коли російськомовні пояснюють, що російській мові в Україні нічого не загрожує

[maryxmas]

вони чомусь використовують такі аргументи, що не знаєш, дратуватися чи плакати.
наприклад (виділення жирним мої):

ateist66
[початок цитати]
О фашистах и о языке.

В предыдущем посте один из российских френдов попрекнул меня, а в месте со мной и большинство харьковчан, в непротивлении нацистскому злу, которое наступает на наши города:
Читал как-то, что вот зачем было сопротивляться Наполеону? Жили бы, как во Франции. Счастливо. Или вот Гитлер. Нафига было ему сопротивляться? Те, кто не сопротивлялся , встречали его в Киеве хлебом-солью. Были очень счастливы.
А дети Харькова скоро забудут русский язык. Как почти забыли его в том же Киеве. Забыть и стать счастливым - это ли не радость?

Я ответил:
Не обижайтесь, но ваши рассуждения навеяны плотной пропагандистской работой российских СМИ.
Там прекрасные специалисты и серьезные профессионалы. Смотрел не раз на их продукты. Иногда даже вызывают восхищение. [...]
Второе: русский язык прекрасно знают и понимают даже в глухих карпатских селах.
А появление большего количества украиноговорящих в Киеве - это продукт естественной миграции сельских жителей в столицу.
И в третьих: знать два языка вместо одного - это зло?
Русский язык не исчезнет из Украины потому как, украинской культуре нечего противопоставить русской. Украинская литература и кинематограф в плачевном состоянии. И вряд ли эта ситуация изменится в ближайшем будущем.
Возьмем Харьков. В книжных магазинах и на книжном рынке процентов 90 книг на русском.
С газетами и журналами еще похлеще - процентов 99. По телевизору слышна то украинская, то русская речь, вперемешку.
Украинское радио тоже большая часть русскоговорящих каналов.
Просто таки засилье русского языка.
Значит проблема языка высосана из пальца. И раздута нечистоплотными политиками для своих меркантильных целей.
[кінець цитати]

якщо стосовно кінематографа він правий, стосовно решти він тулить палець у небо із ентузіазмом, вартим кращого застосування.
і проблема мови в Україні ще й як існує -- і його пост цю проблему дуже вдало ілюструє. в нас засилля російської і пригноблення української, котрі нікуди не ділися.
але все ще веселіше. я там в нього відмітилася в коментах і отримала відповідь.

[початок цитати]

maryxmas
ну, по факту, вы ориентируетесь в языковой ситуации в Украине немногим лучше, чем ваши российские френды. особенно ваш ляп про русский Киев и состояние украинский литературы. постыдились бы демонстрировать столь дремучее невежество, что ли.

ateist66
Просветите меня. Любко Дереш? Я его уже давно всего прочитал? Жадан? Роздобудько?
Моя жена читает одну книгу в день - она найдет столько украинских книг? Фантастики много на украинском? Детективов? Женских романов? Переводов много?
Все, что написано на украинском можно прочесть за месяц. А дальше что? А дальше мы опять возвернемся к великому и могучему. Созидать нужно, творить на украинском, а не лозунги выкрикивать.

отак от. а ми собі думали.

зі.
коли я читаю таких, як він, в мене загострюються одночасно мізантропія і русофобія. тому що виходить, що навіть наші російськомовні не завжди повністю наші.

Comments

[murnat.livejournal.com]

Щодо Києва, який став україномовним завдяки мігрантам з сіл - це цирк з конями :)
Якщо розглядати Київ у різних історичних зрізах, то він завжди був неоднорідним, але переважно російськомовним став десь в середині 20 століття, коли почалася повальна русифікація і українською стало говорити "не модно".

Розповім історію з життя моєї сім"ї, яка гарно ілюструє мовну ситуацію у Києві.

В мікрорайоні, де я зараз живу, поселився ще мій прадід на початку 20 століття. Його дочка, моя бабуся Наталка, вийшла заміж за мого діда Івана. Вони побудувалися неподалік від прадідової хати в цій же місцині й прожили тут все своє подальше життя.

Так от, дід Іван народився в 1913 році в селі Скугарі Чернігівської області. На Чернігівщині говірка дуже специфічна, суттєво відрізняється від київської і для людини необізнаної може взагалі видаватися білоруською мовою. Тож з дитинства дід говорив тою говіркою. Та більше того, коли йому біло 16 років, їхню сім"ю розкуркулили, тож дід змушений був тікати і десь до кінця тридцятих років він жив та працював в Росії, через що його говірка стала ще й зросійщеною.

Коли дід переїхав у Київ та оселився з бабусею, всі люди в околиці звертали увагу на його говірку, за яку й прозвали його кацапом (!), бо всі довкола говорили українською і лише він говорив суржиком близьким до російської.


Далі, десь після війни, в нашому районі стали давати ділянки землі різноманітним військовим високопосадовцям і тоді у нас з"явилися російськомовні, бо вони переважно були росіянами. З часом і місцеваі стали зросійщуватися (ну бо ж "не модно" говорити українською - пам"ятаємо).

Але вже десь з кінця вісімдесятих всі ті ж місцеві сім"ї стали потихеньку повертатися до української.

Безперечно, мігранти теж є і чимало, але я чомусь дуже часто стикаюся з тим, що вони соромляться говорити українською і навіть якщо я звертаюся українською відповідають па-рускі, хоч між собою послуговуються своїм діалектом.

[machin.livejournal.com]

Я недавно обсуждал со знакомой современную украинскую литературу, и мы вспомнили совсем немного. Оба не следим за этим специально, но запоминаем, если случайно встретится упоминание. Возможно, она и есть, но знание о ней явно не распространено на юге.

[easternwestern.livejournal.com]

Можливо ви його не зовсім вірно зрозуміли, людина в першу чергу мала на увазі, що проблем немає з російською мовою. На проблеми з українською мовою він якраз чітко вказує у відповіді на ваш комент.

Загалом не слід помилятися й думати що українізація політична дорівнює українізації мовній. Ці речі йдуть у доволі різних площинах. Кому як не жителю Києва це має бути кожен день відчутно.

Щодо його закидонів: особисто я не вважаю проблеми українського кіноматографу, літератури і т.д. критичними. Якісний переклад хороших іноземних фільмів міг би швидко наводнити ринок. Аналогічно з літературою, хоча тут і своя у набагато кращому стані ніж кінематограф. Газети й журнали перевести теж нема особливих проблем.
Себто ніяких кардинальних проблем у української мови з того що він навів якраз нема, це легко вирішити. Головна проблема української мови у ментальності самих україномовних, аля той факт що у спілкуванні з харків’янином ви автоматично переходите на російську.

[cooltobeme.livejournal.com]

Касательно ситуации с популярным контентом, он прав на все сто. И даже если он ошибается с объемами, то вопрос доступности, разрекламированности обстоит вообще печально. Я, может быть, и общаюсь по-русски из-за того, что подавляющее большинство материалов получаю на этом языке.

[jaerraeth.livejournal.com]

Человек прав в другом: ЕМУ, вот конкретно в том направлении, которое он любит читать по-русски - по-украински читать почти нечего. Кое-что есть. Но очень мало, в сравнении с.
Книг по-украински, оригинальных и переводных, вагон и три тележки. Процент читабельных среди них, скорее всего, не ниже Старджоновского, проблема не в этом. Проблема - для него - в том, что сии книги не заполняют нужной ему ниши, они в других направлениях. А ему хочется в том.
И касается оно и своих, и переводных текстов. Коих опять-таки есть, и есть ничтожно мало.