Jun. 27th, 2016

maryxmas: (jeti)






Jade Beall Photography

Gerry, 75, and Darwin, 70, beloveds for over 20 years.

I refuse to accept the wide spread (mostly western) human belief system in regards to what is beautiful, especially when it comes to the sacred vessel we call our body.

Why do we accept to believe that one thing must be more beautiful than another? Why cannot we embrace a million-billion definitions of beautiful?

The divine: skin that drapes, stretches, sags, wrinkles, burns and rebuilds like spiraling Fibonacci across our fragile and strong bones made from the same stuff as the stars all combining to create this phenomenon that comes to life for a short amount of time that we call... bodies.

Many from my human tribe and other humans who wish to sell me things "that will hide the evidence that I am growing older" tell me that as I grow older, I am worth less and less and that elder bodies are anything but beautiful.

These elder bodies: the temples to decades of wisdom, heartbreak, strength, failure, triumph, THRIVING. How, I wonder, could they be anything but beautiful?

I am starting a new series on beloveds over 60 because I wish to be free from the imposed beliefs.

Gerry: I love my body. I use a cane, i am having vision problems and my breasts reach to my waist, but you know what? I like me!

Darwin: I still have body issues. I would love to loose some weight.
maryxmas: (ass)
Originally posted by [livejournal.com profile] neivid at Нытьем и черешней
В жару я спасаюсь нытьем и черешней. Точнее, нытьем, черешней и красотой.

Летом во мне просыпается фруктовый сноб, и я хожу пешком в дорогой фруктовый магазин, где круглый год есть все. Зимой там тоже есть черешня, но продается поштучно. А летом лежит горой. Каждая ягодка — эстетическое совершенство. Пробовать необязательно, на вкус они все одинаковые. Можно просто стоять и смотреть.

В этом магазине не то что бы продукты особо дорогие - просто, видимо, в цену включены входные билеты. Ярмарка фруктового тщеславия: дыня кичится, арбуз выпендривается. Лоснятся толстые персики, как щеки у Красной Шапочки. Нектарины такие, что их не то что хочется купить, на них хочется жениться. Я сегодня женилась на пятерых. Потом подумала, что нектарины мне, в общем, не нужны, и добавила к ним шестого. Или шестую? Какого рода нектарин? Красота не имеет пола. Запах от этих нектаринов можно есть, он вполне осязаем и оседает сладостью на губах. Наклонись и нюхай, запомни, возьми с собой. В жару все равно невозможно носить ничего тяжелее запаха.

Иду обратно, рядом скользит полуголый мальчик. То ли опаздывает в университет, то ли стянул что-то с прилавка и теперь убегает, то ли террорист. Но мальчик красив настолько, что впору бежать за ним, чтобы еще посмотреть. Тоже совершенство, как нектарин. Так же лоснится, только очень торопится. Слишком жарко так торопиться. Проще бросить на землю нектарин, пусть катится, а я за ним пойду.

Неспешно идет сквозь жару беременная женщина, покачивается, вздыхает, очень ей тяжело. Все-таки жизнь неумолима. Она прет напролом, раздирая все на своем пути. Когда рожать, кого рожать, от кого рожать, эти наши интеллигентские штучки. Сила жизни — в умении проламывать асфальт. Все остальное можно догнать и съесть, как нектарин. Но, если от него останутся косточки...

* * *
По какой-то ссылке вышла на фотографии шведской королевской семьи на национальном празднике. Там на трибуне вместе с родителями королевские внуки — белокурая девочка-наследница и ее крошечный младший брат. Смеются, машут лапками многотысячной толпе.

Потом они на концерте, к ним подходят актеры и музыканты. Им вручают подарки, с ними фотографируется дирижер и солисты хора, их поздравляют, в их честь поют отдельную песню. День бесконечный, программа большая. Девочка поскучнела, мальчик заснул на руках.

Родиться принцем означает, что у тебя всегда будет место в первом ряду. И что ты никуда не сможешь оттуда уйти.

