незважаючи на війну Росії проти нас, я не зауважила, щоб більше людей говорили українською.
робила кілька покупок в інтернет-крамницях -- всюди говорять російською, навіть у відповідь на мою українську.
і в магазинах. і будь=де.
це дратує.
сваритися нема сил -- але дратує.
може, завести собі табличку -- я не розумію російської мови. і з нею ходити.
але що робити з телефонними розмовами?

Регіоналку Бондаренко в Рівному змусили проводити зустріч українською
Народний депутат від Партії регіонів Олена Бондаренко під час зустрічі з колективом Рівненської обласної клінічної лікарні на вимогу залу змушена була перейти на українську мову і говорити нею майже годину.

але я знов не можу втриматися від думки -- а якби це була не жінка, а чоловік-нардеп?
йому б так само сказали?
бо в нас дуже люблять вчити жінок, як їм жити і що їм робити.

ось, наприклад, патріарх Бу-Ба-Бу всрався так, що мені за нього аж соромно:

Елімінація
Безкінечні фото красунь з України, які рвуться "выйти замуж за иностранца", перетворюють користування Інтернетом у такий же безкінечний і мимовільний перегляд жіночої білизни – ніби "иностранцам" і справді найголовніше зацінити її, білизни, якість.

весь текст -- суцільна неприхована мізогінія, яка доповнються мовним шовінізмом.
він, по факту, пропонує зворотнє тому, що свого часу пропонувала Забужко -- вона чоловіків через ліжко українізувала, а цей каже не давати російськомовним.
я, чесно кажучи, вже навіть і не уявляю, як же ж я, бідося, житиму далі, знаючи, що підстаркуватий не дуже гарний і не дуже розумний український класик ніколи мені не дасть,

я подивился інші його колонки -- і не була здивована, побачивши і в них мізогінію:
Наша мова: вірші в диванах
прошу дуже:
А то ще якась кобилиста тітка з губами замість мозку блювоне, що з двома язикамі вона швидше отримує оргазм.

я давно зауважила, що російські письменники страждають на манію пасіння народів і месіанство.
я сподівалася, нашим вистачить клепки так не позоритись. не вистачило.

йому вже відповіли, і дуже влучно:
Жлоб детектед
але мені тут навіть не про жлобство. мені про мізогінію. якої, здається, щодня більшає.

в шановного kerbasi, якому я, власне, і завдячую посиланням на Андруховичів висер, я навіть посварилася на цю тему з розумними людьми :((

зі.
перед сном вчора подивилася фільм Battleship. життерадісна брідотіна, яка каже igdrazil, здоров"ячка йому ще на 100 років.
але після нього мені всю ніч снилося, ніби я величезна страхоморда почвара, яка жере російськомовних фарбованих білявок.

на прошлой неделе в Киеве была pussy_ca_at. последний раз мы с ней виделись вживую лет 12 назад, ещё в Луцке. она приезжала ко мне и моему будущему бывшему мужу со своим будущим бывшим мужем :)

но я не о ней и не о фидо (хотя про фидо стоило бы написать).
я о Дримтауне, в котором мы с ней тусовались -- поскольку надо было параллельно выгуливать ейное дитя и детей, выданных ей под расписку.

так вот. мы там посетили в той или иной форме с десяток заведений. ни в одном -- повторяю, ни в одном -- на мой украинский мне не ответили по-украински. отвечали по-русски в течение всего разговора.
это было отвратительно и унизительно.
поэтому -- несмотря на неплохой выбор заведений -- я в Дримтаун больше не пойду. ибо нехрен.

зы.
а на прошлой неделе у нас в пятницу отрубился интернет (когда работаешь дома, довольно легко потерять счёт дням -- мы забыли вовремя заплатить за инет). я полдня пыталась дозвониться в IP Net. мало того, что ни с городского, ни с мобильного дождаться оператора не получилось -- автоматическая система ответов была вся на русском.
ни.единого.слова.по.украински.
даже предложения выбрать украинский в меню не предусмотрено.
я вот думаю -- каким образом мне поставить руководство этой компании в известность о моём недовольстве этим фактом.

