maryxmas | про національне свято і картоплю

kerbasi, щоб він нам сто років був здоровий, пише:
Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс. За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.
А тих, хто не на городах - зі святом!

а мені щось згадалося -- в мого першого (ну чи майже першого. точніше, третього) бойфренда тато був прапорщик (в Луцьку було дві військові частини, якщо ви не в курсі. а я сама вчилася в школі, в якій переважну частину учнів складали діти війсковослужбовців і працівників отих двох частин та авіазаводу. біла кістка, всі діла), а мама -- дрібна службовка у собєсі, які жили в однокімнатій квартирі загальною площею в районі 16 квадратних метрів вчотирьох (батьки і двоє дітей, отой мій бойфренд і його сестра. сестра, кажуть, зараз десь в Туреччині танцює, а чим він займається, я не маю щонайменшої уяви)
(мої ж тато -- викладач фізики, а мама -- інженер-електрик, з квартирою поряд із обкомом партії. центріше нема куди). хлоп той мав шикарну статуру і м"язи такі, що в голові паморочилося (при чому вчився на фізматі. в мене не було жодного бойфренда з освітою нижче вищої -- крім першого чоловіка, який вилетів з другого курсу політеха), але батьки його були переконані, що я їхній кровиночці не пара. не рівня. йому треба краща.
а найбільше вони мене незлюбили, коли я відмовилася їхати з ними в село -- копати 10 гектарів картоплі.

зрештою, я від нього втекла. він мені поставив ультиматум -- він мене позбавляє цноти і зі мною одружується.я вирішила, що мене така перспектива не влаштовує. цноту я втратила через 6 років після нього (і цілої купи різних розмаїтих досвідів) і досі про це не шкодую.