про ненависть
Feb. 24th, 2014 05:18 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasостанні місяці в мені росла ненависть. пекуча. отруйна. нестерпна. до Януковича (вона до нього в мене і раніше була, але така. фонова. як радіація). до його поплічників. до беркуту. до міліції, яка викрадає протестувальників. до міністрів, які морозяться. до заходу, який абєспакоїн. до Росії, яка стоїть над душею і точить ніж і виделку. до журналістів, що наших, що російських, що західних, які брешуть і перекручують і називають нас бандерівцями -- ніби це щось, що має нас образити.
і от я тримаю в собі цю ненависть -- і намагаюся її не вилити назовні, бо її в ноосфері зараз і так значно більше, ніж треба для здорового суспільства. я ще не придумала, що з нею зробити, але вона досі в мені -- ходить повільно, як рідкий бетон, і часом підходить небезпечно близько до країв.
в мене йде багато сил на те, аби тримати цю ненависть в межах.
мені важко зосередитись. мені складно працювати. мене все дратує -- навіть речі, які я обожнюю -- музика, серіали, читання. (а як мене дратують люди -- то взагалі словами не описати) мені нічого не смакує. я навіть на коханого чоловіка сьогодні насварилася -- а я цього ніколи не роблю.
ця ненависть -- до тих, хто ворог. прямо і недвозначно.
і коли я бачу вияви ненависті тих, хто по одну сторону барикад зі мною, до інших по цю сторону барикад, по факту, теж наших -- байдуже, наскільки вони тупі, дурні, нетерпимі, некомпетентні чи продажні -- особливо коли йдеться про бажання вчинити до них насильство (побити, спалити, вбити) -- це змушує оту ненависть в мені підніматися ще вище, і мені стає фізично погано.
часом я про це кажу -- мовляв, не співай при мені військових пісень. а часом просто самоусуваюся. бо несила.
схоже, це ще одне випробування.
випробування страхом і відчаєм ми вже подолали.
ще, певно, буде випробування розчаруванням і апатією.
і от я тримаю в собі цю ненависть -- і намагаюся її не вилити назовні, бо її в ноосфері зараз і так значно більше, ніж треба для здорового суспільства. я ще не придумала, що з нею зробити, але вона досі в мені -- ходить повільно, як рідкий бетон, і часом підходить небезпечно близько до країв.
в мене йде багато сил на те, аби тримати цю ненависть в межах.
мені важко зосередитись. мені складно працювати. мене все дратує -- навіть речі, які я обожнюю -- музика, серіали, читання. (а як мене дратують люди -- то взагалі словами не описати) мені нічого не смакує. я навіть на коханого чоловіка сьогодні насварилася -- а я цього ніколи не роблю.
ця ненависть -- до тих, хто ворог. прямо і недвозначно.
і коли я бачу вияви ненависті тих, хто по одну сторону барикад зі мною, до інших по цю сторону барикад, по факту, теж наших -- байдуже, наскільки вони тупі, дурні, нетерпимі, некомпетентні чи продажні -- особливо коли йдеться про бажання вчинити до них насильство (побити, спалити, вбити) -- це змушує оту ненависть в мені підніматися ще вище, і мені стає фізично погано.
часом я про це кажу -- мовляв, не співай при мені військових пісень. а часом просто самоусуваюся. бо несила.
схоже, це ще одне випробування.
випробування страхом і відчаєм ми вже подолали.
ще, певно, буде випробування розчаруванням і апатією.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2014-02-24 03:52 pm (UTC)Это очень сильные чувства и абсолютно понятные.
no subject
Date: 2014-02-24 08:32 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-25 05:56 am (UTC)no subject
Date: 2014-02-24 04:38 pm (UTC)Але, як писала одна дуже мудра жінка, "споконвічним гріхом є страх".
no subject
Date: 2014-02-24 08:32 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-24 06:25 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-24 08:33 pm (UTC)no subject
Date: 2014-02-24 09:05 pm (UTC)розчарування, апатія, ненависть.
і не завжди втримується.
сьогодні звалилась депресія, з учорашнього дня страшенно дратуюсь на людей.
ломка.
no subject
Date: 2014-02-24 09:08 pm (UTC)