![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasднями їхала на таксі (бо мала купу торб і запізнювалася), знайшли з водієм спільну мову на тому, що комуняку на гілляку і що реклама в них тупа. у водія під Черкасами комуністи під час розкуркулення розстріляли всю родину -- 43 душі. і тільки його бабуся, вагітна його татом, втекла з розстрільної ями.
а його самого батько вдома (вже в Києві) все дитинство бив по губах за кожне російське слово -- і примовляв: ти маєш пам"ятати, хто ти і якої ти мови.
у водія цього двоє синів. старший народився на початку 1990-их -- і говорить тільки українською. і вдома, і з друзями, і друзі в нього всі україномовні.
а молодший народився у 2000 році. і цей говорить лише російською і на українську не переходить. отакий вам мовний розкол по одній родині -- по вертикалі і по горизонталі.
зі.
мені дивно читати рекомендації з українізації, котрі зараз поширюються.
в мене вже багато років весь софт і всі налаштування там, де я зареєстрована, українською. якщо української нема, то англійською. (і я не можу собі уявити, щоб це було в будь-який інший спосіб)
я регулярно купую україномовні видання, зокрема, всякі високочолі, типу Критики. будуть гроші -- оформлю передплату на кілька газет і журналів українською для бібліотеки в Луцьку.
і книжки купую. публіцистику. наукові видання. зокрема, перекладні (щоправда, я часто не можу їх читати, бо мене від кривого синтаксису і слововживання тіпає. можу собі уявити, як мучаться українські філологи, читаючи такі книжки. якщо, звісно, вони їх читають)
але купую, так.
коли я виходжу з хати, я спілкуюся виключно українською (за декількома нечисленними випадками). з продавцями, водіями і службовцями/службовками -- тільки українською. (це викликає постійні проблеми із диспетчерками таксі -- вони сприймають мою українську як законний привід мені хамити і роблять це із гідною подиву постійністю, при тому що я завжди абсолютно ввічлива і коректна. треба знайти спосіб на них скаржитись, бо дістали)
і вітаюся з ними українською, і питання задаю українською, і дякую українською, і завжди посміхаюся до них -- звичайно, якщо вони мені до цього не хамили.
багато з них переходить на українську і говорить нею цілком природньо і комфортно.
я не переходжу на російську, коли до мене звертаються російською. і раніше цього не робила, і надалі цього не робитиму.
я до чого. я це все - і багато іншого -- роблю вже багато років. не бачу, що в цьому такого особливого, щоб про це писати цілі рекомендації.
а його самого батько вдома (вже в Києві) все дитинство бив по губах за кожне російське слово -- і примовляв: ти маєш пам"ятати, хто ти і якої ти мови.
у водія цього двоє синів. старший народився на початку 1990-их -- і говорить тільки українською. і вдома, і з друзями, і друзі в нього всі україномовні.
а молодший народився у 2000 році. і цей говорить лише російською і на українську не переходить. отакий вам мовний розкол по одній родині -- по вертикалі і по горизонталі.
зі.
мені дивно читати рекомендації з українізації, котрі зараз поширюються.
в мене вже багато років весь софт і всі налаштування там, де я зареєстрована, українською. якщо української нема, то англійською. (і я не можу собі уявити, щоб це було в будь-який інший спосіб)
я регулярно купую україномовні видання, зокрема, всякі високочолі, типу Критики. будуть гроші -- оформлю передплату на кілька газет і журналів українською для бібліотеки в Луцьку.
і книжки купую. публіцистику. наукові видання. зокрема, перекладні (щоправда, я часто не можу їх читати, бо мене від кривого синтаксису і слововживання тіпає. можу собі уявити, як мучаться українські філологи, читаючи такі книжки. якщо, звісно, вони їх читають)
але купую, так.
коли я виходжу з хати, я спілкуюся виключно українською (за декількома нечисленними випадками). з продавцями, водіями і службовцями/службовками -- тільки українською. (це викликає постійні проблеми із диспетчерками таксі -- вони сприймають мою українську як законний привід мені хамити і роблять це із гідною подиву постійністю, при тому що я завжди абсолютно ввічлива і коректна. треба знайти спосіб на них скаржитись, бо дістали)
і вітаюся з ними українською, і питання задаю українською, і дякую українською, і завжди посміхаюся до них -- звичайно, якщо вони мені до цього не хамили.
багато з них переходить на українську і говорить нею цілком природньо і комфортно.
я не переходжу на російську, коли до мене звертаються російською. і раніше цього не робила, і надалі цього не робитиму.
я до чого. я це все - і багато іншого -- роблю вже багато років. не бачу, що в цьому такого особливого, щоб про це писати цілі рекомендації.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-10-12 10:53 pm (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 07:59 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 08:58 am (UTC)Я от - не тільки.
no subject
Date: 2012-10-14 09:36 am (UTC)і те, що вони отримують задарма, вони не цінують.
вони і те, що отримують за гроші, цінують не дуже сильно.
no subject
Date: 2012-10-14 09:43 am (UTC)Їм не можна нічого давати, що було б не жаль віддати безкоштовно.
А от щодо того, що кожен з нас може віддати безкоштовно - це і є питання, чи не так? :)
no subject
Date: 2012-10-13 03:54 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-13 09:23 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 07:56 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 09:21 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 09:36 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 09:38 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-13 04:21 pm (UTC)Мову може "врятувати" лише позиція громади, яка не бажає відмовлятися від своєї нац. ідентичності. А "рятувальники" ломляться у відчинені двері - це легше за все.
no subject
Date: 2012-10-14 08:06 am (UTC)no subject
Date: 2012-10-14 08:06 am (UTC)