кожного разу, коли я чую, що вимога української мови в публічному просторі

це нацизм -- я шкодую, що ми, україномовні, такі лагідні і терплячі.

зі.
навіяно постом в інетлігентної киянки. звичайно, російськомовної.

сьогоднішнє

а ми сьогодні теж хотіли взяти участь в Марші в підтримку науки. але мала розвередувалася, не хотіла йти -- в результаті ми спізнилися на півгодини і нікого вже не знайшли.
чоловік потягнув нас в музей натуральної історії -- дуже пізнавально, але страшенно шкода тих всіх живих істот, з яких зробили опудала.
квитки по 60 гривень з дорослого.
пілся того я була така голодна, що ми пішли обідати в Олів"є. лишилися rather underwheled.
я виронила сумку з рук і побила фотоапарат. ми боялися його давати малій, щоб не побила -- а побила-таки я.

після того я навіщось потягла сімейство в Український дім на виставку котів (бо в нас мала обожнює котиків і сама вважає, що вона котик. коли прив"язаний хвіст відпадає, вона ридає)
там квитки теж по 60 гривень. коли малій не дали погладити виставкового котика, вона на знак протесту кинула на підлогу свій свіжокуплений яскравий льодяник. і відмовилася звітам йти. я її витягла -- і потім ми ще десь півгоидини каталися з нею на ескалаторі.
тепер думаю, а чи хочу я йти туди з нею на КомікКон.

на зворотньому шляху до метра потрапили під дощ і град.
в маршрутці на Вишневе мала захотіла цицьку, приклалася -- і заснула.

ото досі спить. а я сюди пишу :)

суміші самі по собі не є небезпечними -- але з цицькою такого б не сталося

звідси




і ще звітам:

важливо паи"ятати

11-та стаття Конституції Української Народної Республіки визначала: "Ніякої ріжниці в правах і обов'язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає".

звідси