maryxmas | жодна добра справа не лишиться непокараною

просто щоб не загубилося.

до історії питання. так, на тій зустрічі було кілька дівчат-студенток. і так, вони пропонували ідеї того, що має бути в книжці про ЯНеБоюсьСказати. але структуру -- чітку, прозору і послідвну -- я їй виклала повністю, та ще й порозповідала, де і що для цієї книжки можна взяти з вже виданого. тому що я давно збираю матеріали на цю тему і дивлюся, що про це пишуть і як. потім я кілька разів вичитувала текст її книжки. і сканувала для неї нормативний документ Мінздорову про протизаплідні, коли їй раптово треба було додати тридцять тисяч знаків до тексту на вимогу видавця. і ні, в книжці ані я, ані інші учасниці тої зустрічі не згадуються. і ні, коли вона повідомляла в своєму фейсбучику про нареші публікацію книжки, вона мене не згадала. і не подякувала.
ну дійсно, подумаєш, не подякували. не вона перша. не вона остання.

я цілком припускаю, що це лише мені з нею так не пощастило. але я з нею більше не працюватиму. нерви дорожчі.