з укрбашу:

Сьогодні виходив на зупинці, десь під вечір...
Підходять два таких накачаних тіпулі і один видає:
- Нє подскажетє которий час?
кажу:
- О-пів на третю...
- О нарешті українець... дякую!
розвертаються і йдуть...

Користуйтесь солов'їною!

Микола Єременко (Черкаси)
Слово про державні мови (із збірки "Зигзаги")

Споконвіку в держави, у нації
Стало добрим законом, панове:
Жить не може людина у Франції
І не знати французької мови.
То вода для людини для спраглої,
Джерело життєдайне, чудове.
Жить не може людина у Англії
І не знати англійської мови.
В кожній мові -- квітіння конвалії,
Гуркіт грому і гомін діброви.
Жить не може людина в Італії
І не знать італійської мови.
Із колиски до миті останньої
Є в людей розуміння здорове:
Жить не може людина в Іспанії
І не знати іспанської мови.
Хай слова вирізняються в реченні,
Як зерно, а не жмуття полови.
Жить не може людина в Туреччені
І не знати турецької мови.
Може, в мене поняття і спрощенні,
Та тримаюсь такої основи:
Жить не може людина в Угорщині
І не знати угорської мови.
Жить не можна в Норвегії, Швеції,
У Румунії коло Молдови,
У Німеччині, в Польщі, у Греції
І не знати державної мови.
Тож думки пропливають, як тіні,
В далину, в безгоміння Дніпрове:
Жити можна лише в Україні
І не знати вкраїнської мови....

joanerges, щоб він нам був здоровий, ділиться дуже цікавими матеріалами. як завжди.
(до речі, тут можна проголосувати за його блог)

конспективно про національну ідентичність в Україні і її роль у націетворенні. з оцієї от книжки:
Нагорна Л.П. Регіональна ідентичність: український контекст. — К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 405 с.

зі.
якщо хтось знає, де її можна купити, свисніть мені, плс.

из категории "странная девушка" в категорию "приємна жіночка". в Крыму меня иначе, как девушкой, никто не называл. но Крым это не показатель.
сегодня шла по Прорезной на Крещатик, решила зайти в Аваль, снять денег с карточки. банкомат мне не дал ни денег, ни квитанции. вышедший из дверей офиса упитанный, хорошо за 50 охранник в цивильном любезно (такою собі центральною українською) мне сообщил, что банкомат не работает.
я его спрашиваю -- мол, чего не повесите бумажку, что не работает -- тот добродушно отвечает, мол, ему не положено.
я разворачиваюсь идти дальше, а он такой -- а як же гроші?
кажу, та які вже гроші.
він -- в касі отримаєте.
захожу. из трёх касс работает одна, и в ней пего-седой дядечка в дорогом, но плохо сидящем костюме платит за аренду офиса конторы Закордонгазпром, чи шо. і теж такою гарною українською.
я постояла минут пять и решила -- нафик, тут на почте ещё банкомат есть.
выхожу -- а мне охранник машет рукой на вип-кассу, говорит, там никого, и там мне точно дадут денег.
захожу туда. там сидит приятная барышня. она любезно проверила состояние моей карточки, выдала денег и сказала, что в след. месяце карточка истекает, и надо получить новую. и это всё замечательным красивым украинским. я её от души поблагодарила и пошла на выход. в это время там охранник рассказывал какой-то растерянной тётечке, как что-то найти. говорит, мол, пошкандибаєте (вот вылетело слово из головы -- что-то среднее между пошкандибаєте и почимчикуєте. бодро, но не без трудностей. причём я его никогда раньше не слышала, но сразу поняла) два кватрали вгору.
тётечка за ним повторяет -- ага, пошкандибаю.

я ещё пару кварталов после этого лыбилась :)

а потом на Петровке в жд кассе преприятнейше обменялась любезностями с тамошней продавщицей. тоже по-украински.

(это приятно скрасило мне тот факт, что я не забрала денег ни в одной из контор, куда я, собсно, за ними сегодня ходила)