Mary Xmas: Бо я давно не вірю в силу слова

тут люди, которые совсем по-украински не понимают, встречаются крайне редко.
и, в основном, не мне.
если же на мой вежливый ответ по-украински мне говорят, что не понимают, я переведу. мне не сложно.

From:

Якщо людина з України, то принципово не перейду, а коли іноземець то якщо попросить чи ввічливо натякне на те що погано мене розуміє. Саме смішне в стосунках з росіянами це те, що вони як правило так не роблять. Замість цього вони або відверто конфліктно заявляють, щось в стилі "гаварите на панятном язіке", абож мовчать з цього приводу, а потім ображаються. Доречі недавно спілкувався з литовцями так от, здивувало те, що вони або зразу вічливо просили говорити з ними "вражою мовою", абож навпаки на пропозицію говорити російською відповідали щось в стилі "да нет, мы понимаем только говори помедленнее".

From:

looli.livejournal.com

Очень, очень хорошо. А скажите пожалуйста - как вы отличаете человека с восточной Украины от русского, и действуете по своим "принципам"? На Востоке подавляющее большинство общается на русском языке, и, как коренная дончанка, могу сказать что это происходит не из-за того, что мы, мовляв, так ненавидим родную речь. Просто одного преподавания в школах (и вузах, если только это не украинский филфак) недостаточно для того, чтобы люди могли свободно говорить на государственном языке. Я не так давно попала на съезд украинистов в Донецке, так вот там ВСЕ говорили исключительно на украинском. Я общалась с профессором из Словакии, который с одинакым успехом употреблял оба языка. А у меня просто-напросто сказалось отсутствие практики, и извинившись за "свій жахливий акцент", я перешла на русский, избавив тем самым и себя и него от неловкой ситуации.

И я считаю что ничего стыдного, или позорного в этом нет. Да, я украинка. Если бы на улице вы обращатились ко мне на украинском, я бы сначала попыталась переключить свои мысли на совершенно другую волну, потому что эти языки, несмотря на видимое сходство, абсолютно разные, и чтобы ГРАМОТНО, а не черт знает как, употреблять ридну мову, нужны не 11 классов школы, не энное количество прочитанных книг... Нужно постоянное общение, и ваши принципы демонстрируют только неумение понять настоящую причину того, что сейчас происходит с (уже набившим оскомину) языковым вопросом.

From:

Спершу відповім на Ваше запитання, східняка від росіянина я відрізню за вимовою. А коли не буду впевнений то перепитаю чи знає він українську й звідки він. Так, навіть якщо людина з Донецька наприклад (я не кажу українець, бо тут мене цікавить країна проживання, а не національність чи навіть громадянство) попросить перейти на російську я найшвидше цього не зроблю.
Щодо розуміння теперішньої ситуації, то якраз я її розумію чудово. Років до 15 я був класичним білінгвом - українська дома та з родичами та ще у Львові, а на вулиці, в школі з друзями - російська. І що характерно жодного разу ніхто з моїх співрозмовників на таке розуміння, вічливість та шану не зреагував так як випливає з ваших зауважень - ніхто ніколи на українську не переходив, не починав говорити нею першим. Односторонні якісь виходили ввічливіість та розуміння. А от після того як я почав спілкуватися з людьми виключно українською такі випадки стали траплятися з вражаючою регулярністю. Кажуть ввічливо переходити на мову співрозмовника, якщо усі ввічливі то принаймні в 50% випадків в розмовах зі мною російськомовні мали б переходити на українську. Але практичний досвід спілкування мені говорить, що мовно-ввічливих російськомовних людей в нас ледь наберетьтся на пару відсотків. А от серед україномовних таких абсолютна більшість (це власне головна причина чому українська не виходить за межі дому). Результат такої односторонньої ввічливості в Києві наприклад очевидний - з одного боку українці становлять абсолютну більшість населення (їх частка навіть на пару % більша ніж в цілому в країні, а коли конкретніше майже 80%) і якщо не половина з них то вельми значна частка досі україномовні вдома, але коли пройтися по вулицям та прислухатися, то скаладається враження, що українська, це мова маленької меншини яка захопила владу. Зараз в Києві та й в більшій частині України бути україномовним = бути білінгвом в абсолютній більшості випадків, а от якщо людина говорить російською то як правило вона говорить російською і все, точка. Висновок - нахуй таку "ввічливість". Свого часу я зрозумів, що якщо хочу говорити українською то я усього то повинен НЕ ГОВОРИТИ РОСІЙЙСЬКОЮ, і нажаль, тут вже ніц не зробиш, це єдиний спосіб для людини що живе в російськомовному середовищі.
А що я правий, то Ви, пані Лулі самі підтвердили, процитую "...просто-напросто сказалось отсутствие практики..." чи ще "...Нужно постоянное общение...". Ну і як це все отримати якщо люди й далі будуть "ввічливо" та з "розумінням" переходити на російську?

