про джинси

чоловік підірвався о дев"ятій і поїхав на Майдан -- послухати, що там кажуть, і, може, навіть, самому виступити.
а потім -- до лікарів в тому закладі (який зовсім не лікарня), де йому вчора вкололи щеплення від правця і обробили рани -- і сказали, що треба прийти ще раз, бо існує ненульова ймовірність, що в ранах лишилися фрагменти шрапнелі. то будуть його длубати.
а потім ми маємо знайтися і піти в гості. бо якраз спілкування з друзями знімає напругу.

ну я вирішила поскладати одяг, в якому він був на Інститутській вночі з 18 на 19. його чоботи я від того білого пороху з газових гранат вже відмила, але запах від нього досі лишився.
ну то одяг. знімаю його джинси, роздивляюся дірки -- а джинси класні, зимові, утеплені, джинс згори хоч і тягнеться, а цупкий. ми їх якраз після нового року в Луцьку купили. і в них дірки. і навколо дірок -- плями крові. які не відіпралися. колір джинсу темний, і тому їх не дуже помітно -- але ж я бачу. і так мене щось накрило, ридала над тими джинсами, що руки трусились.
і досі очі червоні, холєра.

зі.
зате я тепер можу з гордістю казати, що в мене чоловік справжній добитчик. цілого беркутівця вполював.
правда, наш друг, любитель історичної реконструкції, відбивався двома кийками від двох беркутівців одночано.