ми знаємо шлях

в їхній мові дійсно зафіксовані і зорі, і вітри, і течії -- і вони дійсно долали Тихий океан на своїх катамаранах.

зі.
а взагалі ця пісня дуже слушна метафора для людства -- бо сам сенс нашого існування у Всесвіті -- це пізнавати його. і рано чи пізно ми рушимо далі.

дівчина і її пес

гендерно-чутлива поліція

вживає фемінітиви.

але коли за кермом чоловіки -- вони раптом геть зникають з картинки і автомобілі самі по собі стикаються між собою.

корисно пам"ятати

Margret Satterwaite
#запискикриминолога

Продолжаем наши посвященные мифам о сексуальном насилии #16днейпротивнасилияrus - 2016 Один день - один миф (многобукав, но прошу всё-таки уделить этому внимание))
Итак, Миф №1: Сексуальное насилие - это когда имеет место применение физической силы, а нежелающий быть изнасилованным должен сопротивляться, если действительно этого не желает.
Реальность: Физическая сила применяется в меньшинстве случаев насилия. Сопротивление оказывают примерно 10% объектов насилия.
Почему это миф №1? Очень просто. За много лет в моей практике основной и первейшей проблемой, с которой сталкивались и я и все коллеги, было непонимание в равной степени среди обывателей, и среди специалистов (правоохранителей, медиков, а нередко, и психологов), ЧТО собственно такое НАСИЛИЕ.
Спросите у своих знакомых, друзей, соратников, что такое "изнасилование", по их мнению. Спорю, что подавляющее большинство ответят вам: это когда тебя превосходящей силой принуждают к половому акту. Только вот это абсолютно не совпадает с сутью понятия "насилие".
Сексуальное насилие - это не применение силы, это - неконсенсуальность = отсутствие добровольного согласия.
( Read more... )

Однако, в аспектах, связанных со стрессом, сильным эмоциональным переживанием и связанностью социальными нормами, нам давно пора переходить к более важному и точному правилу: "Только ДА значит ДА".

корисно знати - 2

Margret Satterwaite
#запискикриминолога
#16ДнейПротивНасилияrus и Миф №2 - "миф о короткой юбке" (уже меньше буков и даже картиночка на тему есть)
Пострадавшие "провоцируют" насильников своей манерой одеваться
Открытая откровенная одежда - свидетельство "лёгкого поведения" и доступности, и приглашение к насилию.
Реальность: не установлено абсолютно никакой статистически повышенной виктимности в зависимости от стиля одежды
(за исключением склонности определенного типа насильников к определенным видам форменной одежды).
Само понятие "фривольной, провоцирующей" одежды является логическим абсурдом.
Наверное, нет более распространенной, и в равной степени бессмысленной и оскорбительной, глупости, которую почти неизменно слышат и пережившие сексуальное насилие, и все остальные, когда о нём, этом насилии, заходит речь, как обвинение пострадавших в том, что они сами напросились на насилие, спровоцировав действия насильника якобы слишком фривольной и открытой для данного социума (?) одеждой.( Read more... )

Такім нє мєсто в советской русской Одєссе! І Одесі не місце в таком Русском Мірє.

Originally posted by mysliwiec at Такім нє мєсто в советской русской Одєссе! І Одесі не місце в таком Русском Мірє.

Але зараз, дякувати Богу, Одеса вже не радянька, скоро буде вже зовсім не російська,  і тому, я, українець, пишу це:

Загальне викладаня  у вишах Української СРСР у 20-ті роки  йшло українською мовою.
Але були і національні курси (був, наприклад, в Одесі ще і німецький курс, з тих фольксдойчів що жили тут з часів Єкатерини, але про німецький курс я лише знаю, що він був).
Ось це - групове фото викладачів і випускників 1929 року єврейського курсу одеського педагогічного інституту з експозиції  єврейського музею «Мігдаль-Шорашим» .



