Originally posted by
morreth at
Менсплейнінговий "аргумент", за який треба одразу давати по пиціАле я добра, я спершу поясню, де тут лажа, щоб ми могли давати по пиці з чистою совістю:
Слухайте, але ж чоловік – це продукт виховання мами, жінки. Тому всі моделі які він використовує щодо іншої статті – це те, як він навичився з мамою.
Олександр Сергійович Пушкін, як ми знаємо, був продуктом виховання няні Орини Родіонівни.
Але коли він зріс, він не став кріпаком та не навчився брати до серця інтереси кріпаків, він залишився поміщиком а брав до серця інтереси шляхетства.
Погано зробила свою справу Орина Родіонівна.
Майже в кожного плантатора на півдні США була няня-рабиня, яка його вигодувала та випестила. Це не перетворювало плататорів на аболіціоністів, це не заважало їм потім користуватися безплатною працею негрів, карати їх канчуками, продавати, розлучати родини, наявність чорної Мамушки чи якогось Дядюшки Римуса у середньому призводила лише до виникнення сентиментальних почуттів щодо няні або дядька, але цей сантимент не переносився на негрів у принципі. Були навіть такі, хто потім карав канчуками своїх нянь та дядьок, продавав своїх молочних братів та сестер, ба навіть гвалтував, бо це було можна.
Погано робили свою справу чорні раби-вихователі.
Майже в кожного заможного античного грека чи римлянина був педагог - раб, який дитину навчав, поки вона не починала ходити до школи, а може, й після того, якщо пощастло купити освіченого раба (а під час воєн і освічені люди потрапляли в полон та робилися рабами). Діти виростали, робилися патріціями чи просто громадянами - і не скасовували рабство, гладіаторські ігри, борделі з рабами й рабинями, тілесні кари, вамі до них удавалися, самі гвалтували рабів та рабинь.
Погано робили свою роботу педагоги.
Ну тобто, що жінки самі винні у тому, що не скористалися зі своєї влади над хлопчиками, поки дитина не перейшла у руки державної ситеми виховання - це таке саме їбланство, як винуватити Мамушку в тому, що Скарлет не вирісла аболіціоністкою. У людини, яка займається дитиною від народження до десь п'яти років, нема часу на "виховання почуттів", бо дитина на той час потребує насамперед задоволення примітивних тілесних потреб: годувати, колисати, пвдпивати закакану попу, міняти записюрені пелюшки, і знов годувати, колисати, коло за колом. Навчання також присутнє - навчання людській мові, примітивного самообслуговування (щоб ложку до рота доносила дитинка, а не у вухо пхала, щоб просилася на горшечок), первісних навичок поведінки, це все треба запхати у голівоньку, фактично, ще мавпеняти, не припиняючи годувати, колисати та прати закакані лахи.
Це марудна й виснажуюча праця, а коли вона доходить кінця - дитинці десь п'ять років, вона вже не тільки не валяє в штані, а й може зав'язувати собі шнурки, складає слова у речення, оволодіває логікою на певному рівні і здатна до самонавчання - суспільство забирає його з рук жінки та віддає у школу, сад і т. д.
Який висновок зробила дитинка з усього попереднього процесу? Несвідомо зробила, ненавмисно?
"Мене обслуговувала, годувала, пестила жінка = жінки обслуговують, годують і пестять".
Пестячи та обслуговуючи маленьке людське мавпеня, можна навчити його лише тоу, що такі, як ти, зазвича пестять і обслуговують.
Тому коли чоловіченько приходить і каже, що ми, жінки, знову самідурепивинні, треба просто відповідати:
ПІШОВ НА ХУЙ.
Та й по всьому. Дякую за увагу.