (1840-1930 гг.) и носила такой радикальный оттенок, но он в то время был оправдан.

Радикальный феминизм, безусловно, отталкивает. Создается впечатление, что в этом движении одни мужененавистницы с личной неустроенностью.

Буддо милосердний, дай їй трішки розуму і багато феміністської літератури.
це я тебе як радикальна феміністка благаю.