поки не забула

вчора лізла під свій стіл шукати ручку, яка з нього впала. втулилася лобом в столешницю. кажу,ой. мала питає, що сталося. я кажу, лоба забила.
мала тікає в кімнату до Дмитра, бере в нього мазь, якою ми мастимо забої і синці, приносить, відкриває, мастить мені лоба, закручує і біжить заносити мазь назад татові. кричу їй в спину, "дякую!" вона мені, через плече -- "прошу,мамо".