maryxmas: (lady)
[personal profile] maryxmas
Тамара Клюкина
Ми відчергували на Майдані вже 13 ночей, але сьогодні заступимо на три доби без перерви. Не можу викласти ефектного фото, бо, по-перше, ми - непомітні робочі мурахи Майдану, які приїхали туди не позувати, а бути в натовпі свідками, якщо когось поб'ють чи заарештують, можливо, визначати провокаторів і запобігати конфліктам, наскільки зможемо. А по-друге, мені просто розбили телефон. Шкода, бо то був синів. Мій давно не знімає - дуже старенький. Та річ не в телефоні. Я трачу страшенно дорогий час на оцей запис ось для чого. Я почула два слова, про які, думаю, слід замислитися всім і в першу чергу киянам. Ми дуже вдячні їм за терпіння і підтримку. Розуміємо, які створили їм незручності. Наше місто можна пройти з кінця в кінець за 2-2,5 години, тому я дуже добре розумію, як їм зараз складно з усіма цими пробками й фальшивими "замінуваннями". Але справа того варта, дорогі кияни! Бо коли ми, жінки, відтягували від автозака хлопчину зі Львова з розбитою головою, кримський "мусор" бив нас кийком по руках і викрикував триповерхові матюки, яких я зроду не чула. Я спитала в нього, чи так само він говорить зі своєю матір'ю, а він відповів: "Моя мать тихо дома сидит, а не таскается по майданам с етими обезьянами!" А другий такий само із їхнього безликого натовпу, кинув: "Да ... с ними! Скоро весь ихний гребаний Киев с дерьмом смешают со всей етой мразью вместе!" І це раптом нагадало мені торішню картинку з російського телебачення. Поки "мусора" мішали з "дерьмом" Болотну площу, Путін кричав у мікрофон до своїх куплених "прихильників": "Пускай беснуются, обезьяни! Я им скажу: "Ко мне, бандерлоги..." Тому я благаю НЕ ДОПУСТИТИ. Все, що тут робиться, - надиктовано. І опозиція, на жаль, нас із вами не захистить. Вона стурбована іншим. Я боюся, що в народу знову вкрадуть його перемогу. Це повторюється від століття до століття. У 17-му столітті величезне піднесення народного духу звели нанівець ті, що "перекидалися булавами", й воно скінчилось 400-літнім московським ярмом, із я кого ми не виборсалися досі; на початку 20-го уряд соціальних романтиків розгубився і дозволив кращій частині суспільства так само перекидатися булавами; це повторилося з фантастичною точністю в час Помаранчевої революції... Невже це повториться і зараз? Ми всі - соціальні романтики. Ми впадаємо в ейфорію, і нас беруть голими руками - "как котят". Ми готові вмерти, щоб цього не сталося. Але, на жаль, наші смерті нічого не змінять. ЗРАДА нависла над Майданом. Тому ми просимо: хай у дні, коли Путіну і Європі схочуть показати картинку з морем синіх прапорів, - хай нас буде більше!!! Це все. Наостанок нагадаю всім - і українцям, і не українцям, які живуть в Україні, отже, вигодувані її хлібом, слова із пісні Теодора Кукурудзи, актуальні сьогодні як ніколи:
Українці мої, дай вам Боже і щастя, і сил!
Можна жити хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Але хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна?!

May 2025

M T W T F S S
   1234
5 67891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2025 03:45 am
Powered by Dreamwidth Studios