життя триває

поїздка спочатку на тиждень до Швеції (де я перекладала), потім на тиждень до Луцька (де я бігала по лікарнях, бо, слава Будді, в тата не інсульт, а як я вже була в Луцьку, то і собі пройшла обстеження -- неврологиня сказала, що симптоми ті самі, що й минулого року, що погано, але вони не прогресують, що добре) - на фоні недолікованої застуди -- добряче мене вимотали. (а ще я була в дантиста, де наслухалася про те, як я занехаяла свої зуби -- при моїй паранойі в цьому питанні це було дуже сумно, і виявлена нова дірка в зубі мене просто вбила -- я кілька днів ходила ледь не в паніці)
на вибори не ходила. не мала сили і наснаги.
зате ми відсвяткували татів день народження за столом вдома (хоча я вмовляла маму піти в ресторан), і це було добре -- як в дитинстві.
(тата під ювілей покликали у російську спілку письменників, то я тепер законна дочка письменника)

після повернення до Києва я більше ніж дві доби була дохла геть -- я майже не говорила, я лише спала і дивилася кіно. і слухала диско 70-их. таке кондове. а тепер слухаю рок-пісні дев"яностих. хороший був час. дикий, але симпатичний.

але потім я пішла на зустріч однієї жіночої організації, де розповідала про проект "Жіночий кінозал" (в нас ввечері, до речі, черговий показ), і людям він так сподобався і вони задавали стільки питань, що я відчула себе знову людиною.
але писати сюди все одно сили не мала (і досі не дуже маю).

ремонт триває -- все затягується і затягується. натягнути стелі і поставити кухню мали два тижні тому, але досі цього не зробили. я вже ладна переїхати туди і без кухні, і без стель, але там досі не підключені світильники -- і нема інтернету.
але є світло, тепло і гаряча вода.
там, правда, шаф нема і всі речі лежать в пакованах, сумках і коробках. і ліжка нема. але в нас є надувний матрас. і на ньому можна спати.