maryxmas | трішки Луцька під дощем

ось тут -- гарні давні гравюри із Луцьком.
дуже тішилася, коли побачила у Вільнюсі поряд із центральною вулицею -- вулицею Гедіміна -- вулицю Любарта.

зі.
після походу у центр сучасного литовського мистецтва для повернення моєї загрожної віри в людство поперлася до місцевої картинної галереї, зваблена вивіскою про 16-19 століття. зали із 16 і 17 століттями виявилися зачиненими, але й 18 та 19 дуже мене потішили. щоправда, споглядати там на стінах Чарторийських, Сапег, Вишневецьких та всяких інших гетьманів було дуже дивно. щось подібне я відчувала під час перегляду "Огнем і мечем". і я не можу сказати, що це відчуття меня подобається.

і на цвинтарі бенедиктинців мені постійно впадали у вічі знайомі прізвища -- як от Міцкевичі й Бродські. (між іншим, Міцкевич, котрий той самий, свого часу добряче потинявся Волинню)

ззі.
мій дід, отой, котрий воював у російсько-японській війні, вчився свого часу у Вільні. і все життя це місто називав саме так і дуже сварився на тата, коли той казав -- Вільнюс.
чи треба мені згадувати, що мій дід був монархіст? мій батько теж, між іншим, монархіст. досі дивуюся, звідки в мене ці ліберальні погляди.