„Історія української мови у ХХ (і не тільки) столітті – то безнастанна боротьба національної еліти за те, щоб не дати умерти мові – так борються у реанімації за життя важкохворого. ... не всі здатні на жертовне спілкування із важкохворими – тікають на свіже повітря, до сонця, сміху і... чужої мови. ... Страх за мову, відповідальність за неї породили особливий жертовно-месіянський комплекс у „првильних” мовців і надмірну серйозність, особливу цнотливість нашої мови – цнотливість підстаркуватої панни, до ніхто не залицявся, не жартував. ... Говорити по-українськи замість радости мовлення, задоволення від мови часто зводиться до обов’язку перед мовою, психологічного дискомфорту і невдоволення собою і... мовою"
Стефанія Андрусів, "Страх перед мовою як психокомплекс сучасного українця // Сучасність, 1995, № 7-8. с.150-151
зі. там, звідки я родом, народ тим так сильно не переймався. принаймні, ті, хто не вважав себе за велике національно-свідоме цабе.
і я тим не переймалася. а от у Кийові -- вже котрий рік -- відчуваю саме це. страх. дискомфорт. обов"язок.
я переймаюся за недосконалість своєї української, коли спілкуюся із тими, для кого українська є не тільки рідною, а першою і основною мовою.
а між тим, я знаю абсолютно точно -- в повністю україномовному середовищі я почуватимуся цілком нормально, а от у повністю російськомовному мені за три дні стає дискомфортно.
а ще мене точить питання -- якою мовою перекладати оту купу статей про фемінізм, що в мене тут понакопичувалися.
перекладати їх українською -- свідомо і правильно.
але у перекладі російською їх прочитає набагато більше людей.
а перекладати і тою, і тою -- в мене часу не стане.
Стефанія Андрусів, "Страх перед мовою як психокомплекс сучасного українця // Сучасність, 1995, № 7-8. с.150-151
зі. там, звідки я родом, народ тим так сильно не переймався. принаймні, ті, хто не вважав себе за велике національно-свідоме цабе.
і я тим не переймалася. а от у Кийові -- вже котрий рік -- відчуваю саме це. страх. дискомфорт. обов"язок.
я переймаюся за недосконалість своєї української, коли спілкуюся із тими, для кого українська є не тільки рідною, а першою і основною мовою.
а між тим, я знаю абсолютно точно -- в повністю україномовному середовищі я почуватимуся цілком нормально, а от у повністю російськомовному мені за три дні стає дискомфортно.
а ще мене точить питання -- якою мовою перекладати оту купу статей про фемінізм, що в мене тут понакопичувалися.
перекладати їх українською -- свідомо і правильно.
але у перекладі російською їх прочитає набагато більше людей.
а перекладати і тою, і тою -- в мене часу не стане.