шукала фотографії Олега. поки що не буду їх викладати. викладу його недавній пост

Про долю та удачу...
Я пізня дитина пізніх (як на свій час) дітей. Мої діди і бабці застали і Першу Світову і революцію. Теоретично, бо були занадто малі аби їх усвідомити, зате і Голод і Війну, ту саму Другу Світову відчули в самому розквіті. Мої батьки народилися ще до війни, але звісно були занадто малі аби хоч якось її запам'ятати. Я, власне усе мое покоління, та й сусідні також народилися в часи довгого миру. Ціле життя можна було прожити між 45 та 14, але нам судилося йти далі. В нас вже була своя революція, що ж тепер в нас своя війна. Насправді нам пощастило. Нам, тим кому від 20 до 45. Ми вже дорослі аби вирішувати свою долю, ми ще сильні і не замучені вкінець життям. Повірте, краще нам зараз аніж нам же через двадцять років і нашим дітям. А що можна було без війни... ну так, можна було б. У світі розумних людей, чесних політиків, всесвітнього блага та рожевих поні. Від долі не втекти. Нам випала ця чаша - нам і пити. Будьмо!

Правий сектор, Правий сектор і Автомайдан повсюди

сьогодні після відвідування невролога з малою в дитячій поліклініці пішли в парк через центр. в центрі побачили панянку у футболці із написом Hen Part і юнку у футболці із написом It is easy to get lost in the closet. Come out and Play.

а ще бачили групу суворих дівчат, осіб в 5, в чорних суворих футболках Правий сектор.
в Луцьку, між іншим, створили Жіночу чоту Правого сектора.