From:

слушай, а ты на меня не сердишься, что я с тобой по-русски говорю?
мой украинский по сравнению с твоим такой... жалобный.

From:

Дуже хороший принцип. Викликає повагу.

From:

ти не повіриш, але мене так дратує, коли я у маршрутці відповідю кондукторові чи прошу водія зупинитись (звичайно, українською), а на мене обертаються.
на тих, хто говорить російською, не обертається ніхто.

From:

iozhikov.livejournal.com

Гм. А на мене не обертаються.

From:

гарна штука паранойя.

From:

Та я-то повірю, бо я сам багато років прожив у Дніпропетровську в таких умовах :) і мене питали "как погодка во Львове?" щодня тільки тому, що я говорив українською. Зараз, до речі, вже цього немає, а наприкінці 90-х ще було.

Але є велика різниця. Якщо для дніпропетровців людина, що говорить з ними українською - приїжджий з Заходу, то для кримчан це не просто приїжджий, це ще й ВОРОГ. Якому треба негайно вказати на те, що тут йому не місце (незважаючи на те, що ця людина - турист, що годує цих самих кримчан, привозячи сюди свої українські гривні). Оце мене злить найбільше.

From:

а ще мене в Криму вбивала просто ненависть російськомовних до кримських татар.
це жах просто.

From:

это есть. и это удручает.
с другой стороны пустые земли, которые не обрабатывались и не нужны были никому стали ухоженными поселениями с домишками и огородами, а русскоязычное население сразу стало вопить про "захват плодородного Крыма". Но чаще крымских татар не любят городские жители, которые с ними бо о бок не живут.

From:

zmeuka.livejournal.com

"Государственный язык русский, все должны на нем говорить" - не вполне соответствует действительности. 20 лет назад, плюс-минус кочерга, государственным языком УССР был украинский. А русский был языком межнационального общения СССР.
Знание его не было необходимым условием для жизни гражданина СССР вообще, но крайне необходимым для того, чтобы он смог хоть чего-то добиться.

Второе - сейчас есть весьма немалое количество народу, которым действительно трудно говорить по-русски. Нет активного словарного запаса и прочее - за ненадобностью. С понималкой действительно никаких проблем.
Так почему ожидания того, что твой украинский поймут в любом месте Украины, не должны оправдываться? Если русскоязычный человек прожил здесь какой-то время - он вполне нормально поймёт украинскую речь на слух; полностью двуязычных диалогов на улицах много - один собеседник по-русски, второй - по-украински.

А вот если его корёжит от наличия "ненавистной хохляцкой мовы", это уже расстройство психики.

From:

аминь.

зы. я ж забыла вам отдать диски с ШерлокХолмсом.
вы сегодня в городе не будете?

From:

меня во Львове поражало вот что: когда я обращаюсь по-русски с вопросом мне отвечают по-украински. А вот в Австрии к примеру, если спросишь по-английски никому в голову не придет отвечать по-немецки. Отчего бы так?

From:

а меня в Киеве поражает вот что -- спрашиваешь по-украински, а отвечают по-русски.
а вот в Германии, к примеру, если спросишь по-немецки, никому не придёт в голову отвечать по-французски.

From:

и это тоже есть. но если житель отдельно взятой страны видит путешественника, человека приезжего, который задает вопрос на языке, который он знает, а в ответ вместо честного "я вас не розумию" получает развернутый ответ на иностранном языке - я всерьез думаю, что это "гипер-гордость" языковая. С другой стороны, если бы я спросила на испанском, то мне ответили бы, что не понимают. вопрос: зачем вообще быть "любезным" на родном языке, если ты не собираешься отвечать на языке на котором спросили?

пример в Польше. К нам часто обращались на ломаном польском туристы, принимая за поляков, мы честно отвечали на инглише или на таком же ломаном польском. Поляки при этом не отвечают по-польски на вопросы по-украински, а либо переходят на русский, либо на украинский, либо предпочитают осведомимться говорим ли мы по-немецки/английски.

Я ничего против не имею украинского языка, но местами на Западе Украины имеет место пихатість національна instead of понимание :)

From:

А розуміння чого? Що люди мають розуміти?
Доречі коли вже згадали регіони, то на Сході процвітає придушений комплекс неповноцінності на грунті усвідомлення національної ідентичності.

From:

looli.livejournal.com

>>>на Сході процвітає придушений комплекс неповноцінності на грунті усвідомлення національної ідентичності

сами поняли что сказали?)

