кому шо, а курці просо
May. 19th, 2008 11:41 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasв ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-community.gif)
ua_mova виклали посилання на дуже корисний ресурс -- Чи правильно ми говоримо?Посібник Євгенії Чак .
я полізла його читати. і застрягла на першій же сторінці.
те, що мене зацікавило, продублюю під катом:
Автор, авторка. Того, хто створює якийсь науковий, літературний, музичний твір, проект, винахід, називають автором цього твору, винаходу. «…Яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз — всі речі стали незнайомими, набравши нічного вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям. Так звичайні слова, сполучені волею автора в урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового, хвилюючого змісту». (О. Довженко.)
Більшість назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, що й відповідні чоловічі назви. Наприклад: фрезерувальник — фрезерувальниця, вчитель — вчителька і т. ін. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій і звання існують лише у формі чоловічого роду: токар, слюсар, адвокат, інженер, доктор, доцент, монтер. Інші існують тільки у формі жіночого роду: праля, покоївка. Кравчиха — це і жінка, яка шиє вбрання, і — друге значення — дружина кравця. Зате швачка шиє не взуття, як швець, а плаття або білизну; дружина шевця — не швачка, а шевчиха. Білетерша — не обов'язково дружина білетера, насамперед це назва особи жіночої статі, що займає посаду білетера.
Слово рахівник означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця — не жінка-рахівник, а приладдя для лічби). Порівн.: «Іноді він озирався на спритних друкарок та рахівників, що так вільно тримали себе на очах в комісії, або на не в міру дисциплінованого писаря-діловода». (Іван Ле.)
Серед слів іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі: хірург, режисер, терапевт, декан. І довідатися, що мова йде саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, наприклад: «Конструктор Ніна Кузьминська закінчила проект»). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду: автор — авторка, дипломант — дипломантка, дисертант — дисертантка. «Ніби якусь магічну силу має ця жінка, що примушує бачити небачене, розуміти найпотаємніше. Той, хто побував на виставці її рушників, захоплювався. І коли слухав розповідь авторки, теж захоплювався». (З журналу.)
Проте слід пам'ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер, і коли йдеться про офіційну назву звання, посаду або про ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба вживати відповідне слово в чоловічому роді. Наприклад: «Учора ми познайомилися з молодою професоркою Київського медичного університету Іриною Шульженко». Але: «Як професор (а не як професорка) і керівник (а не керівниця) кафедри вона проводить величезну наукову роботу».
У рецензії, наприклад, може бути написано: «Авторка добре вивчила фактичний матеріал», але «Як автор (а не як авторка) книжки вона мала б з більшою відповідальністю поставитися до вивчення історичних джерел». «Зінаїда Тулуб починала свій творчий шлях як поетеса. Говорячи про її вірші, М. Ушаков відзначає тонкий смак авторки, точність і вагомість слова». (З газети.) «І знову Ніна відчула ніяковість від того, що її назвали автором». (О. Донченко.)
У певному контексті вживання слова авторка, а не автор передбачає обмежений колом жіноцтва масштаб твердження. Наприклад: «Марія Познанська — одна з популярних авторок віршів для дітей». Це означає, що вона одна з популярних поетес, які пишуть для дітей. Коли б хотіли підкреслити, що вона одна з найпопулярніших серед усіх авторів (і чоловіків, і жінок), що пишуть вірші для дітей, слід було б вжити слово автор, а не авторка.
Між іншим, усе це стосується не тільки слів, запозичених з інших мов, а й питомих українських. «Моя знайома — викладачка технікуму». «Моя знайома працює лише кілька років, але вже набула досвіду викладача (а не викладачки). «Моя знайома — одна з найкращих викладачок (або викладачів — залежно від думки, яку хочуть висловити) технікуму».
Порівн. також: «Цього року Марії Іванівні присвоєно почесне звання заслуженого вчителя школи України, вона відмінник народної освіти» (тобто нагороджена значком «Відмінник народної освіти»). Але: «Молода вчителька закінчує інститут заочно. Вона відмінниця навчання». «Творчість видатного майстра живопису, народного художника України Тетяни Нилівни Яблонської відома далеко за межами нашої країни».
Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона іменується офіційно — за штатним розписом, у наказах. Але в побутовій, неофіційній мові здебільшого вживають слово секретарка: «зайшла секретарка», «спитайте у секретарки» і т. ін. Проте, якщо слово секретар означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, — воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її займає жінка: «Говорив з ученим секретарем (а не з ученою секретаркою) інституту Раїсою Федченко». «Звернувся до секретаря Правління (а не до секретарки Правління) Петренкової».
Отже, зваживши на застереження, варто широко вживати такі утворення жіночого роду іменників, як авторка, бібліотекарка, лікарка, директорка, кондукторка, касирка.
наскільки мені відомо, нормативним в українській мові буде все ж докторка, професорка, редакторка, викладачка, завідувачка. і так має називатись відповідна посада у штатному розкладі і виглядати відповідна табличка на дверях.
але як зараз найчастіше роблять, я не в курсі :(
ua_mova виклали посилання на дуже корисний ресурс -- Чи правильно ми говоримо?Посібник Євгенії Чак .я полізла його читати. і застрягла на першій же сторінці.
