maryxmas | про Бабий яр

Бабин Яр: засіб самопізнання і безодня позалюдського
Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
...не було ніякого "раптом". Бабин Яр став тільки новим, черговим сегментом того страхітливого "червоного колеса", яке вже котилося Україною з 1917 року. Масовий терор за майновими, політичними та національними ознаками став за чверть століття елементом не те що буття, а повсякденного побуту жителів України. Ті, хто опирався цьому терору, були вибиті у 1918, 1920, 1930, 1933 та 1937 роках. Всі верстви населення були охоплені соціальною селекцією, здійснюваною партією більшовиків. До речі, і сама партія не стала винятком, особливо наприкінці 1930-х років. Ідеальний виконавець будь-яких наказів влади, ідеальний гвинтик великого соціального механізму, - ось яка нова людина виводилася у ленінсько-сталінських інкубаторах. Отож покора, мовчання та готовність брати співучасть у будь-яких, навіть найабсурдніших та найжахливіших діях влади стали запорукою виживання мільйонів людей. Від звички переходити на інший бік вулиці, побачивши знайомих тобі родичів когось заарештованого "компетентними органами" до мовчазної співучасті у трагедії Бабиного Яру – один крок. Власне, до Бабиного Яру була Биківня – трагедія, цілком сумірна з ним за масштабами і жорстокістю. Київ, який пережив Биківню, був готовий до Бабиного Яру. Один червоний прапор був замінений іншим, одна форма розстрільних команд – іншою, одні прихильники соціалізму для обраних прийшли на місце інших. "Червоне колесо" покотилося далі по людських долях. І чи зупинилося воно назавжди після Бабиного Яру?