From:

давайте сразу расставим все точки над ё: мой мессадж - это лишь размышления на тему языковой гибкости, основанные на мое ЛИЧНОМ опыте, поэтому вот эти вот выпады "на Востоке процветает..." выглядит по меньшей мере странно.

Хотелось бы примеры из жизни о комплексе неполноценности на основе осознанности национальной идентичности. То есть вы считаете, что вочточные украинцы переживают, что они "менее украинцы", чем украинцы других регионов?

From:

То не наїзд, то так зауваження у відповідь на "пихатість національна". Доречі дуже дякую за розуміння того що саме я сказав. Так мені здається, що серед дуже багатьох українців на сході поширений комплекс національної непоноцінності, який вони в собі душать, одним з зовнішніх проявів цього процесу (ось тут вам приклади) є негативне ставлення до західняків та заяви про те що вони (західняки) взагалі не українці, от ми нащадки козаків... Далі переказувати не буду бо подібне явно чули, читали. Коли хочете то можу подати в розгорнутому вигляді. Подискутуємо. Мені було б цікаво. Але зразу попереджаю для мене дискусія це обмін думками, а не спосіб переконати когось в своїй правоті.

From:

я сразу предупреждаю, что отвечать за всех восточных украинцев не могу, а в своем случае являюсь гражданкой Украины, а моя национальная составляющая разнообразна и не содержит украинцев совсем :) так что за себя не отвечаю тоже:) поэтому "нащадки козаків" це не про мене :) тобто номінально так, але ж не зовсім :)
простой пример: я гражданка Украины, люблю эту страну, думаю и говорю по-русски , на работе говорю и пишу и осмысливаю по-английски, знаю украинский достаточно для понимания и общения и чтения литературы, очень люблю украинский язык, но ситуативно применять его приходится крайне редко. Замечу, росла я в Крыму, гда украинский в нашей школе не преподавали совсем, но была украинская литература в перводах на русский. Вопрос: менее ли я гражданка Украины, чем житель к примеру Черновицкой области?

Я, честно говоря, не встречала среди даже случайных знакомых мнений относительно не-украинскости западных украинцев. Иногда мне кажется, что это скорее проекции тех, кто сомневается в собственной национальной идентичности :)
Пока вопрос мой звучит так: если ВСЯ Украина в одно прекрасное утро заговорит виключно українською, чи стане Украіна більш українскою? Чи залишаться комплекси неповноцінності на грунті усвідомлення національної ідентичності?

From:

souldrinker.livejournal.com

Может, они на самом деле пытаются по-русски ответить, но тебе сложно это классифицировать как русский? ;-)

From:

ой-вей.
съезди во Львов. послушай.
там так говорят -- слушала б и слушала.

From:

о нет :) я к счастью понимаю западній украинский :))

From:

Все це неправда. У Львові від 20 до 30 процентів населення говорить російською, і на вулиці в будь-якому районі міста можна почути російську мову. Як правило, україномовні і російськомовні спілкуються між собою кожен своєю мовою, тому вас просто сприймають як земляка-львів'янина - тому і не переходять на російську. А щодо "я вас не розумію" у відповідь на російську - я не вірю, що ви таке чули, принаймні, більше одного разу. Інакше я чув би таке щодня (а я не чув ніколи).

From:

я не говорила, что мне ответили "не понимаю", я говорила о том, что 90% львовян, которые встретились мне и с которыми надо было общаться отвечали по-украински на мой русский.

From:

Ну, то я пояснив вам, чому. Я теж завжди відповідаю українською. Якщо мені скажуть на це "извините, я из России, не понимаю" - перейду на російську і поясню російською.

From:

а по умолчанию считается, что русскоязычные понимают украинский? англоязычному вы б не стали по-украински отвечать?

From:

Якби у Львові було 20-30% англомовного населення, а в Україні в районі 40% англомовного населення, і все це населення розуміло би українську, то я, безперечно, відповідав би українською.

From:

angryxpeh.livejournal.com

Не менее 90% харьковчан ответят на русском на украинский, и это почему-то никого не удивляет.

From:

а может и более.

From:

angryxpeh.livejournal.com

А мне во Львове неонократно отвечали на русском, хотя я обращался на украинском. Отчего бы так?

From:

не ко мне вопрос. к львовянам.

From:

oll-vill.livejournal.com

А меня во Львове поражала языковая толерантность.Когда я обращалась к людям на улице на русском языке, они моментально переходили на русский, а мои знакомые говорившие между собой на украинском при моём появлении тут же переходили на русский...

From:

надо видимо знать места :)

From:

tyrik.livejournal.com

Интересно, может тон неверный был взят? Мне вот, например, когда я на украинском говорил, пару раз на русском отвечали - замечали акцент (Львов, Ивано-Франковск).

From: