я не дуже люблю Жадана. тому, власне, і не читаю

[maryxmas]

однак є в нього вірш, котрий мене заворожує. кожного разу, як я його читаю.
не знаю, чому.

Сергій ЖАДАН

ПОРУЙНУВАННЯ ЄРУСАЛИМУ
(Лицарська поезія)

Лицарство прагне воєн.
Лицар вдягає збрую,
важчу за нього вдвоє,
що, власне, його не турбує.

Лицар кохає неню,
має право на працю –
відрубувати полоненим
руки, ноги чи яйця,

робити замахи, змови,
ставити церкву шпилясто.
Натомість, не має змоги
займатись, наприклад, блядством

на службі, або в гешефті
кохатись. Лицарю гоже
минати спокуси дешеві,
на царство чекаючи Боже.

Лицар людина вільна.
Попри можливі страти
постійно встряє у війни,
щоби надерти сраки

маврам, чи пак арабам.
Залізом прикривши сподні,
лицар прямує радо
на Схід, за гробом Господнім.

Де-небудь в країні теплій,
на прю стаючи, мов до праці,
він потерпає в пустелі
від спраги та мастурбацій.

Молитву співаючи Богу,
в’їжджає врешті в долину.
Тримає вперто облогу
під стінами Єрусалиму.

Далі – питання часу.
А час приносить утіху –
в місті вмирають часто
настільки, наскільки й тихо.

Дохнуть, мов зловлена риба,
слабнучи від нудоти.
Ще деякий час потрібно
тримати облогу, аж доки

місто відчує втому.
Лишаться лише каліки.
В місто ввійти, а потому
чинити розбій, оскільки

життя, воно як намисто –
не варто шукати початок.
Три дні грабувати місто,
або ґвалтувати дівчаток

чи хлопчиків. Справа смаку
та досвіду. Лицар має
свободу вибору. Мапу
роздерто. Знамено має

на вітрі. Ясніють далі.
Та лицаря в самий розпал
посеред мертвих кварталів
раптово проймає розпач.

Тож лицар скидає лати
і лицарю перед Богом
глибоко поїбати
щодо наслідків цього.

Його ридання гарячі,
він гнеться під часу плином,
і повзає навкарачки
спаленим Єрусалимом.

Кигиче, Месію кличе,
сипле прокляття й погрози.
І сірим його обличчям
стікають брунатні сльози.


хотіла продублювати в Хайблог. але ж, холєра, там всі рядки злипаються в один, як вареники в мене в каструлі. для вірша це хана однозначна.

Comments

[alex-khavr.livejournal.com]

О! Старий улюблений вірш! :)
І, що характерно, дуже достовірний історично ;)

[maryxmas.livejournal.com]

угу.

[ronitullo.livejournal.com]

о да. я цілком солідарна з тобою. я весь час цей вірш цитую.

[maryxmas.livejournal.com]

:)

[logvynenko.livejournal.com]

в мене "цитатник" - настільна книга)))

[maryxmas.livejournal.com]

мене взагалі поезія не дуже чіпляє як така.
а цей зачепив...
я напам"ять знаю лише два вірші.
один -- Грицька Чубая:

в мене є завтра і є вчора,
але нема сьогодні.
ходять стільці навколо стола
такі самотні-самотні.

і Олексаднра Цибулька:

в мене сьогодні бодун.
тяжко мені з бодуна.
ніби з полком Богуна
я проскакав на Москву.

ось.