гендер і революція. знову
Feb. 21st, 2014 03:56 pmвчора у фб-фемінізмі_уа поділилися шикарним:
Игорь Степанов
Ты женщина и хочешь самореализации? Да ради бога! Выбирай - бутерброды, лекарства, сдача крови, дежурство в больницах. #євромайдан
а потім ще вірш. його купа нроду перепостила.
Ольга Кашпор
Мальчиков укрывают флагами.
С головой.
Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой.
Он такой же, как они – тоже рвется в бой.
Долго трубку не берет. Но не вой.
Не вой.
Мальчиков кладут рядком.
Прям на мостовой.
Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой.
Твой такой же – как они – на передовой.
Разбирает мостовую по кускам.
Живой.
Мальчиков выносят строем.
Траурный конвой.
Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой.
Он придет. Под утро. Мятый и седой.
Ты отпустишь снова. Просто жди.
Не вой.
я відкоментувала його і на сторінці авторки, і в тих, хто його перепостили.
коли я його прочитала, в мені здійнялася хвиля гніву і обурення.
тому що цей вірш -- відмова жінці у праві відчувати те, що вона відчуває. той жах, те несамовите обурення несправедливістю тих смертей, тих каліцтв, тій біль і страх, ту ненависть, яку не можна не відчувати до можновладців, які не лише дозволили, а й напряму заохочували вбивство і катування протестуквальників.
цю жінку -- а значить, і мене, і вас, і купу інших жінок, які або самі були і є на Майдані, або підтримують його, або переживають і ночей не сплять через ці новини -- в обличчя назвали дурами.
нам відмовляють у праві скорбити. нам відмовляють у праві показувати, що ми живі люди із своїми почуттями.
наше горе і нашу біль принижують -- щоб вивищити героїзм чоловіків.
і найсумніше, що це робить жінка.
коли о 8 ранку мій чоловік прийшов додому, весь в білому поросі від газу і з кров"ю на ногах, коли я повисла в нього на шиї, я розплакалася. я всю ніч була спокійна, як удав. мені не можна хвилюватися. але тут в мене потекли сльози від полегшення. і він почав мене заспокоювати -- мовляв, тихо-тихо, не плач.
на що отримав сувору відповідь -- я маю право плакати. і мій чоловік погодився, що так, це моє право.
упд.
пані Кашпор мене забанили. що я на це можу сказати.
тю.
Игорь Степанов
Ты женщина и хочешь самореализации? Да ради бога! Выбирай - бутерброды, лекарства, сдача крови, дежурство в больницах. #євромайдан
а потім ще вірш. його купа нроду перепостила.
Ольга Кашпор
Мальчиков укрывают флагами.
С головой.
Не вой, дура, говорю, твой – живой. Живой.
Он такой же, как они – тоже рвется в бой.
Долго трубку не берет. Но не вой.
Не вой.
Мальчиков кладут рядком.
Прям на мостовой.
Лиц не видно. Не смотри. И не вой. Не вой.
Твой такой же – как они – на передовой.
Разбирает мостовую по кускам.
Живой.
Мальчиков выносят строем.
Траурный конвой.
Не считай. Зажмурься. Помни, Бог с тобой.
Он придет. Под утро. Мятый и седой.
Ты отпустишь снова. Просто жди.
Не вой.
я відкоментувала його і на сторінці авторки, і в тих, хто його перепостили.
коли я його прочитала, в мені здійнялася хвиля гніву і обурення.
тому що цей вірш -- відмова жінці у праві відчувати те, що вона відчуває. той жах, те несамовите обурення несправедливістю тих смертей, тих каліцтв, тій біль і страх, ту ненависть, яку не можна не відчувати до можновладців, які не лише дозволили, а й напряму заохочували вбивство і катування протестуквальників.
цю жінку -- а значить, і мене, і вас, і купу інших жінок, які або самі були і є на Майдані, або підтримують його, або переживають і ночей не сплять через ці новини -- в обличчя назвали дурами.
нам відмовляють у праві скорбити. нам відмовляють у праві показувати, що ми живі люди із своїми почуттями.
наше горе і нашу біль принижують -- щоб вивищити героїзм чоловіків.
і найсумніше, що це робить жінка.
коли о 8 ранку мій чоловік прийшов додому, весь в білому поросі від газу і з кров"ю на ногах, коли я повисла в нього на шиї, я розплакалася. я всю ніч була спокійна, як удав. мені не можна хвилюватися. але тут в мене потекли сльози від полегшення. і він почав мене заспокоювати -- мовляв, тихо-тихо, не плач.
на що отримав сувору відповідь -- я маю право плакати. і мій чоловік погодився, що так, це моє право.
упд.
пані Кашпор мене забанили. що я на це можу сказати.
тю.
no subject
Date: 2014-02-21 02:11 pm (UTC)И тех женщин, которые тоже были на передовой, заодно походя вычеркнули.
no subject
Date: 2014-02-21 02:14 pm (UTC)угу, и чем такая обращённая на себя мизогиния лучше?
no subject
Date: 2014-02-21 02:14 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:22 pm (UTC)варіант, що може бути жінка на передовій чи десь поблизу, а за неї вдома переживатиме чоловік, не розглядається.
варіант, що серед загиблих на передовій можуть бути геї чи бісексуальні чоловіки, теж не розглядається.
а заборона на вираження почуттів окремо потішила що з гендерної точки зору, що з фактичної. "вити" вдома рідним чи близьким, значить, не можна, а нагнітати істерику віршами середньої якості у соцмережах, значить, більш екологічний спосіб справлятися із емоціями. ну-ну.
...а чи можу я попросити про окремий тег для "гендеру і революції"? мені як читачці було би надзвичайно зручно)
no subject
Date: 2014-02-21 02:25 pm (UTC)та я вже теж дивлюся, що треба буде такий зробити.
no subject
Date: 2014-02-21 02:32 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:35 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:58 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 03:03 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 03:11 pm (UTC)1. Личная. Переживания о близких людях всегда оправданны, есть свойством нормального человека и любой человек имеет на них право. Но они не героические, стихов с пафосом о них не пишут.
2. Общественная. Общество назначает героев и само определяет какие страдания по делу. Массовое искусство призвано закрепить это в форме, удобной для передачи потомкам.
no subject
Date: 2014-02-21 03:25 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 03:31 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:24 pm (UTC)https://www.facebook.com/didkovsky/posts/749407485077270
Революция революцией, а женщин в грязь втаптывать не забываем.
no subject
Date: 2014-02-21 02:26 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:28 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:43 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:45 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 02:53 pm (UTC)б. спасибо.
больно, что женщины курощают других женщин -- даже тогда, когда нам надо было бы друг друга поддерживать.
no subject
Date: 2014-02-21 03:45 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 03:57 pm (UTC)это постоянное чудовищное напряжение, которе выматывает. у нас всех, по факту, все условия для ПТСР.
и если есть возможность дать волю слезам, чтобы снять напряжение -- это очень хорошо и правильно и здорово.
а поплакать вместе -- так вообще терапевтический ээфект сразу повышается.
no subject
Date: 2014-02-21 04:48 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 04:10 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 04:24 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-21 04:29 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-22 05:18 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-22 08:05 pm (UTC)а меня оно зацепило очень больно.
мне тут уже намекнули, что раз у меня нет детей, то я вообще не могу понять, о чём оно.
no subject
Date: 2014-02-23 06:00 am (UTC)no subject
Date: 2014-02-23 08:12 am (UTC)