сьогодні в мене був насичений день

спочатку я сильно промокла під дощем, ідучи на тренування в ті Фіт Кьорвз. мене дратує, що в них всі до єдиного оголошення в приміщенні російською, тренерки говорять до групи російською -- хоча на мої питання українською десь половина з них відповідає таки українською -- а ще в них повсюди наклеєні цитати з чоловіків, які хвалять споживчі якості жінок.
по обіді я мала зустріч із шведським радіожурналістом -- розповідати про сучасний жіночий рух України. (в мене такі зустрічі -- то з іноземними журналіст/ками, то з іноземними студент/ками відбуваються регулярно. правда, я досі не бачила жодного їх тексту -- з цитатами з мене чи без). це була на диво приємна бесіда. він був притомний, обізнаний, не нав"язував мені відповіді і взагалі виявився інтегілентною і приємною людиною.
після того сходила на презентацію ТОП-10 ґендерної політики. там був смачний сир, мало знайомих облич -- але ті, що були, мені було приємно побачити.
потому я забігла на пошту відправити подаруночки Ребеці і Скай в Штати і Анеті і Беріт в Швецію, а також листівочку для anna_frid (як я вже казала, я дуже люблю отримувати листівочки і відправляти листівочки у відповідь).
а звідти пішла подивитися новий заклад на Контрактовій, який зауважила, біжучи на зустріч із журналістом. він називається Львівські пляцки і розташований через стіну від книгарні Є.
там приємний інтер"єр, смачне їдло двох типів -- штрудель або сирник. штруделі на вибір з яблуками, вишнями, лососем чи куркою. сирник з маком чи без. це все випікають прямо на місці, тому все свіже і гаряче. з собою ці смаколики загортають в обгортковий папір і кладуть у картонні коробочки. ніякого пластка. персонал говорить такою щирою западенською українською, що я зі своєю волинською почувалася трішки незатишно. але вони говорили українською не лише із відвідувачами -- а й між собою! їх, певно, гамузом вкрали десь із центру Львова :)
в хлопів були футболки із написом "Солоденький зі Львова", а музічка там грала батярська.
місця не дуже багато, людей чимало, але заклад на перекусити те що треба.
я попросила в них книгу скарг і пропозицій, щоб написати подяку. такої книжки в них не було, бо вони щойно відкрилися. то мені видали аркуш паперу, на якому я їм всім від щирого серця подякувала за смачне їдло і чисту українську :)
а потім я сіла в маршрутку і поїхала додому. а вдома холодно і чоловіка нема.

а завтра їду на експертну зустріч -- вони обговорюватимуть альтернативний звіт України з виконання CEDAW (Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок), а я сидітиму і слухатиму. і може навіть скажу щось розумне.

одна з найвпливовіших постдарянських гендерних дослідниць виклала свої тексти для ознайомлення

Оксана Кісь:
Друзі, кому хочеться почитати мої тексти (в тому числі англомовні) - йдіть сюди (на афіліацію до УКУ не зважайте - просто сайт academia.edu не розуміє, що таке Інститут народознавства НАНУ)

український переклад роману Вірджинії Вулф "Хвилі"/ презентація, 14.09.13, м.Львів

звідси
14 вересня 2013 р. З 14:00 до 14:45
Книгарня Є,
проспект Свободи, 7, Lviv, Ukraine
Вулф В. Хвилі. / переклад з англійської А. Позднякової. — Львів: Видавець Позднякова А. Ю., 2013. — 308 с.
Вірджинія Вулф (1882–1941) — англійська письменниця, яка вважається однією із найзначніших постатей модерністської літератури XX століття. До найвідоміших її робіт належать романи «Місіс Делловей» (1925), «До маяка» (1927) та «Орландо» (1928). Її найнезвичайніший роман «Хвилі» (1931) змальовує шістьох друзів, чиї рефлексії, ближчі до речитативу, ніж до традиційного внутрішнього монологу, формують хвилеподібну атмосферу, дуже схожу на поезію в прозі. «Навіщо допускати в літературу все, що не є поезією? Чи не за те я лаю романістів, що вони не завдають собі клопоту відбором? Поети, натомість, зазвичай відбирають так, що не лишається майже нічого. Я ж хочу вмістити все; але просочити, наситити», — писала Вірджинія Вулф, працюючи над «Хвилями».
Це перший роман авторки, перекладений українською мовою.

песики