Вона і про неї

[maryxmas]

Originally posted by tin_tina at Вона і про неї

 

Вона була такою, якою мало кому вдавалося бути на цій землі.

Ласкавою, лагідною, наївною і довірливою. Вона була як .на дівчина, що сподівалася все життя протанцювати в бальних туфельках — а як легко і прекрасно вона танцювала! Вона була як вільнонароджена, забувши, що на світі є раби і рабовласники.

Цілковито переконана, що нікому в світі не потрібна й не цікава, вона сприймала цей світ не надто всерйоз. Їй погрожували — вона сміялася. Її лякали — вона віджартовувалася.

Вона легко забувала зле і сама ніколи не таїла зла.

Вона хотіла парасолькою захиститися від урагану.

Їй не потрібні були ні поклоніння, ні побожний захват — але вона нікому не поклонялася і ні перед чим не відчувала побожного захвату. Її до сліз смішили гучні фрази про звичайну політику і геополітику, державні інтереси й державні таємниці.

Ми чудово знаємо, якою вона була. Ми були такими ж. Ми були нею.

В один момент вона мусила змінитися. Коли це сталося? Пізно восени, наприкінці зими, напровесні, літом? Спершу їй довелося навчитися оплакувати загиблих, потім вона, тяжко і помиляючись, вчилася оборонятися, тепер вона вчиться того, чого воліла б не вміти і не знати. Вбивати. Посилати на смерть.

Вона ще вміє сміятися, щоб не плакати, але зміни йдуть швидко. І невідворотно.

Я не знаю, якою вона стане після цього. Знаю тільки одне — вона є найціннішим, що в нас є.

Миру Тобі, моя країно. Моя Україно.

Миру всім нам.

Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/352237.html

Comments

[freya-victoria.livejournal.com]

;-(

[juli-lit.livejournal.com]

ДОречі, коли дітей у школі просили намалювати Україну як людину, вони завжди малювали святково вбрану молоду дівчину. Наприкінці весни деякі стали домальовувати крила як у янгола. Що то вони намалюють восені...

[maryxmas.livejournal.com]

[juli-lit.livejournal.com]

:)))
Не балуй милая,
Не балуй, милая,
Не балуй. У-ха-ха!
Моя чорнобривая.