* * *
Приятель жалуется — слушай, мне сорок лет. С утра у меня мигрень, вечерами болит спина. На глазах очки, на зубах коронки, в обуви ортопедические стельки. От сухомятки запор, от жирного гастрит, от вина изжога. Без таблетки из дома не выйдешь, без крема на пляже не позагораешь, без сна вообще не жилец. Но я же, вроде, здоровый человек!

Ну да, говорю. Ты и есть здоровый человек. Так выглядит здоровье. Потому что болезнь выглядит совсем не так.

Или вот: работаешь без конца, деньги тратишь исключительно на детей. Питаешься дома, не в ресторанах, носишь хлопок, расслабляешься на диване. По доходам уверенно входишь в средний класс и даже кое-где из него выходишь. Почему же в итоге у тебя накоплений — раз в год, вывернув все карманы, отвезти семью к ближайшему морю, туда самолетом, обратно пешком? Ты же, вроде, богатый?

Ну да, именно так и выглядит богатство. Бедность выглядит не так.

У меня же прекрасные легкие дети! Почему же они непослушные, шумные, не гении в математике, и в комнате у них постоянно бардак?

Все просто: так и ведут себя прекрасные легкие дети. Тяжелые дети ведут себя совсем иначе.

Но у меня же хорошее воспитание, хорошее настроение! Хорошая жизнь, хорошая голова. Почему же… Все верно. Хорошее тело, хорошее лето. То, что у нас есть — это оно и есть. Когда оно больше не будет хорошим? Когда его не будет.

А вот еще: я же, вроде, быстрый! Почему же все у меня занимает столько времени? Любые процессы, все изменения? Да и само понимание?

Все просто: «столько времени» - это и есть «быстро». Медленно — это гораздо дольше.

А как же жизнь? Она же короткая, получается?

Нет. Она длинная. Очень длинная: семьдесят, восемьдесят лет. И за них ты успеешь то, что успеешь. Так и выглядит длинная жизнь. Короткая жизнь — это совсем другое.

Еду после работы мимо парка, где по аллее каждый вечер ковыляют два старичка. Я их знаю лет двадцать, они были красивы, как бывают красивы породистые немолодые люди. Они были веселыми, боевыми, ездили заграницу, собирали картины, смеялись моим анекдотам. Сейчас как будто уменьшились вдвое. Старушка согнулась, старик опирается на костыли. Меня не узнали. Волочат ноги, три шага в пять минут.

Так выглядит счастье. Несчастье выглядит не так.

* * *
Родиться человеком означает, что у тебя всегда будет место в первом ряду. И что ты никуда не сможешь оттуда уйти. До тех пор, пока от тебя не останутся косточки.

Не ной. Потом из них прорастет черешня.
maryxmas: (warrior)
мене попросили відповісти на кілька питань про мої погляди на фемінізм. питання курсивом.

"Хто такі феміністки, і чому вони снідають чоловіками?"
Я помітила, що слово фемінізм в суспільстві викликає широкий спектр емоцій. Одні зображають страх і відразу, інші впадають в хейт спіч, треті поблажливо та іронічно посміхаються. Відвертого нудьгування при цій темі не помічено, всі про фемінізм мають якусь думку. Проте ніхто толком не зміг пояснити, чого домагаються феміністки в суспільстві.
Я вирішила поцікавитись у самих феміністок - наскільки страшний фемінізм, яким шляхом передається, і чого вони врешті хочуть.


1.Що таке фемінізм в кількох реченнях?


Це ідеологія, теорія і практика боротьби за рівність прав жінок і чоловіків, засновані на досвіді самих жінок. Це протистояння найпершому і напоширенішому гнобленню певної – найбільшої – меншини в історії людства, з якого ростуть ноги у всіх інших форм гноблення. Це парадигма знання, котра розробляє інструменти для аналізу патріархату і методи протистояння йому.
Read more... )

May 2025

M T W T F S S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 15th, 2025 02:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios