з моїх особистих новин

відтанцювала заключну конференцію за проектом "Жіночий кінозал".
ще лишилося написати звіт і остаточну версію методичних рекомендацій.
і провести ще три покази. а може, і чотири, якщо пощастить.
моя сторінка на фейсбуці ФемінізмУА зібрала вже 58 людей. підписуйтесь і ви, і кажіть іншим :)

завтра лечу в Швецію -- до феміністської школи. повернуся 20 жовтня.
по поверненню поїду з коханим чоловіком до Луцька -- святкувати день народження мій, моєї невістки і мого тата :) і його чергову книжку. в мене, щоб ви знали, тато -- видатний російський авантюрний письменник.
а от якби українські видавці не чухали дупу і не длубали в носі, був би він видатний український авантюрний письменник. бо пише він про події, які відбувалися на Волині. яка -- як не крути, земля аж ніяк не російська.
в нього шикарний історичний романт про корону Вітовта -- українські видавці таке не хочуть. ну не хочуть українські? видадуть російські. ще й подякують.

голосувати не буду. в Луцьку я хоч і прописана, але в списках на дільниці мене нема. це знімає з мене відповідальність читати їхні тупі одноманітні програми і порпатися в їхньому кривому синтаксисі і недоладному словожитку, від якого мене родимчик бере.

мовне

днями їхала на таксі (бо мала купу торб і запізнювалася), знайшли з водієм спільну мову на тому, що комуняку на гілляку і що реклама в них тупа. у водія під Черкасами комуністи під час розкуркулення розстріляли всю родину -- 43 душі. і тільки його бабуся, вагітна його татом, втекла з розстрільної ями.
а його самого батько вдома (вже в Києві) все дитинство бив по губах за кожне російське слово -- і примовляв: ти маєш пам"ятати, хто ти і якої ти мови.
у водія цього двоє синів. старший народився на початку 1990-их -- і говорить тільки українською. і вдома, і з друзями, і друзі в нього всі україномовні.
а молодший народився у 2000 році. і цей говорить лише російською і на українську не переходить. отакий вам мовний розкол по одній родині -- по вертикалі і по горизонталі.

зі.
мені дивно читати рекомендації з українізації, котрі зараз поширюються.

в мене вже багато років весь софт і всі налаштування там, де я зареєстрована, українською. якщо української нема, то англійською. (і я не можу собі уявити, щоб це було в будь-який інший спосіб)
я регулярно купую україномовні видання, зокрема, всякі високочолі, типу Критики. будуть гроші -- оформлю передплату на кілька газет і журналів українською для бібліотеки в Луцьку.
і книжки купую. публіцистику. наукові видання. зокрема, перекладні (щоправда, я часто не можу їх читати, бо мене від кривого синтаксису і слововживання тіпає. можу собі уявити, як мучаться українські філологи, читаючи такі книжки. якщо, звісно, вони їх читають)
але купую, так.
коли я виходжу з хати, я спілкуюся виключно українською (за декількома нечисленними випадками). з продавцями, водіями і службовцями/службовками -- тільки українською. (це викликає постійні проблеми із диспетчерками таксі -- вони сприймають мою українську як законний привід мені хамити і роблять це із гідною подиву постійністю, при тому що я завжди абсолютно ввічлива і коректна. треба знайти спосіб на них скаржитись, бо дістали)
і вітаюся з ними українською, і питання задаю українською, і дякую українською, і завжди посміхаюся до них -- звичайно, якщо вони мені до цього не хамили.
багато з них переходить на українську і говорить нею цілком природньо і комфортно.

я не переходжу на російську, коли до мене звертаються російською. і раніше цього не робила, і надалі цього не робитиму.
я до чого. я це все - і багато іншого -- роблю вже багато років. не бачу, що в цьому такого особливого, щоб про це писати цілі рекомендації.

карикатури з журналу Крокодил

тут ціла купа

тим, кого мучить ностальгія за радянськими часами, варто подивитися уважно.

інтернет дуже схожий на Давній Єгипет: всі пишуть на стінах і поклоняються котам

це чудове створіння, іржаво-плямистий котик, народився у Берлінському зоопарку -- вперше за 168 років його існування. зоопарку, не кота.

а шотландська дика кішка

як і решта Шотландії, не одомашнюється.