звіт пр доповідь
Feb. 4th, 2014 11:09 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
вже повернулися додому.
отже,
Український дім. пройшли практично без проблем -- охоронець на вході спочатку почав вимагати перепустку, потім в мене на очах пропустив купу народу без перепусток, потім таки пустив нас із чоловіком всередину.
я довго шукала туалет -- бо на цокольному поверсі один з них перетворили на душові, а інший був на ремонті, і треба було йти на третій поверх -- а сходи перекриті, і йти треба по вимкненому ексалатору. в самому туалеті (а також на першому поверсі в закутках різних організацій) на підлозі лежать теплі речі -- светри і пальта. я так розумію, це для того, щоб об них витирати ноги. але вся підлога в туалеті в светрах в мене особисто викликала неприємне здивування.
на всіх туалетах, відкритих і непрацюючих, висить оголошення -- у випадку проносу негайно в медпункт! і це правильно.
на цокольному поверсі годують. на третьому поверсі бібліотека (і хлопчик грає на піаніно) -- а нам навіть занести в ту бібліотеку не було що, бо всі книжки, які я планувала на віддачу, ми вже відвезли в Луцьк і занесли в обласну дитячу бібліотеку і в обласну наукову бібліотеку.
до мікрохвона мене допустили добряче о пів на восьму -- бо до того там дядечко робив доповідь про гени в рамках Відкритого університету. він мав закінчити о сьомій, але, як він пояснив, його самого сильно затримали з початком.
Ніна Потарська, власне, одна з чільних організаторок Першої жіночої сотні самооборони, представила мене -- а далі я спочатку троха нервувала, але все одно жваво розповідала про те, чим відрізняється продуктивна праця від репродуктивної, монархія від національної держави, і чому жінки боролися за право називатися громадянами. ну і багато іншого цікавого.
щоправда, цього разу моя розповідь була не настільки добре структурована, як зазвичай -- і я сильно стрибала між темами і епохами, але таки впоралася із тим, щоб все сплести до цілком логічної купи.
потім були питання -- і від чоловіків, і від жінок, і я навіть встигла потоптатися по ідеї легалізації проституції, чим пишаюся -- і розповісти про страшну статистику із домашнім і сексуальним насильством щодо жінок.
добрий
dymmar пороздавав листівочки від Жіночого кінозалу.
народу було чимало -- більше сорока, то точно (я тепер шкодую, що не порахувала). щоправда, чимало з них прийшли просто посидіти і покуняти, але Дмитро каже, що багато з них в процесі лекції попрокидался і слухали уважно і навіть схвально хитали головами в особливо потужних моментах лекції :) і більшість слухала до кінця, лише кілька людей пішли до того, як я закінчила говорити.
оце фото мене

авторство фото -- Svitlana Vovk, за що я їй дуже вдячна.
отже, моя місія із несення феміністських ідей у маси триває.
отже,
Український дім. пройшли практично без проблем -- охоронець на вході спочатку почав вимагати перепустку, потім в мене на очах пропустив купу народу без перепусток, потім таки пустив нас із чоловіком всередину.
я довго шукала туалет -- бо на цокольному поверсі один з них перетворили на душові, а інший був на ремонті, і треба було йти на третій поверх -- а сходи перекриті, і йти треба по вимкненому ексалатору. в самому туалеті (а також на першому поверсі в закутках різних організацій) на підлозі лежать теплі речі -- светри і пальта. я так розумію, це для того, щоб об них витирати ноги. але вся підлога в туалеті в светрах в мене особисто викликала неприємне здивування.
на всіх туалетах, відкритих і непрацюючих, висить оголошення -- у випадку проносу негайно в медпункт! і це правильно.
на цокольному поверсі годують. на третьому поверсі бібліотека (і хлопчик грає на піаніно) -- а нам навіть занести в ту бібліотеку не було що, бо всі книжки, які я планувала на віддачу, ми вже відвезли в Луцьк і занесли в обласну дитячу бібліотеку і в обласну наукову бібліотеку.
до мікрохвона мене допустили добряче о пів на восьму -- бо до того там дядечко робив доповідь про гени в рамках Відкритого університету. він мав закінчити о сьомій, але, як він пояснив, його самого сильно затримали з початком.
Ніна Потарська, власне, одна з чільних організаторок Першої жіночої сотні самооборони, представила мене -- а далі я спочатку троха нервувала, але все одно жваво розповідала про те, чим відрізняється продуктивна праця від репродуктивної, монархія від національної держави, і чому жінки боролися за право називатися громадянами. ну і багато іншого цікавого.
щоправда, цього разу моя розповідь була не настільки добре структурована, як зазвичай -- і я сильно стрибала між темами і епохами, але таки впоралася із тим, щоб все сплести до цілком логічної купи.
потім були питання -- і від чоловіків, і від жінок, і я навіть встигла потоптатися по ідеї легалізації проституції, чим пишаюся -- і розповісти про страшну статистику із домашнім і сексуальним насильством щодо жінок.
добрий
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
народу було чимало -- більше сорока, то точно (я тепер шкодую, що не порахувала). щоправда, чимало з них прийшли просто посидіти і покуняти, але Дмитро каже, що багато з них в процесі лекції попрокидался і слухали уважно і навіть схвально хитали головами в особливо потужних моментах лекції :) і більшість слухала до кінця, лише кілька людей пішли до того, як я закінчила говорити.
оце фото мене

авторство фото -- Svitlana Vovk, за що я їй дуже вдячна.
отже, моя місія із несення феміністських ідей у маси триває.