те, що мене зацікавило, продублюю під катом:
Автор, авторка. Того, хто створює якийсь науковий, літературний, музичний твір, проект, винахід, називають автором цього твору, винаходу. «…Яблуні, верби, клуня, горшки на тину, старий в'яз — всі речі стали незнайомими, набравши нічного вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям. Так звичайні слова, сполучені волею автора в урочисті ряди, обертаються часом в поеми, сповнені нового, хвилюючого змісту». (О. Довженко.)
Більшість назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, що й відповідні чоловічі назви. Наприклад: фрезерувальник — фрезерувальниця, вчитель — вчителька і т. ін. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій і звання існують лише у формі чоловічого роду: токар, слюсар, адвокат, інженер, доктор, доцент, монтер. Інші існують тільки у формі жіночого роду: праля, покоївка. Кравчиха — це і жінка, яка шиє вбрання, і — друге значення — дружина кравця. Зате швачка шиє не взуття, як швець, а плаття або білизну; дружина шевця — не швачка, а шевчиха. Білетерша — не обов'язково дружина білетера, насамперед це назва особи жіночої статі, що займає посаду білетера.
Слово рахівник означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця — не жінка-рахівник, а приладдя для лічби). Порівн.: «Іноді він озирався на спритних друкарок та рахівників, що так вільно тримали себе на очах в комісії, або на не в міру дисциплінованого писаря-діловода». (Іван Ле.)
Серед слів іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі: хірург, режисер, терапевт, декан. І довідатися, що мова йде саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, наприклад: «Конструктор Ніна Кузьминська закінчила проект»). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду: автор — авторка, дипломант — дипломантка, дисертант — дисертантка. «Ніби якусь магічну силу має ця жінка, що примушує бачити небачене, розуміти найпотаємніше. Той, хто побував на виставці її рушників, захоплювався. І коли слухав розповідь авторки, теж захоплювався». (З журналу.)
Проте слід пам'ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер, і коли йдеться про офіційну назву звання, посаду або про ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба вживати відповідне слово в чоловічому роді. Наприклад: «Учора ми познайомилися з молодою професоркою Київського медичного університету Іриною Шульженко». Але: «Як професор (а не як професорка) і керівник (а не керівниця) кафедри вона проводить величезну наукову роботу».
У рецензії, наприклад, може бути написано: «Авторка добре вивчила фактичний матеріал», але «Як автор (а не як авторка) книжки вона мала б з більшою відповідальністю поставитися до вивчення історичних джерел». «Зінаїда Тулуб починала свій творчий шлях як поетеса. Говорячи про її вірші, М. Ушаков відзначає тонкий смак авторки, точність і вагомість слова». (З газети.) «І знову Ніна відчула ніяковість від того, що її назвали автором». (О. Донченко.)
У певному контексті вживання слова авторка, а не автор передбачає обмежений колом жіноцтва масштаб твердження. Наприклад: «Марія Познанська — одна з популярних авторок віршів для дітей». Це означає, що вона одна з популярних поетес, які пишуть для дітей. Коли б хотіли підкреслити, що вона одна з найпопулярніших серед усіх авторів (і чоловіків, і жінок), що пишуть вірші для дітей, слід було б вжити слово автор, а не авторка.
Між іншим, усе це стосується не тільки слів, запозичених з інших мов, а й питомих українських. «Моя знайома — викладачка технікуму». «Моя знайома працює лише кілька років, але вже набула досвіду викладача (а не викладачки). «Моя знайома — одна з найкращих викладачок (або викладачів — залежно від думки, яку хочуть висловити) технікуму».
Порівн. також: «Цього року Марії Іванівні присвоєно почесне звання заслуженого вчителя школи України, вона відмінник народної освіти» (тобто нагороджена значком «Відмінник народної освіти»). Але: «Молода вчителька закінчує інститут заочно. Вона відмінниця навчання». «Творчість видатного майстра живопису, народного художника України Тетяни Нилівни Яблонської відома далеко за межами нашої країни».
Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона іменується офіційно — за штатним розписом, у наказах. Але в побутовій, неофіційній мові здебільшого вживають слово секретарка: «зайшла секретарка», «спитайте у секретарки» і т. ін. Проте, якщо слово секретар означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, — воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її займає жінка: «Говорив з ученим секретарем (а не з ученою секретаркою) інституту Раїсою Федченко». «Звернувся до секретаря Правління (а не до секретарки Правління) Петренкової».
Отже, зваживши на застереження, варто широко вживати такі утворення жіночого роду іменників, як авторка, бібліотекарка, лікарка, директорка, кондукторка, касирка.
наскільки мені відомо, нормативним в українській мові буде все ж докторка, професорка, редакторка, викладачка, завідувачка. і так має називатись відповідна посада у штатному розкладі і виглядати відповідна табличка на дверях.
але як зараз найчастіше роблять, я не в курсі :(
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2008-05-20 07:01 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 07:10 am (UTC)кошмар форменный.
no subject
Date: 2008-05-20 07:14 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 08:06 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 11:14 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 02:32 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 04:29 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 04:35 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 05:31 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 05:30 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-20 06:46 pm (UTC)no subject
Date: 2008-05-21 06:18 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-21 06:25 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-21 06:39 am (UTC)no subject
Date: 2008-05-21 06:59 am (UTC)