Планувалося, що після закінчення цього вишу всі вони стануть викладачами не тільки мови і літератури, а і з різних  предметів на ідиш.
Ось, наприклад, написаний від руки мовою ідиш у ті ж роки (1928-29)  підручник з електродинамики, за яким навчалися ці студенти:


Але після згортання політики коренізації і хвиль репресій щодо всіх, хто повірив у можливість повноцінного національного відродження в СРСР щиро  і активно прймав у тій коренизації участь,  всіх хто на цьому фото, чекала невесела доля.
Щонайменше заборона на фах (бо кому в російськомовних радянських школах потрібні викладачі на ідиш?),
а щонайбільше, як для "буржуазних націоналістів" - Колима, Магадан і куля в потилицю з спочином в загальних ямах на шостому километрі Овідіопольської дороги, чі в безименних ровах  на другому христианському цвинтарі.*
З посмертним папірцем для рідних про "дєсять лєт бєз права пєрєпіскі".
Та навіть, якщо  хтось з них пережив і ті Сталінськи  часи і  румунську окупацію під час війни,  розстріляти могли і після війни, вже як до "космополітів".
Ще пізніше, радянська влада вже гнобила іх як  бандерівських посіпак:



А іх діти, назавжди перелякані таким приголомшливим руйнівним ефектом від всього свого справжнього національного, ставали вже не єврейською, а посттравматичною русской=русскоязьічной одєсской інтєллігєнциєй.

Найпаскудніше тут те, що на сьогодні хоть щось відомо про долю лише одного з тих, хто на фото.
Про викладача Слабченко. Поламали йому життя комуністи.

Тобто - про своїх жертв національного соціалізму (скорочено нац-изму) єврєї говорять, розкопують, шукають, знаходять, пам'ятають.
А ось до аналогічних розшуків таких самих еврейських жертв, але помордованих не національними соціалістами, а інтернаціональними соціалістами (комуністами), у євреїв за майже 100 років, до сих пір якось руки не дійшли.
Таке враження, що нікому це не цікаво, забули. Лєс рубят - щєпкі лєтят.
Може тому, що саме діти-онуки таких зламаних, змучених, знищенних, працюючи по редакціях одеських ЗМІ, складали радісні оптимістичні радяньскі міфи про дружбу народів, якою так вільно дьішіт денаціоналізований радяньский чєловєк, і ніяк не може надишатися нею аж до того моменту, покі не вдихне повітря Хайфи чі Брайтон-Біч, про яке він мріяв на кухні насправді.

А одиниці з них, що і досі залишилися в Одесі, ті  і до сих пір тримаються за  ту посттравматичну постсовкову  ідентичність - "національність одесит, которьій oтмeчaєт трі Пacхі кряду,".
Аби не єврей, аби не українець, аби не політичний українець.

*
Спи́сок Сандармо́ху — список 1111 осіб,
репресованих в Україні, а також українців, репресованих за її межами, які  були розстріляні 27 жовтня — 4 листопада 1937 року
в урочищі Сандармох поблизу робітничого селища Медвежа Гора у Карелії.

* * *
Про ці наслідки того, що некоректно називають русифікацєю (і що насправді є денаціоналізацією до ступіню русскості), я також писав тут:
Київ жидобандерівський. Свідоцтво про шлюб 1930 р. Одеса жидобандерівська. Шкільний атестат 1928 р.(фото)

Krampus-Trumpus

Originally posted by murphyluck at Krampus-Trumpus

це теж корисно пам"ятати

понеділкове

Нужна помощь в волонтёрской детской программе

Originally posted by oleg_leusenko at Нужна помощь в волонтёрской детской программе

Originally posted by odessa_kid at Нужна помощь в волонтёрской программе

Друзья, с прошлого года я с коллегами организовал бесплатную спортивную секцию для детей из малоимущих семей и детей-беженцев. Для реализации этого проекта мы собираем средства, которые идут на оплату аренды спортзала и ряд других расходов.
Сумма расходов на весь учебный год составляет 12 тыс. грн. На данный момент не хватает ещё 4 тыс. грн.
Если кто-то хочет нам помочь в сборе средств, будем очень благодарны.
Средства можно перечислить на карточку Приват банка 5168 7554 0153 6665
на имя Сычёва Вячеслава Михайловича.
О поступивших средствах и о нашей работе с детьми я отчитываюсь лично.
Спасибо всем, кто остался неравнодушным!