дискурсивні війни, або ми лохи

останні місяці читати новини важко -- бо не знаєш, як їх витлумачувати і розуміти -- як гарну чи погану звістку, допоки не подивишся на джерело / посилання. і не згадаєш.
та сама мова і подібність назв і імен робить необхідним пам"ятати, хто на якому боці, і хто для кого нападник, і хто від кого борониться.

боротьба за дискурс триває, і вміщувати їх обидва в голові стає дедалі важче.

а чому ми лохи?
ми днями з Дмитром вигулювали малу в парку і обговорювали проблему кремлівської брехні (і методів поводження із злочинами і злочинцями у давніх скандинавів). і раптом до мене дійшло.
я колись читала книжку Сергія Снєгова "Язык, который ненавидит", і там згадувалося, серед іншого, що на пост/радянскьому просторі в рамках уголовної субкультури цінності почасти обернені до загального суспільства: скажімо, строк за злочин є приводом для гордощів, а не для сорому; крім того, потрібно дотримуватися правил поведінки саме цієї групи -- а всі, хто за межами цієї групи, є лохами, чесною здобиччю, обдурити яку є гарним і корисним вчинком. брехати лохам так само не є гріхом. як і порушувати обіцянку.

відповідно, така поведінка -- нахабна беззастережна брехня в очі -- є демонстрацією статусу: той, хто бреше, уголовнік. а той, кому брешуть -- лох.
недарма в Росії такий популярний т.зв. рускій шансон -- оспівування блатного уголовного життя.
Путін типу вор в законі, і правилам лохів підкорятися він не повинен.
і тому він безпардонно бреше і порушує обіцянки -- бо обіцянки лоху то не обіцянки. то так. слова у повітря.
відповідно, ставитись до цих повідомлень, погроз і заяв треба відповідно -- і діяти відповідно.

свято перших місячних

( Read more... )

це реклама HelloFlo. але настільки весело, оригінально і з гумором зроблена, що хочеться дивитися її ще.

винос мозку.

буквально.


це теж незле


зі.

якщо не відкривається, дивіться тут