сороміцькі пісні
Jan. 12th, 2004 01:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
maryxmasя тут недавно кидала ссылочку на статью, в которой выводится, что свадебный фольклор украинцев напрямую отражает массовую продажу в рабство начиная с 9 века и вплоть до... Олександр Галенко Сороміцька історія
а вот на неё критика:
Прикладів, коли дівчина, як у наведеній у «Сороміцькій історії» пісні, є лише «пасивним об’єктом», більш ніж досить у багатьох традиціях одруження. Якщо купців дівчини розуміти буквально, то можна буквально сприймати й нареченого як князя, а далі – господаря хати майже як Бога (саме таке зображення трапляється в обрядових піснях зимового циклу), а Володимира Красне Сонечко – як персонаж сонячного культу (проти цього останнього виступав навіть Міллєр). А вже коли буквально тлумачити символіку обрядової гри, то що, наприклад, означає поширений еротичний обряд, центральним персонажем якого є Ящер? Як свідчення того, що ритуал сягає часів динозаврів (порівняймо повідомлення XVI століття про псковського крокодила), десь так, як академік Рибаков бачить мамута у східнослов’янській казці?
ещё оттуда же:
Ще Костомаров у відомій праці «Історичне значення південноруської народної пісенної творчости» відзначав, що «оскільки народна пісня часто замінює старі імена своїх богатирів новими, то через це ім’я Батия замінено іменем Орлика». Ілля-богатир, спершу «Моровлянин» із Моровійська на Чернігівщині, пізніше перекочував до Мурома; народження Добрині в билинах перенесено до Рязані або навіть Казані, й тому в них замість Пучай-ріки (київської Почайни) з’явилася Ока-ріка.
и выводы:
Без сумніву, писати давню історію на матеріялі еротичних пісень – це приблизно те саме, що намагатися відтворити події громадянської війни в Росії за такими поширеними еротичними творами, як анекдоти про Васілія Івановіча, Пєтьку та Анку. Поза сумнівом, якийсь зв’язок з історичними особами у них є, але його характер, «кут заломлення» фольклорного погляду здебільшого нелегко піддається реконструкції.
а вот на неё критика:
Прикладів, коли дівчина, як у наведеній у «Сороміцькій історії» пісні, є лише «пасивним об’єктом», більш ніж досить у багатьох традиціях одруження. Якщо купців дівчини розуміти буквально, то можна буквально сприймати й нареченого як князя, а далі – господаря хати майже як Бога (саме таке зображення трапляється в обрядових піснях зимового циклу), а Володимира Красне Сонечко – як персонаж сонячного культу (проти цього останнього виступав навіть Міллєр). А вже коли буквально тлумачити символіку обрядової гри, то що, наприклад, означає поширений еротичний обряд, центральним персонажем якого є Ящер? Як свідчення того, що ритуал сягає часів динозаврів (порівняймо повідомлення XVI століття про псковського крокодила), десь так, як академік Рибаков бачить мамута у східнослов’янській казці?
ещё оттуда же:
Ще Костомаров у відомій праці «Історичне значення південноруської народної пісенної творчости» відзначав, що «оскільки народна пісня часто замінює старі імена своїх богатирів новими, то через це ім’я Батия замінено іменем Орлика». Ілля-богатир, спершу «Моровлянин» із Моровійська на Чернігівщині, пізніше перекочував до Мурома; народження Добрині в билинах перенесено до Рязані або навіть Казані, й тому в них замість Пучай-ріки (київської Почайни) з’явилася Ока-ріка.
и выводы:
Без сумніву, писати давню історію на матеріялі еротичних пісень – це приблизно те саме, що намагатися відтворити події громадянської війни в Росії за такими поширеними еротичними творами, як анекдоти про Васілія Івановіча, Пєтьку та Анку. Поза сумнівом, якийсь зв’язок з історичними особами у них є, але його характер, «кут заломлення» фольклорного погляду здебільшого нелегко піддається реконструкції.
