романтичний націоналізм
Oct. 19th, 2007 12:00 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasзвідси -- http://community.livejournal.com/ua_nazionalism/92593.html (поділилися в коментах під постом про сашка_14)
скопіюю під кат.
відкритий лист від керівника ГО "Осьмомисли" докторанта філософії політики Галини Дичковської (дочки одного з нинішніх керівників комбатантів-ветеранів Дивізії СС "Галичина" Ореста Дичковського):
Метафізика мого Майдану,
або відкритий лист до
Олега Тягнибока та Олександра Сича
Шановні друзі, високоповажні політики!
Насамперед хочу подякувати Вам, що Ви є, що не боїтеся висловлювати те, що часто є наболілим в українській душі, та вічно псевдо соромливо замовчуваним. Ви вчите людей не соромитися того, що вони українці, і за це Вам щира подяка.
А написати цей лист змусив мене Ваш рекламний щит в нашому рідному Івано-Франківську, де усміхнений Олександр Сич пояснює нам, що «НАЦІОНАЛІЗМ – це Всеукраїнське Об’єднання СВОБОДА».
Весною 2007 року, на конференції в Луганську, де йшла мова про спільні цінності для Сходу і Заходу України, більшість учасників і Ви, як мені здавалося, в тому числі, прийшли до висновку, що НАЦІОНАЛІЗМ – це УКРАЇНА і її інтеграція. Чи розумієте Ви, що своїм плакатом заперечуєте вказане твердження?
Організація Українських Націоналістів, спадкоємцями яких Ви себе позиціонуєте, ніколи не стверджувала, що націоналізм – це ОУН. Націоналізмом був Шевченко і Хвильовий, Міхновський і Чайковський, Січові Стрільці і СВУ.
Найбільшим моїм націоналізмом був Майдан. Як символ взаємоповаги і взаємопідтримки, як жива інтеграційна співпричетність між людьми, як масове долання страху бути собою, а значить, – бути українцем.
Великдень. Квітень 2007 р. П’ятий канал транслює документальний фільм про Володимира Івасюка і раптом стає зрозуміло, що Майдан почався саме там, в уже віддалених радянських брежнєвсько-застійних часах, на Личаківському цвинтарі. Ні, не «Україна без Кучми» і навіть не голодування студентів у 1990-х, - могила Володі Івасюка у Львові була першим Майданом – місцем, де масово відстоювали власну гідність, де протестували проти безглуздої смерті тільки за те, що ти посмів бути собою, бути українцем, бути творцем.
Якщо заглиблюватись в історію, витоки Майдану знайдемо в УПА і козаччині, в релігійних прощах і народних звичаях. Всюди, де люди виявляли співпричетність до чужого болю і труднощів. Жодним чином не хочу применшувати заслуг тих, хто здійснював чи приймав участь у інших, не названих тут акціях чи подіях, – вони всі – єдиний ланцюг протесту проти зневаги до людини, проти заперечення України.
Всі вони – зміст, мета і сутність українського націоналізму, який є «всього лиш» часовою і просторовою єдністю в співпричетності «мертвих, живих і ненароджених».
На Україні ніколи не приживеться націоналізм Ле Пена, Морраса чи Шовена, так само, як і партійний націоналізм ВО Свободи, бо суть націоналізму в його надпартійності, бо український націоналізм – це розбудження святості України і кожного українця, її сокровенної душі, її призначення від Бога бути собою , не оглядаючись ні на Росію, ні на Америку, ні на Європу.
Я знаю як працюють політтехнологи:
Істинна потреба = Свобода = Націоналізм = ВО Свобода
Схема проста до болю, і не Вами вперше використана, але націоналізм , який є істиною співпричетності не потребує технологій, хоча б тому, що він уже є істиною…
С туденти часто запитують: «А поясніть просто, що ж таке націоналізм?» Я відповідаю приблизно так:
Коли луганський шахтар після аварії потрапить в лікарню інвалідом і заплаче з горя і безвиході, і від цього защемить Ваше серце, та знайде можливість подолати його безвихідь – це і є український націоналізм.
Тільки не треба казати, що націоналізм не знає жалю, що всі ви воїни без страху і сумніву. Воїн без серця – це монстр, який творить імперію. Співпричетність до болю іншого, до іншої душі народжують справжніх воїв, творять істинний націоналізм, дають силу протесту, дають впевненість дії і запобігають егоїстичному самолюбуванню.
Щиро бажаю Вам і кожному з нас знайти істинний націоналізм Вашого серця.
З повагою, Галина Дичковська. 14.09.07.
P. S. Пошта сьогодні, 15.09.07. принесла бюлетень українського націоналіста ВО Свобода, №3, 2007.
На третій сторінці Олександр Сич каже мудро: «Часто саме приватний інтерес ставить безпеку держави під загрозу…» На тій же сторінці хтось під ініціалами О.С.: «Всі вони: Партія Регіонів, БЮТ, НУНСО – Одним миром мазані! То чи варто обирати з-поміж них?! Задумайся, мудрий галицький виборцю…»
Це інтеграція? Це єднання?
Це співпричетність? Це націоналізм?
Це Україна?
Чи ПРОТИСТАВЛЕННЯ і САМОЗВЕЛИЧЕННЯ?
