и последняя на сегодня тема -- женская

[maryxmas]

Як зберегти маму
Жінок-відмовниць переконають не відмовлятися від новонароджених дітей
Інна ФІЛІПЕНКО, «День»

не спорю, проект нужный и важный.
вот только меня одолевают вопросы.
откуда у благотворительной организации миллион гривень?
и почему эта самая организация, призывая бороться со стереотипами насчёт интернатов, продолжает насаждать стереотипы насчёт женщин?
директор ихний ничтоже сумняшеся заявляет:

У трирічному віці дитина має сформований на 75% мозок, а отже, більшість зв’язків із зовнішнім світом закладаються у дитячій свідомості саме у перші роки життя, які дитя повинно провести разом із мамою.

почему с мамой, а не с мамой и папой? не с братьями и сёстрами?
до тех пор, пока ребёнок получает соответствующий уход, тепло, внимание и стимулирование мозгов -- по сути, не так уж и важно, кто именно их предоставляет.
вот только маму из всех возможных сидельцев с ребёнком проще всего задавить чувством долга и чувством вины.

зы.
Одри Лорд о раке груди и «обязательном» счастье

Сьюзи Каплоу «Злость» (1973)

оба текста очень мощные и очень хорошо написаны.
правда, второй меня пронял сильнее -- у меня эта самая злость вылезала, проявлялась и ощущалась несколько по-иному. но она является частью меня.
она даёт мне силу отстаивать то, во что я верю.
если вас когда-нибудь обвиняли в том, что вы неадекватная, потому что вы поддерживаете феминистские взгляды -- второй текст прочтите обязательно. он того стоит.

Comments

[katria.livejournal.com]

до постановки під питання зв'язку мати-дитина мій фемінізм ще не дійшов :)
я погоджуюся із нав'язуванням почуття провини жінці - тільки не лише ж через цей тип контакту! не погоджуюся з рівноцінністю зв'язку дитини до 3х років з мамою та іншими рідними. чимало психологів-практиків доводили мені, зокрема, прикладами, психологічні проблеми в дітей (і в дорослих, звісно), пов'язані з раннім розривом контакту мати-дитина.

[maryxmas.livejournal.com]

я занадто багато читала, якими методами й засобами цей зв"язок формується, щоб не ставити його під сумнів.
питання стоїть, власне, дешо по-іншому.
на дитину дуже сильно впливає те, що відчувають люди навколо неї. тобто якщо мама сприймала, скажімо, вихід на роботу як трагедію, то й дитина відчуватиме дискофморт.
як на мене, набагато більшою є травма від фізичної віддаленності дитини від мами одразу після народження. це те, через що пройшло кілька поколінь людей у Радянському Союзі.
оце біда, оце проблема.
а коли дворічною дитиною замість мами займаєься тато чи бабуся, котрі цю дитину люблять і на руках тягають -- де ж це травма?

[maryxmas.livejournal.com]

але ж це зовсім недавня ідея. дуже-дуже недавня.
ну, може, років з двісті.
до того тим ніхто не морочився взагалі.

[maryxmas.livejournal.com]

взагалі ідея дитинства як особливого періоду в житті людини з"явилася добре якщо ті самі років двісті тому.
до того людство як таке не дуже сильно переймалося дітьми -- новонароджених вбивали, віддавали стороннім людям, віддавали годувальницям, служницям, та кому завгодно...
звичайно, якщо дитину доглядають рідні, виживає набагато більше дітей, ніж в чужих людей.
однак перебільшувати вагу власне матері в цьому питанні не варто -- тому що батько розвиває такий самий зв"язок із дитиною, якщо постійно нею опікується.

в українських селах діти, особливо маленькі, теж не становили особливої цінності. звичайно, окрім первістків.

[maryxmas.livejournal.com]

нє. не завжди. тільки тоді, коли її треба було запхати назад в хату.

ті, що були багатші, віддавали годувальницям, бо просто не хотіли із тим морочитися.
стосовно частіше вдома і частіше поза -- це стереотип. насправді в різних культурах все було доволі по-різному, і ми не можемо сказати, яка модель переважала.
тому що згадай українських селян -- вони ж пахали поза домом і вдома, і в жінок навантаження поза домом було не менше. тому дітей і доглядали старші діти, молодші брати / сестри, старші родичі.

а в ремісників жінки теж працювали -- і теж не менше, ніж чоловіки.
я вже мовчу про епоху мануфактур.

[maryxmas.livejournal.com]

от власне. робили. але в ремісників і батько робив вдома, нє?

звичайно, є точка зору, ніби в африканських країнах, де прийнято тримати дитину при собі до 4-5 років, годуючи груддю на першу вимогу, набагато менше неврозів. але щось, читаючи звідти новини, я в це не дуже вірю.

[maryxmas.livejournal.com]

можливо. ми ж не знаємо, може, чоловіки теж тим займалися, хоча б частково.

щодо догляду -- згідна сто відсотків.
все ніяк не зберуся перекласти статтю -- як впливає писемність жіноцтва на життя общини.
мало того, що дитяча смертність різко падає -- одночасно зростає тривалість життя всіх членів общини.

[maryxmas.livejournal.com]

ага :) а найбільше дітей виживало в єврейських родинах.
бо там до жіноцтва ставилися трішки краще.
і мами дочок захищали як могли.

[maryxmas.livejournal.com]

от бестолкова. зараз пофіксю. дякую, що сказала.