да, к вопросу о Ющенко

[maryxmas]

давно хотела дать ссылку на вот этот вот пост ferike (взагалі, вона така розумна дівка, що я навіть ніяковію -- чого раптом вона тримає мене у френдах. в мене взагалі дуже-дуже розумні френди. я вами пишаюся і взагалі дуже щаслива, що ви в мене є. ви повертаєте мені віру в людство)

цитата (розлога):
ЦЕ І Є робота президента - систематизувати й озвучувати фундаментальні цінності, які структурують суспільство. Цінності, які формують національну ідею (а вона завжди абстрактна, як не крути) і надають форми державі. Будь-яка держава - а посткомуністична подвійно! - повинна осмислювати і оцінювати власну політичну та культурну історію, щоб накреслити для суспільства орієнтири розвитку і виробити спільний проект, над яким працюватимуть наступні покоління. І цю роботу з розгрібання старих міфів має виконувати саме президент як легітимний (бо обраний прямим загальним голосуванням!) лідер нації. Легендарні президенти Гавел і Валенса почали саме з вивчення архівів та культурної десовєтизації. Економічні (соціальні, судові, військові) реформи провадили не вони, а їхні прем"єри та відповідні міністри - Бальцеровичі та Клауси (до речі, в Гавела досі імідж велемовного інтелектуала, а не господарника-управлінця, а Валенсу взагалі сприймають як дивака, до смішного зацикленого на давно минулих подіях 80-х років). Так само і євроінтеграція - президент тільки проголошує політичну лінію, ставить для країни мету, а законопроекти для реалізації цієї мети розробляє уряд, відповідальний за конкретні реформи, без яких будь-яка "європейська мрія" - порожнє словосполучення.

Президент в українській конституційній системі НЕ МОЖЕ бути ще й прем"єром. На відміну від США і РФ, де президент або сам виконує прем"єрські функції, або цілковито підпорядковує собі прем"єра (принаймні на папері), в Україні, Польщі, Франції ці дві посади розмежовані: президент є мозком, а прем"єр - серцем, яке помпує кров до мозку; перший - кермо автомобіля, а другий - мотор. Якщо мотор не працює, то як кермом не крути, далеко не заїдеш. Тому звинувачувати Ющенка-президента в тому, що він не зміг повторити успіху Ющенка-прем"єра - це як звинувачувати в простоюванні водія без бензину і без коліс.

Comments

[tempika.livejournal.com]

ой, ну я вас умоляю... он ж ваааще нифига не делал.

технічне

[joanerges.livejournal.com]

У Франції прем"єр - більше технічна фігура,як в Україні до 2005. Там президент - центр тяжіння. А в Україні (на папері) й Польщі - більше ваги у прем"єра, за яким стоїть парламент.

[nboyko.livejournal.com]

Ничего страшного. Через год будет мемуары писать на пасеке: "Как я возраждал нацию у проводил евроинтеграционный вектор", если, конечно, рада ему импичмент раньше не объявит с сопутствующими репрессиями.

[dgri.livejournal.com]

Про мозок, серце і кров - це дуже красиво, але є одна проблема.
Якщо до члена напомпувати крові, тоді він встане, але мозком він не стане.

[frantyszek.livejournal.com]

Браво! Єдине що: на жаль, Гавелу чи Валенсі було набагато простіше. Бо навряд чи існують російськомовні поляки чи там німецькомовні чехи, тим більш чехи з німецькою чи поляки з російською ментальністю (щонайменше, якщо такі й є, вони не становлять якогось значного відсотку). Навіть за комуністів чехи та поляки вивчали історію своїх народів та своїх держав (хоч і КОМУНІСТИЧНИХ, але, все ж таки, ПОЛЬСКОЇ та ЧЕСЬКОЇ) не з підручників понаписуваних німцями, росіянами, чи якимись іншими "братніми" істориками-ідеологами, а з чеських та польських (най і просяклих марксівською ідеологією) підручників. Навряд чи знайдете чехів чи поляків які б тяжіли (культурно, цивілізаційно тощо) до Берліну чи Москви, а не до Праги чи Варшави (умовно кажучи), тобто, будучи чехами та поляками з імення, насправді б були німцями чи росіянами (особисте захоплення певного чеха чи поляка російською або німецькою культурою до уваги не береться, бо це - зовсім інше, я, наприклад, цікавлюся японською чи єврейською культурами, але через це не почуваюсь ані японцем, ані євреєм). Нарешті - ні в Чехії, ні в Польщі не було такого рівня совєтизації (й не лише життя - свідомости), як то було, та й досі є в Україні (особливо на Сході). Там ніхто не провадив експерементів із "злиття націй", ніхто не "відтинав коренів". У нас багато хто (надто багато, як на мене) все вимірює "соціялкою" ,ніби - от спочатку підвищимо рівень життя, нагодуємо всіх, позбавимось економічних проблем, корупції, посадовимо "бандитів до в'язниць", тоді, мовляв, вже можна й зайнятись "несерйозним": мова, історія, пам'ять тощо. Але, насправді, проблеми в царині "соціялки" чи в економіки будуть завжди (ті чи інші, але будуть, не існує жодної цілковито "безпроблемної" країни, це утопія). А от втратити Україну (як певне поняття, а не просто позначки на мапі світу) можемо. І буде така собі "Україна" (мабуть, навіть і незалежна), в якій від України залишатиметься хіба спільна назва. А навіщо й кому вона така потрібна, беззмістовна? Зайвий кольоровий клаптик на мапі (що й так вже нгадує селянську ковдру). Зайві кордони, митниці, щлагбауми, урядовці. Україна має сенс лише як щось, що має свою культуру, своє розуміння історії, свою мову (чи мови). От це, як на мене, Ющенко й намагається робити (інше питання - наскільки вдало, наскільки він взагалі здатний до цього). Як би там не було, враховуючи всі його помилки, хиби, вади, навіть, інколи, не найкращі з етичного погляду вчинки (згоден - він далеко не ідеал), він чи не перший власне УКРАЇНСЬКИЙ президент, який і спрямовує (чи, знов таки, намагається спрямувати) країну у власне УКРАЇНСЬКЕ річище.