Задумайся, мудрий галицький виборцю…
скопіюю під кат.
відкритий лист від керівника ГО "Осьмомисли" докторанта філософії політики Галини Дичковської (дочки одного з нинішніх керівників комбатантів-ветеранів Дивізії СС "Галичина" Ореста Дичковського):
Метафізика мого Майдану,
або відкритий лист до
Олега Тягнибока та Олександра Сича
Шановні друзі, високоповажні політики!
Насамперед хочу подякувати Вам, що Ви є, що не боїтеся висловлювати те, що часто є наболілим в українській душі, та вічно псевдо соромливо замовчуваним. Ви вчите людей не соромитися того, що вони українці, і за це Вам щира подяка.
А написати цей лист змусив мене Ваш рекламний щит в нашому рідному Івано-Франківську, де усміхнений Олександр Сич пояснює нам, що «НАЦІОНАЛІЗМ – це Всеукраїнське Об’єднання СВОБОДА».
Весною 2007 року, на конференції в Луганську, де йшла мова про спільні цінності для Сходу і Заходу України, більшість учасників і Ви, як мені здавалося, в тому числі, прийшли до висновку, що НАЦІОНАЛІЗМ – це УКРАЇНА і її інтеграція. Чи розумієте Ви, що своїм плакатом заперечуєте вказане твердження?
Організація Українських Націоналістів, спадкоємцями яких Ви себе позиціонуєте, ніколи не стверджувала, що націоналізм – це ОУН. Націоналізмом був Шевченко і Хвильовий, Міхновський і Чайковський, Січові Стрільці і СВУ.
Найбільшим моїм націоналізмом був Майдан. Як символ взаємоповаги і взаємопідтримки, як жива інтеграційна співпричетність між людьми, як масове долання страху бути собою, а значить, – бути українцем.
Великдень. Квітень 2007 р. П’ятий канал транслює документальний фільм про Володимира Івасюка і раптом стає зрозуміло, що Майдан почався саме там, в уже віддалених радянських брежнєвсько-застійних часах, на Личаківському цвинтарі. Ні, не «Україна без Кучми» і навіть не голодування студентів у 1990-х, - могила Володі Івасюка у Львові була першим Майданом – місцем, де масово відстоювали власну гідність, де протестували проти безглуздої смерті тільки за те, що ти посмів бути собою, бути українцем, бути творцем.
Якщо заглиблюватись в історію, витоки Майдану знайдемо в УПА і козаччині, в релігійних прощах і народних звичаях. Всюди, де люди виявляли співпричетність до чужого болю і труднощів. Жодним чином не хочу применшувати заслуг тих, хто здійснював чи приймав участь у інших, не названих тут акціях чи подіях, – вони всі – єдиний ланцюг протесту проти зневаги до людини, проти заперечення України.
Всі вони – зміст, мета і сутність українського націоналізму, який є «всього лиш» часовою і просторовою єдністю в співпричетності «мертвих, живих і ненароджених».
На Україні ніколи не приживеться націоналізм Ле Пена, Морраса чи Шовена, так само, як і партійний націоналізм ВО Свободи, бо суть націоналізму в його надпартійності, бо український націоналізм – це розбудження святості України і кожного українця, її сокровенної душі, її призначення від Бога бути собою , не оглядаючись ні на Росію, ні на Америку, ні на Європу.
Я знаю як працюють політтехнологи:
Істинна потреба = Свобода = Націоналізм = ВО Свобода
Схема проста до болю, і не Вами вперше використана, але націоналізм , який є істиною співпричетності не потребує технологій, хоча б тому, що він уже є істиною…
С туденти часто запитують: «А поясніть просто, що ж таке націоналізм?» Я відповідаю приблизно так:
Коли луганський шахтар після аварії потрапить в лікарню інвалідом і заплаче з горя і безвиході, і від цього защемить Ваше серце, та знайде можливість подолати його безвихідь – це і є український націоналізм.
Тільки не треба казати, що націоналізм не знає жалю, що всі ви воїни без страху і сумніву. Воїн без серця – це монстр, який творить імперію. Співпричетність до болю іншого, до іншої душі народжують справжніх воїв, творять істинний націоналізм, дають силу протесту, дають впевненість дії і запобігають егоїстичному самолюбуванню.
Щиро бажаю Вам і кожному з нас знайти істинний націоналізм Вашого серця.
З повагою, Галина Дичковська. 14.09.07.
P. S. Пошта сьогодні, 15.09.07. принесла бюлетень українського націоналіста ВО Свобода, №3, 2007.
На третій сторінці Олександр Сич каже мудро: «Часто саме приватний інтерес ставить безпеку держави під загрозу…» На тій же сторінці хтось під ініціалами О.С.: «Всі вони: Партія Регіонів, БЮТ, НУНСО – Одним миром мазані! То чи варто обирати з-поміж них?! Задумайся, мудрий галицький виборцю…»
Це інтеграція? Це єднання?
Це співпричетність? Це націоналізм?
Це Україна?
Чи ПРОТИСТАВЛЕННЯ і САМОЗВЕЛИЧЕННЯ?
Задумайся, мудрий галицький виборцю…
