зрозуміла одну неприємну річ

[maryxmas]

походи у прісутствєнниє мєста і на здавання аналізів мене виснажують, що капець.
на минулому тижні ходила в центр зайнятості. 15 хвилин пішки і 20 хвилин на маршрутці в одну сторону, і навіть не сиділа в черзі -- повернулся додому, проспала 4 години.
сьогодні ходила в центр зайнятості і в собез -- ставати на облік, щоб мені виплачували державну допомогу по вагітності і пологах -- від центру зайнятості ще 20 хвилин на маршрутці, і ще 15 хвилин пішки -- записали на 18 лютого на прийом.
повернулся додому, проспала три з половиною години.

вчора жабеня копалося весь день, сьогодні з ранку не чути.
коли воно копається, мені водночас прикольно -- бо воно окреме і живе, і неприємно, бо дискомфортно і я не можу на чому зосередитись.
а коли воно не копається, я переживаю, раптом щось сталося.
я так розумію, коли воно народиться, це буде набагато гірше.

на цьому тижні йдемо на третє УЗІ. мама нарешті погодилася, щоб ми не питали, чи це буде дівчинка, чи це буде хлопчик, бо нам, власне, байдуже -- і тому купила зелені і жовті нитки і в"яже костюмчик, щоб було в чому мале забирати з пологового.
бо колись таку от, жовту із зеленим, зв"язала мамина сестра -- теж забирати дитину з пологового -- в тій шапці спочатку забрали мою двоюрідну сестру -- тітчину дочку, потім мене, потім купу дітей у проміжку між мною і моїм малим, потім мого малого, потім її слід загубився -- а років через 10, коли вже моя сестра поверталася з пологового з першим сином, хтось віддав тітці торбу дитячих лах -- і там була вона, жовто-зелена шапочка :)

Comments

[rakugan.livejournal.com]

>> я так розумію, коли воно народиться, це буде набагато гірше.

У меня тревожность, наоборот, снизилась после рождения Каролины - когда ребенка уже видно и можно оценить его состояние, это намного проще, чем пока он в животе, приходится считать шевеления и мучиться вопросом, почему их слишком много или, наоборот, слишком мало. Может, у Вас будет так же.

Сами шевеления к концу беременности - это да-а... Бывало, дитё так колотит ногами по ребрам, что дух забивает. Хоть на четвереньки становись, чтоб легче было :) Зато после кесарева появилась, наоборот, такая ностальгия по этим толчкам, казалось, что чего-то не хватает, это уже вспоминалось как трогательное.

>> і там була вона, жовто-зелена шапочка :)

Классная история :)

[maryxmas.livejournal.com]

да, и очень феминистская :)

[irshtar.livejournal.com]

Нехай буде не гірше, хай буде по-іншому. : )

[maryxmas.livejournal.com]

хай буде, я ж не проти :)

[pussy-ca-at.livejournal.com]

Я тоже раньше часто, как выйду "в люди", падаю и сплю потом. Щас попривыкла уже.

[maryxmas.livejournal.com]

а я, похоже, совсем отвыкла :)